Тваринний світ як об’єкт правової охорони та використання

Тваринний світ є одним із компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного й естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом наукових досліджень, а також важливою базою для отримання промислової й лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

Тваринний світ є важливою частиною біосфери планети. Тварини відіграють важливу роль у житті планети та людини. Велике значення вони мають у формуванні ландшафтів. Величезною є роль тварин в утворенні ґрунтів і кори вивітрювання. За участі тварин формується хімічний склад підземних і ґрунтових вод. Тварини впливають на життя рослин. Неоціненною є роль тварин у житті людини.

На Землі існує понад 1,5 млн видів тварин, 60—70 % із них становлять безхребетні.

Кліматичне, геологічне та ландшафтне розмаїття і велика територія України зумовлюють видове багатство тваринного світу. Включно з акваторіями Чорного та Азовського морів у нашій країні мешкає близько 44 800 видів тварин. Найчисельніші серед них такі: членистоногі — більш як 39 000 видів, круглі черви —

1457, стьожкові — 1288, найпростіші — понад 1200, хордові — більше, як 700, кільчасті черви — 400, молюски — 369 видів¹.

Найбільше уваги зараз приділяють вивченню, охороні, відтворенню та раціональному використанню хребетних тварин, фауна яких представлена в Україні більш як 200 видами риб, 18 видами земноводних, 20 видами плазунів, більш як 400 видами птахів та 101 видом ссавців.

Розмаїття природних умов і біотопів (місце проживань) зумовлюють багатство тваринного світу України. На її теренах мешкає 100 видів савців, 360 птахів, 200 видів риб, 20 видів лазунів, 17 видів земноводних^{[122] [123].}

На території України є окремі популяції тварин, які мають наукове значення і чисельність яких з різних причин скорочується, вони перебувають під загрозою зникнення. Разом із видами, які зазначені в міжнародній Червоній книзі, такі види занесено до Червоної книги України, це зокрема, 17 видів комах, 4 види земноводних, 5 видів плазунів, 28 видів птахів, 29 видів звірів^[124].

Відносини у сфері охорони, використання і відтворення тваринного світу, об’єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, мешкають на суходолі, у воді, ґрунті й повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України, Законом України «Про тваринний світ» від 7 лютого 2002 року, законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природо-заповідний фонд України» від 16 червня 1995 року, «Про виняткову морсь- ку-економічну зону України» від 22 лютого 2000 року, «Про мисливське господарство та полювання» від 13 грудня 2001 року та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про Червону книгу України» та законодавством про континентальний шельф визначається особливий режим тваринного світу в межах територій та об’єктів.

Завданнями законодавства України про охорону, використання і відтворення тваринного світу є:

регулювання відносин у сфері охорони, використання і відтворення об’єктів тваринного світу;

збереження та поліпшення середовища існування диких тварин; забезпечення умов збереження всього видового і популяційного розмаїття тварин.

Нормативне визначення поняття тваринного світу в законодавстві України відсутнє. На відміну від законодавства України, російські законодавці в законі «Про тваринний світ» дають таке визначення тваринний світ — це сукупність живих організмів усіх видів диких тварин, які постійно або тимчасово перебувають на території Російської Федерації й перебувають у стані природної волі, а також належать до природних ресурсів континентального шельфу і виняткової економічної зони^[125].

частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).

Крім цього, правовій охороні підлягають також нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їхнього існування та шляхами міграції, підлягають охороні.

По-перше, до об’ єктів тваринного світу не належать сільськогосподарські та свійські тварини. Як зазначено в ч. 2 ст. 1 Закону відносини у сфері охорони, використання і відтворення сільськогосподарських, свійських тварин, а також діяльність, пов’язана з охороною і використанням залишків викопних тварин, регулюються відповідним законодавством України. По-друге, об’ єкт тваринного світу має перебувати в природному стані. Тварина, що загинула, чи добута (вбита) перестає бути частиною тваринного світу, а її правовий режим не регулюється еколого- правовими нормами (зокрема, вона може вважатися «майном» у цивільно-правовому розумінні). По-третє, ці тварини мають бути складовою навколишнього природного середовища, перебувати в стані природної волі. Допускається також можливість віднесення

до об’єктів екологічного права тварин, що утримуються у заповідних умовах, коли їхнє пересування обмежене, але умови максимально наближений до природних. У таких випадках тварини все одне не є повністю відірваними від довкілля^[126]. По-четверте, об’єктом охорони в України є лише дикі тварини, що перебувають у межах її території або належать до природних багатств її континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони.

