<<
>>

Висновки до розділ 1

1. Трудовий спір – це неврегульовані розбіжності між працівниками, профспілками чи іншими уповноваженими працівниками органами та роботодавцем, організаціями (об\'єднаннями) роботодавців з приводу застосування трудового законодавства або встановлення нових чи зміни існуючих умов праці і відпочинку, що вирішуються у передбаченому законодавством порядку.

2. Трудові спори класифікуються: 1) за суб’єктами на: колективні і індивідуальні; 2) за характером спору на: спори права та спори інтересів. Під спорами права розуміють неврегульовані розбіжності що виникли між сторонами трудових відносин, пов’язані з застосуванням і виконанням законів, нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства праці і соціальної політики України, інших органів державної влади і місцевого самоврядування, локальних нормативно-правових актів в сфері праці, колективного договору (угоди) та трудового договору. Спори права виникають при порушенні (справжньому або удаваному) прав суб\'єктів трудових відносин, встановлених вищеперерахованими актами. Спори інтересів – це неврегульовані розбіжності що виникли між сторонами трудових відносин, з приводу встановлення нових або зміни існуючих умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору (угоди). Даний спір виникає з конфлікту інтересів, коли юридичних прав у жодної з сторін, ще не виникло; 3) за видом правовідносин, з яких виник спір на: спори, що виникли з трудових правовідносин та спори, що виникли з правовідносин пов’язаних з трудовими. Трудовими спорами, що виникають з трудових правовідносин є спори про переведення на іншу роботу; припинення трудового договору; оплату праці та виплату заробітної плати, виплату винагороди за вислугу років, винагороди за результатами роботи підприємства за рік, гарантійних сум, компенсацій; повернення грошових сум; надання відпустки; накладення дисциплінарного стягнення тощо.

До спорів, які виникають з правовідносин пов’язаних з трудовими відносяться спори з правовідносин по: працевлаштуванню; професійній підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації кадрів на виробництві; нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства і охороною праці, а також спори з колективно-правових відносин в сфері праці.

3. Колективні трудові спори можна класифікувати в залежності від: а) рівня; б) сторони, яка висуває вимоги. Залежно від рівня виділяють: колективні трудові спори на виробничому рівні; колективні трудові спори на галузевому рівні; колективні трудові спори на територіальному рівні; колективні трудові спори на національному рівні. Залежно від сторони, яка висуває вимоги, виділяють: колективний трудовий спір, однією із сторін якого є наймані працівники; колективний трудовий спір, однією із сторін якого є профспілки; колективний трудовий спір, однією із сторін якого є створений і уповноважений найманими працівниками орган (організація, особа).

4. Індивідуальні трудові спори класифікують за особливостями суб’єктного складу: 1) специфікою роботодавця: а) з роботодавцем-юридичною особою; б) з роботодавцем-фізичною особою; 2) специфікою працівника: а) з особою, яка виявила бажання укласти трудовий договір із роботодавцем, але йому було відмовлено; б) з найманим працівником даного роботодавця; в) з особою, яка раніше перебувала в трудових відношеннях з даним роботодавцем.

5. Причини трудових спорів групуються наступним чином: соціально-професійні, соціально-економічні, соціально-психологічні, організаційно-господарчі та організаційно-правові. Причинами соціально-професійного характеру є недоліки в підборі та розстановці персоналу; необ\'єктивність оцінки роботодавцем результатів праці найманих працівників; домагання працівника на більш високу посаду або розряд і обмеженість можливостей їхнього задоволення в рамках даного підприємства. Причинами соціально-економічного характеру є тяжке фінансове становище окремих підприємств, яке не дозволяє своєчасно виплачувати заробітну плату працівникам, надавати пільги і компенсації, передбачені трудовим законодавством, колективним договором (угодою) та трудовим договором. Найбільш розповсюдженими соціально-психологічними причинами є невідповідність стиля керівництва, особистісних якостей керівника очікуванням трудового колективу або окремих працівників; несприятливий соціально-психологічний клімат на виробництві.

До причин організаційно-правового характеру належать недосконалість та суперечливість законодавства, що знаходить свій вираз в наявності протиріч окремих норм, що регулюють одні і ті ж самі відносини, наявності прогалин в трудовому законодавстві та наявність неясностей в формулюваннях окремих положень нормативно-правових актів. Також до причин цієї групи відноситься низька правова культура роботодавців і працівників, тобто незнання або погане знання трудового законодавства. Окремою причиною є свідоме порушення роботодавцями трудового законодавства, колективного договору (угоди) та трудового договору. До причин організаційно-господарчого характеру відносяться недоліки в організації праці та відпочинку найманих працівників, неритмічність роботи підприємства, простої, неоплачувані відпустки, недоліки в організації охорони праці, недоліки в нормуванні праці та організації оплати праці.

