Висновки до 4 розділу
Політика урядів у 1920-их рр. була спрямована на національну асиміляцію українців у Польщі, а цьому процесу сприяли: сфальсифіковані результати перепису населення; введення закону С.
Грабського; мовна політика в державі; обмежені права національних меншин згідно польських конституцій; мовний шкільний закон «Lex Grabski» 1924 року став основою утраквізму, що на практиці витісняло українську мову зі школи; здійснювалися зловживання і під проведення «плебісцитів», коли батьки мали визначитися з мовою навчання для своєї дитини. До того ж власті обмежували проведення таких «плебісцитів» до одного разу на сім років.Складність вирішення українського питання в Польщі у 1920-их рр. Обумовлювалася також і загальним характером ставлення до української проблеми не лише урядових чинників, а польської суспільності в цілому. Що ж до питання української держави, то в концепціях польських політиків 1920-их рр. існувала єдина українська держава - УСРР.
До травневого перевороту 1926 р. польські уряди декларували теорію «прометеїзму», яка визначала історичну місію Польщі щодо звільнення поневолених народів України і Білорусії від більшовизму.
З другої половини 1920-их рр. починає здійснюватися політика «державної асиміляції», яка передбачала становлення надійного громадянина держави іншої національності; на Волині реалізувалася програма Г. Юзевського, яка передбачала участь українців в адміністрації та органах самоврядування регіону. Водночас «Волинська програма» стала одним із елементів «державної асиміляції».
Державна політика «пацифікації» 1930 року була виключно репресивною акцією, проведеною з ініціативи Ю. Пілсудського проти українців східних воєводств держави.
Програма «нормалізації» польсько-українських відносин 1935 року стала передвиборчим заходом польської влади; польські урядові чинники цілком ігнорували українські національно-культурні проекти та вимоги.
У другій половині 1930-их рр., у звязку з політичною ситуацією у Європі, в Польщі змінюються адміністративні органи й інституції за рахунок розширення участі в них військових; для виступів нацменшин організовано корпус охорони пограниччя; проводилися акції «зміцнення польськості»; посилювалася діяльність адміністративних установ, які мали стабілізувати національну ситуацію в регіонах.