§. 1.5. Управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Управлінню в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів загалом притаманні основні риси управління в галузі охорони довкілля, викладені в Загальній частині навчального посіб­ника «Екологічне право України»^[69].

Державне управління в галузі використання і охорони вод та від­творення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом на основі державних цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Держав­не управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють КМ України, Уряд АРК, місцеві ради та їхні виконавчі комітети, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади та інші державні органи відповідно до законодавст­ва України.

КМ України у сфері охорони навколишнього природного середо­вища здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання водних ресурсів^[70]. ВК України відносить до відання КМ України у галузі управління і конт­ролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ре­сурсів такі функції:

1) реалізація державної політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

2) розпорядження водними об'єктами загальнодержавного зна­чення;

3) здійснення державного контролю за використанням і охоро­ною вод та відтворенням водних ресурсів;

4) визначення пріоритетів водокористування;

5) забезпечення розробки державних цільових^[71], комплексних^[72], міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, затвердження регіональних програм^[73];

6) визначення порядку діяльності органів державної виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ре­сурсів, координація їхньої діяльності;

7) встановлення порядку видачі дозволів на спеціальне водокори­стування, будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду, а також розробки та затвердження нормативів скидання забруднюючих речовин (далі - ЗР) у водні об'єкти;

8) прийняття у разі виникнення аварійних ситуацій рішень про скидання стічних вод з накопичувачів у водні об'єкти, якщо вони призводять до перевищення гранично допустимих концентрацій ЗР у цих об'єктах;

9) організація і координація робіт, пов'язаних із попередженням та ліквідацією наслідків аварій, стихійних лих, шкідливої дії вод або погіршенням якості водних ресурсів;

10) прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупи­нення) діяльності підприємств, установ, організацій та об'єктів у разі порушення ними вимог водного законодавства;

11) затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько- питних водозаборів, які забезпечують водопостачання території більш як однієї області;

12) керівництво зовнішніми зв'язками України в галузі викорис­тання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

13) вирішення інших питань у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Мінприроди України"' є головним органом у системі централь­них органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації

⁷⁹ Про затвердження Комплексної програми захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії води на період до 2010 року та прогноз до 2020 року : постанова КМ України від 03.07.2006 № 901// Офіційний вісник України. - 2006. - № 27. - Ст. 1942.

⁸⁰ Про затвердження Програми комплексного розвитку Українського При- дунав’я на 2004-2011 роки : постанова КМ України від 31.03.2004 № 428 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 14. - Ст. 973.

⁸¹ Про Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України : указ Президента України від 13.04.2011 № 452/2011 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 29. - Ст. 1258.

державної політики у сфері охорони навколишнього природного се­редовища, екологічній та в межах своєї компетенції раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (поверх­невих та підземних вод, внутрішніх морських вод і територіального моря та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), розвитку водного господарства і меліорації земель, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів.

Мінприроди України у сфері:

1) охорони та відтворення вод (поверхневі, підземні, морські), ра­ціонального використання водних ресурсів:

а) забезпечує нормативно-правове регулювання з питань:

- правил, нормативів, норм з охорони та відтворення вод (повер­хневі, підземні, морські), раціонального використання водних ресур­сів, аналізує практику їхнього застосування;

- лімітів забору, використання води та лімітів скидання ЗР у вод­ні об'єкти;

- надання документів дозвільного характеру в цій сфері;

- порядку з питань розроблення та затвердження нормативів гра­нично допустимих скидів ЗР у водні об'єкти;

- методик та методичних вказівок щодо встановлення технологі­чних нормативів у цій сфері;

- умов скидання вод у водні об'єкти та підземні горизонти;

- критеріїв визначення екстремально високого рівня забруднення вод;

б) видає, анулює, здійснює переоформлення та видачу дублікатів дозволів на проведення робіт на землях, зайнятих морями;

в) веде перелік підприємств, установ, організацій, які розробляють проекти нормативів гранично допустимого скидання ЗР у водні об'єкти;

2) розвитку водного господарства і меліорації земель - забезпечує нормативно-правове регулювання з питань щодо:

- правил, нормативів, норм у сфері розвитку водного господарст­ва і меліорації земель, аналізує практику їхнього застосування;

- організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушува­них земель;

- ведення державного водного кадастру за розділом «Водокорис­тування»;

- переліку водних об'єктів місцевого значення;

- консервації меліоративних систем та окремих об'єктів інжене­рної інфраструктури;

- проведення планово-попереджувальних ремонтів меліоратив­них систем і споруд;

- надання документів дозвільного характеру в цій сфері.

