1387р., вересня 29, Львів Владислав ІІ підтверджує своє власне надання львів ’янам, зроблене під меншою печаткою 29 вересня 1388 р. у Любліні
Коп.: ЦДАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.613, арк.8-8зв; спр.614, арк.24-25; спр.646, арк.289-290зв. Опубл.: AGZ, III, s.83.
n nomine Domini amen.
Wladislaus Dei gracia rex Polonie, necnon terrarum Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuiavie, Litwanie princeps supremus, Pomeranie Russieque dominus et heres. Ad perpetuam rei memoriam. Significamus tenore presencium, tam presentibus, quam futuris, quibus expedit, universis, presentes literas inspecturis, quomodo nostre celsitudini pro parte civium civitatis nostre Lamburgensis, nostrorum fidelium dilectorum, oblata peticio continebat, quatinus literam nostram ipsis alias1 sub minori nostro sigillo datam non rasam, non cancellatam, sed omni prorsus vicio2 suspicionis carentem de innata nobis benignitate innovare, confirmare et ratificare dignaremur. Cuiusquidem litere tenor sequitur in hec verba:Далі наводиться привілей Владислава ІІ від 29 вересня 1388 р., див. док. №13. Після цього подано текст:
Nos vero dictorum civium civitatis nostre Lemburgensis iustis peticionibus benigne annuentes dictam literam ratam habentes atque firmam, ipsam innovamus, confirmamus et ratificamus tenore presencium mediante, decernentes ipsam literam in omnibus suis punctis, articulis, clausulis, condicionibus et sentenciis universis robur obtinere perpetua firmitatis. Harum quibus sigillum nostrum maius appensum est testimonio literum. Actum in Lemburga ipso die beati Michaelis archangeli, anno Domini millesimo trecentesimo octuagesimo nono, presentibus Iohanne pallatino Sandomiriensi, Demitrio vicethesaurario nostro, Cristino de Ostrow magistro curie consortis nostre, Nawogio de Lancawa pincerna Cracoviensi, Michaele de Buczacz, Iaszcone Mazovita ac aliis multis nostris fidelibus fidedignis. Datum per manus hono- rabilis Zaclicze prepositi Sandomiriensis, aule nostre cancellarii, fidelis nostri delecti.
1 В AGZ olim. 2 В AGZ vicico.
ім’я Господа амінь. Владислав, Божою ласкою (титулатура). Для вічної пам’яті справи. Змістом даної (грамоти) повідомляємо, як сучасникам, так і прийдешнім, всім, кому необхідно, представляючи грамоту, тим, хто оглядатиме. Нашій високості міщанами нашого міста Львова, нашими вірними милими, подано прохання, щоб ми з властивою нам прихильністю вважали за гідне відновити, підтвердити та ратифікувати нашу грамоту,
колись під нашою малою печаткою дану, не зішкрябану, не перекреслену, але цілком позбавлену підозри і дефекту. Зміст цієї грамоти наводиться у таких словах.
Далі наводиться привілей Владислава ІІ від 29 вересня 1388 р., див. док. №13. Після цього подано текст:
Прихильно погоджуючись на справедливі прохання згаданих міщан нашого міста Львова, згадану грамоту, маючи її за непорушну і чинну, відновлюємо, підтверджуємо і ратифікуємо за посередництвом змісту даної (грамоти), вирішивши цю грамоту у всіх її пунктах, статтях, клаузулах, умовах і висловах, загалом, силою вічної міцністі наділити. Для засвідчення цієї грамоти наша велика печатка є підвішена. Діялося у Львові в день блаженного архангела Михаїла, року Божого 1389, у присутності (список свідків). Дано через руки превелебного Заклича, сандомирського намісника, канцлера нашого двору, нашого вірного милого.
