ЗАКОН УКРАЇНИ Про державний контроль за використанням та охороною земель (Відомості Верховної Ради (ВИР), 2003, N 39, сг. 350)

Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціональ­ного використання і відтворення природних ресурсів та охорону

ДОВКІЛЛЯ.

Стаття 1, Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в тако­му значенні:

агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення - обов\'язкове агрохімічне обстеження грунтів з ви­дачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпеченім поживними речовинами грунтів, рівні їх забруднення токсичними речовина­ми та радіонуклідами;

забруднення земель - накопичення в грунтах і ґрунтових во­дах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких пе­ревищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін;

знищення межових знаків - дії громадян, які призвели до їграти в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, виаслі-4ок чого виникає погреба у проведенні додаткових геодезичних робіт з їх відновлення;

знищення чи пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних насаджень - дії громадян чи посадових осіб, ікі призводять до часткового або повного пошкодження про­тиерозійних гідротехнічних споруд чи захисних насаджень, по­гіршення їх технічного стану, внаслідок чого виникає потреба у проведенні додаткових робіт, пов\'язаних із захистом земель від водіоної та вітрової ерозії, інших негативних процесів;

невжиття заходів щодо боротьби з бур\'янами — допущення появи небажаної трав\'янистої рослинності, яка негативно впливає па розцінок культурних рослин, призводить до поширення шкідників і хвороб або не дає можливості використовувати землі іа призначенням;

невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначено, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або і частини в разі встановлення обмежень (обтяжень);

невиконання умов зняття, збереження і нанесення родючого шару грунту - невиконання або неякісне виконання обов\'язкових заходів, передбачених затвердженою відповідно до законодавс-ва проектною документацією, щодо знімання, збереження і нанесення родючого шару грунту, що призвело до його псування и знищення;

не проведення рекультивації порушених земель — невиконання комплексу організаційних, технічних і біотехнологічіних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель відповідно до ствердженої документації із землеустрою;

охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціо-іалі.пе використання земель, запобігання необґрунтованому імлученіпо земель сільськогосподарського призначення для сільськогосподарських потреб, захисті від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості грунтів, підвищення продуктивності і земель лісового фонду, забезпечен­ій особливого режиму використання земель природоохоронно­го, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погодже­них та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими бід-ц, ходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару грунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що по­гіршує їх природну родючість;

рОЗМІЩеННЯ, Проектування, будІВНИЦТВО, ВВедеіІНЯ В ДІю

об\'єктів, що негативно впливають па стан земель, - добування корисних копалин, будівництво очисних споруд, меліоративних систем та інших об\'єктів з порушеннями вимог земельною законодавства України, затвердженої документації із землеустрою, що призводять до ерозії, селін, підтоплення, заболочуван­ня, вторинного засолення, пересушення, ущільнення, псування^ і забруднення земель, засмічення відходами та інших негативних процесів на тій чи іншій земельній ділянці, а також на суміжних земельних ділянках, що викликає необхідність встановлення об* межень (обтяжень) використання цих земель;

самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії особи^ які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельні ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Стаття 2. Основні завдання державного контролю за використанням та охороною земель

Основними завданнями державного контролю за використанням є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України;

забезпечені та реалізації державної політики у сфері охорони а раціонального використання земель;

запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення;

забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості фунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного віту, водних та інших природних ресурсів.

Стаття 3. Основні принципи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель

Основними принципами здійснення державного контролю і використанням та охороною земель є:

забезпечення раціонального використання та охорони земель як основного національного багатства, що перебуває під :особливою охороною держави;

пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні земельних ресурсів над економічними інтересами;

повне відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок зрушення земельного законодавства України;

поєднання заходів економічного стимулювання і відповідальності у сфері використання та охорони земель.

Стаття 4. Земля як об\'єкт державного контролю та охорони

Об\'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Стаття 5. Спеціально уповноважені органи виконавчої ради у сфері державного контролю за використанням та охо­тою земель

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Державний контроль за додержанням законодавства про охорону земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Моніторинг родючості грунтів проводить спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Стаття 6. Повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель

До повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного г контролю за використанням та охороною земель належать:

а) здійснення державного контролю за використанням тат охороною земель у частині:

додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; .

виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у, користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земель­них ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності! інформації про земельні ділянки та їх використання;

розміщення, проектування, будівництва та введення в дію, об\'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; ,,

виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинної^ засолення, пересушення, ущільнення, псування, забруднення,, засмічення відходами, заростання бур\'янами, чагарниками та дрібноліссям;

дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов\'язкового виконання заході) щодо приведення їх у стан, придатний для використання за при^

значенням;

виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару грунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов\'язаних з по­рушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекуль­тивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель;

дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків;

додержання встановленого законодавством порядку визна­чення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогос­подарського виробництва;

додержання строків розгляду заяв чи клопотань щодо набут­тя і реалізації прав на землю;

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцево­го самоврядування клопотань щодо:

приведення у відповідність із законодавством прийнятих "ними рішень з питань регулювання земельних відносин, вико­ристання та охорони земель;

\' обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведен­ня геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства України;

припинення будівництва та експлуатації об\'єктів у разі порушення вимог земельного законодавства України до повного Усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків;

припинення права користування земельною ділянкою від­повідно до закону;

1 в) одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних діля­нок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для \'«конання покладених на нього завдань;

£ г) видачі спеціальних дозволів на зняття та перенесення груп­ового покриву земельних ділянок відповідно до затверджених встановленому законом порядку проектів;

1 ґ) участь у розробці нормативно-правових актів з питань державного контролю за використанням та охороною земель;

д) вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;

є) вирішення інших питань відповідно до закону.