Відповідно до ст. 4 Закону дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони, інші об’єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону і які перебувають у державній власності, а також об’ єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об’єктами загальнодержавного значення, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Тваринний світ є відновлювальним об’єктом, і це є його особливістю. Для цього необхідно дотримання відповідних умов, які безпосередньо пов’язані з охороною та відновленням тварин. Тваринний світ є об’єктом права власності. Об’єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і мешкають на території України, її континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони, є об’ єктами права власності українського народу.

Окремі елементи тваринного світ можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Об’єкти тваринного світу, які утримуються (зберігаються) підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної форми власності, є об’єктом права державної або комунальної власності.

Суб’єктами права державної або комунальної власності на об’ єкти тваринного світу є підприємства, установи та організації державної або комунальної форми власності, які утримують (зберігають) ці об’ єкти.

Суб’єктами права приватній власності на об’єкти тваринного світу є юридичні та фізичні особи. У їхній власності можуть перебувати об’єкти тваринного світу, вилучені зі стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі.

Об’єкти тваринного світу, вилучені зі стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати в приватній власності юридичних та фізичних осіб.

Законність набуття в приватну власність об’єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) має бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об’єктів із природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку. У передбаченому законом порядку права власників об’єктів тваринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об’ єктів, навколишнього природного середовища та захисту прав громадян.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про тваринний світ» право приватної власності на об’ єкти тваринного світу припиняється у разі: жорстокого поводження з дикими тваринами; встановлення законодавчими актами заборони щодо перебування у приватній власності окремих об’ єктів тваринного світу. Право приватної власності на об’ єкти тваринного світу може припинятися і в інших випадках, передбачених законом. Право приватної власності на об’ єкти тваринного світу у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути припинене в судовому порядку за позовами органів контролю у сфері охорони, використання і відтворення тваринного світу або прокурора.

11.2. Правове регулювання використання та охорони тваринного світу

У правовому регулюванні використання та охорони тваринного світу поєднано два елементи: а) правове регулювання використання тваринного світу; б) правове регулювання охорони тваринного світу^[127].

Право використання тваринного світу класифікується за видами на підставі різних критеріїв. Зокрема, за цільовим використанням тваринного світу виокремлюють сукупність норм, якими регулюється мисливство, рибальство, використання об’ єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх та інших цілях; використання корисних властивостей життєдіяльності тварин тощо.

За підставами виникнення право використання тваринного світу може бути загальним і спеціальним. Загальне використання тваринного світу базується на принципі гарантування громадянам безоплатного використання об’єктів тваринного світу для задоволення життєво необхідних потреб.

У порядку права спеціального використання об’єктів тваринного світу здійснюються всі види використання тваринного світу. Воно має свої особливості: по-перше, це використання тваринного світу із вилученням тварин (добуванням, збиранням) з природного середовища; по-друге, це — користування, що здійснюється лише за спеціальними дозволами (ліцензіями, відстрілочними картками), які видаються на підставі затверджених лімітів (квот) використання об’єктів тваринного світу. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельних ділянок, на яких перебувають (розташовані) об’єкти тваринного світу; по-третє, спеціальне використання об’ єктів тваринного світу є платним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про тваринний світ», Тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання диких тварин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.1996 року, Порядку справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.1998 року, користувачі об’єктів тваринного світу зобов’ язані своєчасно вносити збір за спеціальне використання об’ єктів тваринного світу. Збір справляється за такі види спеціального використання об’єктів тваринного світу:

мисливство;

рибальство, включно із добуванням водних безхребетних тварин;

використання диких тварин з метою отримання продуктів їхньої життєдіяльності;

добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі;

використання об’ єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях у разі їх вилучення з природного середовища з метою отримання прибутку.

Розмір збору встановлюється залежно від виду (групи видів) тварин, мети та обсягів їх використання, поширення та цінності, з урахуванням місцезнаходження, якості, продуктивності території та інших екологічних й економічних факторів.

Спеціальне використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях (якщо це не пов’язане з отриманням прибутку), з метою відтворення тваринного світу, порятунку диких тварин, які зазнають лиха, регулювання чисельності диких тварин в інтересах охорони здоров’ я населення і відвернення заподіяння шкоди природному середовищу, господарській та іншій діяльності, а також регулювання чисельності хижих і шкідливих тварин у порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється без справляння збору.

Порядок справляння і розміри збору за спеціальне використання об’єктів тваринного світу встановлює Кабінет Міністрів України.

