Висновки до розділу 2

У результаті дослідження проблем нормативно-правового регулювання складу суду при вирішенні справ у порядку цивільного судочинства приходимо до таких висновків:

1. Проблема колегіальності чи одноособовості складу суду при розгляді цивільних справ у різних інстанціях є досить актуальною і має практичне значення.

2. Враховуючи різний ступінь складності цивільних справ, запропоновано запровадити колегіальний розгляд цивільних справ у суді першої інстанції у складі трьох суддів лише у випадках, прямо передбачених Цивільним процесуальним кодексом України, а саме при розгляді справ у сфері захисту права інтелектуальної власності, щодо нерухомого майна, справ з ціною позову понад 200 розмірів мінімальної заробітної плати; обґрунтовано можливість запровадження в апеляційній інстанції одноособового порядку розгляду тих цивільних справ, які в першій інстанції вирішувалися одноособово суддею, а також можливість розгляду касаційних скарг у суді касаційної інстанції у складі трьох суддів, при цьому перегляд справ у зв’язку з винятковими обставинами залишити незмінним.

3. Колегіальний склад суду утворюють не тільки професійні судді, а й народні засідателі, участь яких у цивільному судочинстві зумовлена особливим положенням, у яке потрапляє людина, щодо якої розглядається справа. Народні засідателі повинні брати участь у розгляді лише таких категорій цивільних справ, у яких для правильного з’ясування фактичних обставин потрібна думка пересічного громадянина, який би втілював у собі суспільну мораль. У зв’язку з цим слід виключити із переліку справ, що розглядаються за участю народних засідателів, справи про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, а додати до нього справи про позбавлення та поновлення батьківських прав, про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав, про визначення чи зміну місця проживання малолітньої дитини, спори щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Критерієм формування переліку категорій справ за участю народних засідателів пропонуємо вважати необхідність врахування при встановленні обставин справи, оцінці поведінки осіб, які беруть участь у справі, при дослідженні та оцінці доказів, а також ухваленні рішення громадської думки, що складається на основі життєвого досвіду народних засідателів та загальнолюдських моральних цінностей.

4. Запровадження в цивільне судочинство суду присяжних є недоцільним у зв’язку з наявністю таких факторів: 1) значні фінансові витрати, 2) відсутність відповідної практики участі присяжних у вітчизняному цивільному судочинстві, 3) недостатній рівень правових знань та правосвідомості населення.

5. Народні засідателі не можуть мати рівні права з суддями, бо не мають відповідних правових знань, вони повинні лише висловити позицію громадськості. Суддя, роз’яснюючи їм деякі правові питання, тим самим може підштовхувати їх до прийняття певних рішень, а вони, у свою чергу, погоджуватимуться з професійним суддею через побоювання висловити неправильну точку зору, через небажання погіршувати стосунки з суддею, через небажання затягувати час перебування у суді. Для забезпечення рівного правового статусу судді та народних засідателів доцільно запровадити спеціально організовані курси із навчання останніх основам правознавства та цивільного судочинства. Інститут народних засідателів може бути більш ефективним за наявності ідеального суспільства з високою громадською правовою культурою та свідомістю і морально-етичними переконаннями.