1377р., жовтня 4, Львів Опольський, вєлюньський і руський князь Владислав розпоряджається, щоб кожна духовна особа львівського капітулу у разі купівлі будинку у Львові, на якому є міські повинності, ці обов \'язки виконувала

Опубл.: AGZ, V, s.15. За інформацією видавця AGZ у кінці XIX ст. пергаментний оригінал перебував у приватному володінні пана Казимира Лясковського, подальша його

доля невідома.

os Ladislaus Dei gracia dux Opoliensis, Velunensis et Russie, tenore presencium, universis et singulis, tam presentibus, quam futuris, cupimus facere notum, quod civitatem nostam Lemburgensem cupimus specialibus comodis suffulcire statuimus de consilio nostrorum fidelium, quod, postquam pro sede archiepiscopali Lemburgensi ecclesia cathedralis constructa fuerit in Lemburga civitate nostra, quilibet prelatus, canonicus, vicarius vel alterius status presbiter ad eandem kathedralem ecclesiam pertinens, emens et comparans¹ pro se aliquam domum civilem illiberam, de qua eciam civis, qui in ipsa resedit, exacciones solvit, vigilavit aliaque iura civilia civitati administraverit, hic prelatus, canonicus aut vicarius pari forma velud² alter civis exacciones solvere, vigilare et alia iura civilia, quocians oportunum fuerit, dicte civitati tenetur administrare. In cuius rei testimonium sigillum nostrum presentibus est appensum. Datum in Lemburga die sancti Francisci Confessoris, anno Domini millesimo trecentesimo septuagesimo septimo.

¹ В AGZ conparans. ² Так в AGZ.

и, Владислав, Божою ласкою (титулатура). Хочемо зробити змістом даної (грамоти) відомим всім і кожному, як сучасникам, так і прийдешнім. Наше місто Львів хочемо особливими вигодами наділити, встановлюємо за порадою наших вірних, що після того, як буде зведений у нашому місті Львові кафедральний костел[62] для львівської архієпископії, кожний прелат[63], канонік[64], вікарій⁴* чи іншого статусу пресвітер, котрий належить до цього кафедрального костелу, купуючи і дістаючи для себе якийсь міський безгосподарний будинок, з якого міщанин, що в ньому мешкає, платить податки, дотримується інших міських прав, чим місту допомагає; тому цьому прелату, каноніку чи вікарію рівною мірою, як й іншому міщанину, слід платити податки, дотримуватися й інших міських прав, наскільки можливо буде згаданому місту допомагати.

1378 р., листопада 7, Львів

Опольський, вєлюньський і руський князь Владислав надає львівським міщанам війтівство у Львові на магдебурзькому праві, зберігаючи за собою дві частини з прибутків від кримінальних справ, а одну частину залишаючи райцям, причому, коли, за відома князя, львівські громадяни оберуть, а він затвердить райців, то останні серед себе повинні обрати війта

Ориг.: BZNO. 39. Пергамент: 26,7x14,6 + 4,1 см. Без написів. Печатка: Piekos., №504.

Факсим.: Pohorecki, s.100.

Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.421 (див. док. №113).

Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.1, спр.107, арк.3; оп.2, спр.613, арк.28; спр.614, арк.7зв.; спр.646, арк.285-286; Czart., 2003, k.329.

Опубл.: AGZ, Ш, s.53-55; Pohorecki, №39.

Регести: MRPS, IV/3, №20564; Pohorecki, №39; Каталог, №486.

n nomine Domini amen. Ad perpetuam rei memoriam. Nos Ladislaus Dei gracia dux Opoliensis, Welunensis et Russie. Notum facimus tenore presencium universis, quibus nosse fuerit opportunum, quod de consueta^[65] nostre pietatis gracia meritaque fidelitatis et probitatis fidelium nostrorum civium Lemburgensium intuentes et, ut ad quevis servicia et beneplacita nostra se valeant reddere prompciores, de consilio eciam nostrorum fidelium baronum, ipsis advocaciam nostram Theutonicorum in Lemburga et penas de eadem provenientes damus, conferrimus et donamus donacione perpetua et inviolabili² tenendam, habendam et in usus predicte civitatis nostre Lemburgensis convertendam, hoc tamen excepto, quod quicumque hominum pro causis magnis ipsorum iure sentenciatus et condempnatus fuerit, ita quod bonis et vita privari debetur³, vel quicunque homicidium aliquod perpetraverit, extunc quidquid ab eisdem provenire poterit, unam partem ipsis conferimus, reliquas vero duas partes pro nobis reservamus, volumus eciam quod cum supradicti cives, consules ipsorum de scitu tamen nostro eligerint et per nos supradicti consules confirmati fuerint, extunc idem consules electi advocatum de medio ipsorum, quem voluerint debent eligere quando et quociens ipsorum placuerit voluntati.

ім’я Господа амінь. Для вічної пам’яті справи. Ми, Владислав, Божою ласкою (титулатура). Робимо зміст даної грамоти відомим всім, кому буде потреба ознайомитися. Зі звичайної нашої добросердечності, ласки, враховуючи заслуги, вірність і порядність наших львівських міщан, що виявляючи доброчинність нам, прагнуть нам будь-яким чином служити, за порадою наших вірних магнатів даємо, передаємо і даруємо дарунком вічно та непорушно уряд війта магдебурзького права у Львові* й оплати, до цього уряду належні, для тримання, володіння та у користування згаданому нашому містові Львову. З тим винятком, що коли будь-якій людині у тяжких справах відповідно до права буде винесено вирок і вона буде засуджена, так що майна і життя позбавиться, чи будь-яке вбивство коли-небудь здійсниться, звідси від цього може буде прибуток, то одну частину цього надаємо (місту), а залишені дві частини для нас зберігаємо. Хочемо також, щоб згадані міщани з нашого відома вибрали своїх райців, і вищезгадані райці нами мають бути затвердженими. Потім обрані райці повинні вибрати зі свого грона війта, якого хочуть, коли і стільки разів, як їхній волі сподобається. Для засвідчення цієї грамоти наша печатка є підвішена. Діялося і дано у Львові в неділю, на октаву Всіх святих, під рік Божий 1378, у присутності таких панів і вірних (список свідків). Ці присутні були в зборі і багато інших мужів, гідних довір’я.

* До цього часу у Львові посада війта була спадкова (див.: AGZ, II, s. 1).