Висновки до 5 розділу

Протягом другої половини 1920-их - початку 1930-их рр. українські політичні партії Східної Галичини та Волині виробили загальну концепцію ставлення до Польської держави, її конституційних та адміністративних органів.

Зусилля українських політиків, передовсім Української парламентської репрезентації були спрямовані на досягнення національного самоврядування, «національно-культурної автономії» та ін.

Встановлено, що національне самоврядування знаходилося у тісному звПязку з територіальним і в його межах. Воно декларувало кожному громадянину право зберігати свою національну ідентичність, використовувати рідну мову і утверджувати національне достоїнство. Передбачалось видання законів, які б забезпечили національним меншинам вільний розвиток через автономні об ? єднання в рамках загального самоврядування з правом контролю з боку держави.

Діяльність Української парламентської репрезентації була спрямована на реалізацію норм територіального самоврядування. Реалізація цих норм була частковою. Зокрема, актуалізувалося положення закону від 26 вересня 1922 р. «Про принципи загального воєводського самоуправління, зокрема Львівського, Тернопільського і Станіславівського воєводств», про заборону полонізації, про створення українського (руського) університету тощо.