Держгеонадра України⁸ є центральним органом виконавчої вла­ди, діяльність якого спрямовується і координується КМ України че­рез міністра екології та природних ресурсів України, входить до сис­теми органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального викорис­тання надр. Ця служба:

- видає у встановленому порядку спеціальні дозволи на: будів­ництво та експлуатацію підземних споруд, не пов'язаних із видобу­ванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного збері­гання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідли­вих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

- здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр і раціональним та ефективним використанням надр України, у тому числі за веденням пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо гео­логічного вивчення підземних вод;

- виявляє недіючі свердловини на воду та вживає заходів щодо їхньої ліквідації або ремонту і подальшого використання;

- забезпечує розвиток мінерально-сировинної бази, організацію геологічного, геофізичного, геохімічного, гідрогеологічного, інжене­рно-геологічного та еколого-геологічного, сейсмічного вивчення надр, пошуку і розвідки корисних копалин на території України, у межах територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України;

- здійснює моніторинг мінерально-сировинної бази, геологічно­го середовища та підземних вод;

⁸² Про Положення про Державну службу геології та надр України : указ Президента України від 06.04.2011 № 391/2011 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 29. - Ст. 1228.

- веде державний облік підземних вод та водного кадастру.

Спеціально уповноваженим органом державної виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство України), яке є центральним органом виконавчої влади. Його діяль­ність спрямовується і координується КМ України через міністра еко­логії та природних ресурсів України^[74].

Держводагентство України входить до системи органів виконав­чої влади та створюється для реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, вико­ристання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Основними завданнями Держводагентства України є:

- внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів;

- реалізація державної політики у сфері управління, викорис­тання та відтворення поверхневих водних ресурсів, розвитку водного господарства і меліорації земель та експлуатації державних водогос­подарських об'єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних та осушувальних систем.

Басейновий принцип управління закріплено, крім ВК України, і в інших нормативних актах. Так, у Національній програмі екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води пе­редбачено такі пріоритетні заходи та шляхи їхньої реалізації:

1. Розробка засад і проектування організаційної структури та фу­нкціональних схем басейнового управління.

2. Розробка і затвердження Положення про басейновий принцип управління водокористуванням і охороною вод, відновленням водних ресурсів та екологічним оздоровленням водних об'єктів.

3. Підготовка інших нормативних актів, що забезпечують реаліза­цію басейнового принципу управління.

4. Розробка нормативно-методичної бази еколого-інвестиційної дія­льності та функціонування управлінської інфраструктури в басейні.

5. Впровадження взаємоузгодженої нормативно-методичної бази системи обліку, моніторингу та контролю за водокористуванням, охо­роною вод і відновленням водних ресурсів у басейні.

6. Створення (проектування, відповідна організація тощо) басей­нової геоінформаційної системи з банком еколого-господарської інформації.

Таким чином, в Україні забезпечується взаємодія в управлінні водогосподарською і водоохоронною діяльністю за басейновим прин­ципом.

У Держводагентстві України створені такі басейнові управління водних ресурсів: річки Рось (БУВР р. Рось); річки Південний Буг (БУВР р. Південний Буг); Деснянське (Деснянське БУВР); Західно- Бузьке (Західно-Бузьке БУВР); Дніпровське (Дніпровське БУВР); Дні- стровсько-Прутське (Дністровсько-Прутське БУВР); Дунайське (Ду­найське БУВР); Кримське (Кримське БУВР); Сіверсько-Донецьке (Сі- версько-Донецьке БУВР). Також в структурі цього агентства діють управління каналів: Головного Каховського магістрального каналу (УГКМК); Дніпро - Донбас (УКДД); Дніпро - Інгулець (УКДІ); Інгу- лецької зрошувальної системи (УКІЗС) та Північно-Кримського кана­лу (УПКК). Крім цього, в кожній області існують обласні виробничі управління водного господарства^[75].

Основними завданнями органів Держводагентства є здійснення контролю за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, що включає в себе контроль за:

- забезпеченням права державної власності на води;

- наявністю і станом водоохоронних споруд та обладнання;

- веденням обліку використання води та скидання ЗР у водні джерела і наявністю відповідної апаратури та систем контролю;

- дотриманням правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв;

- дотриманням умов дозволів на спеціальне водокористування;

- дотриманням установлених режимів роботи водосховищ та водогосподарських систем;

- виконанням заходів з охорони вод від забруднення, засмічення та виснаження при здійсненні господарської діяльності на водозбо­рах, у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах річок, во­досховищ, озер та інших водних об'єктів;

- дотриманням порядку та режиму використання земель водного фонду;

- виконанням заходів щодо безпечного водокористування у зонах впливу атомних електростанцій^[76].

