ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження, виконаного на основі аналізу теоретико-методологічних праць у різних галузях правової науки, законодавства та практики його застосування сформульовано основні наукові результати, які у сукупності вирішують наукове завдання, що полягало у визначенні особливостей правового регулювання інституту митних режимів у митному праві України і розробці пропозицій щодо його удосконалення.

1. Інститут митних режимів як комплексний міжгалузевий інститут права має такі ознаки: а) в ньому поєднуються властивості публічно-правового та приватноправового інститутів, що знаходить своє вираження у поєднанні імперативного і диспозитивного методів правового регулювання, водночас структурно переважна кількість норм, що його складають, належить до публічно-правових; б) він регулює суспільні відносини, які належать до кількох галузей права (адміністративного, фінансового, цивільного, господарського, міжнародного тощо, однак предметом регулювання є не вся сукупність зазначених відносин, а тільки ті з них, які пов’язані зі здійсненням митних процедур відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України, визначенням їх правового статусу, умов оподаткування і використання після митного оформлення, тобто вказані суспільні відносини відрізняються видовою однорідністю їх соціального змісту; в) адміністративно- правові та фінансово-правові відносини сукупно переважають з-поміж інших видів правовідносин, які є предметом правового регулювання у межах інституту митних режимів; г) відрізняється наявністю загальних юридичних конструкцій і принципів, у межах яких умови перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, вживання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються Митним кодексом України, іншими законодавчими актами України з питань державної митної справи та у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а питання, пов’язані з виконанням необхідних митних формальностей та здійсненням митного контролю товарів, поміщених у відповідний митний режим - виключно Митним кодексом України.

2. Митний режим як предмет правового регулювання - це сукупність митних процедур, які встановлюють правила переміщення товарів через митний кордон України та їх подальше використання з метою забезпечення інтересів держави у митній сфері, виконує такі функції: фіскальну, яка знаходить свою реалізацію у стягненні митних платежів з метою забезпечення фінансових інтересів держави у зовнішньоекономічній діяльності; стимуляційну, що реалізується шляхом звільнення від митного оподаткування і вживання заходів нетарифного регулювання, спрощення митних процедур з метою стимулювання суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, сприяння розвитку національної економіки тощо; захисну, яка передбачає застосування заходів нетарифного регулювання і має за мету захист економічних та інших національних інтересів держави шляхом впровадження системи ліцензування, квотування та інших нетарифних обмежень при поміщенні товарів у митні режими; контрольну - спрямовану на забезпечення додержання норм чинного законодавства України у митній сфері, що реалізується за допомогою специфічних методів і форм, властивих контролю в сфері державного управління; регулятивну, метою якої є регламентація порядку дій при поміщенні товару у митний режим, пов’язаних із напрямком переміщення товару через митний кордон, визначенням статусу товару та операцій з ним тощо.

3. Класифікація митних режимів включає: а) основні (імпорт (випуск для вільного обігу) та експорт) як митні режими, спрямовані на забезпечення фінансових інтересів держави у зовнішньоекономічній діяльності; захист її економічних та інших національних інтересів; б) преференційні митні режими (транзит, митний склад, вільна митна зона, тимчасові ввезення товарів на митну територію та вивезення за її межі, переробка на митній території та за її межами), мета застосовування яких полягає у стимулюванні суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності держави, розвитку національної промисловості, сприянні міжнародним торгівельним, економічним відносинам і взаємовідносинам у гуманітарній сфері; в) особливі митні режими (реімпорт, реекспорт, безмитна торгівля, знищення або руйнування та відмова на користь держави), які не передбачені митним законодавством Європейського Союзу і за своєю сутністю або є допоміжними, або такими, що визначають певні ознаки товарів.

4. Правове регулювання основних митних режимів (імпорту та експорту) характеризується наявністю прогалин і суперечностей, у тому числі в частині застосування заходів нетарифного регулювання; недосконалістю правового механізму використання встановлених законодавством пільг стосовно ввезення на митну територію України товарів категорії “гуманітарна допомога”; високим рівнем корупційних ризиків при поміщенні товарів у митний режим імпорту; недостатньою інформованістю митних органів про вартість та асортимент імпортованих товарів з одночасною відсутністю прозорості при встановленні ними кодів УКТ ЗЕД (яке впливає на ставки ввізного мита), що, як правило, призводить до поновлення порушених прав суб’єктів митних правовідносин у судовому порядку; недосконалістю механізму оскарження рішень митних органів про призначення імпортованому товару коду УКТ ЗЕД.

5. Передбачені законодавством преференції застосовуються у разі: перебування товарів у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; водночас передбачена можливість піддаватися операціям із технічного обслуговування та ремонту, потреба в яких виникла під час перебування під митним режимом; невикористання з жодною іншою метою, ніж мета застосування певного митного режиму; забезпечення ідентифікації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що поміщуються у митний режим, крім тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак; забезпечення у встановлених законодавством випадках виконання зобов’язання із сплати митних платежів, у тому числі шляхом надання фінансових гарантій; дотримання встановлених митним законодавством України строків перебування під преференційним митним режимом.

