1.3 Гласність цивільного процесу як принцип цивільного процесуального права

В теорії цивільного судочинства вже набула усталеного значення теза, що певне положення отримує статус принципу в галузі цивільного процесуального права, якщо воно відповідає ряду умов: 1) за своїм змістом принцип являє собою певну ідею загального характеру; 2) ідея, що складає зміст принципу повинна отримати безпосереднє закріплення в нормах права; 3) принцип повинен виражати типові риси цивільного процесу; 4) принцип повинен мати безпосереднє відношення до цивільного процесу; 5) принцип повинен мати загально процесуальний характер і стосуватися всіх стадій та видів цивільного процесу; 6) принцип не повинен дублювати інші принципи або безпосередньо з них випливати [301, с.

Слід вказати, що існують троякі підходи до розуміння сутності принципів цивільного процесу: одні науковці розглядають їх як наукову категорію, що в теоретичних положеннях показує певні закономірності регулювання цивільних процесуальних відносин (звідси принцип безпосередньо в правових нормах не фіксується); інші, навпаки, стверджують, що принцип виступає найбільш загальною правовою нормою, тобто принцип та правова норма ототожнюються; треті поєднують в собі перші два підходи і вказують, що принцип – це, з одного боку, ідейна засада, а з іншого – нормативно-керівна засада права [41, с. 11-12].

Вбачається, що представники останнього підходу найбільш краще відображають сутність принципів цивільного процесу, оскільки в змісті будь-якого принципу відображається та або інша ідея, що має бути досягнута, а нормативна природа принципу надає йому обов’язкове значення для суб’єктів правовідносин. З іншого боку, як правильно вказували деякі науковці, принципи як окремі ідеї здійснюють безпосереднє регулювання поза межами правових норм [16, с.

Якщо мова йде про принцип гласності цивільного процесу, то в його змісті відображається ідея про проведення такого порядку розгляду цивільної справи, що дасть можливість учасникам процесу та публіці побачити, як відбувається судочинство в цивільній справі, де перші залучаються для виконання в ній своїх процесуальних функцій, а другі можуть взяти участь по-різноманітним причинам. Важливо те, що судовий розгляд цивільної справи, відповідно до принципу гласності, не повинен перетворити цивільне судочинство в закрите не тільки від публіки, але і від самих учасників справи, зацікавлених та незацікавлених. Саме ця ідея, характеризує сучасний цивільний процес, надаючи йому відмінних рис від цивільного процесу, що був раніше. В цьому відношенні можна погодитися із Г. П. Тимченко, що принципи цивільного процесуального права визначають тип цивільного процесу [270, с. 29].

Окремі науковці, забувають, що саме в принципі права міститься певна, визначальна, ідея щодо регулювання суспільних відносин та формально підходять до визначення їх значення. Так, А. О. Власов стверджує, що не варто перебільшувати роль принципів у праві, оскільки вони є положеннями, які виводяться із діючого права, та є другорядними стосовно системи процесуально-правових норм, оскільки зумовлені й залежні від права [39, с. 38]. Навряд чи можна погодитися із таким твердженням, оскільки нормотворча роль принципу права на зміст правових норм є беззаперечною. У цьому відношенні можна вказати на різноманітні процесуальні засоби реалізації принципу гласності цивільного процесу, що втілені в чинному цивільному процесуальному законодавстві. Зокрема, існування окремого правового інституту судових повісток, які націлені на розповсюдження інформації по цивільній справі серед учасників цивільного процесу.

Принцип гласності цивільного процесу має нормативну форму вираження. Принцип гласності цивільного процесу відображений у ст. 6 ЦПК України, яка коротко виражає суть цього принципу, винятки з нього, а також вказує на певні взаємодії з іншими принципами цивільного процесу, що гарантують реалізацію принципу гласності (зокрема, принцип усності).