Управління у сфері охорони та використання вод здійснює також Міністерство надзвичайних ситуацій України (МНС України), яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, рятувальної справи та гасіння пожеж, державного нагляду у сфері техногенної, пожежної, промислової безпеки та гір­ничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, профілактики травматизму не­виробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності^[77].

МНС України відповідно до покладених на нього завдань:

- затверджує форму та порядок ведення журналу обліку місць масового відпочинку населення на водних об'єктах;

- веде державний водний кадастр за розділом «Поверхневі води» та державний облік поверхневих вод;

- здійснює моніторинг забруднення навколишнього природного середовища на пунктах державної системи гідрометеорологічних спо­стережень: атмосферного повітря в населених пунктах та опадів (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів, транскордонне перенесення ЗР); сні­гового покриву; річкових, озерних (гідрохімічні та гідробіологічні показники, у тому числі радіонукліди) та морських вод (гідрохімічні показники); ґрунтів різного призначення (вміст залишкової кількості пестицидів та важких металів); радіаційної обстановки (визначення експозиційної дози гамма-випромінювання); повеней, паводків, селів;

- здійснює прогнозування погоди, гідрологічного режиму вод­них об'єктів, небезпечних і стихійних гідрометеорологічних явищ, урожайності сільськогосподарських культур.

Отже, діяльність у галузі управління і контролю за використан­ням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюють такі органи державної влади: КМ України; Мінприроди України; Держав­на служба геології та надр України, Державне агентство водних ре­сурсів України та МНС України відповідно до зазначених вище пов­новажень, які також дублюються у ВК України.

Однією зі складових інституту управління є функція контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, яка полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства. Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів поділяється на держа­вний та громадський. Державний контроль здійснюється КМ Украї­ни, державними органами охорони навколишнього природного сере­довища, іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства України.

Порядок здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів визначено Постано­вою КМ України від 27 грудня 2008 р. № 1139 ^[78] та наказом Держвод- госпу від 7 грудня 2009 р. № 223 ^[79].

Громадський контроль за використанням і охороною вод та від­творенням водних ресурсів здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища, повноваження яких визначено спеціальним положенням^[80].

З метою об’єднання зусиль громадськості та держави, спрямова­них на поліпшення стану джерел, водойм і річок України, раціональ­не використання водних ресурсів, вироблення дбайливого ставлення населення до водних об’єктів, їх охорони і відтворення КМ України запровадив щорічний Всеукраїнський конкурс «До чистих джерел» з оголошенням його підсумків до Дня довкілля^[81]. Його метою є розши­рення в суспільстві практичної природоохоронної діяльності, спрямо­ваної на охорону і поліпшення стану джерел, річок та водойм Украї­ни, раціональне використання водних ресурсів, підвищення екологі­чної та правової обізнаності громадян щодо охорони водних ресурсів шляхом залучення широких верств населення до практичної приро­доохоронної роботи, розвитку громадянських екологічних ініціатив^[82].

З метою забезпечення збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін і розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здій­снюється державний моніторинг вод. Він є складовою частиною держа­вної системи моніторингу навколишнього природного середовища України і здійснюється в порядку, що визначається КМ України^[83]. По­рядок встановлює основні вимоги до організації державного монітори­нгу вод, до взаємодії міністерств і відомств під час його проведення, до забезпечення органів державної виконавчої влади інформацією для прийняття рішень, пов’язаних зі станом водного фонду України.

Державний моніторинг вод здійснюється з метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих ре­комендацій для прийняття рішень у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Державний моніторинг вод здійснюється за предметними напря­мами кількості та якості вод.

До об'єктів державного моніторингу вод належать:

- поверхневі води:

а) природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки);

б) штучні водойми (водосховища, ставки), канали та інші водні об'єкти;

- підземні води та джерела;

- внутрішні морські води та територіальне море, виключна (мор­ська) економічна зона України;

- джерела забруднення вод, включаючи зворотні води, аварійні скидання рідких продуктів і відходів, втрати продуктів і матеріалів під час видобування корисних копалин у межах акваторій поверхневих вод, внутрішніх морських вод, територіального моря і виключної (мор­ської) економічної зони України та дампінг відходів, води поверхне­вого стоку із сільськогосподарських угідь, фільтрацію ЗР з технологі­чних водойм та сховищ, масовий розвиток синьо-зелених водоростей;

- надходження шкідливих речовин з донних відкладів (вторинне забруднення) та інші джерела забруднення, щодо яких можуть здійс­нюватися спостереження.

