§ 1.8. Спори з питань використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів. Відповідальність за порушення водного законодавства

Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розглядаються державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства^[101], геології, місцевими радами, судом або третейським судом у порядку, встановленому законо­давством.

Особливістю є те, що спори з питань використання та охорони вод, які виникають з іншими державами, а також між іноземними юридичними особами і громадянами та власником вод, розглядають­ся відповідно до законодавства України.

Інституту відповідальності за порушення водного законодавства притаманні основні риси відповідальності за порушення природоохо­ронного законодавства. Так, у разі порушення водного законодавства винну особу може бути притягнуто до дисциплінарної, адміністрати­вної, цивільно-правової або кримінальної відповідальності згідно із законодавством України.

Адміністративна відповідальність є найбільш поширеним видом юридичної відповідальності, що застосовується за порушення норм водного законодавства. Нормативною базою застосування адміністра­тивної відповідальності виступають ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», КУпАП та ВК України.

КУпАП передбачає відповідальність за порушення водного зако­нодавства у ст. 48, 59-62.

Чинне кримінальне законодавство має досить обмежений набір норм, що передбачають кримінальну відповідальність за порушення водного законодавства. Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони вод передбачена у ст.

Рідше застосовується дисциплінарна відповідальність за пору­шення водного законодавства, яка передбачає порушення винною особою своїх трудових обов’язків.

ВК України передбачає перелік порушень законодавства, згідно з яким винні особи несуть відповідальність за:

1) самовільне захоплення водних об’єктів;

2) забруднення та засмічення вод;

3) порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах і на землях водного фонду;

4) руйнування русел річок, струмків і водотоків або порушення природних умов поверхневого стоку під час будівництва та експлуа­тації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;

5) введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;

6) недотримання умов дозволу або порушення правил спеціаль­ного водокористування;

7) самовільне проведення гідротехнічних робіт (будівництво ста­вків, дамб, каналів, свердловин);

8) порушення правил ведення державного обліку вод або пере­кручення чи внесення недостовірних відомостей у документи держа­вної статистичної звітності;

9) пошкодження водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушення правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;

10) незаконне створення систем скидання зворотних вод у водні об’єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та неса­нкціоноване скидання зворотних вод;

11) використання земель водного фонду не за призначенням;

12) неповідомлення (приховування) відомостей про аварійні си­туації на водних об'єктах;

13) відмову від надання (приховування) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;

14) порушення правил охорони внутрішніх морських вод і тери­торіального моря від забруднення та засмічення.

Цей перелік не є вичерпним, і законодавством України також може бути встановлено відповідальність за інші правопорушення щодо вико­ристання і охорони вод і відтворення водних ресурсів.

Окремо розглядається відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства. Так, підприємства, установи, органі­зації та громадяни України, а також іноземні юридичні й фізичні осо­би та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, заподі­яні ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і по­рядку, встановлених законодавством України. Цивільно-правова відповідальність передбачає (в першу чергу) покриття правопоруш­ником шкоди, що завдана особі (здоров'ю) та майну потерпілого суб'єкта - відповідно юридичній чи фізичній особі. Цивільно-правова відповідальність може застосовуватися одночасно в поєднанні з ін­шими видами відповідальності: кримінальною, адміністративною та дисциплінарною.

ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» у ст. 69 розкриває особливості застосування цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок порушення екологічного законодавст­ва, яка підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне викорис­тання води, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквіда­ції шкідливих наслідків.

Аналізуючи норми водного та екологічного законодавства, можна дійти висновку, що ВК України передбачає відшкодування збитків, а ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» - відшкодування шкоди. Однак поняття шкоди є більш широким і включає в себе збитки, тому в природоохоронному законодавстві слід виробити єдину термінологію для єдиного розуміння, що власне не­обхідно стягувати.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до від­повідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування завданих ними збитків.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне ви­користання водних ресурсів, здійснюється за допомогою відповідної Методики^[102].

Ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкоду­вання збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавст­ва про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

- забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із само­вільними та аварійними скидами у водний об'єкт ЗР зі зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

- забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полі­гонів (сміттєзвалищ) твердих побутових і промислових відходів, які обумовлені:

а) самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування;

б) забором, використанням води та скидом ЗР зі зворотними во­дами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Методика не застосовується у випадках оцінки шкоди, заподіяної:

- здоров'ю і майну громадян, майну юридичних осіб, а також вод­ним біоресурсам у результаті погіршення екологічного стану водних об'єктів;

- водним об'єктам у результаті стихійного лиха;

- затопленням і підтопленням сільськогосподарських угідь, бу­динків, споруд і комунікацій внаслідок руйнування гідротехнічних споруд на водних об'єктах.

