1541 р., липня 2, Вільно Сигізмунд І, розглядаючи суперечку між львівським старостою та бурмистрам і райцями, затверджує давній звичай обрання нового райці на місце померлого, викладений в документі колишнього львівського старости Оти з Ходеча, що його надали львівські райці
Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.422. Пергамент: 36,7х66,3 + 12,5 см. Ініціал “S“. Написи: “Regestratae” (XVI), “Privilegium super electione consulari, 1541” (XVI), “Sigismundi Primi seu decretum inter generosum capitaneum ac magistratum Leopoliense” (XVII).
На шовковому жовто- зелено-рожево-фіолетовому шнурку печатка: Gum., XtH, №46.Коп.: MK, 62, k.251v-255; ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.614, арк.26-29; спр.615, apк.83-88.
Регести: MRPS, IV/3, №20565; Каталог, №487.
igismundus Dei gratia rex Polonie, magnus dux Lithvanie, Russie, Prussie, Masovie etc. dominus et heres. Planum testatumque facimus omnibus et singulis, quorum interest nunc existentibus et in posterum perpetuo futuris, quod cum longo tempore agitata fuissent controversia ac differentia inter generosum Nicolaum Odnowski de Felstyn, castellanum Premisliensem et capitaneum civitatis nostre Leopoliensis, famatos proconsulem et consules eiusdem civitatis nostre Leopoliensis, de consule in demortui locum eligendo, quod capitaneus se solum et neque alium quemquam eligendi consules habere potestatem diceret, idque recepto more aliarum civitatum, in quibus aut palatinus aut capitaneus loco nostro consules eligere consuevissent, qua sibi quoque potestate utendum existimabat, nisi a Leopoliensium privilegium esset aliquod productum, per quod sibi solis licere docerent, quod aliis regni nostri civitatibus non licet. Contra vero consules Leopolienses veteri mori et consuetudini civitatis innitebantur, quod semper ita observatum esset, ut unus ex scabinis per consules in demortui consulis locum sufficeretur, quem etiam modum testatum nobis fecit literis suis magnificus olim Ottha de Chodecz protunc palatinus Sandomiriensis et capitaneus Leopoliensis, quas coram nobis in pargameno scriptas sub eiusdem signo appenso protulerunt, ubi clare perscriptam ab eo est his ipsis verbis.
Quod dum festum sancti Petri ad Catedram, pro quo die electio huiusmodi consuevit annis singulis celebrari, advenit. Ipse consulatus solet ad me uti ad capitaneum ex prede- cessoribus meis et antiqua consuetudine duos vel tres collegas destinare, tunc dem presens Leopoli fuero, vel me absente literis perscribere postulandas, ut iuxta consuetudinem antiquitus observatam ad electionem consularem in pretorium condescenderem, et dum ita postulatus per eos in pretorium venio, prefati consules, officialibus civitatis, advocato et scabinis ac tota communitate populi convocata me uti capitaneo presente taliter ipsam celebrant electionem, quod imprimis ipsi, qui fuerunt consules residentes anno preterito ad annum futurum efficiuntur seniores et anni preteriti seniores consules efficiuntur resi- dentes, et ita quotannis alternatim de residentibus fiunt seniores et e contra de senioribus fiunt residentes. Et dum locus alicuius consulum post mortem unius vel plurium, vel per quemcunque modum aliud vacaverit, tunc ipsi consules antiquia et residentes de subselliis vel sede scabinali in illum locum vacantem designant consules taliter, ut si uno consule opus fuerit, extunc ipsi consules unum de loco scabinali in suum numerum et duos de medio residentium consulum eligunt et mihi capitaneo in scriptis porrigunt, ut ex ipsis tribus presentatis mihi et in cedula porrectis, quem ex manu serenissime maiestatis vestre elegerim illis designarem, ubi illum, qui inter tres mihi in srcipto porrectos videbitur, ad locum sacre maiestatis regie digne eligendus, eligo prout et mei predecessores similiter eligebant et tandem ipsis et communitati electum publico. Quo facto communitas seor- sum egredi consuevit, cui communitati ipsi consules alios duos consules connotates, per aliquem vel duos de sui medio ex nomine publicant et quaerunt, quem illa communitas ex illis duobus in cedula designatis sibi pro consule eligerent, ubi communitas, quem elegit ex nomine consulatui indicit et ipsi soli consules tercium ex consignatis in sui medium accipiunt.
