1387 р., вересня 30, Люблін Владислав ІІ складає урочисту присягу, що він не уступить нікому влади над Львовом та Львівською землею і збереже їх для себе, дружини Ядвіги, своїх дітей і Польського королівства
Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.16. Пергамент: 13х28,5 + 3,5 см. Напис: “Vladislaus Jagello rex promittit se districtum ac civitatem Leopoliensem a corona non alienaturum, anno 1388” (XVII).
На пергаментному пояску у бляшаній коробці печатка: Gum., VIII, №15.Опубл.: AGZ, II, s.29.
Регести: Widm, s.51; Каталог, №20.
ladislaus Dei gracia rex Polonie Litwanieque princeps supremus et heres Russie etc. Significamus, quibus expedit, universis, quod cupientes regni nostri Polonie ac terrarum nostrarum condicionem in omnibus reddere meliorem, quemadmodum ex assumpte dignitatis officio astringimur et tenemur, cum itaque ex divisione regni ac terrarum eius plerumque ipsius regni, necnon terrarum desolacio comitatur, ex unione vero ipsius et terrarum ipsius felicia continuo suscipit incrementa, quo circa terras nostras in unione volentes omnimode conservare, promittimus tenore presencium et spondemus, quod districtum ac terram, necnon civitatem nostram Lemburgensem nulli ducum aut cuipiam hominum dabimus aut quomodolibet conferemus, sed eundem districtum ac civitatem Lemburgensem pro nobis ac inclita principe domina Hedvige, regina Polonie, consorte nostra carissima, necnon liberis nostris et corona regni nostri Polonie tenebimus, habebimus et habere volumus temporibus perpetuis et in evum.
Harum quibus sigillum nostrum appensum est testimonio literarum. Datum in Lublin in crastino beati Michaelis archangeli, anno Domini millesimo trecentesimo octuagesimo octavo.
‘ ладислав, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо всім, кому необхідно. Бажаючи обставини нашого Польського королівства та наших земель у всьому поліпшити, до чого зобов’язані і повинні з огляду на гідність прийнятого уряду; що при поділі королівства і його земель, здебільшого це королівство і землі знищенню піддаються, а навпаки при єдності цього (королівства) і його земель постійно зростає щастя, тому наші землі бажаючи в єдності всіма засобами зберегти, обіцяємо змістом даної (грамоти) і гарантуємо, що провінцію* і землю та наше місто Львів жодному князю, чи будь-якій людині не дамо, чи будь-кого не наділимо, а цей повіт і місто Львів для нас, славної володарки пані Ядвіги, королеви Польщі, дорогої нашої дружини, а також для наших дітей і нашої корони Польського королівства** будемо зобов’язані тримати і хочемо тримати постійними часами і навічно.
Для засвідчення цієї грамоти наша печатка є підвішена. Дано у Любліні напередодні свята блаженного архангела Михаїла, року Божого 1388.* Латинський термін "districtus" не перекладаємо терміном "повіт", в якому значенні він вживався у ХУ ст.
** “Корона Польського королівства“ - правовий вираз, під яким розумілася держава, відокремлена від особи монарха; суть “корони королівства“ полягала в тому, що корона, як символ панування та державної незалежності, відокремлювалася від особи монарха і зв’язувалася з державою як нерозривна цілість (Bardach J., LesnodorskiB., Pietrzak M. Historia ustroju i prawa polskiego. - Wyd.4 - Warszawa, 1997. - S.85-86).