Стаття 7. Повноваження спеціально уповноваженого орган виконавчої влади і питань екології та природних ресурсів у сфері державного контролю за додержанням вимог законодавство України про охорону земель

До повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у сфері державного контролю за додержанням вимог законодавсгва України про охорону земель належать:

а) здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель у частині:

додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними-особами ви­лог законодавства України про охорону земель;

консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь;

виконання екологічних вимог при наданні у власність і ко­ристування, в тому числі в оренду, земельних ділянок;

здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;

додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого приро­доохоронного призначення, а також територій, що підлягають

особливій охороні;

додержання вимог екологічної безпеки під час транспорту­вання, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсич­них, радіоактивних речовин та підходів;

додержання екологічних нормативів з питань використання

га охорони земель;

додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки грунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об\'єктів;

б) проведення лабораторного аналізу стану забруднення земель, у тому числі радіоактивного, в зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій в) участь у розробці нормативно-правових актів у сфері о: рони земель;

г) організація ліквідації екологічних наслідків аварій, за, ченця до цього підприємств, установ, організацій незалежно підпорядкування та форм власності, а також громадян;

і) вирішення інших питань відповідно до закону.

Стаття 8. Повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань аграрної політики при проведення моніторингу родючості грунтів

До повноважень спеціально уповноваженого органу він виконавчої влади з питань аграрної політики при проведенні моніторингу родючості грунтів належать:

організація розроблення та впровадження загальнодержавних і регіональних програм із збереження, відтворення та охорони родючості грунтів;

розроблення та впровадження ґрунтозахисних та екологобезпечних технологій виробництва сільськогосподарської продукт

спостереження за зміною показників якісного стану грунт у результаті проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення;

проведення моніторингу родючості грунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення;

формування національного, регіонального та місцевих формаційних банків даних про стан грунтів земель сільськогосподарського призначення;

ведення балансу потреби і надходження пестицидів та , агрохімікатів в Україну, погодження технічних умов та питань щодо їх ввезення;

розроблення і сприяння впровадженню механізму економічного стимулювання застосування ґрунтозахисних технологій та підвищення родючості грунтів;

подання органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування клопотань про обмеження чи припинення робіт, які ведуться з порушенням агротехнічних та ґрунтозахисних технологій,

підготовка експертних висновків і участь у розгляді справи: щодо порушень законодавства України про пестициди та , агрохімікати у сфері охорони і відтворення родючості фунтів;

вирішення інших питань відповідно до закону.

Стаття 9. Організація і здійснення державного контролю ш використанням та охороною земель, дотриманням вимог за­конодавства України про охорону земель та проведення моні­торингу грунтів

Державний контроль за використанням та охороною зе­мель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель у системі центрального органу виконавчої клади з питань екології та природних ресурсів здійснює Держав­на екологічна інспекція та її територіальні органи, >

Моніторинг грунтів у системі центрального органу виконав­чої влади з питань аграрної політики проводить Державна служ­ба охорони родючості грунтів та її територіальні органи.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг грунтів здійснюються шляхом:

проведення перевірок;

розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;

участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліо­ративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасад­жень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об\'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості грунтів та за­безпечення охорони земель;

розгляду документації із землеустрою, пов\'язаної з вико­ристанням та охороною земель;

проведення моніторингу грунтів та агрохімічної паспортиза­ції земель сільськогосподарського призначення.

Стаття 10. Повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законо­давства України про охорону земель маніть право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавс­твом порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документ щодо використання та охорони земель;

давати обов\'язкові для виконання вказівки (приписи) з не: тань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративних правопорушення у сфері використання та охорони земель ї та тримання вимог законодавства про охорону земель та розглядах* відповідно до законодавства справи про адміністративні прав; порушення, а також подавати в установленому законодавств України порядку до відповідних органів матеріали перевірки. щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушник; земельного законодавства на місці вчинення правопорушень; доставляти його до органів внутрішніх справ чи місцевих органі: державної влади для складання протоколу про адміністративних, правопорушення;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від усних або письмових пояснень з питань, пов\'язання порушенням земельного законодавства України;

передавати до органів прокуратури, органів дізнання та до судового слідства акта перевірок та інші матеріали про діяння., яких вбачаються ознаки злочину;

проводити у випадкам, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відео зйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

звертатися до органів прокуратури з клопотанням про по­дання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогоспо­дарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законо­давства про охорону земель можуть мати й інші повноважень іідповідно до закону.

Державні інспектори під час виконання службових обов\'язок лають право на носіння форменого одягу встановленого у разі.; га використовувати спеціальні транспортні засоби з кольорографічним забарвленням і написом з емблемою її порядку, встанов­леному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Відповідальність державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель

Державні інспектори у сері державного контролю за вико­ристанням та охороною земель зобов\'язані додержуватися Кон­ституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів.

За невиконання або неналежне виконання обов\'язків держав­ні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель несуть відповідальність згідно із законом.

Стаття 12. Фінансування і матеріально-технічне забезпечення спеціально уповноважених органів виконавчої влади у і сфері державного контролю за використанням та охорони

земель

Фінансування і матеріально-технічне забезпечення спеціаль­но уповноважених органів виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 13. Соціальний і правовий захист посадових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері де­ржавного контролю за використанням та охороною земель

Держава гарантує захист честі, гідності, здоров\'я, життя, майна посадових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і членів їх сімей під злочинних посягань та ін­ших протиправних дій.

Шкода, заподіяна знищенням або пошкодженням майна посадової особи спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охо­роною земель чи членів її сім\'ї у зв\'язку з виконанням нею по­садових обов\'язків, компенсується в повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України з наступним стягнення> цієї суми з винних осіб.

У разі загибелі посадової особи спеціально уповноваженим органів виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у зв\'язку з виконанням службових обов\'язків сім\'ї загиблого або його утриманцям виплачуєте-я одноразова допомога в розмірі десятирічної заробітної плати загиблого за останньою посадою, яку він займав, за рахунок кош­ів Державного бюджету України та коштів Фонду соціальної^ і рахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з наступним стягненням цієї суми я винних осіб.

У разі нанесення посадовій особі спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель тілесних ушкоджень у зв\'язку з невиконанням нею службових обов\'язків, що перешкоджають на далі займатися професійною діяльністю, їй виплачується одноразова допомога в розмірі п\'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку вона займала, за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань країни з наступним стягненням цієї суми з винних осіб і призначається пенсія по інвалідності.

У разі нанесення посадовій особі спеціально уповноважених ланів виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель тілесних ушкоджень у зв\'язку з невиконанням нею посадових обов\'язків, що не перешкоджають надалі займатися професійною діяльністю, їй виплачується одноразова допомога в розмірі однорічної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з наступним стягненням цієї ми з винних осіб.

