ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукових проблем гласності в цивільному процесі. У роботі проведено теоретичне узагальнення наукових теорій, концепцій та підходів, які сформовані в межах конституційного права, цивільного процесуального права, і запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає в переосмисленні юридичної природи принципу гласності цивільного процесу та розробці механізму його реалізації.

На основі проведеного дослідження сформульовані висновки та рекомендації:

1. Аналіз історико-правових матеріалів щодо становлення та розвитку цивільного судочинства на українських землях у наших предків наочно засвідчує, що слухання цивільних справ було гласним. Більшою мірою така тенденція щодо ролі публіки в цивільному процесі зберігалася до 60-х рр. ХІХ ст., а частково – до 20-х рр. ХХ ст. І тільки після прийняття ЦПК УСРР 1924 р. публіка в залі суду почала виконувати звичну роль контролю за судовою діяльністю.

2. «Гласність цивільного процесу» виступає самостійним правовим поняттям, яке є структурним складником більш загального поняття «гласності судової влади». Проявляється останнє у трьох формах: інституційному, функціональному та економічному, де «гласність цивільного процесу» слугує окремим випадком «гласності судової влади» у функціональному значенні, оскільки основною формою діяльності судів виступає юрисдикційна діяльність.

3. Сутність «гласності цивільного процесу» розкриває система ознак, які характеризують це правове явище. До них слід віднести (а) відкритість цивільного процесу, що показує порядок діяльності суду під час розгляду цивільної справи; (б) отримання інформації учасниками процесу та публікою з цивільної справи з метою її подальшого використання; (в) використання для поширення інформації з цивільної справи процесуально-правових (для учасників цивільного процесу та публіки) та матеріально-правових (для публіки) засобів; (г) офіційний характер поширення інформації з цивільної справи, оскільки суб’єктом такого поширення виступає суд як орган державної влади; (ґ) безпосередність отримання інформації з цивільної справи учасниками процесу (окрім сторін та третіх осіб, заявників та зацікавлених осіб, які можуть діяти через представника) та публікою.

4. «Гласність цивільного процесу» може бути поділена за багатьма критеріями. Традиційно її ділять за колом осіб, які сприймають інформацію з цивільної справи: гласність у широкому значенні, яка стосується публіки, та гласність у вузькому значенні, яка стосується учасників процесу. Аргументовано, що гласність у вузькому значенні поширюється не тільки на учасників цивільного процесу, але і на суддів, які проводять судове доручення або забезпечення доказів. За правовим статусом суду, який розглядає цивільну справу, можна виділити «гласність цивільного процесу» суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та суду касаційної інстанції. Така класифікація перш за все буде важлива для «гласності цивільного процесу» у вузькому значенні, оскільки деякі учасники процесу на судові засідання, залежно від рівня судової інстанції, не викликаються.

5. За своєю правовою природою «гласність цивільного процесу» слугує принципом цивільного процесуального права, який належить до функціональних принципів цивільного судочинства. Чотири універсальні правила поведінки виступають структурними елементами змісту принципу гласності цивільного процесу: а) розгляд цивільної справи відбувається відкрито для учасників цивільного процесу, яких слід обов’язково інформувати щодо цивільної справи такою мірою, яка необхідна для здійснення ними своїх процесуальних прав та обов’язків («гласність цивільного процесу» у вузькому значенні); б) розгляд цивільної справи відбувається відкрито для публіки, яка повинна мати вільний доступ до місця слухання цивільної справи або вчинення окремої процесуальної дії для забезпечення здійснення ними своїх прав на отримання інформації з цивільної справи («гласність цивільного процесу» в широкому значенні); в) у випадках, чітко визначених законодавством, норми закону можуть обмежити інформування учасників цивільного процесу з цивільної справи, якщо це необхідно для захисту прав та інтересів учасників цивільного судочинства або це випливає із процесуальної форми вчинення окремих процесуальних дій чи порядку розгляду окремих категорій цивільних справ (обмеження «гласності цивільного процесу» у вузькому значенні); г) у випадках, чітко визначених законодавством, норми закону можуть обмежити інформування публіки про розгляд цивільної справи та результати її розгляду для захисту приватних або публічних інтересів (обмеження «гласності цивільного процесу» в широкому значенні).

6. Механізм реалізації принципу гласності цивільного процесу спрямований на практичне втілення положень гласності в діяльності суду, учасників процесу та публіки. До структурних елементів механізму реалізації принципу гласності цивільного процесу слід зарахувати таке: 1) норми права, які безпосередньо закріплюють цей принцип цивільного процесу, та норми, що закріплюють правові засоби, спрямовані на реалізацію принципу гласності; 2) інформацію з цивільної справи, заради поширення якої передбачений принцип гласності цивільного процесу (об’єкт механізму реалізації принципу гласності цивільного процесу); 3) джерело інформації з цивільної справи; 4) суб’єкти механізму реалізації принципу гласності, які поширюють та отримують інформацію з цивільної справи; 5) суб’єктивні права і обов’язки щодо отримання інформації з цивільної справи та гарантії щодо їх реалізації.

