1472 р., травня 30, Краків Казимир IV встановлює два ярмарки у Львові на св. Трійцю та на св. Агнету і видає детальні розпорядження в справі організації ярмарків та збереження львівського права складу
Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.297 (див. док. №72).
Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.614, арк.19-22; спр.1153, арк.189-196.
Опубл.: AGZ, VI, s.157-161.
n nomine Domini amen.
Ad perpetuam rei memoriam. Cum inter humane nature comoda nichil dignius memoria habeatur, opportunum igitur existit, ut actus hominum literarum apicibus et testium annotacione perhennentur, ne lapsu temporis simul eum tempore evanescant, proinde nos Kazimirus Dei gracia rex Polonie, necnon terrarum Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuyavye, magnus dux Lithwanie, Russie Prussieque ac Culmensis, Elbingensis et Pomeranie dominus et heres etc. Significamus tenore presencium, quibus expedit, universis, presentibus et futuris, presencium noticiam habituris, quomodo inter alias occupacionis nostre curas ad hoc studium mentis nostre extenditur, ut civitates nostre sub felici nostro regimine in suis utilitatibus, proventibus et comodis debite augeantur, volentes itaque civitatis nostre Leopoliensis condicionem facere meliorem, in dicta civitate nostra Leopoliensi annuale forum singulis annis, primum pro festo quolibet sancte et individue Trinitatis, quod stabit et durabit per duarum septimanarum decursum, aliud vero forum annuale pro quolibet festo sancte Agnetis, per duas septimanas similiter duraturum, ab omnibus mercatoribus cuiuscumque status, condicionis, sexus vel gradus hominibus in omnibus mercanciis et rebus, cuiuscumque generis existant, statuimus exercendum perpetue et in evum, decernentes, ut quicumque homines ad dictam civitatem nostram Leopoliensem cum rebus suis vendendi et emendi gracia accesserint securitate nostra accedendo et recedendo pociantur, nisi tales sint, quos iura non permittunt, et quibus merito fidedignorum consordia denegantur, sub modis et condicionibus inscriptis et presentibus insertis. Primo quod forum annuale prefatum Leopolienue non preiudicet deposito generali civitatis Leopoliensis, super quo deposito generali civitas est fundata et locata, ita, quod mercatores, ab undecunque venientes, depositum generale Leopoliense non pretereant, circuant vel pertranseant, sed merces suas in Leopoli in eodem generali deposito deponant et vendant secundum iura et consuetudines ab antiquo tentas. Ne itaque ipsi mercatores in civitatibus, opidis et villis minus iustis theloneis, depactacionibus et rapinis graventur, propter quod marcatores aversi sunt a deposito generali Leopoliensi, querentes ipsis alias vias insolitas, theloneo et eposito Leopoliensibus in destruccionem, volumus, ut strate publice et vie regales omnibus mercatoribus, ab undecunque venientibus, sint libere, ut erant ab antiquo. Pretereavolumus, ut eciam in stratis publicis et viis regalibus atque in civitatibus, opidis et villis nemo mercatores, ab undecunque venientes et cum mercibus et bonis eorum, ad depositum generale aut ad nundinas Leopolienses tendentes, in persona, mercibus, bonis, curribus, equis, bobus aut in quibuscunque rebus, quovismodo arrestet, nec molestare presumat, sed qui ab eisdem mercatoribus iniuriam habere se pretendunt, mercatores per tales arrestaciones non negligentes in transitu in Leopolym sequantur et ibi in iure civili coram advocato et iudicio civitatis Leopoliensis in eisdem mercatoribus causas suas iure repetant, similiter ne mercatores, de Leopoli redeuntes cum personis et mercibus eorum versus Camyenye vel per Halicz in Walachiam aut alibi tendentes, aliquo in loco modo premisso arestentur, qui mercatores nemini contra eos quomodolibet causanti respondere teneantur, nisi in Camyenyecz, Trebowla, Halycz et Kolomygya civitatibus regalibus, ad quas civitates eiusmodi arestatores pro experiencia iusticie eosdem mercatores sequantur, qui de se querulantibus non aliter quam iure Maydemburgensi respondere teneantur. Ut eciam pari modo mercatores versus Cracoviam, Sandomiriam, Lwblyn aut versus alias regni superiores partes de Leopoli cum bonis eorum proficiscentes, in viis aut villis non arestentur, sed ad proximam civitatem libere admittantur, ibi eciam de se querulantibus coram iudicio civitatis eiusdem iure Maydemburgensi tenentur respondere.
