Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання
Рослинність є життєво важливим компонентом біосфери, її невід’ємним елементом, без якого існування останньої неможливе. Рослинний світ є складовою навколишнього природного середовища, необхідним ланцюгом у мережі екологічних систем, який активно впливає на функціонування природних угрупувань, на структуру і природну родючість ґрунтів і якість навколишнього природного середовища загалом.
Поняття «рослинний світ» за своїм тлумаченням є природничо-науковим. У галузі природних рослинних ресурсів Україна посідає особливе місце. Це визначається насамперед багатством і розмаїттям флори. До складу рослинного світу належить близько 350 тис. видів рослин.Рослинний світ України різноманітний. У поширенні рослинності, як і ґрунтів, виявляється широтна зональність на рівнинній частині та висотна поясність у горах. В Україні поширено понад 25 тис. видів вищих і нижчих рослин. Багатою є її флора основних рослинних угрупувань — лісів, степів, лук і боліт. В Українських Карпатах — понад 2000, а в Криму — 2300 видів рослин[108].
Найбільшим в Україні (і четвертим у світі) є Національний банк генетичних ресурсів рослин України при УкрНДТ рослинництва ім. В. Я. Юр’єва (м. Харків)[109]. З біологічного погляду його 1 2 поділяють на деревинний, трав’янистий, чагарниковий та водний1. За ресурсами природної флори територія України поділена на три зони — Полісся, Лісостеп і Степ та на два регіони — Українські Карпати і Гірський Крим. Зазначені зони та регіони вирізняються специфічним видовим складом рослинних ресурсів та експлуатаційними запасами рослинної сировини, а отже, неоднаковими перспективами в ресурсному плані[110] [111]. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, занесено майже 4 тис. сортів, які належать до 340 видів переважно сільськогосподарських, а також лісових, квітково-декоративних та інших рослин. Унаслідок дії негативних чинників втрачено багато видів рослин, деякі з них перебувають на небезпечній межі повного зникнення або знищення. У світі таких рослин приблизно 25—30 тис., що становить десяту частину флори судинних рослин Землі. В Європі відомо майже 12 тис. рослин, із них понад 2 тис. віднесені до категорії рідкісних і таких, що зникають. Отже, майже кожен п’ ятий вид рослин потребує охорони[112]. До Червоної книги України занесено 15 видів судинних рослин, понад 20 видів рослин потребують охорони (бузок північно- карпатський, суничник дрібноплідний, хвощ великий тощо). Згідно із Червоною книгою, на території України офіційно підлягають охороні 224 види судинних рослин. Рослинний світ є джерелом духовного й естетичного збагачення та виховання людей. Окремі види об’ єктів рослинного світу становлять велику цінність у зв’язку з можливістю часткового або остаточного зникнення. Важлива особливість рослинного світу полягає в тому, що він є відтворювальним природним ресурсом. Економічне значення рослинного світу полягає в тому, що він є основним джерелом технічної і лікарської сировини, кормових харчових та інших продуктів, що використовуються для задоволення різних потреб галузей народного господарства та населення. Приблизно 65 % флори України мають практичну цінність, налічується понад 800 видів, що використовуються традиційною та народною медициною; понад 200 вітамінних рослин; 150 видів дикорослих плодових, ягідних, горіхових, салатних та інших харчових рослин; близько 100 видів дубільних, 150 красильних; понад 1 тис. видів кормових, понад 150 медоносних[113]. Рослинництво є основною стратегічною галуззю сільського господарства, рівень розвитку якої визначає міру продовольчої безпеки держави, якість харчування населення, а отже відтак, і здоров’я нації. Основними причинами, що зумовили спад виробництва продукції рослинництва та зниження його ефективності, є недостатня обґрунтованість проведення глибоких структурних реформ галузі та підтримка сільськогосподарських товаровиробників, неприйнятність умов кредитування, поглиблення диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію, звуження внутрішнього ринку внаслідок зниження платоспроможності населення. Поглиблення в останні роки кризових явищ у рослинництві супроводжується значним зниженням родючості ґрунтів, недотриманням вимог сівозміни, погіршенням структури посівних площ, недооцінкою важливості полезахисного лісорозведення, втратою генетичного потенціалу у рослинництві, що призвело до зменшення обсягів виробництва рослинницької продукції. Порівняно із 1990 роком обсяги виробництва зерна в усіх категоріях господарств зменшилися на 18 млн тонн, або в 1,5 раза проти середнього показника за останні три роки, цукрових буряків — на 29,8 млн (утричі), льону-довгунця — на 97 тис. тонн (майже в 10 разів) — (Розпорядження КМ «Про схвалення Концепції Державної програми створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку рослинництва на 2005—2010 роки» від 17 листопада 2004 року № 861-р). В юридичному розумінні рослинний світ як природний об’єкт — це сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території, що включає території суходолу і водного простору, а також континентального шельфу і виняткової (морської) економічної зони (ст. 3 Закону України «Про рослинний світ»). Це визначення відображає низку суттєвих ознак правового характеру і дає змогу ідентифікувати рослинний світ як самостійний об’ єкт права власності, використання, управління, охорони та інших правовідносин. При цьому законодавець вирізняє дикорослі рослини, до яких належать рослини, що природно зростають на певній території, і природні рослинні угрупу- вання, які становлять сукупність видів рослин, що зростають у межах певних ділянок і перебувають у тісній взаємодії