У рамках управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється державний облік вод за такими напрямками: водокористування, поверхневі води, під­земні води та ведення державного водного кадастру.

Державному обліку підлягає використання вод промисловими, будівельними, транспортними, сільськогосподарськими та іншими підприємствами, організаціями та установами незалежно від їхнього відомчого підпорядкування і форм власності, джерел водопостачання і приймачів зворотних вод. До них належать:

- усі без винятку водокористувачі, що здійснюють скидання зво­ротних вод безпосередньо у поверхневі, підземні водні об'єкти, а та­кож на поля фільтрації, накопичувачі, рельєф місцевості тощо, неза­лежно від обсягів скидання;

- усі водокористувачі, що забирають з природних водних об'єктів 50 м³ на добу і більше. Питання охоплення обліком менших за обсягами водокористувачів вирішується обласною державною адміні­страцією за поданням регіональних управлінь (відділів) комплексного використання водних ресурсів Держводагентству України. Про при­йняття такого рішення органи Держводагентства України сповіщають водокористувача та його вищу організацію;

- підприємства, що забирають воду з комунального (відомчого) водопроводу або інших водогосподарських систем і передають зворо­тні води комунальній (відомчій) каналізації у випадках забору ними 50 м³ води на добу і більше, а також водокористувачі, які мають обо­ротні системи водоспоживання загальною потужністю 1000 м³ на добу і більше, незалежно від кількості забраної свіжої води.

Не є використанням вод проведення в акваторії водойм будівельних, днопоглиблювальних, вибухових, бурових, геолого-розвідувальних робіт, а також робіт з видобування корисних копалин, прокладки трубопрово­дів, кабелів тощо^[84].

Державний водний кадастр^[85] складається з метою систематизації да­них державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів і являє собою систематизований звід відомостей про:

- поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море (водні об'єкти);

- обсяги, режим, якість і використання вод (водних об'єктів);

- водокористувачів (крім вторинних).

До державного водного кадастру включаються також відомості про водогосподарські об'єкти, що забезпечують використання води, очищення та скидання зворотних вод, а саме:

- споруди для акумуляції та регулювання поверхневих і підзем­них вод;

- споруди для забору та транспортування води;

- споруди для скидання зворотних вод;

- споруди, на яких здійснюється очищення зворотних вод (з оці­нкою їхньої ефективності).

Державний водний кадастр складається з трьох розділів:

- поверхневі води;

- підземні води;

- використання вод.

Державний водний кадастр включає дані державного обліку пове­рхневих і підземних вод та державного обліку водокористування, які систематизуються за водними об'єктами та їхніми ділянками, водозбір­ними басейнами річок та морів, басейнами підземних вод, водогоспо­дарськими ділянками, економічними районами, адміністративно- територіальними одиницями і в цілому по Україні.

Державне управління здійснюється також шляхом економічного регулювання раціонального використання і охорони вод та відтво­рення водних ресурсів. Організаційно-економічні заходи щодо забез­печення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів передбачають:

1) видачу дозволів на спеціальне водокористування;

2) встановлення ставок зборів за спеціальне водокористування;

3) надання водокористувачам податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідхідних, безвідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до законодав­ства інших заходів, що зменшують негативний вплив на води;

4) відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних водним об'єктам у разі порушення вимог законодавства.

Збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтво­рення водних ресурсів і включають збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скидання ЗР у водні об'єкти, які вста­новлюються ПК України^[86].

Стандартизація і нормування в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюються з метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки вод шляхом встановлення комплексу взаємопов'язаних нормативних документів, які визначають взаємопогоджені вимоги до об'єктів, що підлягають стандартизації та нормуванню.

У галузі використання і охорони вод та відтворення водних ре­сурсів встановлюються такі нормативи:

1) нормативи екологічної безпеки водокористування;

2) екологічний норматив якості води водних об'єктів;

3) нормативи гранично допустимого скидання ЗР^[87];

4) галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що ски­даються у водні об'єкти^[88];

5) технологічні нормативи використання води^[89].