Admittimus eciam, ut mercatores in sterilibus et incultis locis et campis alias Na plonych polach, ubi non seminatur, nec prata secantur et falcastrantur, similiter et in mericis, in transitibus eorum cum equis, pecoribus et pecudibus seu cum armentis boum, libera prout ab antiquo habeant pascua, absque omni impedimento et depactacione, in merica tamen solum per unum diem et unam noctem. Si vero ulterius pausare voluerint, cum domino hereditario eiusdem merice pro pascuis componant, casu vero, quo aliquod dampnum in frumentis aut pratis in pertranseundo et redeundo per homines, pecora et pecudes aut equos pellentes, alicui terrigene illatum foret cum approbacione, extunc eidem heredi pro huiusmodi dampnis in bonis sibi illatis, idem, qui repertus fuerit, tenebitur facere solucionem et satisfaccionem iure mediante. Statuimus eciam, ut nullus mercatorum ad depositum aut nundinas Leopolienses veniens, in destruccionem censuum regalium pannum, telam et alias res mensurabiles ulna quocumque vocabulo censeri poterint, cum ulna mensuret, neque vendat, exceptis pannis sericeis auro textis, acsamitto, adamasco, atlante precioso, cum auro vel sine auro textis, hec omnia quilibet mercator poterit cum ulna incidere et vendere, porciones staminum sericeorum, alias kytayka dictorum, inceptorum seu incisorum magne aut parve omnibus mercatoribus libere esse debent ad vendendum cum ulna, computando solum, quod cum ulna more institorum emensurando easdem non incidant. Similiter nullus mercatorum veniencium, in destruccionem censuum dregalium res ponderabiles cum talento vendat preter crocum, cariofolos, muscatum, cynamonum, zedwarium, zynziber, flores muscati, cubebas et alias res aromaticas, ad apotecam pertinentes, que omnia pretacta hospites mercatores cum talento libere vendere poterint. Uve passe et calamus aromaticus et ficus cum pondere aut sine pondere per hospites libere vendantur secundum beneplacitum eorum, piper vero, cyminum et rysum ad minus cum uno lapide, res eciam mercimoniales parciendo non vendantur, sed cum twzynys et tachrisz vendi debebunt. Item omnia pannorum stamina preciosorum et simplicium aut provincialium Polonie, Slezie per unum stamen vendantur, cubileti alias barchany, tela pukoczyn per unum stamen vendantur durante foro annuali, et calige per unum Twzynum, velamina de lana alias Swogyeze per unam porcionem vel lamina Bohemicalia cum porcione una, papirum cum reza. Expirato vero foro annuali, quilibet mercator, in deposito generali negociaciones exercens, res suas vendat secundum consuetudinem antiquam et statuta in pondere in tabula signata. Ceram eciam crudam et piper non cribratum de civitate non educantur sub ammissione rerum earundem. Nec piper vendi debeat nisi cribratum per oficialem civitatis ad id deputatum. Volumus eciam, ut nullus mercatorum adveniens boves aut vaccas emat per unum, tempore nundinarum, sed ad minus per decem, ut carnifices civitatis et cives eciam pro necessitate et usu civitatis pecora poterint comparare. Statuimus eciam, ut mercatores superiorum partium, qui merces in Walachiam aut alibi post Leopolym ad prestam vendiderint, pro solucione ad illa loca in offensam depositi non visitent, sed in deposito Leopoliensi sitam solucionem attemptent. Similiter mercatores transmarini Walachie et earum partium post Leopolym pro solucione mercium ad superiores partes creditarum non visitent partes easdem superiores, sed in deposito Leopoliensi parimodo solucionem eorum attemptent, nam per tales visitaciones occultas in eisdem locis visitatis exercent negociaciones, bona viis insolitis transducentes, theloneo et deposito generali Leopoliensi in detrimentum. Volumus eciam, ut nullus mercator merces in deposito aut tempore nundinarum comparatas in loco vendat, sed de civitate ducat secundum quod tentum est ab antiquo. Prohibemus eciam, ut nullius mercatoris bona per theloneatorem in pondere arestentur ex aliqua occasione per eundem theloneatorem excogitata, qua arestacione mercatores sepius gravati repelluntur, sed ut theloneator cum mercatoribus super differenciis eorum coram consulibus de iusticia