§ 2.1. Загальні проблеми охорони та використання надр в Україні

Надра та корисні копалини в них для кожної країни є одним з основних елементів, що забезпечують розвиток і належну роботу бі­льшості секторів економіки. Тому не дивно, що для України одним із вагомих чинників подолання кризового становища в економіці є за­безпечення потреб у мінерально-сировинних ресурсах та їх ефективне використання.

У надрах нашої країни виявлено майже 20 тис. родовищ і проявів 117 видів корисних копалин, з яких 8290 родовищ і 1110 об'єктів обліку за 98 видами мінеральної сировини мають промислове значення, 3349 родовищ розробляються. Одними з найбільших за обсягом є запаси ву­гілля, залізних, марганцевих і титано-цирконієвих руд, а також графіту, каоліну, калійних солей, сірки, вогнетривких глин, облицювального ка­меню. Частка їх в Україні є значною. Загалом у 2009 р. функціонувало більше 2 тис. гірничодобувних підприємств. Загальна кількість розроб­лених родовищ становить близько 3 тис. В обсягах видобутку переважа­ють залізорудна сировина, флюсові вапняки, кам'яне вугілля, а також будівельне каміння.

Мінерально-сировинний комплекс забезпечує вагому частку вало­вого національного продукту. З видобутком і використанням корисних копалин пов'язано 48 % промислового потенціалу країни і до 20 % її трудових ресурсів. Ці показники наближаються до показників розвину­тих країн з потужною гірничодобувною промисловістю, де зосередже­но від 20 до 40 % загальних інвестицій та до 20 % трудових ресурсів.

З урахуванням загальносвітових тенденцій у використанні корисних копалин основні проблемні питання задоволення на належному рівні потреб економіки у мінерально-сировинних ресурсах пов'язуються з та­кими факторами:

- цінність і невідновлюваність природних мінеральних ресурсів зумовлюють необхідність їх раціонального та ощадливого викорис­тання. Інтенсивні методи видобутку, переробки і споживання корис­них копалин на основі новітніх досягнень науки і техніки є не­від'ємною складовою загальносвітової технічної революції;

- науково-технічний прогрес в усіх підгалузях мінерально- сировинного комплексу та жорстка конкуренція між виробниками мінеральної сировини у країнах із ринковою економікою унеможлив­люють всупереч усім прогнозам перехід до активного використання бідних руд.

- подальше зростання, хоч і уповільненими темпами, загального обсягу споживання мінеральної сировини та продуктів її переробки в країнах з ринковою економікою, незважаючи на більш раціональне її використання. Досвід розвинутих країн (Японія, США, Південна Корея, Італія та ін.) свідчить, що підвищення загального рівня соціально- економічного розвитку неминуче супроводжується нарощенням обсягів споживання природної мінеральної сировини. У розрахунку на душу населення таке споживання повільно, але невпинно зростає, і ця тенден­ція, за оцінками фахівців, збережеться протягом найближчих десятиліть. Тому ці країни продовжують нарощувати інвестиції в геологічну розвід­ку на власних територіях і територіях країн, що розвиваються;

- аналіз світових тенденцій за останні 10-15 років свідчить, що найбільш високими темпами у світі продовжують зростати видобуток і споживання енергетичних ресурсів, легуючих металів та окремих видів кольорових і рідкісних металів, благородних металів та алмазів, сировини для сільського господарства^[108].

Значною проблемою використання та охорони надр для видобут­ку мінеральної сировини є те, що більшість корисних копалин в Укра­їні видобувається в межах кількох головних гірничопромислових ре­гіонів - Донецького, Криворізько-Нікопольського, Прикарпатського. Довготривале інтенсивне використання ресурсів надр у цих регіонах призвело до значних змін геологічного середовища та виникнення низки надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. Головними чинниками негативного впливу є надзвичайно висока концентрація гірничодобувних підприємств, високий рівень вироб­леності переважної більшості родовищ, недостатній обсяг фінансу­вання робіт, спрямованих на зменшення впливу на навколишнє при­родне середовище, зумовленого розробкою родовищ.

Однак слід зазначити, що охорону та використання надр не слід обмежувати тільки розвідкою та розробкою покладів корисних копа­лин. Значні проблеми виникають і у процесі використання надр для вирішення інших завдань, зокрема, розміщення відходів.

Розміщення відходів у ділянках надр в Україні допускається та застосовується. Значний потенціал у цьому напрямку, здавалося б, мають численні відпрацьовані шахти. Однак основною проблемою такого використання є запобігання проникненню захоронених відхо­дів у ґрунт і підземні води. В Україні цього досить важко досягти че­рез те, що значна частина території має високий рівень ґрунтових вод, а тому після захоронення відходів необхідно постійно підтримувати такий рівень вод, щоб запобігти підтопленню ними підземного схо­вища. Винятком є тільки підземні виробки соляних родовищ, які до­сить часто залишаються непроникними для вод^[109].