1473 р., квітня 28, Люблін Казимир IV зберігає за львівськими міщанами право оренди та розпродажу своїм убогим дрібної солі
Коп.: MK, 12, k.137v-138. Титульний напис копіїста: “Admittitur vendire salis penestici ex Drohobicensis consulibus Leopoliensibus”.
Опубл.: AGZ, VI, s.171-172.
Регест: MRPS, I, №1005.
azimims [Dei gracia rex Polonie, magnus dux Lythvanie, Russie Prussieque dominus et heres]1 etc. Significamus [tenore presencium, quibus expedit universis]1, quod licet famosi consules civitatis nostre Leopoliensis sal minutum penesticale dictum, ex zuppis nostris Drohobiczensibus proveniens, quod alias solii arendare iure, ut dicitur, ipsis ad hoc competenti et vendere penesticis civitatis nostre Leopoliensis consueverant, utilitati profectuique civitatis eorum pauperumque hominum, abundancie et sufficiencie in hoc consulenti, sub certa pensione annua nobili Aynolpho Thedaldi de Florentiis, zuppario nostro Drohobiczensi, tanquam sciolo2 sal ipsum commodius ceteris pro communi usu dispensare arendarunt per ipsum et nomine suo penesticis ipsis vendendum. Veriti tamen ne per dictum Aynolphum et alios zupparios Drohobiczenses ipsum futiris tempus successores successu istud trahatur in sequelam, quod arendam et vendicionem salis predicti forte vellent pro se quasi ex antiquo iure vel consuetudine in preiudicium consulum predictorum trahere, vendicare et usurpare, nobis humiliter supplicarunt, quatinus liceat ipsis sal predictum pro nutu et voluntate eorum personis eis beneplacitis arendare ipsamque arendam tociens, quociens opus fuerit et ipsis videbitur expedire, revocare ad interrumpendam sequelam predictam. Nos vero supplicacionibus ipsorum tanquam iustis et racioni consonis benigniter annuentes et tanto quidem libencium, quo magis consules ipsi ex ipsorum fidelibus obsequiis nostre maiestati complacuerunt, licenciam et facultatem omnimodam ipsis damus sal penesticale pro iure ipsorum, si quod ipsis competit, in eodem personis, quibus voluerint, arendandi et arendam huiusmodi tociens, quociens revocandi omnem sequelam, si quam pro se vel zupparii predicti sive quecunque alie persone ex arenda salis predicti apud consules eosdem facta trahere vellent et in proprietatem convertere, presencium tenore abolentes et irritam habentes, decernentesque ipsam in nullo arende consulum predicte et iuri ipsorum in nullo preiudicari posse in futurum.
In quorum omnium testimonium sigillum nostrum est appensum. Datum in Lublin feria quarta post Conductum Pasche proxima, anno [Domini millesimo quadringentesimo septuagesimo tercio.Sbigneus vicecancellarius manu propria subscripsit.
Relacio venerabilis Sbignei de Olesznycza regni Polonie vicecancellarii]1.
1 Текст у квадратних дужках доповнений за виданням AGZ. 2 Так в AGZ.
азимир, Божою ласкою (титулатура). Змістом даної (грамоти) повідомляємо всім, кому необхідно. Дозволяється славетним райцям нашого міста Львова сіль, звану крамарським дріб’язком, привезену з дрогобицьких жуп, яку вони законно орендують, як (вони) кажуть, за звичаєм продавати крамарям нашого міста, для користі і процвітання бідних людей того міста, піклуючись про зростання і достаток (міщан). З певною річною сплатою орендували у шляхетного Айнольфа Тедальді, нашого дрогобицького жупника, ніби обізнаного, як сіль зручніше, певніше для загального користування розподілити. І своїм іменем та (іменем) крамарів остерігаються перед згаданим Айнольфом та іншими дрогобицькими жупниками, що з часом внаслідок такого (стану), що (жупники) захочуть згадану оренду чи продаж солі тільки для себе ніби віддавна за правом чи звичаєм, на шкоду згаданим райцям відняти, присвоїти і захопити. (Райці) нас уклінно просили, нехай було б їм дозволено орендувати згадану сіль з їх дозволу і волі тим особам, хто бажає, і ту оренду мати стільки, скільки буде потреба, і їм буде здаватися та відкликати (оренду) для попередження згаданого стану. Ми на їхні прохання, як справедливі та розумні, прихильно погоджуємося і настільки ж охоче, щоб більше райці з їх вірною слухняністю нашому маєстату служили, дозвіл і всю можливість їм даємо, щоб згадану крамарську сіль орендувати за правом тих, хто їм відповідний і тим особам, які схочуть, і таку оренду стільки, скільки (схочуть), щоб потім відкликати. Якщо хтось для себе чи згаданого жупника чи будь-якої іншої особи згадану оренду солі у тих райців фактично захоче присвоїти й у власність привернути, змістом даної (грамоти) знімаємо і недієвим (ту дію) маємо та вирішуємо, щоб ніхто згаданій оренді райців і їх праву на майбутнє не причинив шкоди. Для засвідчення цього всього до (грамоти) наша печатка є підвішена. Дано в Любліні в середу після “Томиної” неділі, року Божого 1473.