experiatur. Ut igitur tanto maior hominum et mercatorum ad ipsam civitatem Leopoliensem concursus fiat, promittimus litera presenti, omnes mercatores, qui ad nundinas festi sancte Trinitatis se ibidem contulerint, liberos fieri ab omni sulucione thelonei Leopoliensis, pro festo vero sancte Agnetis, dum in nundinas venerint in Leopolim, tenebuntur theloneum solvere et erunt astricti more solito theloneatori, qui pro tempore fuerit in Leopoli. Statuimus, ut mercatores Slezie, Prussie, Polonie, qui iter suum ab antiquo versus Leopolim habent super Sandomiriam, itinera eorum habeant libera, ut a pristinis temporibus habuerunt. Item ut sub castro maiori extra muros nullus mercator sive hospes aut bona sua arestentur nec iudicentur iure castrensi, non obstante eo, quod ibidem hospicium habuerit, sed ad iurisdiccionem civitatis admittatur cum suis bonis, ut eciam ibidem sub castro cervisia non propinetur, nec carnes vendantur, vel forum habeatur, aut nove adinvenciones instituantur, contra veterem consuetudinem, in preiudicium civitatis. Item ut super mechanicos Leopolienses labores mechanicorum de aliis civitatibus non ducantur, sed hic articulus observetur secundum morem civitatis Cracoviensis, qui tempore nundinarum ibidem in talibus observatur. Item ut pellifices regni laborem eorum in preiudicium pellificum Leopoliensium non vendant in civitate Leopoliensi, excepto labore Lithwanico, qui cum pelliceis, schubis et blanis aliisque eorum laboribus pellificiariis venire et eosdem libere vendere poterint. Verum quia reverendissimo in Christo patri domino Gregorio, archiepiscopo Leopoliensi, ac magnifico Stanislao de Chotecz, palatino Russie et capitaneo Haliciensi, Trebouliensi et Cameneczensi, commiseramus predictos articulos cum terrigenis dominiorum nostrorum Russie et mercatoribus examinari, adequari et concordari, ne forte in offensam alicuius status visi fuissent articuli ipsi declinasse, qui consiliarii nostri, diligenti omnium hominum, premisso scrutinio inquisicioneque prehabita, prefatos articulos, unanimi omnium voluntate concordatos et in scriptum redactos, sigillisque suis in carta papirea obsignatos, nobis direxerunt et ideo nos fidei eorum et legalitati, ut convenit, se commitentes articulis predictis voluimus robur continere, ut premissum est, perpetue firmitatis. Casu vero, quo ipsius annualis fori iuxta continenciam articulorum pretactorum aut aliquorum ex ipsis institucio in detrimentum et dampnum civitatis Leopoliensis, terrigenarum aut aliorum hominum vergere videretur, dum per ipsos cives Leopolienses causati fuerimus, dictum annuale forum deponere et civitatem Leopoliensem circa iura antiqua conservare vel pro rei exigencia unum vel plures articulos supradictos, qui in dampnum civitatis aut terre tenderent, immutare, moderare et variare aliosque necessarios adiungere promittimus et pollicemur. Que omnia arbitrio nostro et eorundem civium unanimi voluntate statuimus committenda. Harum quibus sigillum nostrum appensum est testimonio literarum. Actum et datum Cracovie sabbato infra octavas Corporis Christi, anno Domini millesimo quadringentesimo septuagesimo secundo, presentibus ibidem reverendo in Christo patre domino Iohanne episcopo Cracoviensi, necnon magnificis, generosis et venerabilis Stanislao de Ostrorog palatino Calisiensi, Dobeslao Kmytha de Wysznycze Lublinensi, Iohanne Amor de Tharnow Woinicziensi, Iohanne Felice de eadem Tharnow Wysliciensi, Stanislao Wanthropka de Strzelcze Sandeczensi, Petro de Branycze Byeczensi, castellanis, Iacobo de Dambno regni Polonie cancellario et capitaneo Cracoviensi, Spithkone de Iaroszlaw succamerario, Raphaele de Iaroslaw pretacta capitaneo Leopoliensibus, Sbigneo de Oleschnycza scolastico Cracoviensi, Gneznensis, Cracowiensis, Wladislawiensis, Sandomiriensis ecclesiarum canonico et regie nostre maiestatis supremo secretario, aliisque pluribus fidedignis circa premissa. Datum per manus magnifici Iacobi de Dambno regni Polonie cancellarii et capitanei Cracoviensis, sincere nobis dilecti.Relacio eiusdem magnifici Iacobi de Dambno regni Polonie cancellarii et capitanei Cracowiensis.