Ita quod electionem consularem trifariam dividunt, unum de manu serenissime maiestatis vestre1 a me capitaneo, alterum a communitate et residuum a consulatu susci- piunt. Ubi vero serenissime rex duorum consulum sedes vaccaverint, ex tunc accipiunt de scabinatu duos, tercium vero de residentibus consulibus, quos similiter mihi in scripto porrigunt, in quo per me prout supra in ipsa electione proceditur et sic de pluribus. Si vero serenissime rex omnes consules superstites fuerint et neque aliquis locus ex eis vaccaverit, nihilominus tamen ipsi de medio residentium consulum, capitaneo tres in scripto ex eisdem residentibus consulibus ex nomine porrigunt, ex quibus ego unum communitas alium, consulates tercium consuevimus nominare, quibus adiunguntur de antiquis consulibus alii tres ex seniori consulatu et ita completur numerus consulum residentium. Qui consules dum ita electi fuerint in residentes, extunc coram mea presentia et antiqui consulatus, advocati, scabinorum et tocius communitatis, ipsi consules electi residentes ad officium suum serenissime maiestati vestre et reipublice civitatis iuxta dispositionem iuris civiles Maideburgensis Teutonici iurant, dum iuraverint, extunc ipsi consules residentes una cum antiquo consulatu de omnibus negociis civitatis unaminiter consulunt et cetera negocia civilia discutiunt et sic ipsam consularem electionem perficiunt. Tandem ego ab illis ex pretorio recedo, ipsi vero consules aliorum officialium, custodum et famulorum civilium electionum faciunt ipsorumque suscipiunt iuramenta.Quas cum literas testimoniales coram nobis produxissent, ex quibus ad verbum hec describi iussimus, privilegii vim eas habere decrevimus, ita ut presentibus decernimus, cum presertim in privilegio, quod etiam coram nobis protulerunt advocacie ad nos confirmari illis iussimus, hec clausula est coram nobis lecta. Volumus quod cum supradicti cives Leo- polienses, consules ipsorum de scitu tamen nostro eligunt, et per nos supradicti consules confirmati fuerint et cetera.
Ex quo facile liquet veterem hunc morem fuisse, ut cives ipsi de scitu nostro et non capitaneo, consules in demortuorum locum seu vaccantem deligerent. Cum aut privilegium hoc advocacie datum sit consulibus civitatis nostre Leopoliensis a Ladislao, duce Opoliensi, Wielunensi et Russie, anno a Christo nato millesimo tricentesimo septuagesimo octavo, ut in potestate ipsa eligendi consules prescripsisse iam videantur cum clara documenta attulerint se centum sexaginta tres annos morem hunc semper observasse. Quoniam inveterata consuetude iuris etiam firmitatem obtinet, visum est nobis in eadem consuetudine eos relinquere ac quam tot annis vel potius seculis habuerunt eligendi consules de scabinis, potestatem eam illis non modo non adimimus, verum etiam authoritate nostra regia confirmamus, approbamus et perpetuis temporibus decernendi. Ne quisquam huic veteri et laudabili mori superius a nobis descripto contravenire audeat, neque eos in ipsa electione impediat. Hoc tantum excepto, quod non de trium, sed de sex consulum numero presidentes eligi debent, iuxta ordinationem ante triennium a nobis factam, ut capitaneus noster Leopoliensis modernus, et pro tempore existens, ad pretorium descendendo vel ille, cui id negocii nomine suo dederit, de numero sex consulum, qui iam in anno currentem presidere deberent, im primis unum consulem ex illis, quem voluerit ex parte nosrta eligere et nominare debebit. Deinde idem consules alterum, tercium vero consulem communitas eligat. Illud autem clare et specialiter expressum hinc fieri volumus, quod quotiens moritur consul unus aut plures aut quacunque alia ratione vacatio contingat non nisi de scabinis per consules modernos et pro tempore existentes in demortuorum locum vel sedem vacantem, novorum consulum fiat electio. In quam neque moderno, neque pro tempore existenti capitaneo, neque cuipiam alteri se intromittere fas erit. Nam preterquam, quod veterem et laudabilem consuetudinem observare iustum est, hoc quoque civitatis nostre prefate inter- esse plurimum videmus, ut non de communitate, sed hi nocius consules, per eos eligantur, qui fuerint scabinorum officio functi et in iure dicendo aliqua diu excitati, ut autem tanto maius robur hec litere nostre obtineant, quas privilegii vim perpetuis temporibus valuturi habere volumus et decernimus, manu serenissimi filii nostri eas subscribendas curavimus et sigillum eis nostrum appendi iussimus. Datum Vilne sabato ipso die festo Visitacionis gloriosissime Virginis Marie, anno Domini millesimo quingentesimo quadragesimo primo, regni vero nostri anno trigesimo quinto. Sigismundus rex subscripsit.1 У копії початку XVII ст. (ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.615) додано et reipublicae civitatis.
