1372 р., грудня 9, Сташків Опольський вєлюнський і руський князь Владислав надає Львову 100 франконських ланів на магдебурзькому праві, а також частково звільняє міщан від чиншів
Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.8. Пергамент: 27х60 + 6,8 см. Ініціал “І“. Написи: “1372. Super centum laneis domini Ladislai ducis Opoliensis sub eadem forma prout sonat privilegium domini regis Kazimiri de predictis centum laneis et presens litera data est quatuor annis post literam regis Kazimiri” (XVI), “Donatio serenissimi Vladislai 100 mansis civitati Leopoliensi cum omnibus utilitatibus, molendinis, agris [...]” (XVI), “Privilegium Vladislai ducis Opoliensis super 100 laneorum, 1372” (XVIII), “Hoc privilegio docet liber usus molendinorum in centis laneis locatorum et fundi proprietas, incipiendo a fluvio Peltew” (XVIII).
На шовковому жовтому вицвілому шнурку печатка з частково пошкодженим краєм: Piekos., №500.Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.613, арк.6зв-7; спр.614, арк.4-6; спр.646, арк.5-6; оп.1, спр.135, арк.2-2зв.
Опубл.: Zubrz., Kronika, s.491-492; AGZ, III, s.47-48.
Регести Widm, s.39-40; Каталог, №10.
n nomine Domini amen. Vere dignum et iustum est, ut ea que aguntur per reges et principes in profectum et utilitatem suorum subditorum benignius largiuntur, ne simul cum fluxu temporis a memoria hominum decrescant, necesse est, ut ea solempnis roboret titulus literarum. Proinde nos Ladislaus Dei gracia dux Opoliensis, Welunensis terreque Russie dominus et heres. Notum facimus, tam presentibus, quam futuris, tenore presencium, quibus expedit, universis, consideratis quibusdam ac nonnullis defectibus civitatis nostre Lemburgensis et civium ac incolarum in ipsa degentium, quibus ipsa civitas Lemburgensis in terra Russie constituta per insultus infidelium Litwanorum, ortodoxe fidei inimicorum proch dolor fore noscitur agravata et preventa, volentesque eidem civitati et civibus ac incolis ipsius, de benignitate nostre celsitudinis, ut merito tenemur, de remedio providere oportuno, exnunc ipsis civibus, incolis et eorum veris et legittimis heredibus, natis et nascendis, centum mansos Franconicos iure Thewtunico vel Meydburgensi, cum omnibus utilitatibus, pratis, pascuis, paludinibus, silvis, mericis, rubetis, agris cultis et incultis, molendinis, piscinis, piscaturis, aquis, aquarum decursibus, que intra limites et mensuram predictorum centum mansorum continentur, vel poterint contineri, ad extirpandum, locandum, colendum, meliorandum et ad usus beneplacitos utifruendum1 incipiendo a fronte murorum predicte civitatis et a monte, qui dicitur Stephani mons, sursum et eciam deorsum ex utraque parte fluvii Poltwa et ab inde per circuitum prefate civitatis Lemburgensis, usque ad molendinum ecclesie parochialis sancte Marie Virginis gloriose inclusive, quod subtus prefatam civitatem est situatum, damus, donamus, et concedimus plenam et omnimodam facultatem.
Preterea molendinum sancte Marie ecclesie predicte antiquitus et perpetue ipsi ecclesie iunctum una cum laneo, quem eciam ipsi ecclesie de dictis centum mansis presentibusadiungimus ac molendinum Gregorii dicti Stecher civis Lemburgensis in mensura, predictorum centum laneorum seu mansorum similiter volumus permanere, et ut honera cives predicte civitatis eo facilius et melius poterint supportare, decem mansos liberos de prefatis centum mansis, absque solucione census eisdem perpetuis temporibus damus et elargimur cum potestate plenaria vendendi, commutandi et ad usus beneplacitos convertendi, nostro tamen et successorum nostrorum de consensu et beneplacita gracia et voluntate, addicientes specialiter et expresse, quod in paludine quodam, intra limites et mensuram octoaginta novem mansorum situato, omnes Rutheni ad castrum nostrum Lemburgense pertinentes una cum civibus et incolis prelibate civitatis equos et peccora ipsorum communiter depascant, iuxta ipsorum omnimodam voluntatem. Insuper ut eo citius, comodius et facilius sepedicti centum mansi per iam dictos cives et incolas valeant collocari et in uberiorem redigi condicionem, omnibus et singulis kmetonibus colonisque in predictis centum mansis locandis ab omnibus nostris solucionibus, exaccionibus, collectis et depactacionibus universis infra viginti annorum spatium a data presencium continue computandorum, plenam et omnimodam damus, concedimus de gracia nostra libertatem. Qua elapsa cives, coloni seu incole octoaginta novem mansorum seu laneorum de quolibet manso seu laneo solubili duodecem grossos Pragenses in festo beati Martini singulis annis nobis et successoribus nostris pro censu et decima solvere tenebuntur. In quorum omnium testimonium ad evidenciam clariorem sigillum nostrum presentibus est appensum. Actum, datum in Zthaschcow feria quinta post festum sancti Nicolay, anno Domini millesimo tricentesimo2 septuagesimo secundo, presentibus strenuis et famosis militibus dominis Swentopelcone pallatino Siradiensi, Paschcone Slotzey de Pilchowicz, Petro Gumprecht pallatino Premisliensi, Merbotha de Ssyrawa, Petro Brun et Strala de Kokicz et pluribus aliis fidedignis.