Методика також не поширюється на розрахунки збитків, заподія­них державі внаслідок:

- порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах і на землях водного фонду;

- порушення правил експлуатації та режимів роботи водогоспо­дарських споруд та пристроїв, а також пошкодження цих споруд;

- самовільного проведення гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);

- самовільного каптажу джерел;

- руйнування природного стану русел річок, струмків і водостоків.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях вод­ного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їхньої експлуатації, здійснюється за допомогою відповідної Методики^[104]. Вона розроблена згідно зі ст. 68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 111 ВК України та Положення про здійснення органами Держводагентства України контролю за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів^[105].

Методика встановлює єдиний порядок розрахунків відшкодуван­ня збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог водного законодавства. Вона є обов’язковою для використання органами Дер- жводагентства України, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у по­рядку, встановленому законодавством України, і може застосовувати­ся спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої вла­ди з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Завдані збитки розраховуються органами Держводагентства в то­му випадку, якщо їх завдано суб’єктами господарювання, які викорис­товують водні ресурси або виконують господарську діяльність на зем­лях водного фонду (крім земель водного фонду, зайнятих морями та островами на них), а також суб’єктами, розташованими за межами зе­мель водного фонду, які звітують про використання вод за формою державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп)¹¹⁶.

Постанова Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля»¹¹⁷ роз’яснює, що у справах про відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням і засміченням вод, іншими порушеннями водного законодавства, слід керуватися, зокрема, ст. 111 ВК України, ст. 1166, 1192 ЦК України. Розмір шкоди при цьому визначається відповідно до Методики розра­хунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Під час вирішення справ, пов’язаних із відшкодуванням збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плаву­чих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, необ­хідно керуватися Постановою КМ України «Про затвердження такс водних ресурсів : наказ Державного комітету України по водному господарству від 29.01.2001 № 20 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 7. - Ст. 299.

¹¹⁶ Про затвердження форми державної статистичної звітності № 2-ТП (водгосп) : наказ Держкомстату України від 30.09.1997 № 230 // Офіційний вісник України. - 1997. - Ч. 43. - Ст. 185.

¹¹⁷ Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля : постанова Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 № 17 // Закон і Бізнес. - 2005. - Січ. - № 4.

для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіа­льних і внутрішніх морських вод України»^[106] і Положенням про поря­док обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України^[107], затвердженим наказом Мінекобезпеки (нині - Мінприроди) України від 26.10.1995 № 116.

Запитання для самоконтролю

1. Води як об'єкт правового регулювання.

2. Водне право, загальна характеристика його інститутів.

3. Водне законодавство України.

4. Водний фонд України.

5. Право власності на води та право користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди.

6. Управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

7. Правова характеристика водокористування.

8. Правове регулювання використання водойм в Україні.

9. Водокористування: суб'єкти, види і порядок. Умови скидання зворотних вод у водні об'єкти.

10. Права та обов'язки водокористувачів.

11. Правова охорона вод.

12. Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.

13. Правова охорона вод від засмічення, забруднення та вичерпання.

14. Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Теми рефератів

1. Актуальні проблеми правової охорони вод в Україні.

2. Правове визначення «вод», їх відмінність від терміна «води».

3. Правові проблеми сучасного водного законодавства.

4. Концепція сталого розвитку як основа раціонального водоко­ристування, охорони та відновлення водних об'єктів.

5. Правове регулювання участі громадян та їх об'єднань, інших громадських формувань у здійсненні заходів щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

6. Суб'єкти водних правовідносин.

7. Право водокористування та його види.

8. Правові питання власності на водні об'єкти.

9. Проблеми державного управління у сфері водокористування.

10. Припинення права використання водного об'єкта.

11. Характеристика і завдання водного законодавства.

12. Поняття і склад Державного водного фонду України.

13. Державний водний кадастр.

14. Платність водокористування.

15. Договір на використання водного об'єкта.

16. Поняття та зміст правової охорони вод.

17. Правова охорона водних об'єктів у промисловості.

18. Організаційно-правові заходи охорони вод у сільському гос­подарстві.

19. Контроль за використанням та охороною водних об'єктів.

20. Економіко-правовий механізм охорони водних об'єктів.

21. Адміністративно-правова відповідальність за порушення вод­ного законодавства.

22. Кримінально-правова відповідальність за порушення водного законодавства.

23. Цивільно- та господарсько-правова відповідальність за пору­шення водного законодавства.