7. Присутність публіки в судовому засіданні під час розгляду цивільних справ уже тривалий час сформульовано як міжнародний стандарт правосуддя, дотримання якого національними країнами рекомендується багатьма міжнародними організаціями. Публіка як суб’єкт реалізації принципу гласності цивільного процесу може бути поділена на публіку, яка особисто перебуває в залі судових засідань і безпосередньо сприймає інформацію з цивільної справи, та публіку, яка безпосередньо сприймає розгляд цивільної справи поза межами зали судових засідань. Суб’єктивні права публіки в межах механізму реалізації принципу гласності цивільного процесу дають їй можливість безпосередньо, в незмінній формі, сприймати із процесуальної діяльності суду та учасників цивільного процесу інформацію з цивільної справи.

8. Принцип гласності цивільного процесу у вузькому значенні поширюється не тільки на осіб, які беруть участь у справі, але й на інших учасників цивільного процесу. Особливість реалізації принципу гласності щодо них полягає в такому: а) на відміну від публіки та осіб, які беруть участь у справі, вказані суб’єкти не мають загального правового статусу, елементом якого було би їх право на отримання всієї інформації з цивільної справи; б) інформація з цивільної справи іншим учасникам цивільного процесу, як правило, надається для виконання ними своїх процесуальних та/або трудових обов’язків; в) іншим учасникам цивільного процесу надається не вся інформація з цивільної справи, а тільки необхідна, тобто та, що потрібна для виконання ними своїх специфічних функцій у цивільній справі; г) за своїм характером інформаційні відносини в межах цивільної справи для інших учасників цивільного процесу є відносними.

9. Обмеження реалізації принципу гласності цивільного процесу виступає винятком із встановленого стандарту відкритого розгляду цивільної справи. Таке обмеження не можна розглядати як самостійний принцип цивільного процесу – принципу конфіденційності, оскільки воно виступає складовою частиною змісту принципу гласності цивільного процесу та має винятковий, а не загальний характер.

Обмеження реалізації принципу гласності цивільного процесу щодо публіки поділяються на два види: природні обмеження та законні обмеження. У першому випадку розуміють обмеження, які викликані технічними або природними причинами, а в другому – йдеться про обмеження, які передбачені нормами закону. Законні обмеження принципу гласності цивільного процесу не пов’язані з порушенням такого принципу. Історично виробилися дві форми законного обмеження реалізації принципу гласності цивільного процесу для публіки: проведення закритих судових засідань та непроголошення судового рішення, яке постановлено в закритому судовому засіданні. З прийняттям ЦПК України 2004 р. ці форми злилися в одну, оскільки процесуальним наслідком проведення закритого судового засідання виступає непроголошення рішення суду відкрито.

10. Можна виділити дві форми закритого судового засідання: звичайна та комбінована. Звичайна форма закритого судового засідання – це такий порядок судового розгляду цивільної справи, при якому публіка повністю усувається із зали судового засідання з підготовчої частини судового засідання до його завершення проголошенням судового рішення. Комбінована форма закритого судового засідання – це такий порядок підготовки справи досудового розгляду та/або судового розгляду цивільної справи, при якому публіка усувається із зали судового засідання виключно на момент вчинення окремих процесуальних дій, а в усіх інших випадках вона може перебувати в залі судового засідання. Підстави для такої форми пов’язуються із дослідженням особистих доказів.

11. Обмеження реалізації принципу гласності цивільного процесу щодо осіб, які беруть участь у справі, можна поділити на два види: обмеження стосовно безпосереднього сприйняття інформації та обмеження стосовно опосередкованого сприйняття інформації з цивільної справи.

12. Однією з універсальних форм обмеження реалізації принципу гласності цивільного процесу, яка може бути застосована як до учасників цивільного процесу, так і до публіки, є застосування щодо них заходів процесуального примусу, унаслідок яких їх буде видалено з зали судового засідання. Особливістю цієї форми є її дія на підставі ухвали суду та персоналізація в її змісті тих осіб, які видаляються із зали судового засідання. При закритих формах проведення судового засідання відповідної персоніфікації тих, хто не допускається на слухання цивільної справи, немає.

Достовірність наукових та практичних результатів дисертаційного дослідження обумовлена вибором об’єкта, предмета та методів дослідження, а також використання відповідної джерельної бази під час виконання роботи.