Висновки до розділу 3
Враховуючи розширення торгівельних взаємовідносин України із державами-членами Європейського Союзу, необхідність їх сприянню та адаптації національної правової системи до норм законодавства ЄС, повинен бути врахований досвід Європейського Союзу у цій сфері щодо спрощення та прозорості при удосконаленні вітчизняного митного законодавства.
Подальше удосконалення митного законодавства в нашій країні повинно бути орієнтовано на кращі зразки правових норм тих країн та економічних союзів, які спрямовані на вільний розвиток торгівельних відносин та промисловості, що будуються не на штучній підтримці з боку держави окремих суб’єктів економічних відносин, а на об’єктивних законах ринкової економіки. В сфері митних відносин за зразки необхідно брати лише ті норми права, які ґрунтуються на принципах прозорості та спрощення процедур, зокрема, щодо застосування митних режимів.
Протекціонізм та вільна торгівля, у якості інструментів проведення яких використовуються як тарифні так і не тарифні заходи зовнішньоекономічної діяльності, є основними напрямами розвитку правового регулювання інституту митних режимів, які передбачають їх застосування та мета яких спрямована на забезпечення фінансових інтересів держави у сфері зовнішньоекономічної діяльності, стимуляцію суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, сприяння розвитку національної промисловості, міжнародним торгівельним та економічним відносинам.
Враховуючи велику кількість чинних вітчизняних законодавчих актів, норми яких носять відверто протекціоністський характер, вести мову про проведення Україною наразі політики вільної торгівлі не можливо.
З огляду на протекціонізм та вільну торгівлю як основні напрями розвитку правового регулювання інституту митних режимів, вважаємо, що враховуючи розширення торгівельних взаємовідносин України із державами- членами Європейського Союзу, інтеграцію у світове господарство, прагнення до рівноправного партнерства з розвинутими державами світу та реформування національної економіки, її зовнішньоекономічна політика повинна бути поціленою на лібералізацію торгівлі.
Подальше удосконалення митного законодавства України, у т.ч. в сфері правового регулювання митних режимів, повинно бути спрямоване на вільний розвиток торгівельних відносин та промисловості, що будуються не на штучній підтримці з боку держави окремих суб’єктів економічних відносин, а на об’єктивних законах ринкової економіки. Першочерговим завданням перед нашою країною в цій сфері є створення умов, розрахованих ні на короткочасну перспективу та тимчасові вигоди, у т.ч. від запровадження тих чи інших заходів тарифного й нетарифного регулювання, а на побудову основи сильної та благополучної держави у майбутньому. І в цьому не остання роль належить інституту митних режимів в митному праві України, як інструменту через який відбувається безпосередня реалізація зовнішньоекономічної політики держави.Водночас, правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в цілому, та митних відносинах, зокрема, потребують застосування обґрунтованих заходів у цій сфері. З боку держави повинна застосовуватись жорстка та безкомпромісна антимонопольна політика; суворе дотримання вимог щодо якості товарів, що ввозяться в нашу країну; прозорість контролю у митній сфері та невідворотність від понесення відповідальності у разі порушення Закону. В решті всього іншого економічний ринок вільних торгівельних відносин, завдяки властивим йому законам саморегуляції, створить необхідні умови для економічного росту України.
Шляхи підвищення ефективності правового регулювання митних режимів в Україні повинні, по-перше, ґрунтуватись на загальновизнаних міжнародних правилах, що регламентують зовнішньоекономічні відносини; по-друге, враховувати провідний зарубіжний досвід у цій сфері; по-третє, відповідати усталеній практиці національного законодавства; та нарешті, будуватись на принципах спрощення та прозорості самої регламентації як митних режимів, так і в цілому всієї митної сфери.
З урахуванням особливостей митних режимів реімпорту, реекспорту, безмитної торгівлі, знищення або руйнування, відмови на користь держави та їх процедурного характеру, з метою спрощення та прозорості при застосуванні митних режимів та спеціальних процедур, наближення норм українського законодавства до європейських правових актів у цій сфері, запропоновано віднести до митних режимів в Україні імпорт (випуск для вільного обігу); експорт (остаточне вивезення); транзит; тимчасове ввезення; тимчасове вивезення; митний склад; вільну митну зону; переробку на митній території; переробку за межами митної території.
Запропоновано виключити з Розділу V “Митні режими” Митного кодексу України Главу 22 “Безмитна торгівля” та доповнити Розділ XV Кодексу Главою 331 “Митні формальності щодо товарів, що постачаються та реалізуються в магазинах безмитної торгівлі”.
До якої визначено поняття митної процедури для товарів що постачаються та реалізуються в магазинах безмитної торгівлі, а саме: “Товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, які постачаються та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних, водних або залізничних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, при дотриманні умов, установлених цим Кодексом, переміщуються через митний кордон України із звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності”. Крім того, надано редакцію статей цього розділу стосовно загальних правил переміщення товарів, що постачаються та реалізуються в магазинах безмитної торгівлі через митний кордон України;заборон та обмежень щодо переміщення (пересилання) окремих видів товарів у магазинах безмитної торгівлі; декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України для постачання в магазин безмитної торгівлі.
Враховуючи виключення митних процедур реімпорту, реекспорту, безмитної торгівлі, знищення або руйнування, відмови на користь держави із правового інституту митних режимів, запропоновані відповідні зміни до Митного кодексу України, у т.ч. стосовно видів митних режимів (стаття 70); застосування митного режиму транзиту при перевантаженні товарів (стаття 96); строку зберігання товарів у митному режимі митного складу (стаття 125); завершення митного режиму митного складу (стаття 129); товарів, помилково ввезених на митну територію України (стаття 190); декларантів (стаття 265); оподаткування митом товарів при переміщенні через митний кордон України залежно від обраного митного режиму (стаття 286); повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів (стаття 301); умов ввезення (пересилання) громадянами товарів на митну територію України (стаття 374); особливостей тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України (стаття 380); спрощеної процедури знищення товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності (стаття 401); компромісу у справі про порушення митних правил (стаття 521).
Запропоновано викладення норм, що регламентують митний статус товарів, закріплених у статті 72 Митного кодексу України у наступній редакції: “1. За митним статусом товари поділяються на українські та іноземні. 2. Товари, поміщені у митні режими імпорту та тимчасового вивезення за межи митної території України, а також товари, що знаходяться у вільному обігу на митній території України вважаються такими, що мають статус українських товарів. 3. Товари, поміщені у митні режими експорту, митного складу, вільної митної зони, тимчасового ввезення товарів на митну територію України, переробки на митній території України, переробки за межами митної території України, а також продукти переробки вважаються такими, що мають статус іноземних товарів. 4. Товари, поміщені у митний режим транзиту, зберігають статус походження”. При цьому з Митного кодексу України слід виключити статті 76, 80, 84, 88, 101, 111, 119, 126, 136, 145, 159, 172, норми яких регулюють митний статус товарів.