Висновки до першого розділу

1. Еволюція принципу гласності цивільного процесу на українських землях проходила свій тривалий шлях, який знаменувався різноманітними історичними формами прояву гласності під час розгляду та вирішення цивільної справи.

Можна виділити два періоди в еволюції відкритого розгляду цивільних справ: а) період багатофункціональної публіки, яка, окрім громадського контролю, повинна була здійснювати функцію консультанта судді з питань місцевого права, функцію помічника судді та сторін справи під час збору судових доказів, функцію поручителя відповідача для забезпечення його явки на наступне судове засідання, функцію свідка проведення окремих процесуальних дій та змісту судового рішення, функцію громадського захисника тієї чи іншої сторони цивільної справи (до 1864 р. та 1917-24 рр.); б) період монофункціональної публіки, яка забезпечує виключно громадський контроль за ходом розгляду цивільної справи (1864-1917 рр. та 1924 р. і по нині).

2. Поняття «гласність цивільного процесу» входить у більш ширше по змісту поняття «гласність судової влади», яке у свою чергу виводиться із правової категорії «гласності», яка має політико-правове значення. Фактично в останньому випадку йдеться про політичну ідею, що перетворилася в правову категорію та правові поняття. Правове поняття «гласність судової влади» можна розглядати в потрійному аспекті: інституційному, функціональному та економічному, де «гласність цивільного процесу» слід розглядати в контексті «гласності судової влади» у функціональному значенні, але тільки щодо юрисдикційної діяльності суду, що розглядає цивільні справи. Його неюрисдикційна діяльність правовим поняттям «гласність цивільного процесу» не охоплюється.

3. Сутність «гласності цивільного процесу» виражають істотні ознаки, що характеризують дане правове поняття. До вказаних ознак можна віднести наступне: (а) відкритість розгляду цивільної справи, (б) інформованість про цивільну справу, (в) безпосередність сприйняття інформації по цивільній справі (окрім деяких осіб, які беруть участь у справі), (г) поширення інформації по цивільній справі для учасників процесу за допомогою процесуально-правових засобів, а для публіки – за допомогою матеріально-правових та процесуально-правових засобів, (ґ) інформація, яка формується та поширюється судом по цивільній справі, носить офіційний характер, внаслідок чого вона презюмується як достовірна.

4.

5. Принцип гласності цивільного процесу належить до функціональних принципів. Його зміст формують чотири правила поведінки суду, учасників цивільного процесу та публіки: а) розгляд цивільної справи відбувається відкрито для учасників цивільного процесу, які повинні обов’язково інформуватися по справі у тій мірі, у якій це необхідно для здійснення ними своїх процесуальних прав та обов’язків («гласність цивільного процесу» у вузькому значенні); б) розгляд цивільної справи відбувається відкрито для публіки, яка повинна мати вільний доступ до місця слухання справи або вчинення окремої процесуальної дії для забезпечення здійснення ними своїм прав на отримання інформації по справі («гласність цивільного процесу» в широкому значенні); в) у випадках, чітко вказаних законодавством, норми закону можуть обмежити інформування учасників цивільного процесу по справі, якщо це необхідно для захисту прав та інтересів інших учасників цивільного судочинства або це випливає із процесуальної форми вчинення окремих процесуальних дій чи порядку розгляду окремих категорій цивільних справ (обмеження «гласності цивільного процесу» у вузькому значенні); г) у випадках, чітко вказаних законодавством, норми закону можуть обмежити інформування публіки про розгляд цивільної справи та результати її розгляду для захисту приватних або публічних інтересів (обмеження «гласності цивільного процесу» в широкому значенні).