Висновки до розділу 3
Названо такі основні риси перегляду рішень адміністративних судів у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця: є однією з основоположних гарантій захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб; виступає ефективним засобом забезпечення принципів верховенства права й законності в діяльності адміністративних судів; позитивно впливає на ефективність діяльності органів судової влади; дозволяє формувати судову практику в частині однакового застосування законодавства.
Обстоюється позиція, що ст. 13 КАС України не відповідає п. 8 ч. 1 ст. 129 Основного Закону України, відповідно до якого апеляційне оскарження судових рішень забезпечується в усіх без винятку випадках і лише на можливість реалізації права на касаційне оскарження законом можуть встановлюватися обмеження. У свою чергу, в ст. 13 КАС України вказано, що на можливість реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень можуть встановлюватися винятки. Отже, зазначене вище положення КАС України не відповідає Конституції, внаслідок чого обмежує конституційні права осіб, а тому потребує негайного його приведення у відповідність із приписами Основного Закону України.
Обґрунтовано, що мережа апеляційних адміністративних судів із зазначенням меж їх територіальної юрисдикції повинна бути визначена на рівні закону України, а не подзаконного нормативно-правового акту.
Доведено, шо строк звернення з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції щодо перегляду судових рішень в адміністративних справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця повинен бути скорочений і повинен становити п’ять днів, а для ухвали - два дні. Тож в ст. 181 КАС України необхідно внести доповнення щодо визначення скорочених строків звернення з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції щодо перегляду судових рішень в адміністративних справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.
Апеляційний перегляд рішень адміністративних судів у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця визначено як гарантовану й забезпечувану Конституцією та законами України можливість осіб звернутися до адміністративного суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що порушує їх права, свободи й інтереси. Окрім цього, вищенаведений перегляд, визначено як закріплений процесуальним законодавством механізм охорони й захисту прав, свобод та інтересів осіб, що були порушені внаслідок незаконного або необгрунтованого рішенням суду першої інстанції в адміністративних справах з приводу оскарження рішень дій або бездіяльності державного виконавця.
Касаційний перегляд судових рішень в адміністративних справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця визначено як закріплене на рівні Конституції та законів України право зацікавленої особи звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою щодо оскарження судових рішень в адміністративних справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця; а також як законодавчо закріплений механізм захисту й поновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів осіб у зазначених правовідносинах, що знаходить свій прояв у здійсненні судом касаційної інстанції перевірки судових рішень у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, на предмет їх відповідності нормам матеріального та процесуального права.
На підставі аналізу зарубіжного досвіду побудови системи виконавчого провадження й можливості його використання в Україні, обґрунтовано такі висновки:
а) доведено, що запровадження в нашій державі єдиного кодифікованого нормативно-правового акту, який би визначав всі правові засади здійснення виконавчого провадження, позитивним чином вплинуло б на ефективність даного інституту. Таким нормативно-правовим актом міг би стати Кодекс виконавчого провадження, який би об’єднав положення Закону України “Про виконавче провадження” та Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, внаслідок чого була б здійснена уніфікація законодавства, що сприяло б легшому його розумінню та застосуванню.
б) запропоновано в національному законодавстві замість конструкції “рішення, дії або бездіяльність державного виконавця” використати - “адміністративні акти державного виконавця”, що в повній мірі буде відповідати досвіду європейського правового регулювання даної сфери, а також дозволить уникнути багатьох проблем, що виникають під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.