Висновки до розділу 1
Підсумовуючи викладене в цьому розділі, необхідно зробити наступні висновки:
1. Концепція права на безпечне для життя і здоров’я довкілля у розумінні лише юридично-забезпеченої можливості проживати у безпечному довкіллі означає, що порушення зазначеного права буде мати місце лише у разі наявності негативного впливу на довкілля.
Положення ст. 104 КАС та ч. 1 ст. 3 ЦПК дозволяє громадянам звернутися до суду за захистом зазначеного права лише у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. У зв’язку з цим, наведена вище концепція дає можливість звернуться до суду за захистом права на безпечне для життя і здоров’я довкілля лише за умови наявності негативних змін у довкіллі чи здоров’ї громадян. Така ситуація здатна поставити перепони на шляху звернення до суду з позовами про припинення порушення на екологічно-небезпечних підприємствах правил екологічної безпеки, які ще не привели до негативного впливу на навколишнє середовище.2. Об’єкт права на безпечне навколишнє середовище не охоплює собою право вимагати припинення порушень вимог екологічної безпеки, яке ще не призвело до негативного впливу на довкілля тощо. Реалізація права на екологічну безпеку передбачає не лише проживання у довкіллі, яке відповідає нормам права, а і виконання іншими особами обов’язку щодо забезпечення екологічної безпеки, навіть якщо порушення ще не призводить до негативних змін у довкіллі. У зв’язку з цим виникає необхідність у закріпленні на рівні чинного законодавства права на екологічну безпеку, яке включає в себе поряд з іншими і право на дотримання обов’язків із забезпечення екологічної безпеки з боку зобов’язаних суб’єктів.
3. Право на екологічну безпеку на сьогодні утворюється за допомогою права на безпечне для життя і здоров’я довкілля; охоронюваного законом інтересу у забезпеченні екологічної безпеки поряд з обов’язками зобов’язаних суб’єктів дотримуватися вимог екологічної безпеки; положеннями ч.
3 ст. 9 Орхуської конвенції; а також за рахунок права вимагати усунення загрози здоров’ю людини (ст. 1163 ЦК).4. Одним із способів, за рахунок якого право на екологічну безпеку «входить» в юридичну практику, є розширене тлумачення положень ч. 1 ст. 50 Конституції України та п. “а” ч. 1 ст. 9 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища, згідно з яким, невиконання обов\'язків із забезпечення екологічної безпеки розглядають як створення умов для негативного впливу на безпечне довкілля. Створення ж таких умов кваліфікується як порушення права на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Однак таке тлумачення не узгоджується з об’єктом цього права і не може служити належним засобом забезпечення екологічної безпеки людини.
5. Право вимагати в дозволених організаційно-правових і процесуально-процедурних формах від юридичних і фізичних осіб дотримання правил забезпечення екологічної безпеки виникає в уповноваженого суб’єкта лише у разі порушення цих вимог. Беручи до уваги охоронний характер цієї правової можливості, її не може бути включено до змісту регулятивного права на екологічну безпеку.
6. Не включає право на екологічну безпеку також і охоронні права (право на відшкодування шкоди; право припинити експлуатацію об’єктів підвищеної екологічної небезпеки у разі порушення вимог екологічної безпеки тощо).