Річна заробітна плата посадової особі* спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, що береться для нарахування розміру одноразової допомоги, включає всі види грошових [плат, які одержала посадова особа за час роботи за останньою посадою за рік, що передував року загибелі або ушкодження здоров\'я.

За рахунок коштів Державного бюджету України виплачується різниця між сумою, передбаченою частинами четвертою — шостою цієї статті, та сумою, встановленою відповідно до закону України "Про загальнообов\'язкове державне соціальне страхування під нещасного випадку на виробництві та професій­ною захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Стаття 14. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із

цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та інши­ми центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України /1.КУЧМА

м. Київ, 19 червня 2003 року N 963-ІУ

Про охорону земель

Зміст документу Про охорону земель Розділ і. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Охорона земель та інші основні поняття і терміни Стаття 2. Земля як об\'єкт охорони

Стаття 3. Принципи державної політики у сфері охорони земель

Стаття 4. Правове регулювання у сфері охорони земель

Розділ II. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРО­НИ ЗЕМЕЛЬ

Стаття 5. Органи, які здійснюють регулювання в галузі охо­рони земель

Стаття 6. Повноваження Верховної Ради України в галузі охорони земель

Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим у галузі охорони земель

Стаття 8. Повноваження обласних рад у галузі охорони земель

Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської місь­ких рад у галузі охорони земель

Стаття 10. Повноваження районних рад у галузі охорони земель

Стаття 11. Повноваження районних у містах рад у галузі охорони земель

Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель

Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в га­лузі охорони земель

Стаття 14. Повноваження Ради міністрів Автономної Рес­публіки Крим у галузі охорони земель

Стаття 15. Повноваження місцевих державних адміністра­цій у галузі охорони земель

Стаття 16. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі охорони земель

Стаття 17. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі охорони земель

Стаття 18. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики в галузі охорони земель

Розділ III. КОНТРОЛЬ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

Стаття 19. Державний контроль за використанням та охо­роною земель

Стаття 20. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель

Стаття 21. Громадський контроль за використанням та охо­роною земель Розділ IV. СИСТЕМА ЗАХОДІВ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

Стаття 22. Система заходів у галузі охорони земель

Стаття 23. Державна комплексна система спостережеш.

Стаття 24. Загальнодержавна та регіональні програми ви­користання та охорони земель

Стаття 25. Документація із землеустрою в галузі охорони земель

Стаття 26. Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель

Стаття 27. Економічне стимулювання впровадження за­ходів щодо використання та охорони земель і підвищення родю­чості ґрунтів

Розділ V. ДЕРЖАВНІ СТАНДАРТИ І НОРМАТИВИ В ГАЛУЗ: ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

Стаття 28. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель

Стаття 29. Стандартизація в галузі охорони земель

Стаття ЗО. Нормативи в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів

Стаття 31. Нормативи гранично допустимого забрудненій

Стаття 32. Нормативи якісного стану ґрунтів

Стаття 33. Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь

Стаття 34. Нормативи показників деградації земель та грунтів

Розділ VI ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ГОСПО­ДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 35. Вимога до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності

Стаття 36. Охорона земель при здійсненні господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення

Стаття 37. Основні вимоги до охорони родючості грунтів

Стаття 38. Охорона земель при здійсненні меліорації

Стаття 39. Охорона родючості ґрунтів при використанні осадів стічних вод

Стаття 40. Охорона земель при застосуванні пестицидів і агрохімікатів

Стаття 41. Охорона земель при веденні лісового господарства

Стаття 42. Охорона земель при веденні водного господарства

Стаття 43. Особливості охорони земель водного фонду, на­даних для рибогосподарських цілей

Стаття 44. Охорона земель при спорудженні та експлуата­ції лінійних інженерних споруд

Стаття 45. Охорона земель і грунтів від забруднення небез­печними речовинами

Стаття 46. Охорона земель і грунтів від забруднення відходами

Стаття 47. Охорона земель від ерозії та зсувів

Стаття 48. Охорона земель у процесі містобудівної діяль­ності

Стаття 49. Охорона земель при застосуванні нових техніч­них засобів і технологій

Стаття 50. Охорона земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природо­охоронного призначення

Стаття 51. Консервація земель

Стаття 52. Рекультивація земель

Стаття 53. Заборона вивезення ґрунтової маси за межі те­риторії України

Стаття 54. Моніторинг земель і ґрунтів

Розділ VII. ФІНАНСУВАННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ І ҐРУНПВ

Стаття 55. Фінансування заходів щодо охорони земель і грунтів

Розділ VIII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНО­ДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ЗЕМЕЛЬ

Стаття 56. Відповідальність за порушення законодавства України про охорону земель

Розділ IX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

ЗАКОН УКРАЇНИ Про охорону земель

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 39, ст. 349)

Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні осно­ви охорони земель з метою забезпечення їх раціонального вико­ристання, відтворення та підвищення родючості грунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Охорона земель та інші основні поняття і терміни

Охорона земель— система правових, організаційних, еконо­мічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціо­нальне використання земель, запобігання необґрунтованому ви­лученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості грунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпеченім особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурних) призначення.

Застосовані в цьому Законі інші поняття і терміни вжива­ються в такому значенні:

агроландшафт - ландшафт, основу якого становлять сільсь­когосподарські угіддя та лісові насадження, зокрема лісосмуги та інші захист насадження;

агрохімічне обстеження ґрунтів обов\'язкове суцільне об­стеження сільськогосподарських угідь з метою державного конт­ролю за зміною показників родючості і забруднення грунтів;

гранично допустима концентрація забруднюючих речо­вин - максимально допустима кількість забруднюючих речовин у Ґрунтах, яка не зумовлює негативних екологічних наслідків для їх родючості, загального стану довкілля, якості сільськогоспо­дарської продукції та здоров\'я людини;

гумус - органічна складова частина ґрунту, яка утворюється в процесі біохімічного розкладу рослинних і тваринних решток та формує його родючість;

грунт - природно-історичне органо-мінеральне тіло, що ут­ворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої кон­центрації поживних речовин, основою життя та розвитку людс­тва завдяки найціннішій своїй властивості - родючості;

