Висновки до розділу 1
Дослідження феноменології насильницької злочинності осіб жіночої статі дозволяє сформулювати такі висновки:
1. Природа жіночого насильства видозмінюється разом із життям суспільства, а тому, визначення історичних передумов появи та поширення певних видів жіночого насильства сприятиме кращому розумінню її сучасного стану та тенденцій.
Порівнявши жіночу насильницьку злочинність сучасного періоду та періоду західноєвропейського середньовіччя, можна виокремити певні особливості:
- співвідношення кількості чоловічих і жіночих злочинів у часи середньовіччя визначалося як 9:1. Наразі цей показник становить 6:1. Це обумовлено тим, що раніше жіноча злочинність характеризувалася ще вищим рівнем латентності ніж зараз. Зокрема, в судах не часто розглядалися справи про дітовбивства, вчинені жінками, в той час як це аж ніяк не було рідкістю.
-у різні часові проміжки прояви жіночого насильства по-різному сприймалися суспільством. Так, у Древній Японії та у австралійських племенах вбивство новонародженої дитини взагалі не вважалось злочином.
- виявлено особливості релігійного сприйняття статусу жінки в сім’ї та в суспільстві в цілому. Зокрема, церковні нормативні акти виокремлювали деякі злочини, за вчинення яких несла покарання лише жінка: народження жінкою позашлюбної дитини, дітовбивство. За подружню невірність, як правило, жінку карали суворіше. Специфічно жіночими злочинами вважалися чаклунство та отруєння.
- спостерігається різниця у мотивах застосування отрути. Так, в період раннього Середньовіччя, злочини, які вчинялися з використанням отрути, обумовлювалися у більшій мірі політичними мотивами. Жінки, які проживали в сільській місцевості використовували отруту, керуючись мотивами, що відносяться до сфери емоцій (помста, образа). Наразі, при застосуванні жінками отрути, переважає корисливий мотив.
2. Проведене дослідження дало змогу дійти висновку, що проблема жіночого насильства не до кінця усвідомлена.
Зокрема, в міжнародних та національних програмах і рекомендаціях щодо попередження насильства, наголошується на потребі захисту лише жінок як жертв насильства. Більшість чоловіків, які стали жертвами жіночого насильства, вважають, що правоохоронні органи та відповідні організації з надання соціальної допомоги залишаються байдужими до їхньої долі, а у деяких випадках проявляють ворожість по відношенню до них.3. Визначено поняття «кримінологія насильства осіб жіночої статі», під яким пропонується розуміти напрям кримінології, який вивчає насильницькі злочини, вчинені особами жіночої статі, детермінанти та особливості механізму таких злочинів, особистість жінки-злочинниці та протидію жіночій насильницькій злочинності.
4. На основі соціально-натуралістичної доктрини кримінального правознавства, визначено поняття «жіноча злочинність» - соціально- негативне явище, що полягає у протиправній діяльності осіб жіночої статі, яке порушує закони соціальної природи, закріплені у нормах Кримінального кодексу України.
5. Відмічено такі негативні тенденції зміни кількісних та якісних показників жіночої насильницької злочинності: збільшується відсоток насильницьких злочинів вчинених жінками, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп\'яніння; відмічено тенденцію щодо активізації залучення жінок до безпосереднього виконання терористичних актів; спостерігається підвищення кримінальної ролі жінок у змішаній злочинності; стійка питома вага рецидивних злочинів, вчинених жінками; збільшується відсоток злочинів, вчинених неповнолітніми особами жіночої статі; відмічено взаємозв\'язок між побутовою насильницькою злочинністю жінок і низьким рівнем культури відносин між людьми.
6. Підтверджено висновок про те, що ізоляція жінки в місцях позбавлення волі неабияк підсилює процес розриву сімейних та соціально-корисних зв\'язків, при цьому цей процес відбувається більш інтенсивно, ніж серед засуджених чоловічої статі. Так, станом на 01.04.2014 в установах виконання покарань відбувають покарання 6222 засуджені жінки.
Серед них 685 осіб (11%) – втратили соціально-корисні зв\'язки з рідними. Тривалі побачення не отримували 4112 (66%) засуджених жінок. 1816 засуджених (29%) взагалі не отримує посилок чи передач від рідних. 1045 жінок (16,8%) - розлучені, 34% взагалі не перебували в шлюбі. Дітей віком до 6-х років мають близько 16 % засуджених жінок. 690 (11 %) засуджених позбавлені батьківських прав, у 543 жінок (8,7%) діти перебувають у будинках-інтернатах.7. Виявлена тенденція щодо збільшення відсотку злочинів вчинених неповнолітніми особами жіночої статі. Крім того, в результаті дослідження, встановлено, що у дівчат формується специфічна модель поведінки, коли підлітки використовують насильство як найбільш адекватний спосіб вирішення будь-якої проблеми. Наразі ця тенденція посилюється за рахунок розвитку в країні «дитячого наркотизму» і «дитячого алкоголізму».
8. Аргументовано доцільність законодавчого закріплення мотиву ґендерної нетерпимості як кваліфікуючої обставини. Зокрема, у Грузії набрали законної сили законодавчі зміни, за якими мотиви нетерпимості, в тому числі і на ґрунті ґендерної ідентичності, вважаються обтяжуючими злочин обставинами. Дані рекомендації надає Європейська комісія проти расизму та нетерпимості при Раді Європи. А в умовах орієнтації України на міжнародні та європейські стандарти, в тому числі і щодо ефективної організації боротьби зі злочинністю, дані положення є вкрай важливими та актуальними.