Принцип гласності притаманний для всього цивільного процесу та всіх видів цивільних проваджень, що передбачає чинний ЦПК України. До 2010 року одна із вище запропонованих умов йому не відповідала. Зокрема, один із видів цивільного процесу, наказне провадження, містило в собі такий порядок розгляду справ цієї категорії, що не тільки публіка, але й учасники процесу на її розгляд не викликалися, оскільки не передбачалося проведення судових засідань по ній. Тільки з липня 2010 року норми ЦПК України були змінені та передбачене проведення судових засідань при розгляді заяви про скасування судового наказу (ст. 105?). Про те це не означає, що до 2010 року в системі принципів цивільного процесу не існувало принципу гласності: загальний характер принципу не означає, що зовсім не повинно бути винятків з нього.

Принцип гласності цивільного процесу прямо передбачений нормами Конституції України. Зокрема, ст. 129 Конституції України прямо закріплює, що «основними засадами судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами» (п. 7 ч. 2). Така важливість цього принципу пов’язується із тим, що він гарантує багато інших конституційних прав та свобод, зокрема, право на свободу слова, право на свободу переконань і вільне їх вираження (ст. 34 Конституції України). Громадськість, користуючись правом на доступ до правосуддя, має право вільно виражати свої погляди відносно дій судів, здійснюючи при цьому суспільний контроль за належним здійсненням правосуддя [43, с. 40]. Ось чому В. О. Серьогін вказує, що «принцип гласності є стрижнем правового регулювання інформаційних відносин, відкидаючи будь-які перепони на шляху суспільно значущої інформації, за винятком лише мінімальних право обмежень …» [253, с.

Універсальний характер принципу гласності для органів судової влади підтверджується не тільки тим, що він передбачений Конституцією України, але й законом України «Про судоустрій і статус суддів», де він закріплений в ст. 11.

Отже, під принципом гласності цивільного процесу слід розуміти визначальну ідею, що нормативно закріплена і передбачає відкрите проведення розгляду цивільної справи на всіх стадіях цивільного процесу та у всіх видах його проваджень, яке забезпечує своєчасне надання достовірної інформації по цивільній справі учасникам процесу та публіці.

Виходячи з вищенаведеного матеріалу, не можна погодитися з тими науковцями, які принцип гласності цивільного процесу зводять до принципів правового інституту галузі цивільного процесуального права [63, с. 16], оскільки ними до уваги не береться загальний характер даного принципу.

Важливе значення для розуміння сутності принципу гласності цивільного процесу має усвідомлення його змісту. Правильне визначення змісту принципу гласності цивільного процесу допоможе нам побачити, які сфери суспільних відносин він своїм безпосереднім впливом охоплює. У цьому відношенні слід пам’ятати те поняття «гласності цивільного процесу», що визначалося в попередньому підрозділі. Адже зміст принципу гласності цивільного процесу не може виявитися ширшим від змісту самого правового поняття, що вище було окреслено.

На сучасному етапі склалася стійка тенденція до розширення змісту принципу гласності цивільного процесу за рахунок включення в сферу його діяльності не властивих йому структурних елементів.

В теорії цивільного процесу існує класифікація принципів на організаційно-функціональні та функціональні, де перші здійснюють одночасний вплив на судоустрій та судочинство по цивільних справах, а останні – виключно на судочинство [252, с. 22; 301, с. 11]. Традиційно принцип гласності цивільного процесу відносять до організаційно-функціональних принципів цивільного судочинства [128, с. 169-174], мовляв, він здійснює одночасний вплив і на порядок утворення судових органів, що здійснюють розгляд цивільної справи, і на порядок розгляду самих цивільних справ.

Інші науковці, розглядаючи гласність як частину принципу публічності, стверджують, що «публічність є однією з форм забезпечення суворого дотримання судової процедури, передбаченої процесуальними законами, вона сприяє підвищенню довіри та авторитету судової влади й поваги до закону» [121, с. 426]. Думається, з цим не можна погодитися, оскільки зміст принципу гласності розширяється за рахунок включення до нього принципу процесуального формалізму, що вимагає дотримання процедури вчинення процесуальних дій. Тобто до його змісту включаються не властиві йому елементи.