ґрунтова маса — знятий родючий шар ґрунту;

ґрунтове обстеження - визначення генетичної будови та властивостей грунтів, структури ґрунтового покриву;

деградація ґрунтів - погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропоген­них факторів;

деградація земель - природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов\'язаних із землею при­родних компонентів;

забруднення ґрунтів — накопичення в ґрунтах речовин, які не­гативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості;

земельні ресурси сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяль­ності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому гос­подарстві;

земля - поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами га іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею;

консервація земель— припинення господарського вико­ристання на визначений термін та залуження або залісення 4еградованих і малопродуктивних земель, господарське вико­ристання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно числу продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках сі небезпечним для їх здоров\'я;

охорона ґрунтів - система правових, організаційних, техно­логічних та інших заходів, спрямованих на збереження і відтво­рення родючості та цілісності ґрунтів, їх захист від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпеченням екологічної безпе­ки довкілля;

порушені землі - землі, що втратили свою господарську та екологічну цінність через порушення ґрунтового покриву внаслі­док виробничої діяльності людини або дії природних явищ;

природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, проти­ерозійне та інші види районування (зонування) земель — це поділ території з урахуванням природних та агробіологічних вимог щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також тери­торій, які мають відповідну схожість за визначеними ознаками;

родючість ґрунту — здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності ь1 основ­ним показником якості ґрунту.

Стаття 2. Земля як об\'єкт охорони

Об\'єктом особливої охорони держави є всі землі н межах те­риторії України.

Стаття 3. Принципи державної політики у сфері охорони земель

Основними принципами державної політики у сфері охорони земель є:

забезпечення охорони земель як основного національного:

багатства Українського народу;

пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі: як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу

виробництва;

відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавс­тва України про охорону земель;

нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси;

поєднання заходів економічного стимулювання та юридич­ної відповідальності в галузі охорони земель;

публічність у вирішенні питань охорони земель, використан­ні коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.

Стаття 4. Правове регулювання у сфері охорони земель

Правове регулювання у сфері охорони земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, які прийма­ються відповідно до них.

Розділ II. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛА­ДИ І ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

Стаття 5. Органи, які здійснюють регулювання в галузі охорони земель

Регулювання в галузі охорони земель здійснюють Верхов­на Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві держав­ні адміністрації, а також; спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, установлених законом.

Спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в галузі охорони земель є:

центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;

центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Стаття 6. Повноваження Верховної Ради України в галузі охорони земель

До повноважень Верховної Ради України в галузі охорони земель належать:

визначення засад державної політики в галузі використання та охорони земель;

затвердження загальнодержавних програм щодо вико­ристання та охорони земель;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до Конституції України.

Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим у галузі охорони земель

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим на території республіки в галузі охорони земель належать:

забезпечення реалізації державної політики в галузі вико­ристання та охорони земель;

участь у реалізації загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель;

затвердження та участь у реалізації регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;

координація діяльності районних і міських (міст республіканського значення) рад у галузі охорони земель;

координація здійснення контролю за використанням та охороною земель;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідні

до закону.

Стаття 8. Повноваження обласних рад у галузі охорон

земель

До повноважень обласних рад у галузі охорони земель пале

жать:

забезпечення реалізації державної політики щодо використання та охорони земель;

участь у реалізації загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель на відповідній території;

затвердження та участь у реалізації регіональних програм щодо використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольських міських рад у галузі охорони земель

До повноважень Київської і Севастопольської міських рад галузі охорони земель на їх території належать:

затвердження та участь у реалізації цільових програм, схем та документації із землеустрою щодо охорони земель;

участь у реалізації загальнодержавних програм щодо вико­ристання та охорони земель на їх території;

організація і здійснення контролю за використанням та охо­роною земель комунальної власності;

установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимча­сова заборона (зупинення) чи припинення використання зе­мельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони зе­мель;

здійснення контролю за використанням коштів, що надхо­дять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов\'язаних з вилученням (ви­купом) земельних ділянок;

економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

Стаття 10. Повноваження районних рад у галузі охорони земель

До повноважень районних рад у галузі охорони земель на території району належать:

забезпечення реалізації державної політики щодо вико­ристання та охорони земель;

участь у реалізації регіональних програм щодо використан­ня та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;

координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів у галузі охорони земель;

організація землеустрою та затвердження документації із землеустрою щодо охорони земель відповідно до закону;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

Стаття 11. Повноваження районних у містах рад у галузі \' охорони земель

Повноваження районних у містах рад у галузі охорони земель визначають міські ради.

Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель на території сіл, селищ, міст належать:

розробка, затвердження і реалізація цільових програм та до­кументації із землеустрою щодо охорони земель відповідно до

закону;

установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимча­сова заборона (зупинення) чи припинення використання зе­мельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель;

здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності;

економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідна до закону.

Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України а галузі охорони земель

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі охоро­ни земель належать:

реалізація державної політики в галузі використання та охо­рони земель;

розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;

розробка і затвердження в межах своїх повноважень норма­тивно-правових актів у галузі охорони земель;

установлення порядку проведення моніторингу земель;

координація діяльності органів виконавчої влади в галузі

охорони земель;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно

до закону.

Стаття 14. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі охорони земель

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим на території республіки в галузі охорони земель належать:

забезпечення реалізації державної політики в галузі вико­ристання та охорони земель;

участь у розробленні та забезпеченні виконання загально державних та республіканських програм у галузі охорони зе мель;

здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського лісогосподарського виробництва, пов\'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;

координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідні до закону.

