Державне управління і контроль у сфері використання й охорони лісів
Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин здійснюється шляхом (ст. 25 ЛК): 1) формування та визначення основних напрямів державної політики у сфері лісових відносин; 2) визначення законом повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; 3) установлення відповідно до закону порядку і правил у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 4) здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.
Відповідно до ст. 26, 27, 30, 31 ЛК загальне державне управління у сфері лісових відносин здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські та районні ради.
Відповідно до ст. 26 ЛК Верховна Рада України у сфері лісових відносин: 1) визначає засади державної політики у сфері лісових відносин; 2) приймає закони щодо регулювання відносин у цій сфері; 3) затверджує загальнодержавні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 4) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України.
Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин (ст. 27 ЛК): 1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; 2) спрямовує й координує діяльність органів виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 3) забезпечує розроблення та виконання загальнодержавних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 4) затверджує державні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 5) передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарсь- ких потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності; 6) установлює порядок і нормативи плати за використання лісових ресурсів; 7) приймає рішення про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними природоохоронного та лісового законодавства;
Згідно із ст.
30 ЛК повноваженнями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних рад у сфері лісових відносин є: 1) забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин; 2) забезпечення виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; 3) передан- ня у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припинення права користування ними; 4) ухвалення рішення щодо виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припинення права користування ними; 5) погодження ліміту використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійсненні побічних лісових користувань; 6) погодження максимальних норм безоплатного збору дикорослих трав’яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо.Спеціальне державне управління в цій сфері здійснює Державний комітет лісового господарства (Держкомлісгосп України), який діє відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 14.08.2000 року № 969 (остаточна редакція від 05.03.2004 року № 280).
Відповідно до п. 1 Положення Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується й координується Кабінетом Міністрів України. Держкомлісгосп України вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Держкомлісгосп України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів України.
У межах своїх повноважень Держкомлісгосп України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.Основними завданнями Держкомлісгоспу України є: забезпечення реалізації державної політики у сфері лісового і мисливського господарства, а також охорони, захисту, раціонального використання і відтворення лісових ресурсів, мисливських тварин, підвищення ефективності лісового та мисливського господарства; здійснення державного управління, регулювання та контролю у сфері лісового і мисливського господарства; розроблення і організація виконання загальнодержавних, міждержавних й регіональних програм у сфері захисту, підвищення продуктивності, раціонального використання і відтворення лісів, а також участь у розробленні та виконанні таких програм з питань використання і відтворення мисливських тварин, розвитку мисливського господарства.
Держкомлісгосп України відповідно до покладених на нього завдань:
1) готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері лісового і мисливського господарства; 2) бере участь у розробленні проектів Державного бюджету України, Державної програми економічного і соціального розвитку України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України; 3) забезпечує проведення єдиної науково-технічної політики у сфері лісового і мисливського господарства, впровадження досягнень науки і техніки, а також нових технологій і передового досвіду у цих галузях; виступає у встановленому порядку замовником науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, необхідних для реалізації програм розвитку лісового і мисливського господарства; організовує відповідно до законодавства діяльність метрологічної служби на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління; 4) розробляє норми, правила та інші нормативні документи у сфері охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів і відтворення лісів; 5) визначає основні засади та організовує проведення лісовпорядкування, впорядкування мисливських угідь, веде державний лісовий кадастр, облік лісів, а також моніторинг і державний кадастр мисливських тварин; видає дозволи на спеціальне використання лісових ресурсів державного значення в межах встановлених лімітів, за винятком територій природно- заповідного фонду; погоджує проекти використання лісових ресурсів державного значення.
До основних функцій державного управління у сфері лісових відносин можна віднести:
1. Розподіл і перерозподіл лісів. Основними формами розпорядчих дій стосовно лісів є: а) передання у власність та надання у користування земельних лісових та лісових ділянок; б) видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів; в) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок; г) поділ лісів на категорії та встановлення меж лісових ділянок; д) припинення права власності та користування лісовими ділянками.
2. Лісовпорядкування. Відповідно до ст. 45 ЛК лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Лісовпорядкування передбачає: 1) відновлення у встановленому порядку меж території лісового фонду України і визначення внутрішньогосподарської організації; 2) виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів; 3) інвентаризацію лісового фонду України з визначенням породного та вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів; 4) виявлення
деревостанів, що потребують рубок, з метою поліпшення якісного складу лісів; 5) обґрунтування поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 6) обчислення розрахункової лісосіки, обсягів використання інших видів лісових ресурсів; 7) визначення обсягів робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, інших лісогосподарських заходів, а також порядку і способів їх проведення; 8) ландшафтні, ґрунтові, лісотипологічні, лі- собіологічні та інші обстеження і дослідження лісових природних комплексів; 9) виявлення типових та унікальних природних комплексів, місць зростання та оселення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, і підлягають заповіданню, включенню до екологічної мережі; 10) упорядкування мисливських угідь; 11) забезпечення державного обліку лісів і державного лісового кадастру; 12) проведення науково-дослідних робіт з метою забезпечення науково обґрунтованого використання лісових ресурсів, охорони, захисту та відтворення лісів; 13) ведення моніторингу лісів.