як між собою, так і з довкіллям. Рослинний світ поділяється на кілька основних видів, що зумовлено їхніми природними характеристиками, цільовим використанням, правовим становищем. До основних видів рослинного світу відносять: лісові ресурси; рослинність, що не належить до лісових ресурсів; рослинність сільськогосподарського призначення. При цьому не можна забувати, що і лісова рослинність, і дикоросла рослинність за межами лісів у їхньому природному стані становлять єдиний рослинний світ[114]. Найповніше врегульовані відносини, що виникають у процесі використання лісових ресурсів. І це є виправданим, оскільки значення цього виду рослинного світу велике. Відносини, пов’язані з використанням лісів, регулюються ЛК, а також низкою підзакон- них актів, ухвалених на рівні Кабінету Міністрів України. Що ж до другого виду (природна рослинність, що не належить до лісових ресурсів), то його правове підґрунтя протягом багатьох років була відсутня. Саме ця прогалина у правовому регулюванні суспільних відносин у сфері рослинності, що не належить до лісових ресурсів, спонукала Верховну Раду України прийняти 9 квітня 1999 року Закон України «Про рослинний світ». Щодо диференціації лісового і флористичного законодавства певні суперечності викликає ст. 4 Закону України «Про рослинний світ», яка відносить до рослинного світу лісові ресурси загальнодержавного значення. В будь-якому разі в юридичному розумінні лісові об’єкти і об’єкти рослинного світу — це різні природні об’ єкти. Що стосується відносин, які виникають у сфері використання рослин і багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення, то вони регулюються відповідним законодавством, зокрема Законами України «Про захист рослин» від 14.10.1998 року, «Про карантин рослин» від 30 червня 1993 року, «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 року та іншими нормативно- правовими актами. Належність деяких рослин і насаджень до групи рослин сільськогосподарського призначення виводить ці рослини з-під дії Закону «Про рослинний світ»1. Правове регулювання відносин у сфері використання і відтворення рослинного світу, який існує у вільному природному стані, здійснюється Законом України «Про рослинний світ», Конституцією України, ЛК, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про природо- заповідний фонд», Законом України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин» від 02.08.2006 року № 39, Розпорядженням КМ «Про схвалення Концепції Державної програми створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку рослинництва на 2005—2010 роки» від 17 листопада 2004 року № 861-р, Розпорядженням КМ «Про схвалення Концепції формування національних сортових рослинних ресурсів на 2006—2011 роки» від 2 серпня 2005 року № 302-р, Наказом Мінагропромполітики Про розробку проекту Державної програми створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку рослинництва на 2005—2010 роки від 15.12.2004 року № 426/107. Законодавство про рослинний світ виокремлює об’єкти рослинного світу і природні рослинні об’єкти. Об’єктами рослинного світу є дикорослі та інші судинні рослини несільськогосподар- ського призначення, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку й утворені ними природних угруповань. До природних рослинних ресурсів належать об’ єкти рослинного світу, що використовуються або можуть бути використані населенням, для потреб виробництва та інших потреб. Однією з особливостей рослинного світу є його біологічне розмаїття. Біологічне розмаїття рослинних ресурсів — це співіснування виявів життя на певній території, оцінене за кількістю варіантів, їх взаємністю, відмінністю та кількісним співвідно- шенням[115] [116]. Розмежування об’ єктів рослинного світу і природних рослинних ресурсів має важливе значення для регулювання дикорослих і інших несільськогосподарського призначення судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угру- пувань і місць зростання. Так, у ст. 5 Закону «Про рослинний світ» до основних вимог до охорони, використання та відтворення рослинного світу належать: збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об’єктів рослинного світу; збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань; науково обґрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів; здійснення заходів щодо запобігання негативному впливу господарської діяльності на рослинний світ; охорони об’ єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб; здійснення заходів щодо відтворення об’єктів рослинного світу; регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з урахуванням інтересів охорони здоров’ я населення. Природні рослинні ресурси за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками поділяють на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення. До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) об’єкти рослинного світу у межах: внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони України; поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш як однієї області, а також їхніх приток усіх порядків; природних та біо- сферних заповідників, національних природних парків, а також заказників, пам’ яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам’ яток садовопаркового мистецтва загальнодержавного значення; б) лісові ресурси державного значення; в) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України; г) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України. До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення законодавством України можуть бути віднесені й інші об’ єкти рослинного світу. До природних рослинних ресурсів місцевого значення належать дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення. 10.1.