игізмунд, Божою ласкою (титулатура). Робимо відомим і очевидним всім і кожному, кому необхідно, хто тепер є і в майбутньому буде. Протягом довгого часу тривають суперечки і розрізнення між шляхетним Миколою Одновським з Фульштина, перемиським каштеляном і старостою нашого міста Львова, та бурмистром і райцями того міста Львова про вибір райця на місце померлого. (Одновський) говорив, що тільки староста і ніхто інший мав би (право) вибирати райців, беручи до уваги звичай інших міст, у яких воєвода чи староста вибирають райців, і вважав, що йому має належати це право; тільки лиш з якогось львівського привілею виводилося, що одним тільки (львівським міщанам) дозволено повідомляти (старосту про вибір райців), чого іншим містам нашого королівства не дозволено. Проти цього (твердження) старші львівські райці (повідомили, що вони) опираються на звичай і практику міста, якої завжди дотримувалися, коли один з лавників на місце померлого райця замінявся. А що таким очевидним способом робили (вибір), грамоту вельможного Отта з Ходеча, тоді сандомирського воєводи і львівського старости, нам пред’явили; написану (грамоту) на пергаменті з його підвішаною печаткою. Щоб ясніше (розуміти) є переписана такими словами.
Поки не наступить свято св. Петра на престолі, в який день є звичай щорічно вибори проводити, цей консулат за давнім звичаєм до мене, як старости, і до моїх попередників (старостів) двох чи трьох колег (райців) присилав, прохаючи, чи буду я тоді присутнім, чи у свою відсутність напишу грамоту, щоб дозволив згідно з дотримуваним давнім звичаєм вибори райця у ратуші. І коли я за їх проханням до ратуші прийду, згадані райці, міські урядовці, війт і лавники та вся громада народу, скликана мною, як теперішнім старостою, таким чином проводять вибори. Спочатку ті, хто були минулого року правлячими райцями на майбутній рік робляться старшими (райцями), а старші райці минулого року робляться правлячими, і так щорічно поперемінно з правлячих (райців) стають старшими, і навпаки, з старших - правлячими.
І коли одне чи більше місць після смерті якогось райця чи з будь-якої іншої причини є вільним, райці визначають (людей) з суддівських лавок чи лавничого місця на те вакантне місце таким чином, що якщо є справа (з вибором) одного райця, тоді райці вибирають одного з лавників до свого числа і двох із грона правлячих райців і мені, старості, письмово подають, щоб з цих трьох, представлених мені і поданих в записці, кого я вважатиму гідним вибрати з руки вашого найяснішого маєстату, той, кого між трьома, поданими мені письмово, буде бачитися (мені) гідним вибрати на місце (райця) вашого найяснішого королівського маєстату. Я вибираю згідно з тим, як мої попередники так само вибирали. І тоді їх (райців) та громади публічні вибори (наступають). Таким чином, що громада окремо мала звичай вибирати, що ці райці, покликавши двох інших райців, одного чи двох з свого грона та від свого імені оголошують і питають громаду, кого та громада з тих двох, визначених у записці, собі на райця обере. Коли громада від (свого) імені вибере (райця), то оголосить (його) консулату. І райці, що залишилися, третього (райця) із засвідчених у своє гроно приймають. Так вибори райця на три частини поділяються: один (райця) з руки вашого найяснішого маєстату і міської спільноти від імені старости (визначається), інший - від громади, і той, що залишився - від консулату приймається. Коли, найясніший королю, два раєцьких місця є вільними, тоді приймають (в райці) двох з лавників, а третього з урядуючих райців, яких так само письмово подають, і як вище при мені ті вибори відбуваються, і так само, коли є більше (вільних місць). Якщо навпаки, всі райці будуть живими і жодне з місць не буде вільним, усе ж тоді вони (райці) з грона управляючих райців подають старості на письмі трьох від