Висновки до розділу 1
Викладене в розділі дає підстави зробити наступні висновки:
1. Проведена систематизація, за допомогою якої у радянській кримінології можна виокремити чотири умовні періоди у вивченні проблеми злочинності, що дозволяють прослідкувати хронологічний порядок розвитку уявлень про це явище: І період - 1921 - 1926 рр.; ІІ період - 1926 - 1930 рр.; ІІІ період - 1930 - 1960 рр.; IV період - 1960 - 90-і роки.
2. Саме через особу злочинця вчені прагнули пізнати корені злочинності як соціальної хвороби. Фактично вивчення злочинності підмінялося вивченням особи злочинця, поняття злочину і злочинності часто змішувалися, а визначення поняття «злочинність» наводилося в першому підручнику з кримінології лише у 1966 році.
3. Найбільш плідною методологічною базою для пояснення джерел злочинності можуть слугувати такі принципи і закони діалектики, як закон про загальний, універсальний зв’язок предметів та явищ навколишнього світу, концепція соціального детермінізму, принцип історизму, вчення про діалектичні суперечності при дослідженні соціальних явищ та процесів.
4. Вважаємо, що майбутнє методологічного розвитку кримінологічної науки знаходиться у межах категорій діалектики. Такі категорії діалектики, як одиничне, особливе і загальне; частина і ціле; елемент, структура і система; форма і зміст; причина і наслідок; необхідність і випадковість; можливість і дійсність; явище і сутність дозволяють вивчати різноманітні прояви соціального життя і дають відповіді на більшість питань сучасної науки. Погоджуємось, що ці категорії вимагають сучасної інтерпретації, але методологічна основа розвитку кримінології має залишатися діалектичною.
5. Визначення злочинності несистемним явищем має неабиякі наслідки. Для цього слід: а) звернути увагу на ту систему, яка породжує злочинні прояви, що ще раз обґрунтовує необхідність загальносоціального запобігання, реакції держави на неї; б) концентрувати пошук ядра соціальної системи і тих її елементів, сфери буття і виробництва, які продукують злочинні прояви; в) а це дозволить побудувати конструктивну кримінологічну класифікацію злочинів, яка була б адекватною до різних злочинних проявів; г) а також створити необхідні стратегії зменшення злочинних проявів. Визнання злочинності несистемою робить заходи запобігання злочинності реальним завданням.