Стаття 15. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі охорони земель

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галуз охорони земель належать:

забезпечення реалізації державної політики щодо використання та охорони земель;

участь у розробленні та забезпеченні виконання загально­державних і регіональних (республіканських) програм у галуз використання та охорони земель;

здійснення контролю за використанням коштів, що надхо­дять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського лісогосподарського виробництва, пов\'язаних з вилученням (ви­купом) земельних ділянок;

координація здійснення державного контролю за вико­ристанням та охороною земель;

економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону;

установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимча­сова заборона (зупинення) чи припинення використання зе­мельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

Стаття 16. Повноваження центрального органу виконав­чої влади з питань земельних ресурсів у галузі охорони земель

До повноважень центрального органу виконавчої влади з пи­тань земельних ресурсів у галузі охорони земель належать:

внесення пропозицій щодо формування державної політи­ки в галузі охорони земель і забезпечення її реалізації;

участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і ре­гіональних програм охорони земель;

здійснення державного контролю за використанням та охо­роною земель;

забезпечення здійснення моніторингу земель;

розроблення та затвердження відповідно до закону норма­тивно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у га­лузі охорони земель;

здійснення контролю за розмірами та порядком визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов\'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;

забезпечення здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів району­вання (зонування) земель;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно

до закону.

Стаття 17. Повноваження центрального органу виконав­чої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі охо­рони земель

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі охорони земель належать:

участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і ре­гіональних програм використання та охорони земель;

здійснення державного контролю за використанням та охо­роною земель;

обмеження чи зупинення (тимчасово) або припинення діяльності підприємств і об\'єктів незалежно від їх підпорядку­вання та форм власності відповідно до закону, якщо їх експлу­атація здійснюється з порушенням законодавства про охорону

земель;

участь у здійсненні природно-сільськогосподарського, еко­лого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;

участь у розробці нормативно-правових актів у галузі охоро­ни земель;

участь у розробці та здійсненні заходів щодо економічного стимулювання використання та охорони земель;

організація моніторингу земель;

подання позовів про відшкодування шкоди і втрат, заподія­них внаслідок порушення законодавства України про охорону земель;

здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони земель;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

Стаття 18. Повноваження центрального органу виконав­чої влади з питань аграрної політики в галузі охорони земель

До повноважень центрального органу виконавчої влади з пи­тань аграрної політики в галузі охорони земель належать:

організація розроблення та реалізація загальнодержавних і регіональних програм відтворення родючості грунтів;

учасгь у формуванні та реалізації державної політики з ви­користання та охорони земель сільськогосподарського призна­ченим;

організація розробки в установленому законом порядку стандартів, норм і правил з охорони та підвищення родючості грунтів;

проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортиза­ції земель сільськогосподарського призначення;

участь у здійсненні природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районуван­ня (зонування) земель;

розроблення і впровадження рекомендацій та заходів щодо забезпечення родючості ґрунтів і застосування агрохімікатів;

розроблення механізмів економічного стимулювання впро­вадження заходів щодо використання та охорони земель і підви­щення родючості ґрунтів;

організація та здійснення державного контролю за дотри­манням законодавства про пестициди і агрохімікати в сільсько­господарському виробництві відповідно до закону;

вирішення інших питань у галузі охорони родючості ґрунтів відповідно до закону.

Розділ III. КОНТРОЛЬ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

Стаття 19. Державний контроль за використанням та охороною земель

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земель­них ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охоро­ну земель — центральний орган виконавчої влади з питань еко­логії та природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використан­ням та охороною земель встановлюється законом.

Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики проводить моніторинг родючості ґрунтів та агрохіміч­ну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення.

Стаття 20. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель

Самоврядний контроль за використанням та охороною зе­мель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

Стаття 21. Громадський контроль за використанням та охороною земель

Громадський контроль за використанням та охороною зе­мель здійснюють громадські інспектори, які призначаються від­повідними органами місцевого самоврядування і діють на під­ставі положення, затвердженого центральним органом виконав­чої влади з питань земельних ресурсів.

Розділ IV. СИСТЕМА ЗАХОДІВ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

Стаття 22. Система заходів і/ галузі охорони земель

Система заходів у галузі охорони земель включає:

державну комплексну систему спостережень;

розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських)

програм використання та охорони земель, документації і: землеустрою в галузі охорони земель;

створення екологічної мережі;

здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-екопомічного, протиерозійного та інших видів районування (зону­вання) земель;

економічне стимулювання впровадження заходів щодо охо­рони та використання земель і підвищення родючості ґрунті

стандартизацію і нормування.

Стаття 23. Державна комплексна система спостережень Державна комплексна система спостережень включає то­пографо-геодезичні, картографічні, грунтові, агрохімічні, радіо­логічні та інші обстеження і розвідування стану земель і грунтів, їх моніторинг.

На базі даних державної комплексної системи спостережень формуються національний, регіональний та місцевий банки да­них про стан земель і грунтів.

Стаття 24. Загальнодержавна та регіональні програми використання та охорони земель

Загальнодержавна програма використання та охорони земель 1 розробляється відповідно до програм економічного, науково-тех­нічного і соціального розвитку України та охорони довкілля. ( Загальнодержавна програма використання та охорони земель визначає склад та обсяги першочергових і перспективних заходів з охорони земель, а також обсяги і джерела ресурсного забезпечення виконання робіт з їх реалізації.

Регіональні програми використання та охорони земель розробляються відповідно до загальнодержавної програми з урахуванням місцевих особливостей.

Виконання загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель забезпечується органами виконав­чої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених законом.

Стаття 25. Документація із землеустрою в галузі охорони . земель

Документацією із землеустрою в галузі охорони земель є 3 схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування вико­ристання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, що включають за-у. ходи еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель, удосконалення співвідношення і розміщення земель та сільськогосподарських угідь, систем сівозміни, сінокосо і пасо­вищезміни.

У разі необхідності в складі схем землеустрою може розроб­лятися проект землеохоронних заходів для конкретної земельної ділянки.

Проектом землеохоронних заходів визначаються види, обся­ги, порядок здійснення та фінансування цих заходів. Відповідно до видів та обсягів землеохоронних робіт встановлюються еколо­гічні обмеження щодо використання земель.

Документацією із землеустрою повинні передбачатися об­меження щодо господарського використання земель, які вико­нують важливі екосистемні функції (схили, водоохоронні зони

тощо).

Власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з охорони земель та дотримання екологічних обмежень у використанні земель, передбачених проектом землеустрою.