Лісовпорядкування є обов’язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
У матеріалах лісовпорядкування дається якісна й кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об’ єкта лісовпорядкування.3. Державний лісовий кадастр та облік лісів. Державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів (ст. 49). Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру. Державний лісовий кадастр призначений для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян достовірною й об’ єктивною інформацією щодо природного, господарського стану та правового режиму використання лісового фонду України.
Відповідно до ст. 51 ЛК складовими Державного лісового кадастру є: 1) облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; 2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 3) грошова оцінка лісів (у необхідних випадках).
Документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо щодо власників лісів і постійних лісокористувачів на підставі: 1) матеріалів лісовпорядкування; 2) рішень про передання у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп), зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 3) актів огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів; 4) актів технічного приймання лісових культур; 5) актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі; 6) актів обстеження в разі зміни категорій земель у результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших чинників.
Державний лісовий кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства за єдиною для України системою за рахунок коштів Державного бюджету.
Згідно зі ст. 54 ЛК облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами.
4. Моніторинг лісів та лісова сертифікація. Моніторинг лісів — це система регулярного спостереження, оцінювання і прогнозу динаміки кількісного та якісного стану лісів (ст. 55 ЛК). Моніторинг лісів проводиться шляхом збирання, передавання, збереження та аналізу інформації про стан лісів, прогнозування змін у лісах і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для інформаційно-аналітичного забезпечення управління лісами, прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану лісів, дотримання вимог екологічної безпеки та принципів ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку. Моніторинг лісів є складовою частиною державної системи моніторингу навколишнього природного середовища.
Лісова сертифікація (ст. 56 ЛК) — оцінка відповідності системи ведення лісового господарства встановленим міжнародним вимогам щодо управління лісами та лісокористування на засадах сталого розвитку. Метою лісової сертифікації є забезпечення економічно, екологічно і соціально збалансованого ведення лісового господарства.
Організація та проведення лісової сертифікації здійснюються відповідно до порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням з центральними органами виконавчої влади з питань економічної політики та охорони навколишнього природного середовища.
5. Лімітування в галузі використання лісів. Відповідно до ст. 71 ЛК лімітом заготівлі деревини в порядку рубок головного користування є затверджена в установленому порядку розрахункова лісосіка. Заготівля деревини в порядку рубок головного користування в розмірах, що перевищують розрахункову лісосіку, забороняється.
Ліміт використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів встановлюється відповідними органами виконавчої влади за поданням органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
6. Контроль за раціональним використанням та охороною лісів.
Державний контроль за раціональним використанням та охороною лісів здійснюють Кабінет Міністрів України, Мінприроди та інші спеціально уповноважені державні органи, місцеві органи виконавчої влади. Функції державного контролю за охороною і захистом лісів покладені, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року, на Державну екологічну інспекцію. Крім того, функції контролю, відповідно до ст. 89, 90 ЛК, покладено на Державну службу лісової охорони.
Державна лісова охорона діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, які належать до сфери його управління. Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за дотриманням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Посадові особи державної лісової охорони мають право: 1) безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку ліси, що перебувають у власності чи користуванні громадян і юридичних осіб; 2) перевіряти у встановленому порядку в громадян і юридичних осіб наявність дозволів та інших документів на використання лісових ресурсів і користування лісами;
3) складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, про правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
4) зупиняти транспортні засоби та проводити огляд речей, транспортних засобів, знарядь, добутої в лісі продукції та інших предметів; 5) у разі неможливості встановлення особи правопорушника лісового законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його в органи внутрішніх справ або в органи місцевого самоврядування для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, підвищення ефективності управління лісовим господарством передбачає: запровадження принципів невиснаж- ливого лісокористування й екосистемного підходу в процесі реформування і збалансованого розвитку лісового господарства; передання лісів, що перебувають у державній власності, крім тих, що безпосередньо використовуються для потреб оборони, до сфери управління Держкомлісгоспу для ведення лісового господарства; забезпечення охорони та відтворення лісів у межах населених пунктів та лісів, які створені або створюються на землях приватної форми власності; проведення ефективного моніторингу стану лісів; екологічне виховання населення, інформування громадськості про стан лісового господарства.
Реформування економічної та фінансової системи ведення лісового господарства передбачає: створення конкурентних засад надання послуг лісовому господарству; вдосконалення порядку визначення та справляння плати за використання лісових ресурсів; розроблення методики обчислення розміру плати за використання земель лісового фонду для потреб рекреації, мисливського господарства, промислової заготівлі грибів, ягід, лікарської сировини тощо; оптимізацію структури та кількісного складу лісогосподарських підприємств залежно від лісорослинної зони й експлуатаційного чи екологічного значення лісів; стимулювання розвитку в лісах рекреаційної і туристичної інфраструктури, еко- лого-просвітницької діяльності.