1 В AGZ пропущено colendum, meliorandum et ad usus beneplacitos utifruendum. 2 В оригіналі tricentisimo.
ім’я Господа амінь. Справді гідним і справедливим є, щоб ті (надання), що королями і володарями щедро надаються для успіху та користі своїх підданих, разом з бігом часу у пам’яті людей не зникали, необхідно їх урочисто утривалювати написом грамот. Тому ми, Владислав, Божою ласкою (титулатура). Робимо відомим зміст даної грамоти всім, як сучасникам, так і прийдешнім, кому це треба знати. Розглянувши усі шкоди нашого міста Львова, міщан і жителів, які в ньому мешкають, а це місто Львів у руській землі знаходиться, завдані нападом невірних литовців, ворогів правдивої віри, знаючи страждання, обтяження і перешкоди, бажаючи цьому місту та його жителям як оздоровлюючі ліки передбачити з прихильності нашої величності, яку (вони) заслужено мають, відтепер даємо, даруємо і дозволяємо у повне і всіляке застосування цим міщанам, жителям і їх правдивим та законним нащадкам, які народилися і народяться, 100 франконських ланів на німецькому магдебурзькому праві зі всіма користями, луками, пасовищами, болотами, лісами, дібровами, чагарниками, орною землею й облогом, млинами, ставками, рибними місцями,
водами, проточними річками, що в межах і розмірах згаданих 100 ланів знаходилися або на той час знаходяться, для викорчовування, оброблення, покращення, доброчинного використання, почавши від “чола” мурів згаданого міста, від гори, що називають горою Стефана, і так вниз по обох берегах річки Полтви і звідтам від окружності згаданого міста Львова аж до млина парафіального костелу святої Діви Марії включно, який розташований внизу згаданого міста. Крім того, млин згаданого костелу святої Марії, що з давніх часів і навічно до цього костелу приєднаний, разом з одним ланом, що також цьому костелові належить, до згаданих 100 ланів приєднуємо. І млин пана Григорія Штехера, львівського міщанина, в розмірах вищезгаданих 100 ланів чи мансів також хочемо залишити.
І щоб податки і повинності міщан вищезгаданого міста легшими та зручнішими за змогою зробити, даємо і віддаємо з повною владою продажу, обміну і для доброчинного користування 10 вільних ланів з вищеназваних 100 ланів, без сплати чиншу, на вічні часи. А з нашої та наших спадкоємців згоди і доброї волі, спеціально і ясно розпоряджаючись, щоб всі українці, належні до нашого львівського замку, що мешкають у болотистих місцях у межах та розмірах 89 ланів, випасали своїх коней та худобу разом з міщанами і жителями вищезгаданого міста, відповідно до спільного бажання. Нарешті, щоб швидше, зручніше та легше часто згадувані 100 ланів вже згадуваним міщанам і жителям була змога обробляти та робити плодючішими, даємо і надаємо повну і всю свободу осаджувати всіх і кожного кметя та колона на згадані 100 ланів, і свободу від усіх наших сплат, податків, зборів і відкупів протягом 20 років від сьогоднішньої дати, включно з врахованим. Міщани, колони чи жителі на згаданих 89 мансах чи ланах повинні сплачувати 12 празьких грошів на свято блаженного Мартина кожного року нам і нашим спадкоємцям на чинш і десятину. Для засвідчення цього всього і повної ясності нашу печатку підвішуємо. Діялося і дано у Сташкові у четвер після свята св. Миколая, року Божого 1372, у присутності (список свідків)*.* Примітки аналогічні до док. №3.