Стаття 26. Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування)

земель

Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, про­тиерозійне та інші види районування (зонування) земель вклю­чають:

поділ земель за цільовим призначенням з урахуванням природних умов, агробіологічних вимог сільськогосподарських культур, розвитку господарської діяльності та пріоритету вимог екологічної безпеки;

установлення вимог щодо раціонального використання зе­мель відповідно до району (зони);

визначення територій, що потребують особливого захисту від антропогенного впливу;

установлення в межах окремих зон необхідних видів еколо­гічних обмежень у використанні земель або ґрунтів з урахуван­ням їх геоморфологічних, природно-кліматичних, ґрунтових, протиерозійних та інших особливостей відповідно до екологіч­ного району (зони).

Порядок здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районуван­ня (зонування) земель визначає Кабінет Міністрів України.

Стаття 27. Економічне стимулювання впровадження за­ходів щодо використання та охорони земель і підвищення ро­дючості ґрунтів

Держава здійснює економічне стимулювання заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів землевласниками та землекористувачами шляхом:

надання податкових і кредитних пільг фізичним і юридич­ним особам, які здійснюють за власні кошти заходи щодо захисту земель від ерозії, підвищення родючості ґрунтів та інші заходи, передбачені загальнодержавними і регіональними програмами використання та охорони земель;

звільнення землевласників і землекористувачів від плати за землю, за земельні ділянки, на яких виконуються роботи з меліо­рації, рекультивації, консервації земель та інші роботи щодо охорони земель на період тимчасової консервації, будівництва та сільськогосподарського освоєння земель відповідно до затвер­дженої документації із землеустрою;

компенсування сільськогосподарським товаровиробникам недоодержаної частки доходу внаслідок консервації деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земель;

застосування прискореної амортизації основних фондів землеохоронного і природоохоронного призначення.

Компенсація витрат, понесених землевласниками та зем­лекористувачами на покращення екологічного стану земель та підвищення родючості ґрунтів, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів відповідно до загальнодержавних і регіональних програм охорони земель.

Підставою для розгляду питання про економічне стимулю­вання заходів щодо використання та охорони земель і підвищен­ня родючості ґрунтів є заява чи клопотання землевласників і землекористувачів до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють регулювання у сфері охорони земель, за місцезнаходженням земельної ділянки.

До заяви чи клопотання додається висновок органів вико­навчої влади з питань аграрної політики про покращення еко­логічного стану земель і підвищення родючості ґрунтів згідно з даними агрохімічного паспорта земельної ділянки.

Порядок економічного стимулювання заходів щодо вико­ристання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів встановлює Кабінет Міністрів України.

Розділ V ДЕРЖАВНІ СТАНДАРТИ І НОРМАТИВИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

Стаття 28. Стандартизація і нормування в галузі охорони

земель

Стандартизація і нормування в галузі охорони земель поля­гають у забезпеченні екологічної та санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом визначення вимог щодо якості земель, родю­чості грунтів і допустимого антропогенного навантаження та гос­подарського освоєння земель.

Стаття 29. Стандартизація в галузі охорони земель

До нормативних документів із стандартизації в галузі охоро­ни земель належать:

терміни, поняття класифікації;

методи, методики і засоби визначення складу та властивос­тей земель;

вимоги до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інформації про якість земель, прогнозування зміни родючості

ґрунтів;

вимоги щодо раціонального використання та охорони земель; технічні умови щодо процесів та послуг у сфері охорони земель;

метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт; інші нормативні документи із стандартизації у галузі охорони земель.

Нормативні документи в галузі охорони земель розробляються, затверджуються, перевіряються і переглядаються в по рядку, встановленому Законом України "Про стандартизацію".

Стаття ЗО. Нормативи в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів

У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунті встановлюються такі нормативи:

гранично допустимого забруднення грунтів;

якісного стану грунтів;

оптимального співвідношення земельних угідь;

показників деградації земель та ґрунтів.

Нормативи в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлює Кабінет Міністрів України.

Стаття 31. Нормативи гранично допустимого забруднен­ня ґрунтів

Нормативи гранично допустимого забруднення грунтів виз­начаються з метою встановлення критеріїв придатності земель для використання їх за цільовим призначенням.

До нормативів гранично допустимого забруднення грунтів належать:

гранично допустимі концентрації у грунтах хімічних речо­вин, залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів, важких металів тощо;

максимально допустимі рівні забруднення грунтів радіоак­тивними речовинами.

Стаття 32. Нормативи якісного стану ґрунтів Нормативи якісного стану грунтів встановлюються з метою запобігання їх виснаженню і використовуються для здійсненій контролю за якісним станом грунтів.

Нормативи якісного стану грунтів визначають рівень забруд­нення, оптимальний вміст поживних речовин, фізико-хімічні властивості тощо.

Стаття 33. Нормативи оптимального співвідношення зе­мельних угідь

Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь встановлюються для запобігання надмірному антропогенному впливу на них, у тому числі надмірній розораності сільськогосподарських угідь.

До нормативів оптимального співвідношення земельних угідь належать:

оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоро­вчого, історико-культурного, рекреаційного призначення, а та­кож земель лісового та водного фондів;

оптимальне співвідношення ріллі та багаторічних насад­жень, сіножатей, пасовищ, а також земель під полезахисними лісосмугами в агроландшафтах.

Стаття 34. Нормативи показників деградації земель та ґрунтів

Нормативи показників деградації земель установлюються для кожної категорії земель з метою запобігання погіршенню їх стану і використовуються для здійснення контролю за вико­ристанням та охороною земель.

До нормативів показників деградації земель належать по­казники гранично допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів внаслідок антропогенного впливу та негатив­них природних явищ, а також нормативи інтенсивності вико­ристання земель сільськогосподарського призначення.

Використання в сільськогосподарському виробництві сільсь­когосподарської техніки, питомий тиск ходових частин на грунт якої перевищує нормативи, забороняється.

Показники інтенсивності використання земель-сільськогос­подарського призначення встановлюються з урахуванням даних агрохімічної паспортизації земель.

При встановленні показників інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення визначаються сіль­ськогосподарські культури, вирощування яких обмежується або забороняється, а також технології та окремі агротехнічні опера­ції щодо їх вирощування.

Показники інтенсивності використання земель сільськогос­подарського призначення використовуються н процесі складан­ня проектно-технологічної документації на вирощування сільсь­когосподарських культур.

