1389 р., жовтня 1, Львів Владислав ІІ з \'єднує Львів із Польським королівством і застерігає, що Львівську землю, провінцію і місто збереже собі, жінці Ядвізі, своїм нащадкам і королівству, не даючи їх жодному князю чи можновладцю
Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.590 (див. док. №167).
Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.1, спр.107, арк.12-12зв.; спр.122, арк.1-1зв; спр.135, арк.8-9. Опубл.: AGZ, III, s.84-85.
n nomine domini amen.
Wladislaus Dei gracia rex Polonie, necnon terrarum Cracovie, Sandomirie, Syradie, Lancicie, Cuyavie, Lithwanie princeps supremus, Pomeranie Russieque dominus et heres. Ad perpetuam rei memoriam. Significamus tenore presencium, tam presentibus, quam futuris, quibus expedit, universis, presencium noticiam habituris, quanquam regalis dignitas1 generosa sublimitas, universis fidelibus, quos regni sui latitudo complectitur, grata beneficia dignetur impendere, et tanto copiosius in subiectos sue largitatis propagare donaria, quanto ex huiusmodi largicione magnifica suis frequenter utilitates accrescere experitur, tamen ad illos, qui per observanciam sincere fidelitatis regio culmini dignum prebent obsequium, specialis prerogativa favoris sue liberalitatis dextram consuevit uberius inclinare, sane cupientes terras nostras regni nostri Poloniein unione prospera et foelici2, que soliditatem regnorum terrarumque generat atque parit, ipsarum indigenas in statu bono et regimine salubriter conservare, consideracionis itaque nostre aciem sollicite convertentes ad sincere constantis atque multe fidelitatis obsequia, quibus cives et incole civitatis nostre Lemburgensis in conspectu nostre maiestatis affectuosis conatibus multipliciter claruerunt. Quorum contemplacione, dictam civitatem nostram Lemburgensem ipsiusque cives et incolas corone regni nostri Polonie unimus, aggregamus perpetuis temporibus adiungentes, eandemque civitatem Lemburgensem et ipsius cives et incolas, sub proteccione nostra et corone regni nostri predicti volumus iugiter respirare. Promittimus insuper et spondemus, quod districtum, terram et civitatem Lemburgensem nulli ducum ac cuipiam hominum dabimus aut quomodolibet conferemus, sed eundem districtum ac civitatem Lemburgensem pro nobis et inclita principe domina Hedwigi regina Polonie, consorte nostra carissima, necnon liberis nostris et corona regni Polonie tenebimus, habebimus et habere volumus temporibus perpetuis et in evum.
Harum quibus sigillum nostrum maius appensum est testimonio literarum. Actum in Lamburg feria sexta post diem beati Michaelis archangeli, anno Domini millesimo trecentesimo octuagesimo nono. Presentibus Iohanne palatino Sandomiriensi et capitaneo Russie, Demetrio vicethezaurario nostro, Cristino de Ostrow magistro curie consortis nostre, Nawogio de Lancawa pincerna Cracoviensi, Paschcone de Boguria3, Iohanne de Sprowa aliisque multis nostris fidelibus fidedignis. Datum per manus honorabilis Zaclice prepositi Sandomiriensis, aule nostre cancelarii, fidelis nostri dilecti.1 В AGZ dignitatis. 2 В AGZ felice. 3 В AGZ Bogoria.
ім’я Господа амінь. Владислав, Божою ласкою (титулатура). Для вічної пам’яті справи. Змістом даної (грамоти) повідомляємо, як сучасникам, так і прийдешнім, всім, кому необхідно, які читатимуть це. Хоча висока королівська гідність вважає, що належить наділити всіх вірних, які живуть скрізь у нашому королівстві, і настільки розповсюдити більш широко знаки своєї щедрості на підлеглих, наскільки це можливо збільшити успішно вигоди для своїх (підданих) від такої великої щедрості, однак для тих, хто щиро з пошануванням вірності виявляють гідну послугу королівській владі, зазвичай щедру і прихильну правицю простягають з особливою прерогативою своєї прихильності. Щоб неподільно землі нашого Польського королівства сприятливо та щасливо залишалися у єдності, яка створює і породжує міцність королівства і земель, та бажаючи (залишити) цих місцевих жителів у становищі блага і корисного управління, ретельно привернувши наші міркування до (їхньої) щирої постійної вірності і численних послуг, які міщани та жителі нашого міста Львова багаторазово з великою любов’ ю виявляли на очах нашої величності, згадане наше місто Львів, його міщан і жителів до корони нашого королівства Польщі з’ єднуємо, приєднуємо, на вічні часи приєднавши, і це місто Львів з його міщанами і жителями під нашою і нашої королівської корони охороною хочемо неперервно
залишати. Понад усе обіцяємо й урочисто зобов’язуємося, що повіт, землю і місто Львів жодному князю чи будь-якій людині не дамо або будь-кому не надамо, але цей повіт і місто Львів для нас і славної володарки пані Ядвіги, королеви Польщі, нашої дорогої дружини, а також наших дітей і корони королівства Польщі тримаємо, маємо і хочемо мати постійними часами і навіки. Для засвідчення цієї грамоти наша велика печатка є підвішена. Діялося у Львові у п’ятницю після дня блаженного архангела Михаїла, року Божого 1389, у присутності (список свідків). Дано через руки превелебного Заклича, сандомирського намісника, канцлера нашого двору, нашого вірного милого.