І. Ізарова вказує, що «саме принцип публічності є загальною засадою цивільного судочинства, який включає в себе відкритість та доступність судового розгляду, тоді як гласність судочинства представляє собою його усність, поєднану із повною технічною фіксацією» [93, с. 68]. Вище вказувалося, що усність сприяє реалізації гласності цивільного процесу, а тому принцип усності гарантує реалізацію принципу гласності цивільного процесу. Виходячи з їх такої взаємодії, не можна стверджувати, що усність виступає структурним компонентом змісту принципу гласності цивільного процесу.

Окремі науковці визначають зміст принципу гласності цивільного процесу через права та обов’язки. Зокрема, Є. І. Вдовіна вказує, що «зміст принципу гласності в цивільному судочинстві складається з наступних елементів: 1) право бути сповіщеним/інформованим; 2) право на ознайомлення; 3) право бути присутнім на судовому засіданні; 4) право на публічне оголошення судових актів, а також 5) обов'язок суду забезпечувати надання і отримання процесуальної інформації, створювати умови для її доступності при розгляді і вирішенні цивільної справи будь-якій особі, що цікавиться» [32, с.

М. А. Кузьміна, підсумовуючи сучасне розуміння публічності розгляду судових справ, яку вона ототожнює із гласністю, вказує, що нині виділяють кілька її форм: 1) відкритість цивільного процесу (наявність у залі судового засідання осіб, що беруть участь у справі, а також осіб, що сприяють здійсненню судочинства, та інших осіб, що мають певний інтерес до справи; усне ведення розгляду; доступність документів); 2) публічне оголошення і наступне опублікування підсумкових правозастосовних постанов суду (як з конкретної справи, так і узагальнень за різними темами й аналізу статистики); 3) прозорість дій судової системи для суспільства (розміщення інформації про наявність у провадженні тих чи інших цивільних справ, час їх слухання, надання архівних матеріалів та ін.); 4) доступність відомостей про юридичні конфлікти для ЗМІ [126, с. 5-6]. Із таким визначенням змісту гласності цивільного процесу навряд чи можна погодитися, оскільки він включає в себе елементи інформованості суспільства не тільки по цивільній справі, але і по судовій системі вцілому.

Як вказує В. А. Кройтор, зміст засади гласності цивільного судочинства складають правові вимоги, звернені прямо до суду (процесуальний зміст принципу гласності), і положення, які закріплюють права громадян, що виникають у зв’язку з проведенням відкритого судового розгляду (публічність). У процесуальний зміст засади гласності судового розгляду цивільних справ, на нашу думку, входять наступні елементи: найбільш повно гласність здійснюється у відкритому судовому розгляді, який згідно частини другої ст. 6 ЦПК, є основним елементом змісту гласності судового розгляду цивільних справ; обов’язкове повідомлення про час і місце розгляду справи; повне фіксування судового розгляду цивільних справ технічними засобами; підстави та загальний порядок здійснення розгляду цивільної справи у закритому судовому засіданні; прилюдне оголошення рішень та ухвал, якими закінчується розгляд справи [121, с. 420]. Знову ж таки, даний підхід зміст принципу гласності цивільного процесу розкриває через права та обов’язки щодо інформування по цивільній справі, хоча позитивним доробком цього підходу є вказівка на процесуальні засоби такого інформування щодо учасників цивільного процесу.

На нашу думку, для того, щоби відповісти на питання, в чому виражається зміст принципу гласності цивільного процесу, слід добре розуміти різницю між принципом права та нормою права. Адже саме в її змісті принцип знаходить своє вираження, а норма права виражається текстуально в статтях закону. Мало того, говорячи про нормативне закріплення певного принципу цивільного процесу в нормі права, завжди слід пам’ятати, що мова йде про закріплення змісту цього принципу.