6. Сутність особливих митних режимів реімпорту та реекспорту полягає у визначенні процедури операції з ввезення товарів на митну територію України або вивезення за її межі з встановленням відмінної ознаки країни походження товару (національний або іноземний).

7. Правове регулювання митних режимів у митному праві України характеризується наявністю прогалин і суперечностей: відсутністю державної стратегії удосконалення митних режимів у національних інтересах України, що знаходить свій прояв у частині застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та пільг, які здебільшого мають розбалансований і неузгоджений характер й запроваджуються для вирішення тимчасових проблем національної економіки або для захисту інтересів окремих суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; недосконалістю правового механізму використання встановлених законодавством пільг стосовно ввезення на митну територію України товарів певних категорій, зокрема гуманітарної допомоги; митним законодавством України закладено нелогічне розмежування суспільних відносин, які складаються у сфері безмитної торгівлі і припасів, де стосовно останніх лише регламентовано процедури митного оформлення, водночас відносно безмитної торгівлі вони більш ускладнені, що пов’язано із загальними правилами поміщення товарів у митний режим; високим рівнем ризиків, у тому числі корупційних, при поміщенні товарів у преференційні митні режими тощо. Аналіз судової практики свідчить, що порушення норм митного законодавства в аспекті застосування митних режимів найчастіше здійснюється шляхом ввезення товарів з фактичною метою випуску для вільного обігу на митній території України, але з поміщенням їх при митному оформленні у режими, які передбачають умовне звільнення від сплати митних платежів (транзит, тимчасове ввезення тощо); заниженням вартості, кількості, якісних характеристик товарів, які поміщуються в митний режим імпорту з метою ухилення від сплати митних платежів у повному обсязі.

8. З огляду на розширення торгівельних взаємовідносин України з державами - членами Європейського Союзу, інтеграцію у світове господарство, прагнення до рівноправного партнерства з розвинутими державами світу та реформування національної економіки, зовнішньоекономічна політика нашої держави має бути спрямована на вільний розвиток торгівельних відносин і промисловості, що будуються не на штучній підтримці з боку держави окремих суб’єктів економічних відносин, а на об’єктивних законах ринкової економіки. Першочерговим завданням в цій сфері є створення умов, розрахованих не на короткочасну перспективу та тимчасові вигоди, у тому числі від запровадження тих чи інших заходів тарифного й нетарифного регулювання, а на побудову основи економічно незалежної і розвиненої держави у майбутньому. І в цьому важлива роль належить інституту митних режимів як інструменту, який забезпечує безпосередню реалізацію зовнішньоекономічної політики держави. Водночас правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в цілому та в митній сфері зокрема потребують виваженої поміркованості. З боку держави має застосовуватись жорстка та безкомпромісна антимонопольна політика; суворе дотримання вимог щодо якості товарів, які ввозяться в Україну; прозорість контролю та невідворотність настання юридичної відповідальності у разі порушення закону.

9. Запропоновано виключити з розділу V “Митні режими” главу 14 “Реімпорт” і главу 16 “Реекспорт”, а також внести зміни до ст. 4 (Визначення основних термінів і понять) Митного кодексу України, доповнивши її пунктами 50-1 та 50-2 в авторській редакції.

Запропоновано виключити з розділу V “Митні режими” Митного кодексу України главу 25 “Знищення або руйнування” та главу 26 “Відмова на користь держави” і доповнити розділ XV главою 64-1 “Розпорядження товарами”; викласти назву розділу XV у редакції “Здійснення органами доходів і зборів контролю за окремими видами діяльності підприємств та проведенням окремих митних процедур”, до якої включити поняття знищення товарів і відмови на користь держави у запропонованій у роботі редакції.

Враховуючи виключення митних процедур реімпорту, реекспорту, безмитної торгівлі, знищення або руйнування, відмови на користь держави із правового інституту митних режимів, запропоновані відповідні зміни до Митного кодексу України, у тому числі стосовно видів митних режимів (ст. 70); застосування митного режиму транзиту при перевантаженні товарів (ст. 96); строку зберігання товарів у митному режимі митного складу (ст. 125); завершення митного режиму митного складу (ст. 129); товарів, помилково ввезених на митну територію України (ст. 190); декларантів (ст. 265); оподаткування митом товарів при переміщенні через митний кордон України залежно від обраного митного режиму (ст. 286); повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів (ст. 301); умов ввезення (пересилання) громадянами товарів на митну територію України (ст. 374); особливостей тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України (ст. 380); спрощеної процедури знищення товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності (ст. 401); компромісу у справі про порушення митних правил (ст. 52-1).