§ 2.2. Надра як об'єкт правової охорони та використання

Відповідно до ст. 1 КУпН, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення і освоєння.

Просторовими межами є верхня та нижня. Верхньою межею вва­жається поверхня землі або дно водойм. Однак немає чіткого розме­жування або вказівки, коли (до якої глибини) має місце використання земель як об'єкта права землекористування, а коли вже йде мова про використання надр. Крім того, сам законодавець подекуди змішує ці два поняття. Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про охорону земель»^[110], зем­ля - це поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею. Хоча сам названий Закон традиційно відноситься до зе­мельного законодавства.

Нижньою межею є той рівень (глибина), якого за сучасних тех­нологій та устаткування можливо досягти і який можна вивчити та використати для будь-якої мети, не забороненої законодавством. Та­ким чином, нижній рівень надр зафіксувати в абсолютних цифрах чи поняттях неможливо. На сьогодні найглибша свердловина в Україні сягає глибини 7520 м, найглибша у світі свердловина СГ-3 на Кольсь- кому півострові у Росії - 12266 м (2000 р., буріння припинено в ре­зультаті збільшення температури оточуючих порід вище допустимої). На цій глибині температура перевищує 210 °С і має чітку тенденцію до зростання^[111]. Тому саме розвиток технологій та технічні можливос­ті людства визначають глибину надр. Отже, з правової точки зору не­можливе використання частини земної кори під поверхнею землі, яке не було б користуванням надрами.

Експлуатаційна складова визначення надр полягає в тому, що ха­рактеристики надр в окремих випадках визначаються не глибиною, а метою використання.

Чинне законодавство оперує поняттям «Державний фонд надр», яке включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. За своїм обсягом Державний фонд надр та надра в цілому є тотожними поняттями, адже, виходячи з цих понять, в Україні немає ділянки надр, що не включена до Державного фонду надр. Державний фонд надр форму­ється Мінприроди разом з Держгірпромнаглядом.

Загалом у цьому розділі не розглядається окремо правовий інсти­тут державного управління у сфері охорони та використання надр. Для більш наочного засвоєння вказаного інституту в додатку 5 наве­дено таблицю, де й розкрито компетенцію органів державного управ­ління у сфері охорони та використання надр.

Слід зазначити, що КУпН основну увагу приділяє саме правовому регулюванню вивчення та використання корисних копалин. Під останніми розуміються мінеральні речовини в надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

За своїми характеристиками корисні копалини класифікуються за різними критеріями, зокрема, за умовами утворення, залягання, промис­ловим використанням тощо. Однак із правової точки зору основне зна­чення має поділ корисних копалин на корисні копалини загальнодержа­вного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється КМ України^[112] за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціо­нального використання надр, яким на сьогодні є Мінприроди.

Враховуючи той факт, що корисні копалини мають промислове або експлуатаційне значення тільки в разі їх значного за об'ємом залягання, законодавець визначив поняття родовища корисних копалин, яке роз­глядається як нагромадження мінеральних речовин у надрах, на повер­хні землі, у джерелах вод і газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якіс­тю та умовами залягання є придатними для промислового використан­ня.

Усі родовища корисних копалин (розроблювані та нерозроблю- вані), у тому числі техногенні, із запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фон­ду, незалежно від того, для яких цілей і якими підприємствами, уста­новами та організаціями виконувалися роботи з їхньої оцінки^[113]. Державний фонд родовищ корисних копалин розглядається як части­на державного фонду надр і формується Мінприроди.

Для індивідуалізації тієї чи іншої ділянки надр, а також встанов­лення мети використання такої ділянки введено поняття гірничого відводу. Останній розглядається як частина надр, надана користува­чам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин. Користування над­рами за межами гірничого відводу забороняється, крім випадків, ви­значених законодавством, коли гірничий відвід не надається взагалі.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загаль­нодержавного значення, будівництва та експлуатації підземних спо­руд та інших цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, надаються Держгірпромнаглядом, крім випадків, передбачених КУпН. Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин міс­цевого значення надаються Верховною Радою АРК, обласними, Київ­ською та Севастопольською міськими радами і підлягають реєстрації в органах Держгірпромнагляду.

У процесі надання гірничих відводів вирішуються питання щодо правильності поділу родовищ корисних копалин на окремі гірничі відводи з метою запобігання залишенню поза гірничими відводами менш цінних ділянок родовищ та непридатних для самостійної роз­робки, дотримання вимог безпеки під час проведення гірничих і під­ривних робіт при розробці родовищ корисних копалин та при вико­ристанні надр для інших цілей, не пов’язаних із видобуванням корис­них копалин, відвернення небезпеки для людей, майна та навколишнього природного середовища.

Порядок надання гірничих відводів встановлюється КМ України. Гірничі відводи можуть надаватися юридичним та фізичним особам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділян­кою надр, а також затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин або будівництва гірничодобу­вного об’єкта чи підземної споруди, не пов’язаної з видобуванням ко­рисних копалин^[114].

Розглядаючи об'єкти правового регулювання законодавства про надра, слід звернути увагу на такий комплексний природний об'єкт, як континентальний шельф. КУпН встановлює, що використання надр у межах континентального шельфу України визначається ним. Визначення континентального шельфу міститься в Конвенції про ко­нтинентальний шельф^[115] і застосовується до: а) поверхні та надр мор­ського дна підводних районів, що межують з берегом, але знаходяться поза зоною територіального моря, до глибини 200 м або за цією ме­жею до такого місця, до якого глибина покривних вод дозволяє роз­робку природних багатств цих районів; б) поверхні та надр подібних підводних районів, що межують з острівними берегами.