На відміну від норм, принципи права мають значну стійкість і стабільність, носять фундаментальний характер. Вони виражаються, як правило, в максимально загальних і універсальних нормативних приписах. На їх основі формуються ті або інші системи, галузі або інститути права [267, с. 224]. Принцип є джерелом цілої системи правил поведінки, інтегруючим началом, загальною основою, і саме ці властивості характеризують принцип права як самостійне явище. Але принцип не може бути втілений тільки в окремій нормі права, оскільки вона не може повністю втілити та охопити його зміст. Принцип може виступити підґрунтям цілої системи правил поведінки, але зміст принципу не може бути зведений до окремого правила поведінки [16, с. 45-46].

Виходячи із поняття «гласність цивільного процесу» зміст принципу гласності цивільного процесу, охоплює собою чотири універсальні правила поведінки, які у подальшому конкретизуються правовими нормами: 1) розгляд цивільної справи відбувається відкрито для учасників цивільного процесу, яких слід обов’язково інформувати по цивільній справі у тій мірі, у якій це необхідно для здійснення ними своїх процесуальних прав та обов’язків («гласність цивільного процесу» у вузькому значенні); 2) розгляд цивільної справи відбувається відкрито для публіки, яка повинна мати вільний доступ до місця слухання цивільної справи або вчинення окремої процесуальної дії для забезпечення здійснення ними своїх прав на отримання інформації по цивільній справі («гласність цивільного процесу» в широкому значенні); 3) у випадках, чітко вказаних законодавством, норми закону можуть обмежити інформування учасників цивільного процесу по цивільній справі, якщо це необхідно для захисту прав та інтересів учасників цивільного судочинства або це випливає із процесуальної форми вчинення окремих процесуальних дій чи порядку розгляду окремих категорій цивільних справ (обмеження «гласності цивільного процесу» у вузькому значенні); 4) у випадках, чітко вказаних законодавством, норми закону можуть обмежити інформування публіки про розгляд цивільної справи та результати її розгляду для захисту приватних або публічних інтересів (обмеження «гласності цивільного процесу» в широкому значенні). Вказані універсальні правила принципу гласності цивільного процесу є структурними компонентами, які утворюють зміст цього принципу.

Розгляд принципу гласності у відриві від системи інших принципів цивільного процесу, без виявлення його місця в цій системі, не дасть можливості зрозуміти його значення та роль в регулюванні суспільних відносин [304, с. 36]. Мало того, всі принципи цивільного процесу утворюють єдиний та неподільний ланцюг процесуальних засад, і внаслідок властивості цілісності реалізують цілі цивільного процесу [70, с. 9].

Найбільш явною взаємодією з принципом гласності цивільного процесу є взаємодія принципу усності. Відповідно до принципу усності цивільного процесу розгляд цивільних справ у суді відбувається усно, що означає вчинення багатьох процесуальних дій в усній формі або озвучення процесуальних дій. Усна форма вчинення процесуальних дій або їх озвучення необхідні для того, щоби учасники процесу, які присутні в залі суду легше сприймали процесуальну інформацію та публіка могла безпосередньо отримувати інформацію про перипетії у цивільній справі. Проте слід вказати, що озвучення процесуальних дій зумовлене не тільки вимогою забезпечення реалізації принципу гласності цивільного процесу, але і вимогою принципу процесуального формалізму. Як зазначали дореволюційні вчені, пояснення справи на словах вимагається для того, щоби суддя міг однією дією охопити весь матеріал справи та пересвідчитися в істинності сказаного [155, с. 17-18].

Аналіз цивільного процесуального законодавства України засвідчує, що принцип усності посідає одне із центральних місць на всіх стадіях цивільного процесу. Саме усна публічність, а не письмова таємність, є важливою складовою цивільного процесу [121]. Не слід забувати, що принцип усності поряд із принципом гласності забезпечує транспарентність цивільного судочинства [259, с. 140-156], прискорює безпосереднє сприйняття доказів судом та особами, які беруть участь у справі [14, с. 37].