ім’я Господа амінь. Для вічної пам’яті справи. Позаяк для користей людської природи ніщо не вважається більш гідним пам’яті, то виникає необхідність, щоб дії людей з давніми грамотами і вірогідними свідченнями довго тривали і з перебігом часів не пропадали. Тому ми, Казимир, Божою ласкою (титулатура). Змістом даної грамоти повідомляємо, як сучасникам, так і прийдешнім, всім, кому необхідно, які читатимуть це. Між іншими заняттями наша турбота поширюється з усім прагненням нашого розуму, щоб наші міста під нашим щасливим пануванням у своїх користях, прибутках і зручностях належно збільшувалися; тому бажаючи наше місто Львів кращими
умовами наділити, у згаданому нашому місті Львові щорічно встановлюємо для виконання вічно і назавжди ярмарки, перший на кожне свято святої і неподільної Трійці, що встановлюється і триватиме протягом двох тижнів, а інший щорічний ярмарок на кожне свято св. Агнети, що подібно триватиме два тижні, для всіх купців, людей будь-якого статусу, стану, статті чи рангу, зі всіма товарами і речами будь-якого походження. Вирішуємо, щоб будь-які люди, які приходять зі своїми речами для продажу та купівлі до нашого міста Львова, нехай будуть під владою нашої опіки, приїжджаючи і від’їжджаючи (з міста), якщо не виявляться такими, які шкодитимуть правам (міста) і яких заслужено спільнота гідних довір’я не цуратиметься, (хай діятимуть) належними (згідно з) чином, записаними та внесеними даною (грамотою) умовами. Перше, хай згаданий щорічний львівський ярмарок не порушить генерального складу міста Львова. Генеральний склад міста є встановлений і введений так, що купці, звідки б не приїжджали, не мають минати генеральний склад Львова, обминаючи чи проїжджаючи, але свої товари у Львові, у згаданому генеральному складі, (мають) виставляти і продавати згідно з правами і звичаями, що тягнуться віддавна. Щоб купці у містах, містечках і селах несправедливими митами, надмірними оплатами та пограбуваннями не були обтяжені, внаслідок того, що купці відвертаються від генерального львівського складу, шукаючи інші незвичні шляхи, львівське мито і склад до руйнування (довели); бажаємо, щоб громадські дороги та королівські шляхи для всіх купців, звідки б не приїжджали, були вільними, як це було віддавна. Окрім того, хочемо, щоб на громадських дорогах і королівських шляхах та в містах, містечках і селах, що до генерального складу чи на львівські ярмарки ведуть, ніхто купців, звідки б вони не прибули з товаром і майном, не арештовував і будь-яким чином їх особи, товари, майно, вози, коні, воли чи будь-які речі до обтяження не змушував, але хто від тих купців несправедливість мав, нехай наведе доказ. Купці, такі арешти передбачаючи, нехай прямують до Львова і там відповідно до міського права при війті у львівському міському суді у своїх справах проти тих купців нехай судяться. Так само купці, що зі Львова повертаються, зі своїми людьми, товарами в напрямку Кам’янця-Подільського чи через Галич у Волощину чи деінде, попереднім способом не будуть арештовані, ті купці перед ніким будь-яким чином, хто проти них б не судився, не повинні виправдовуватися, а відповідати тільки у королівських містах Кам’янці-Подільському, Теребовлі, Галичі і Коломиї. Ті (позивачі), хто арештовував (товари), до тих міст для доведення справедливості мають слідувати. Ті, хто між собою судяться, ніде, тільки перед магдебурзьким правом повинні будуть відповідати. Щоб таким способом рівно ж купців, що їдуть у напрямку Кракова, Сандомира, Любліна чи в напрямку інших вищерозташованих (північних) частин королівства зі Львова зі своїм добром, нехай на дорогах чи в селах не будуть арештовані, але до найближчого міста нехай вільно допускаються, де також, між