Надра як об’єкт правової охорони та використання

Землі та інші природні ресурси України згідно із Конституцією України (ст.13) визначено основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Серед природних ресурсів особливе місце посідають ресурси надр, оскільки вони містять значний обсяг дуже цінних родовищ корисних копалин.

Україна належить до регіонів світу, найбільш насичених мінеральними ресурсами. На її території розвідано 7667 родовищ 94 видів корисних копалин. Із них на державному балансовому обліку перебвають 5860 родовищ. Експлуатується 3222 родовища 62 видів корисних копалин^[88].

Україна володіє одними з найбільших у світі запасами залізних, марганцевих, титанових, уранових і цирконієвих руд. До розряду високоякісних належать вугільні, каолійні, графітові, калійні родовища. Значними є запаси кам’яної солі, самородної сірки, флюсової сировини і вогнетривких глин, скляних пісків, бетонітів, цементної сировини та низки інших видів корисних копалин. Відносно незначними є запаси газу та нафти.

Надра прийнято поділяти на шість основних груп: 1) місце народження твердих, рідких і газоподібних корисних копалин; 2) відвали розкритих і вміщувальних порід, терикони вугільних шахт: 3) відвали і склади збалансованих корисних копалин: 4) відходи гірничо-збагачувального і металургійного виробництва:

5) глибинні джерела прісних, мінеральних і термальних вод: 6) внутрішнє глибинне тепло надр землі, природні й техногенні смуги в масиві гірничих порід^[89].

Залежно від складу і характеру використання в господарстві корисні копалини поділяються на такі групи:

а) горючі: нафта, горючий газ, вугілля, торф, горючі сланці.

Нині Україна власним видобутком може задовольнити свої

потреби у нафті лише на 10 %, у газі — на 20—25 %. Частка її у світовому видобутку нафти і газу дуже незначна (0,02 % видобутку нафти і конденсату й 0,3 % видобутку газу).

б) рудні, або металеві: руди чорних, кольорових, рідкісних благородних і радіоактивних металів;

в) нерудні, або неметалеві: а) будівельні матеріали; б) індустріальна мінеральна сировина; в) хімічна мінеральна сировина; г) сировина для виробництва мінеральних добрив; д) коштовне, напівкоштовне та виробне каміння (алмази, смарагд, сапфір, топаз, аметист, яшма, малахіт, мармур).

Усі надра на території України становлять державний фонд надр, який включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виняткової (морської) економічної зони.

Корисні копалини за своїм значенням поділяють на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення, а за поширенням їх на загальнопоширені і незагальнопоширені. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснює Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Крім терміна «корисні копалини», гірниче законодавство має й інші поняття:

1) Родовища корисних копалин — це нагромадження мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

2) Техногенні родовища корисних копалин — це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінено і які мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також унаслідок втрат під час зберігання, транспортування й використання продуктів переробки мінеральної сировини.

Усі родовища корисних копалин, зокрема й техногенні, із запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин — резерв цього фонду.

Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною Державного фонду надр.

Державний фонд родовищ корисних копалин формується спеціально уповноваженим центральним орган виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Державний фонд надр формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр разом із Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.

Правове регулювання використання надр здійснюється відповідно до Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року (зміни на 01.01.2007), Гірничим законом України від 06.10.1999 року (зміни згідно із Законом від 19.01.2006 року № 3370), Законів України «Про нафту і газ» і «Про державну геологічну службу України». Вони регулюють гірничі відносини, пов’язані з використанням та охороною надр, їх геологічним вивченням, забезпеченням реалізації державної політики у галузі користування надрами.

Щодо окремих видів користування надрами діють спеціальні нормативно-правові акти. Так, геологічне вивчення їх врегульоване Положенням про державний геологічний контроль за веденням робіт з геологічного вивчення та використання надр України, затвердженим Постановою КМ України від 30.11.1994 року № 801 (зі змінами, внесеними згідно із Постановою КМУ від 21 червня 2004 року № 794), Положенням про порядок розпорядження геологічною інформацією затвердженим Постановою КМУ від 13 червня 1995 року № 423 (зі змінами, згідно з Постановою КМУ від 21 червня 2004 року № 792), Інструкцією про порядок обліку результатів робіт з геологічного вивчення надр, затвердженою Мінекології та природних ресурсів України від 18 липня 2000 року № 73, Наказом Державного комітету з природних ресурсів «Про затвердження Правил нормативного забезпечення геологічного вивчення надр» від 14 лютого 2005 року № 223/10503.

8.2.