Висновки

Головними науковими і практичними результатами дослідження є такі висновки.

Процеси, пов’язані з проведенням соціальної і правової реформи, які відбуваються сьогодні в Україні, потребують філософського осмислення права.

Аналіз наукової літератури з проблем філософського осмислення правового знання і знання в цілому дозволяє зробити ґрунтовний висновок, що використання стандартних методів і процедур у процесі пізнання права у світі, який постійно ускладнюється, стає явно недостатнім. Необхідні інші підходи, які знаменували б собою становлення нового погляду людини на світ і саму себе в цьому світі. Право як органічна частина суспільства перебуває в тісному, стійкому і необхідному зв’язку з іншими компонентами системного цілого. Для розв’язання проблеми у сфері управління складними правовими системами потрібні дослідження на основі системного підходу, що дають можливість аналізувати, моделювати і прогнозувати взаємозалежні процеси різної природи (соціальної, економічної, політичної, технологічної тощо).

Інтеграція знань через філософське розуміння юридичної сфери суспільного буття відкриває перед правовою теорією можливості більш глибокого й повного розкриття явищ, сторін і відносин правової дійсності, виявлення їхніх істотних ознак і характеристик. Системний підхід дозволяє пояснити можливі причини неефективності правового регулювання у певному просторово-часовому інтервалі з метою закріплення усталеності і підвищення ефективності роботи правових систем.

Структура знань залежить від сфери їх використання і має принципово складний характер.

З появою експертних та інших інтелектуальних систем постало питання вербалізації професійного досвіду, пов’язане з процесом навчання. Таким чином, мета інженерії знань – перетворення знань, накопичувати і застосовувати які на практиці дотепер могла лише людина, в об’єкт обробки на комп’ютерах. У законодавчій діяльності необхідне використання не тільки готової інформації (даних). Юрист-професіонал потребує знань, тобто закономірностей предметної галузі, що дозволять йому успішно вирішувати свої професійні завдання. Здобути знання фахівців і зробити їх доступними для всіх користувачів інтелектуальних систем – одне із завдань інженерії знань у правознавстві.

Нові інформаційні технології, базовою підтримкою яких є технологічне ставлення до знання, – феномен не лише технічний, але й соціальний. Вони потребують нового підходу до проблеми знання, що є стратегічним ресурсом прогресу. Соціокультурний смисл інженерії знань полягає у трансляції експертних знань у світ соціуму.

Інженерія знань у правознавстві перевела у площину актуальних практичних проблем питання специфіки людського знання, особливостей взаємозв’язку його основних рівнів (особистісного й об’єктивованого). Проблема подання юридичних знань у штучних інтелектуальних системах по-новому ставить питання про їхню специфіку, засоби і способи адекватного комп’ютерного об’єктування, співвідношення явного й неявного знання, особистісного й об’єктивованого знання.

Інженерія знань у правознавстві – особлива діяльність, що ґрунтується на міждисциплінарному синтезі гуманітарного правового знання та інженерного підходу. В цій діяльності переважають нетехнологічні моменти, що пов’язано з цілеспрямованим характером інтелектуальних систем, заснованих на знаннях, їх заглибленістю в конкретне користувальницьке середовище.

Інженерію знань у правознавстві варто розглядати як перший досвід у сфері технологічного ставлення до юридичного знання. Проникнення у практику побудови юридичних експертних систем синергетичних принципів і розширення міждисциплінарних контактів дає подальший розвиток предмету інженерії знань у правознавстві.

Технологічне ставлення до знання відбиває глибинні тенденції в ноосферизації людської життєдіяльності, коли знання розглядаються як стратегічний ресурс.

Методологічним регулятивом у сфері технологічного ставлення до знання виступають агломерації різнорідних елементів знань, що віддображають пізнання суб’єктом (професійним співтовариством розроблювачів) певного кола метатехнологічних і екзистенціальних питань про вид (тип) знання - матеріалу технології.

Технологічне ставлення до юридичного знання є центром міждисциплінарного синтезу гуманітарних правових знань у комп’ютерних науках.

У чистому вигляді юридичне пізнання не можна віднести ні до природничо-наукового, ні до гуманітарного. Специфічні особливості правового знання, зокрема, полягають у тому, що це не просто знання, яке описує властивості якогось об’єкта, а знання саме про об’єкт, створений людиною у процесі її діяльності. Воно ж є й інструментом діяльності людини – інструментом регулювання суспільних відносин, інструментом впливу на правосвідомість. Знання у правознавстві є результатом дослідження, і це поєднує його з будь-яким іншим знанням (філософським, інженерним тощо). Проте, з іншого боку, воно бере участь у процесах створення і застосування права, і тому ми не можемо ставитися до нього як до звичайного наукового знання, що описує нам закони якогось явища.

Технологічне ставлення до юридичного знання, еволюціонуючи, стає центром міждисциплінарного синтезу. Необхідність вивчення природних властивостей людського знання фахівців у сфері правознавства як обмежників умов проектування штучних інтелектуальних систем, формування технологічного ставлення до юридичного знання як діяльнісної системи з характерною співорганізованістю операцій, вихідного матеріалу, продуктів і забезпечення знанням інженерів знань зумовили методологічні проблеми технологічного ставлення до юридичного знання. Інформаційні технології – явище ноосфери як за своїм походженням, так і за соціальними наслідками.

Принцип ставлення до знання як до практичного ресурсу відповідає самій природі людської свідомості. Інформатизація і розвиток штучного інтелекту коригує хід соціальних процесів на шляху усвідомлення людиною своєї сутності. Закони свідомості й задають масштаб і напрям еволюції нових інформаційних технологій, суть якого повинна полягати в поступовому переході від окремих систем, що локально вбудовуються в нетехнологізоване середовище, до інтегрованого інтелектуального середовища – “мережі знань”.