собою судячись, повинні відповідати при міському праві магдебурзького права. Також дозволяємо, щоб купці мали пасовище без усякої перешкоди та стягнення у безлюдних і необроблених місцях і таборах, по-іншому “на болотних полях“, де не сіється, луги не косяться і не жнеться, так само і в дібровах при переходах з кіньми, дрібною і великою худобою або зі стадами волів, вільно, як віддавна, однак у діброві тільки один день і одну ніч (можуть залишатись). Якщо ж довше вони захочуть залишатися, тоді нехай домовляються з дідичним паном тієї діброви про пасовища. У разі, коли якась шкода у збіжжі чи луках при переїзді і поверненні назад (вчиниться) людьми, дрібною та великою худобою або перегінними кіньми, і якийсь зем’янин спричинену кривду засвідчить, тоді тому дідичу за таку шкоду, завдану йому в майні, той, хто буде знайдений, повинен буде сплачувати і робити відшкодування відповідно до права. Також встановлюємо, щоб ніхто з купців, які до складу чи на ярмарки у Львові приїжджають, не могли порушувати королівські чинші на сукно, тканини та інші речі, як би вони не називалися, що вимірюються на лікоть чи ліктем хай не міряли би і продавали, за винятком золототканого шовку, оксамиту, адамашку, дорогого атласу із золотим або без золотого вишиття. Це все кожен купець може з ліктем різати і продавати, частини поставів шовку, званого китайкою, відміряти або різати по великому або малому, всім купцям вільно продавати з ліктем, враховуючи, щоб за виміряним ліктем крамарським звичаєм, не різали. Так само, щоб жоден з прибулих купців для речей, що важаться на фунти (не продавав), за винятком шафрану, кореня гвоздики, мускату, кориці, кардамону, імбиру, квітів мускату, кубеби* та інших ароматичних речей, що до аптеки належать; це все вищезазначене купці-чужинці можуть вільно продавати на фунти; родзинки, ароматичні палички та фіги із чи без важення вільно чужинцями продавати згідно з їх доброю волею, а перець, кмин і рис не менше як по одному каменю, не жалкуючи товару, хай не продаються, а повинні продаватися на тузини** і тахріші***. Далі, всі постави сукна як дорогого, так і звичайного або провінційного польського, сілезького - хай не продають по одному поставу; кубілети чи бархани, покоцин4* тканину хай продають по одному поставу, як встановлено на щорічному ярмарку. І чоботи - по одному тузину, одяг з вовни, по-іншому “свогяж“ - по одній частині або богемське скло - по одній частині, папір - по ризі (нехай продають). По завершенні щорічного ярмарку кожний купець, який на генеральному складі торгові справи веде, нехай свої речі продасть згідно з давнім звичаєм і ухвалами за вагою на позначених табличках5*. Також необроблений віск і непросіяний перець з міста нехай не вивозиться під (загрозою) позбавлення тих товарів. Перець не повинен продаватися, якщо не є просіяним міським службовцем, що є до цього делегований. Також хочемо, щоб жоден з прибулих купців не купував по-одному волів чи корів під час ярмарку, а якнайменше десять, щоб різники міста і також міщани для потреби і користі міста могли заготовляти дрібну худобу. Встановлюємо також, щоб купці вищих (північних) країв, які товари у Волощині чи деінде після Львова за позичку продаватимуть, для сплати тих місць на шкоду складу не відвідували, але на львівському складі розпочинали сплату. Так само приморські купці з Волощини та інших країв після Львова для сплати товарів кредиторам з вищих (північних) країв хай не відвідують ті вищі (північні) краї, а на львівському складі нехай розпочинають таким же чином сплату. Бо через такі таємні відвідини тих місць для полагодження торгових справ майно перевозиться неприйнятими шляхами і генеральний львівський склад є у збитках. Також