Однією з важливих умов є терміни користування тваринним світом. Вони можуть бути різними, наприклад: на один сезон, або тільки на час гніздування, або тільки в періоди, коли дозволяється полювання тощо. Можуть мати місце випадки безстрокового користування тваринним світом, наприклад вивчення тварин і середовища їх перебування в усі пори року на території заповідників тощо.

Право спеціального використання об’ єктів тваринного світу може бути припинене на умовах і підставах, зазначених у ст. 19 Закону «Про тваринний світ». Воно припиняється у разі: завершення терміну, на який було надано відповідний дозвіл чи інший документ на право їх використання; добровільної відмови підприємств, установ, організацій та громадян від використання об’ єктів тваринного світу; припинення діяльності підприємств, установ, організацій та громадян, які використовували об’єкти тваринного світу; порушення встановленого законодавством порядку та умов спеціального використання об’ єктів тваринного світу.

Право використання об’єктів тваринного світу може бути також припинено на підставі рішення суду в разі систематичного невиконання підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановлених законодавством правил, норм та інших вимог або договірних обов’ язків щодо охорони, використання і відтворення об’ єктів тваринного світу, а також в інших випадках, передбачених законом.

Припинення права спеціального використання об’єктів тваринного світу здійснюється в порядку, визначеному законом.

Припинення права спеціального використання об’єктів тваринного світу не звільняє підприємства, установи, організації та громадян від зобов’язань щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Важливим є положення Закону «Про тваринний світ», які визначають права та обов’язки користувачів тваринного світу (ст. 10). Вони закріплюють гарантії правильного, раціонального, науково обґрунтованого користування тваринним світом та всебічної його охорони. Так, громадяни відповідно до закону мають право: на загальне і спеціальне використання об’єктів тваринного світу; мати у власності окремі об’єкти тваринного світу; на компенсацію шкоди, завданої дикими тваринами.

Громадяни відповідно до цього закону зобов’язані: охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин; сприяти відтворенню відновлюваних об’ єктів тваринного світу; використовувати об’ єкти тваринного світу відповідно до закону; відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу. Громадяни мають й інші права та обов’ язки, передбачені законом.

Відповідно до ст. 20 Закону «Про тваринний світ» в Україні можуть здійснюватися такі види використання об’ єктів тваринного світу: мисливство; рибальство, включно з добуванням водних безхребетних тварин; використання об’ єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; використання корисних властивостей життєдіяльності тварин — природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо; використання диких тварин з метою отримання продуктів їхньої життєдіяльності; добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі. Окремими законами можуть бути передбачені й інші види використання об’ єктів тваринного світу.

Мисливство — це вид спеціального використання тваринного світу, яке здійснюється шляхом добування диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напів- вільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об’ єктами полювання.

Це основний вид використання диких тварин, який регулюється спеціальним Законом України «Про мисливське господарство та полювання».

Для організації та ведення мисливського господарства надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя. Мисливські угіддя — ділянки суходолу та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Мисливське господарство як галузь — сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського спорту і мисливського собаківництва.

Відповідно до ст. 22 Закону «Про мисливське господарство і полювання» мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються в користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються в користування на термін не менш як 15 років. Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, має становити не менш як 3 тис. гектарів, але не більш як 3 5 % від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.

Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, якими продовжено термін користування цими угіддями.

Користувачами мисливських угідь можуть бути спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням у їх користування мисливських угідь.

У межах мисливських угідь здійснюється полювання — дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах. Відповідно до ст. 12 Закону «Про мисливське господарство і полювання» до полювання прирівнюється: перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання; перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю.

Право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку і отримали відповідні документи, що засвідчують право на полювання, а саме: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю (у разі полювання з такою зброєю); паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до полювання у поточному році в разі їх використання під час полювання.

Зазначені документи мисливець зобов’язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред’ являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у царині мисливського господарства та полювання.

Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання видаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у царині мисливського господарства та полювання або його територіальними органами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до Наказу Державного Комітету лісового господарства України «Про проведення полювання на диких парнокопитих та хутрових тварин у мисливський сезон 2007/2008 року» від 11.04.2007 року № 145 встановлюються терміни полювання, умови організації та здійснення полювання для іноземних мисливців, відстріл мисливських тварин для ветеринарно-санітарної експертизи; відповідно до Наказу Державного Комітету лісового господарства України «Про затвердження Положення про порядок поводження зі зброєю, видачі ліцензій на добування мисливських тварин та проведення полювань» від 02.04.2007 року № 129, затверджується Положення про порядок поводження зі зброєю, видачі ліцензій на добування мисливських тварин та проведення полювань; також слід назвати Наказ Держ- комлісгоспу «Про затвердження Інструкції про порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин та порядок здійснення полювання на цих тварин» від 27.12.2000 року № 153.