Збігнев, віце-канцлер, власною рукою підписав.
За свідченням велебного Збігнева з Олешниці, віце-канцлера Польського королівства.
Еще по теме 1473 р., квітня 28, Люблін Казимир IV зберігає за львівськими міщанами право оренди та розпродажу своїм убогим дрібної солі:
- 1554 р., квітня 20, Люблін Сигізмунд ІІ дозволяє львівським міщанам викупити королівські маєтки в селах Козичі, Ємеліни і Яромирка від вдови їх орендаря Гноєнської і користуватися ними 20 років
- 1527р., квітня 3, Краків Сигізмунд І вирішує суперечку між львівським старостою Станіславом з Ходеча та львівськими міщанами й купцями про право останніх без будь-яких сплат і мит купувати і продавати оселедці та іншу солену рибу
- 1484 р., лютого 17, Люблін Казимир IV, враховуючи велику працю і кошти, вкладені львівськими міщанами на спорудження міських мурів та ровів, а також щоб заохотити їх до закінчення розпочатої роботи, надає Львову ще шість років звільнення від всяких податків і видає в зв ’язку з цим відповідні розпорядження збирачам податків
- 1368 р., липня 27, Пришів Казимир ІІІ дає місту Львову 100 франконських ланів, зазначаючи, що українці у селах, належних до львівського замку, мають право спільного використання пасовищами з львівськими міщанами
- 1555 р., грудня 18, Вільнюс Сигізмунд Август зберігає за львівськими міщанами привілеї Олександра та Сигізмунда, що звільняли їх від всяких оплат і мит на території Польського королівства
- 1538 р., квітня 4, Краків Сигізмунд І вирішує суперечку між львівським старостою Миколою Одновським та львівськими та райцями Львова щодо права і порядку обрання райців
- 1460 р., квітня 5, Львів Казимир IV на прохання райців і громади Львова підтверджує та повністю наводить привілей Казимира ІІІ від 17 червня 1356 р.
- 1599 р., березня 23, Варшава Сигізмунд ІІІ підтверджує за львівськими міщанами право на проведення щорічного ярмарку в день св. Агнети, а натомість скасовує на їх прохання ярмарок на свято св. Маргарити, як некорисний для міста
- 1476 р., серпня 21, Пйотрків Казимир IV, враховуючи розташування Львова поблизу ворожих країн, звільняє його на вісім років від усяких податків і контрибуцій для того, щоб місто мало можливість виділити кошти на укріплення оборонних мурів, валів, та наказує одночасно руському генеральному старості Рафалові з Ярослава зберігати за львівськими міщанами ці права
- 1537р., вересня 12, Львів Сигізмунд І надає львівським міщанам довічне право шинкувати горілкою в межах міста та на Краківському і Галицькому передмістях, під замком і в деканаті св. Іоана та встановлює чинш, що йтиме на потреби міста
- 1356 р., червня 17, Сандомир Казимир ІІІ надає Львову магдебурзьке право та 70 франконських ланів, десять з яких призначає на пасовище, водночас забороняючи землевласникам, духівництву, міщанам будувати корчми на відстані менше однієї милі від міста
- 1506р., лютого 22, Люблін Олександр звільняє львівських міщан від сплати будь-яких цивільних податків і чопового протягом шести років
- 1552 р., квітня 14, Пйотрків Сигізмунд Август підтверджує і повністю наводить текст привілеїв Владислава ІІ від 8 березня 1424 р., Владислава ІІІ від 16 липня 1444 р. та два документи Казимира IV від 5 квітня 1460 р. і від 26 січня 1462 р.
- 1542 р., жовтня 19, Краків Сигізмунд І дарує містові, львівським райцям та громадянам солодовий млин, що зветься Зимноводським, розміщений за Краківською брамою, а саме його третю мірку, зберігаючи за собою та своїми наступниками дві іншімірки
- 1554 р., квітня 16, Люблін Сигізмунд Август підтверджує та повністю наводить привілей Владислава ІІІ від 18 липня 1444 р.
- 1360 р., грудня 28, Краків Казимир ІІІ підтверджує та повторює ухвалений львівськими райцями та лавниками статут