Принцип гласності цивільного процесу неможливо добре зрозуміти без принципу диспозитивності, оскільки реалізація принципу гласності проявляється у здійсненні всіма суб’єктами інформування по цивільній справі своїх прав та обов’язків. Принцип диспозитивності цивільного процесу розуміють по-різному [10, с. 39; 30, с. 36; 65, с. 67; 250, с. 118; 326, с. 75]. Проте його зводять до свободи у виборі власної процесуальної поведінки, обумовленої цивільними процесуальними правами. В контексті принципу гласності цивільного процесу мова йде за ті процесуальні права, які націлені на отримання інформації по цивільній справі, але оскільки таке інформування відбувається із використання процесуально-правових засобів, то відносно учасників процесу мова повинна йти про вільне розпорядження ними своїми процесуальними правами. В той час як публіка, яка бере участь в розгляді цивільної справи, не володіючи процесуально-правовим статусом та не вступаючи із судом в процесуально-правові відносини, володіють матеріальними правами на отримання інформації по цивільній справі, якими також розпоряджаються на власний розсуд.

Але розпорядження своїми правами на отримання інформації по цивільній справі для учасників процесу взято в суворі процесуальні рамки, внаслідок чого вони попадають під дію принципу процесуального формалізму цивільного процесу, який виділяється багатьма науковцями [58, с. 41-42; 299, с. 19-20]. Процесуальні вимоги до вчинення певних процесуальні дій встановлюються з метою захисту від зловживань під час здійснення правосуддя по цивільних справах [302, с. 31-32]. Особливістю принципу процесуального формалізму є те, що процесуальне право має встановлювати певні правові формальності: умови, строки та порядок вчинення певної процесуальної поведінки (наприклад, направлення судом боржнику судового наказу для подання ним заяви про його скасування).

Порушення принципу процесуального формалізму для суду зумовлює визнання його дій незаконними, а для учасників цивільного процесу нікчемними, тобто бажаного правового ефекту вони не створять. Зокрема, якщо позивач, подаючи клопотання про проведення закритого слухання цивільної справи не аргументує його тією підставою, яка визначена в законі, то таке клопотання задоволене судом не буде.

Неабияке значення принцип гласності буде мати для реалізації принципу змагальності цивільного процесу. Змагальність як принцип цивільного процесу часто пов’язують із доказуванням обставин цивільної справи, але змагальність означає також змагання у вигляді обміну думками та в інших формах з багатьох інших питань, які можуть виникнути під час розгляду справи: юрисдикції та підсудності справи, вид провадження по справі, пропуск строку позовної давності, про норму матеріального права, що підлягає застосуванню тощо [41, с. 360].

Принцип гласності цивільного процесу забезпечує реалізацію принципу змагальності. Справа у тому, що одним із важливих аспектів розгляду цивільної справи є обмін сторонами інформацією між собою з приводу їхніх аргументів по даній цивільній справі через суд (наприклад, позивач повинен надати суду позовну заяву, а відповідач – заперечення проти позову). З іншого боку, поширення інформації з розгляду даної цивільної справи в суспільстві може залучити до неї інших учасників процесу, які можуть надати свідчення у ній, підтверджуючи ті або інші обставини цивільної справи (напр., третя особа з самостійними вимогами, свідки тощо). Отже, не тільки гласність цивільного процесу у вузькому значенні, але і гласність цивільного процесу в широкому значенні направлені на забезпечення реалізації принципу змагальності цивільного судочинства.

Оскільки змагальність в цивільному процесі не можна було би належно реалізувати, якби сторони не мали однакові процесуальні можливості переконати суд в своїй правоті, а публіка – однакових можливостей доступу до інформації по цивільній справі, то для принципу гласності цивільного процесу важливе значення має принцип рівності всіх громадян перед законом та судом

Нажаль, обсяг роботи не дає можливості детально пройтися по всіх принципах цивільного процесу і вказати їх взаємодію з принципом гласності, але, вбачається, що роль принципу гласності цивільного процесу в системі принципів цивільного судочинства подвійна: з одного боку, він виступає гарантією дотримання та реалізації деяких принципів цивільного процесу, а з другого – його реалізація стає можливою завдяки дії інших принципів цивільного процесу.