6. Вдосконалення законодавства, яке регулює розгляд та вирішення трудових спорів повинно відбуватись шляхом поєднання двох видів систематизації: кодифікації та інкорпорації. Питання розгляду та вирішення трудових спорів взагалі, і колективних зокрема, повинні входити як в існуючий Кодекс законів про працю України, так і згодом в Трудовий кодекс України. Для цього слід провести роботу по впровадженню нормативних приписів Закону України „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, а також положень постанов Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” від 6 листопада 1992 р. №9 та „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 1 листопада 1996 р. №9 в зазначені кодифіковані акти. Інкорпорація як вид систематизації законодавства, яке регулює трудові спори, повинна здійснюватись шляхом виявлення всієї сукупності нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання розгляду та вирішення трудових спорів (особливо нормативних актів Міністерства праці і соціальної політики України, Національної служби посередництва і примирення), та видання систематизованого певним чином збірника законодавства, яке регулює розгляд та вирішення трудових спорів. Цей збірник може бути додатком до Трудового кодексу України. В рамках цього збірника можуть висвітлюватись питання профілактики та запобігання виникненню трудових спорів, порядку проведення примирних процедур та страйку, статусу посередників і арбітрів тощо. Запропонований спосіб систематизації законодавства, що регулює інститут трудових спорів, буде вирішувати такі завдання: 1) Трудовий кодекс не буде громіздким за об\'ємом, чому посприяє включення в нього тільки найбільш важливих нормативних приписів; 2) існування збірника спростить процедуру пошуку необхідного нормативного матеріалу роботодавцями, працівниками, представниками профспілкових організацій, а також посадовими особами правозастосовних органів.

7. Виходячи з західної концепції трудових відносин, робимо висновок, що трудові спори і конфлікти між соціальними партнерами являють собою нормальний діалектичний процес у циклічному і нерівномірному розвитку ринкової економіки під впливом досягнень науково-технічного прогресу. Завдання будь-якої держави полягає в тому, щоб усілякими шляхами пом\'якшувати соціальні потрясіння і, де можливо, запобігати їх.

8. Трудові спори притаманні будь-якій державі, суспільству і економіці. В світі існують три шляхи врегулювання трудових спорів: 1) через спеціалізовані (трудові) суди; 2) в рамках загальних судів; 3) за допомогою посередницько-примирних процедур. З огляду на національні, економічні, соціальні та політичні особливості нашої країни, вважаємо, що слід надзвичайно уважно вивчити досвід вирішення трудових спорів таких країн як Німеччина та Франція.

<< | >>
Источник: Кабанець Вадим Олексійович. Теоретичні аспекти удосконалення інституту трудових спорів в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. ХАРКІВ-2009. 2009

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до розділ 1:

  1. Розділ 15 i ЧИННИКИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ПРОПОЗИЦІЮ ГРОШЕЙ
  2. Висновки
  3. ВИСНОВКИ
  4. Підрозділ 1.1. Поняття і сутність виконавчої влади в контексті теорії "розподілу влад" (поділу влади)
  5. Підрозділ 2.1. Історико-правові аспекти становлення конституційних засад виконавчої влади
  6. Підрозділ 2.2. Сучасна еволюція конституційних засад виконавчої влади та проблеми їх змісту
  7. ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ
  8. Загальні методичні й організаційно-тактичні передумови проведення співробітниками уповноважених оперативних підрозділів негласних слідчих (розшукових) дій у досудовому розслідуванні
  9. РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА РОЗГОЛОШЕННЯ ДАНИХ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
  10. Висновки
  11. Висновки до Розділу 4
  12. ВИСНОВКИ
  13. Висновкидо розділу 1
  14. Висновки до розділу 3
  15. 2.2 Класифікації міжнародних миротворчих операцій в яких беруть участь підрозділи Збройних Сил України
  16. 3.4 Концептуальні питання застосування підрозділів ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях
  17. Висновки до розділу 2
  18. Висновки до розділу 3
  19. Висновки до розділу 4
  20. Висновки до розділу 1
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -