2. Планування використання і охорони земельних ресурсів

Планування використання та охорони земельних ресурсів є найважливішою функцією державного управління земельним фондом, наявність якої обумовлена особливою екологічною й соціально-економічною значущістю землі як основного на­ціонального багатства, що знаходиться під особливою охороною держави.

Сучасне планування використання і охорони земель здійсню­ється на основі положень ЗК, законів "Про охорону навколиш­ньої природного середовища", "Про Генеральну схему плануван­ня території України", "Про планування і забудову територій", постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель", наказу Міністерства охорони здоров\'я України "Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів", постанови Верховної Ради України "Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" та інших норма­тивних актів.

Планування використання і охорони земель становить ді­яльність уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, яка полягає у створенні та впровадженні пер­спективних програм (схем) використання й охорони земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, історичних, географічних, демографічних та інших особливостей конкрет­них територій, а також у прийнятті та реалізації на їх основі відповідних рішень.

Об\'єктами планування є, з одного боку, територія України, території адміністративно-територіальних утворень або їх частин чи окремі земельні ділянки, а з другого — діяльність фізичних і юридичних осіб, органів місцевого самоврядування та дер­жавних органів щодо використання і охорони земель. Плану­вання поширюється на всі землі нашої країни незалежно від їх цільового призначення і форм власності та здійснюється на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях.

На загальнодержавному рівні планування здійснюється на підставі програм, які розробляються відповідно до затверджува­них Верховною Радою України програм економічного, науково-технічного і соціального розвитку нашої країни, спрямованих на забезпечення потреб населення та галузей економіки у землі, а також її раціональне використання й охорону. Національної Програми охорони земель й досі немає1. Однак в Основних напрямах державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки передбачено комплекс заходів щодо збалансованого використання та відновлення земельних ресурсів. Державна політика у галузі охорони і раціонального використання земель визначається у цьому документі як система правових, органі­заційних, економічних та інших заходів, що мають природо­охоронний, ресурсозберігаючий та відновний характер.

Виконання функцій, пов\'язаних з розробленням та забезпе­ченням реалізації загальнодержавних програм використання і охорони земель, покладено на Кабінет Міністрів України. Він розробляє ці програми разом з Мінприроди, Держкомземом, Держводгоспом, Держкомлісгоспом та іншими комітетами, а також центральними і місцевими органами виконавчої влади. Так, своєю постановою від 16 листопада 2000 р. № 1704 Кабінет Міністрів України схвалив Комплексну програму розвитку меліорації земель та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь у 2001—2005 роках та прогноз до 2010 року, розроблену Держводгоспом разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Реалізація загальнодержавних програм використання й охорони земел^ здійснюється через відповідні регіональні та місцеві програми, у яких повинен бути передбачений комплекс соціально-економічних, організаційно-господарських заходів та виробничих завдань із зазначенням ресурсів, виконавців та строків їх виконання.

Планування використання і охорони земель на місцеве рівні є прерогативою відповідних місцевих рад та їх виконав1 органів, Київської та Севастопольської міських державних 8Д ністрацій. Це планування полягає у розробленні та затвердже генеральних планів населених пунктів, схем планування риторій на місцевому рівні та іншої землевпорядної документа у регулюванні використання територій, прийнятті та реалізі рішень про додержання умов містобудівної документації. Характер такого планування визначається цільовим призначені\' земель, розташованих у межах населених пунктів. Оскілі зазначені землі повинні використовуватися головним чи під забудову, програми їх використання та охорони мають від відати місцевим правилам забудови, які регламентують ПО док вирішення питань, пов\'язаних з розміщенням, будівНИЦТі та введенням в експлуатацію об\'єктів, а також здійснеї контролю за містобудівною діяльністю1.

Основними формами державного планування використаї і охорони земель є природно-сільськогосподарське, еколс економічне, протиерозійне районування і зонування ЗЄМ Вони здійснюються на підставі Генеральної схеми плануваї території України, яка визначає пріоритети та концептуал вирішення пов\'язаних з цим питань, а також шляхи ВДОС налення систем розселення і забезпечення сталого розви населених пунктів, їх виробничої, соціальної та інженер транспортної інфраструктури, формування національної Є логічної мережі.

Районування (зонування) земель здійснюється з урахувані природних умов, агробіологічних особливостей сільськогос дарських культур, напрямів розвитку господарської ДІЯЛЬЖ та вимог екологічної безпеки шляхом обстеження стану зем і грунтів, збирання, аналізу, систематизації та узагальнбі даних, що характеризують стан та особливості охорони і ВИ ристання земель за окремими регіонами (зонами, провінція округами) або адміністративно-територіальними одиниця проведення інших робіт.