хочемо, щоб жоден купець товари, здобуті на складі або в час ярмарку, не продавав би на місці, а з міста вивозив відповідно до того, як ведеться віддавна. Також забороняємо, щоб майно, що зважується, жодного з купців не арештовувалося митником з будь-якої причини, вигаданої митником. Такого арешту, яким купці часто обтяжені, (вони) ухиляються, а (хочемо), щоб митник з купцями через їх розбіжності справедливість з’ясовували у раєцькому суді. Отже, такому великому скупченню людей і купців, які до Львова прибудуть, обіцяємо даною грамотою, що всі купці, які на ярмарок на свято Трійці прийдуть, будуть вільні від сплати всякого львівського мита, а ті, що на ярмарок святої Агнети до Львова прибудуть, будуть зобов’язані і змушені мито сплатити за прийнятим звичаєм митнику, що буде в той час у Львові. Також встановлюємо, щоб купцям з Сілезії, Пруссії, Польщі, що свій шлях віддавна в напрямку Львова мають через Сандомир, була вільна дорога, яку від давніх часів мають. Далі, щоб під Високим замком поза мурами (міста) жоден купець чи чужоземець або їхнє майно не арештовувалися і не осуджувалися за гродським правом, але не протидіючи тому, хто б там із чужоземців не був, до міського права нехай буде допущений зі своїм майном. Також щоб там, під замком, пиво не варилося і м’ ясо не продавалося або ярмарок не відбувався, або нові вигадки не встановлювалися проти давнього звичаю на некористь міста. Далі, стосовно львівських ремісників, щоб ремісничі роботи з інших міст не ввозилися, але дотримувалися тієї статті відповідно до звичаю міста Кракова, що в час ярмарків таким чином дотримуються. Далі, щоб кушнірі королівства їхню роботу на шкоду львівським кушнірам не продавали у місті Львові, за винятком литовської роботи, яку з міховими плащами, шубами і хутрами та іншими кушнірськими роботами вільно можуть привозити і продавати. Оскільки найдостойнішому у Христі отцю Григорію, львівському архієпископу, та Станіславу з Ходеча, руському воєводі і галицькому, теребовлянському і кам’ янецькому старості, доручили згадані статті із зем’янами наших руських володінь і купцями зважити, порівняти й узгодити, щоб оглянули не з неприязню якого-небудь становища. Ці статті не відхиливши, (вони) як наші радники, обрані з усіх людей, вищезгаданий огляд і розслідування зробивши, зі згаданими статтями одностайно, за волею всіх узгодили, на письмі зредагували та нам направили, засвідчивши своїми печатками на паперових аркушах. І отже, ми, сприяючи їх (міщан) вірності і законності, як виходить з попередніх статей, забажали продовжити (статті) силою вічної чинності, як було згадано. Але у випадку, якщо видаватиметься, що порушується порядок у збитках і витратах міста Львова, зем’ ян чи інших людей з причини цього річного ярмарку та продовження (дії) названих окремих (статей), тоді самі мешканці Львова повідомлять нас (про це), щоб щорічний ярмарок відкликати і місто Львів за його давніми правами зберегти або для незначної справи одну чи більше вищезгаданих статей, що будуть на шкоду місту чи землі, обіцяємо і гарантуємо, що замінимо, оновимо і змінимо та інші невідкладні речі зробимо. У всьому наше рішення й одностайну волю тих міщан встановлюємо, скріплюючи. Для засвідчення цієї грамоти наша печатка є підвішена. Діялося і дано у Кракові в суботу в октаву (свята) Божого Тіла, року Божого 1472, у присутності (список свідків). Дано через руки ясновельможного Якоба з Дамбна, канцлера Польського королівства і краківського старости.
* Кубеба - вид перцю.
** Тузин - 12 штук, дюжина.
*** Тахріш - очевидно, походить вид нім.: tacher - 10 штук.
4* Покоцин - вид дорогого сукна.
5* Не цілком зрозумілий вислів, можливо, це позначені міським знаком (ціхою) товари.