Згідно зі ст. 25 Закону «Про тваринний світ» рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.

Також, здійснення рибальства може бути здійснене відповідно до Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1192

Рибне господарство — галузь народного господарства, завданням якої є вивчення, охорона, використання і відтворення на науковій основі водних живих ресурсів з метою отримання різноманітних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції.

Ведення рибного господарства здійснюється у поверхневих, територіальних та внутрішніх морських водах, у винятковій (морській) економічній зоні й на континентальному шельфі України, а також у відкритому морі та в економічних зонах інших держав підприємствами та організаціями, що належать до сфери управління Мінрибгоспу, іншими підприємствами, установами й організаціями, а також громадянами відповідно до міжнародних договорів України.

До водних живих ресурсів належать:

прісноводні, морські, анадромні риби на всіх стадіях розвитку; круглороті; морські ссавці; водні безхребетні, у тому числі молюски головоногі, черевоногі, двостулкові; ракоподібні, черв’яки, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, інші водні тварини; водорості, вищі водні рослини; живі об’єкти рибного господарства — водні живі ресурси, які використовуються в процесі ведення рибного господарства і здійснення рибальства.

Відповідно до ст. 26 Закону «Про тваринний світ» промислове рибальство — вид спеціального використання водних живих ресурсів, які перебувають у стані природної волі, шляхом їх вилучення (вилову, добування, збирання) із природного середовища з метою задоволення потреб населення і народного господарства.

Підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об’єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включно з промислом водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об’ єктів та континентальному шельфі України.

До рибогосподарських водних об’єктів належать всі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об’єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виняткова (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України.

Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об’єктах України затверджуються: Наказом Державного комітету рибного господарства України «Режим промислового рибальства в дніпровських водосховищах у 2007 року» від 13.03.2007 року № 13, Наказом Державного комітету рибного господарства України «Режим промислового рибальства в басейні Чорного моря у 2007 року» від № 13, Наказом Мінагропромполі- тики «Про внесення доповнення до Правил любительського і спортивного рибальства» від 15.06. 2004 року № 224.

У порядку загального використання об’єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об’ єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови дотримання встановлених правил рибальства і водокористування.

Любительське і спортивне рибальство — вилов риби, добування водних безхребетних і збирання водних рослин дозволене у спеціально визначених для цього водоймах (їх ділянках) з метою особистого споживання за умови дотримання встановлених правил рибальства та водокористування.

В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюються на праві спеціального використання об’ єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону «Про тваринний світ» та інших нормативно-правових актів.

До спеціального використання водних живих ресурсів належить: промислове рибальство; добування водних живих ресурсів для наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілей; добування водних живих ресурсів для зариблення, здійснення контрольного вилову, акліматизації, рибництва, утримання і відтворення у неволі чи напіввільних умовах з комерційною та іншими цілями; регулювання чисельності водних живих ресурсів з метою запобігання заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу і рибному господарству (меліоративний вилов малоцінних і хижих видів риб, шкідливих водних організмів); любительське і спортивне рибальство, що здійснюється поза межами визначених для цих цілей водойм ( їх ділянок) загального користування.

Відповідно до ст. 28 Закону «Про тваринний світ» використання об’єктів тваринного світу, які перебувають у стані природної волі, в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами безоплатно і без відповідних дозволів чи інших документів, дозволене, при цьому об’ єкти тваринного світу не вилучаються (в тому числі тимчасово) із природного середовища, тваринам та середовищу їх існування не завдається шкоди, не порушуються права власників та користувачів природних ресурсів.

Використання об’єктів тваринного світу, які перебувають у напіввільних умовах чи в неволі, для наукових, культурно- освітніх, виховних та естетичних цілей може здійснюватися за плату без вилучення тварин із середовища їхнього існування.

Вилучення об’ єктів тваринного світу в наукових, культурно- освітніх, виховних та естетичних цілях із природного середовища допускається тільки за відповідними дозволами чи іншими документами, які видаються згідно з правилами, встановленими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

У разі необхідності спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади у сфері охорони, використання і відтворення тваринного світу та їхні територіальні органи можуть встановлювати обмеження, а також постійну чи тимчасову заборону використання об’ єктів тваринного світу або вилучення об’ єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях. Підприємства, установи, організації та громадяни, які в зазначених цілях вилучають об’ єкти тваринного світу із природного середовища, зобов’ язані забезпечувати комплексне використання їх і збереження для подальших наукових досліджень добутого зоологічного матеріалу.

11.3.