імені тих управляючих райців, з яких я одного, громада іншого, консулат - третього маємо звичай іменувати. Ці (вибрані) приєднуються із давніх райців до інших трьох зі старших райців, і так наповнюється число управляючих райців. Ті райці, що будуть вибрані таким чином, тоді у моїй присутності та давніх райців, війта, лавників і всієї громади, ці вибрані урядуючі райці згідно з вимогами німецького магдебурзького права присягають і клянуться (перед вступом) до свого уряду вашого найяснішого маєстату і міської спільноти. Потім ці урядуючі райці разом з давнім консулатом у всіх справах міста при взаємній згоді у всіх справах міста радяться та інші міські справи дискутують, і так ці вибори райців завершуються. Тоді, коли ратушу залишаю, ці райці інших урядовців, охоронців і слуг міста вибирають і приймають від них присягу.Цю засвідчену грамоту нам пред’явили, яку ми наказали слово в слово переписати і постановили мати цю (грамоту) за силою як привілей. Таким чином, даною (грамотою) постановляємо, наказуємо, особливо разом з пред’явленим привілеєм про війтівство і з проханням про підтвердження, де є така клаузула, перед нами прочитана: “хочемо, щоб вищезгадані львівські міщани, що райців з нашого відома виберуть і нами згадані райці будуть підтверджені і т.д.“, з чого легко є очевидним, що той давній звичай був, коли ці міщани з нашого відома і (відома) старости делегували (райця) на місце померлого райця чи вакантне місце. Привілей, що надає війтівство райцям нашого міста Львова, Владислава, князя Опольського, Велюнського і Руського, року від Христового народження 1378, на який райці посилалися (для підтвердження) сили (своїх) виборів, бачиться ясним документом, (райці) наводили, що цей звичай 163 роки завжди служив. Оскільки стародавній звичай правом міцності наділений, як нам відомо вони (міщани) цього звичаю дотримуються стільки років або швидше поколінь, скільки мали владу вибору райців з лавників таким способом, якого не віднімаємо, але нашою повагою підтверджуємо, схвалюємо і вічними часами ухвалюємо. Нехай ніхто цьому давньому і ухваленому звичаю, нами описаному, в майбутньому не наважиться суперечити, і ніхто їм (міщанам) у таких виборах не перешкоджає. За таким винятком, що не три, а шість урядуючих райців повинні вибирати згідно з розпорядженням, нами зробленим три роки тому, і сучасний наш староста і що в майбутньому буде, до ратуші прийшовши чи від свого імені іншому доручивши в цій справі (виборів), повинен буде з числа шести райців, які вже в біжучому році повинні урядувати, вибрати та іменувати з нашого боку спочатку одного райцю з тих, кого схоче. Потім другого нехай виберуть райці, а громада - третього райця. Хочемо для ясного і спеціального висловлення того, що станеться, (пояснити), що скільки б разів не помирав би райця чи більше (райців) або з будь-якої іншої причини трапиться вакантне місце, стільки разів буде вибір нових райців тільки лише з лавників сучасними райцями і, що в майбутньому будуть. У чому ні сучасному старості, ні що в майбутньому буде, і нікому іншому, не дозволено буде вводити (на посади райців). Як ми бачимо справедливим є, щоб дотримуватися давнього і ухваленого звичаю для нашого згаданого міста, щоб у більшій мірі було важливо, що не від громади, а краще були вибрані райцями ті, хто були в лавницькому уряді вправні і у встановленні права довгий час задіяні. Щоб отримала більшу міць ця наша грамота, хочемо і вирішуємо на вічні часи, щоб вона мала і була міцною за силою привілею, про що турбуємося, підписуючи рукою найяснішого нашого сина, і наказуємо нашу печатку підвісити. Дано у Вільно в суботу в день свята Різдва пречистої Діви Марії, (року Божого) 1541, нашого королівського панування 35 року.
Сигізмунд, король, власною рукою.
* У підтвердженні знято вислів “міської спільноти“.
** Див. док. №6.