Розділ VI ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ГОСПО-„ ДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 35. Вимоги до власників і землекористувачів, ц тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні госпо­дарської діяльності

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, зе­мельних ділянок при здійсненні господарської діяльності

зобов\'язані:

дотримуватися вимог земельного та природоохоронного за­конодавства України;

проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість грунтів;

підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних техпологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які змен­шують негативний вплив на грунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;

дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні про­тиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов\'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;

надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пести­цидів та агрохімікатів;

сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежу вальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості грунтів;

своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації те забруднення земельних ділянок;

забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні;

забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтя­жень) на земельну ділянку;

забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруд­нення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, та перезволоження, підтоплення, заростання бур\'янами, чагарника­ми і дрібноліссям;

уживати заходів щодо запобігання негативному і еколога небезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Стаття 36. Охорона земель при здійсненні господарські діяльності на землях сільськогосподарською призначення

Охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збе­реження продуктивності сільськогосподарських угідь, підви­щення їх екологічної стійкості та родючості грунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обгрунтування до-цільносгі такої зміни в порядку, визначеному законом.

У разі вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб забезпечуєть­ся пріоритет максимального збереження продуктивних земель.

Черезсмужжя та конфігурація земельних ділянок, що ство­рюють перешкоди в ефективному їх використанні і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушують ландшафтну цілісність території, підлягають упорядкуванню відповідно до затвердженої проектної документації із землеустрою.

Захист земель сільськогосподарського призначення від ерозії, селів, підтоплення та інших видів деградації здійснюється на ос­нові реалізації заходів, передбачених державними регіональними програмами, відповідно до робочих проектів рекультивації, захисту земель від ерозії та іншої документації із землеустрою.

Стаття 37. Основні вимоги до охорони родючості ґрунтів Власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, зе­мельних ділянок зобов\'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості грунтів, передбачені цим Законом та іншими норма­тивно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо:

вирощування певних сільськогосподарських культур, засто­сування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій;

розорювання сіножатей, пасовищ;

використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок;

необгрунтовано інтенсивного використання земель. З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрун­тів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, вида­ються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та по­точні рівні забезпечення поживними речовинами грунтів і рівні їх забруднення.

Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в

процесі регулювання земельних відносин при:

передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки;

зміні власника земельної ділянки або землекористувача;

проведенні грошової оцінки земель; • визначенні розмірів плати за землю;

здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади з питань аграрне політики.

Стаття 38. Охорона земель при здійсненні меліорації

Меліорація земель здійснюється згідно з проектами, затвердженими в установленому законодавством порядку.

Підприємства, установи та організації при проведенні меліорації земель зобов\'язані здійснювати заходи, спрямовані на запобігання підтопленню, заболоченню, засоленню, забрудненні» ґрунтів, вітровій і водній ерозії меліорованих земель, їх деградації, погіршенню стану водних об\'єктів.

Порядок здійснення будівництва, експлуатації та забезпечення екологічної безпеки при проведенні меліорації земелі встановлюється Законом України "Про меліорацію земель".

Стаття 39. Охорона родючості ґрунтів при використані осадів стічних вод

Використання з метою удобрення грунтів осадів стічних вод що накопичуються на водоочисних спорудах, здійснюється : дозволу органу виконавчої влади з питань екології і природними ресурсів за погодженням з органами виконавчої влади з питані аграрної політики та охорони здоров\'я.

Застосування осадів стічних вод не допускається на земля: природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого і рекреаційного призначення, землях водного фонд) та інших територіях, що підлягають особливій охороні, і на зе­мельних ділянках, які використовуються для випасання худоби вирощування овочів та фруктів, а також на земельних ділянках де вміст будь-якої з токсичних речовин перевищує гранично допустиму концентрацію.

Ввезення на митну територію України осадів стічних вод за­бороняється.

Стаття 40. Охорона земель при застосуванні пестицидів і

агрохімікатів

Застосування пестицидів і агрохімікатів здійснюється від­повідно до Закону України "Про пестициди і агрохімікати".

Стаття 41. Охорона земель при веденні лісового госпо­дарства

При веденні лісового господарства лісокористувачі, неза­лежно від форми власності і господарювання, забезпечують збе­реження та підвищення родючості грунтів, їх належний еколо­гічний стан відповідно до вимог законодавства України.

Заготівля деревини на схилах повинна проводитися на основі екологобезпечних та ґрунтозахисних технологій, які зводять до мінімуму руйнування ґрунтового покриву земельних ділянок.

Стаття 42. Охорона земель при веденні водного госпо­дарства

При веденні водного господарства охорона земель водного фонду здійснюється шляхом обмеження антропогенного впли­ву на них і додержання особливого режиму їх використання від­повідно до закону.

При розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструк­ції та експлуатації водогосподарських об\'єктів передбачаються заходи, спрямовані на запобігання підтопленню, заболоченню, засоленню та забрудненню продуктивних земель, погіршенню

якості грунтів.

Забороняється скидання стічних вод та вод, що забираються із забруднених джерел, якщо внаслідок цього може відбутися де­градація і забруднення ґрунтів небезпечними речовинами.

Особливості використання земель водного фонду та водо­охоронних зон встановлюються законом.

Стаття 43. Особливості охорони земель водного фонду, наданих для рибогосподарських цілей

Охорона земель водного фонду, наданих для рибогоспо­дарських цілей, здійснюється шляхом вжиття заходів щодо за­побігання погіршенню водних живих ресурсів, а також затоп­ленню, підтопленню та заболоченню продуктивних земель, що прилягають до водних об\'єктів.

Здійснення заходів (проведення меліоративних робіт, внесення органічних, мінеральних добрив тощо), спрямованих на збе­реження та відтворення природної рибопродуктивності земель, зайнятих ставками, озерами та іншими водними об\'єктами, про­водиться з обов\'язковим дотриманням вимог природоохоронно­го законодавства України.

Стаття 44. Охорона земель при спорудженні та експлуа­тації лінійних інженерних споруд

При спорудженні та експлуатації лінійних інженерних спо­руд (доріг, трубопроводів, ліній електропередачі та зв\'язку, а також інших лінійних інженерних споруд) спеціально уповно­важені органи виконавчої влади в галузі охорони земель здійс­нюють постійний контроль за станом ґрунтового покриву на цих та прилеглих до них земельних ділянках.

Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту несуть відповідальність за забруднення земель небез­печними речовинами, що транспортуються трубопроводами, та відшкодовують шкоду, завдану власникам земельних ділянок і землекористувачам, у тому числі орендарям, у порядку, визна­ченому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 45. Охорона земель і ґрунтів від забруднення не­безпечними речовинами

Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і грунтів понад установлені гранично допустимі концент­рації небезпечних речовий, забороняється.

У разі виявлення фактів забруднення ґрунтів небезпечними речовинами спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони земель вживають заходів до обмеження, тимча­сової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підпри­ємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, при­тягнення винних до відповідальності згідно із законом і прове­дення в установленому порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання.

Особливості режиму і порядку використання забруднених земель погоджуються з органами виконавчої влади з питань охо­рони здоров\'я, екології і природних ресурсів та з питань аграр­ної політики.

Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у Грунтах, а також перелік цих речопип встановлює Кабінет Міністрів України.

Стаття 46. Охорона земель і ґрунтів від забруднення від­ходами

При здійсненні господарської діяльності, пов\'язаної із збері­ганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкоджен­ням і захороненням відходів, забезпечуються:

виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними;

максимальне збереження ґрунтового покриву на основі об­раного оптимального варіанта територіального розміщення об\'єктів поводження з відходами;

зняття родючого шару ґрунту, його складування, збережен­ня та використання при рекультивації земель, покращенні мало­продуктивних земель і благоустрої населених пунктів;

запобігання негативному впливу об\'єктів поводження з від­ходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброб­лення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення від­ходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій;

рекультивація земельних ділянок після ліквідації об\'єктів поводження з відходами.

Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов\'язана з накопиченням відходів, зобов\'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об\'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, об­роблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення від­ходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населе­них пунктів, на землях природно-зановідного та іншого приро­доохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об\'єктів, в інших місцях, що може створюва­ти небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров\'я людини.

У районах можливого забруднення земель небезпечними від­ходами, у тому числі аварійними, викидами від стаціонарних і пересувних джерел за рішенням місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування проводяться постійні або періодичні обстеження хімічного складу ґрунтів з метою виявлен­ня та визначення їх негативного впливу на здоров\'я людини, а та­кож окремих видів природних ресурсів і довкілля в цілому.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюють­ся відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Стаття 47. Охорона земель від ерозії та зсувів

Використання ерозійно та зсувонебезпечних земельних ділянок дозволяється за умови вжиття заходів щодо їх протие­розійного і протизсувного захисту, передбачених законодавс­твом України.

З метою захисту земель від ерозії та зсувів у землевпоряд­ній, містобудівній та іншій документації передбачаються заходи щодо забезпечення протиерозійної та протизсувної стійкості те­риторії.

Забороняється розорювання схилів крутизною понад 1 градусів (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутизною від 3 до 7 гра­дусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо.

Власники земельних ділянок та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов\'язані здійснювати грунтоохорониі заходи з метою запобігання погіршенню їх якісного стану та якісного ста­ну суміжних земельних ділянок і довкілля в цілому.

Стаття 48. Охорона земель у процесі містобудівної діяль­ності

Територіальний розвиток житлової та громадської забудови в межах населених пунктів, а також спорудження об\'єктів інженерно-транспортної інфраструктури здійснюються з урахуван­ням вимог раціонального використання земель.

Розміщення і будівництво об\'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійсню­ються відповідно до затверджених у встановленому порядку міс­тобудівної документації та проектів цих об\'єктів.

Забудова земельних ділянок, що надаються для містобудів­них потреб, здійснюється після виникнення права власності чи користування, у тому числі на умовах оренди, земельною ділян­кою, у порядку, передбаченому законом.

Визначення територій і вибір земель для містобудівних пот­реб та спорудження конкретних об\'єктів здійснюються на під­ставі затвердженої містобудівної документації, документації із землеустрою, схем планування територій переважно на землях («сільськогосподарського призначення.

При здійсненні містобудівної діяльності передбачаються за­ходи щодо:

максимального збереження площі земельних ділянок з ґрун­товим і рослинним покривом;

зняття та складування у визначених місцях родючого шару грунту з наступним використанням його для поліпшення мало­продуктивних угідь, рекультивації земель та благоустрою насе­лених пунктів і промислових зон

недопущення порушення гідрологічного режиму земельних ділянок;

дотримання екологічних вимог, установлених законодавс­твом України, при проектуванні, розміщенні та будівництві об\'єктів.

Вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для місто­будівних потреб здійснюються з урахуванням необхідності мак­симального збереження сільськогосподарських і лісових угідь та ґрунтового покриву в установленому законом порядку.

Стаття 49. Охорона земель при застосуванні нових тех­нічних засобів і технологій

При розміщенні, проектуванні, будівництві та пні-донні в дію >*нових і реконструйованих об\'єктів, застосуванні нових технічних засобів і технологій, які справляють негативний вплив на еколо­гічний стан, передбачається заходи щодо запобігання небезпеч­ним екологічним і санітарно-гігієнічним наслідкам, раціональ­ного використання та охорони земель.

Розміщення об\'єктів, які справляють негативний вплив на екологічний стан і якість земельних ресурсів, проводиться з урахуванням результатів інтегральної оцінки цього впливу і розробки відповідних заходів щодо запобігання небезпечним екологічним і санітарно-гігієнічним наслідкам та раціонально­го використання і охорони земель лише після проведення де­ржавної екологічної експертизи в порядку, визначеному зако­ном.

Стаття 50. Охорона земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурпого, природпо-заповідного та іншого природоохоронного призначення

Охорона земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного,природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення здійснюється шляхом включення цих земель до складу екологічної мережі, обмеження їх вилучення (викуп)\'" для інших потреб та обмеження антропогенного впливу на так? землі.

Порядок використання земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого приро­доохоронного призначення і створення екологічної мережі встановлюється законом.

Стаття 51. Консервація земель

Консервації піддягають деградовані та малопродуктивні зем­лі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, а також техногенно забруднені зе­мельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукції», а перебування людей на цих земельних ділянках « небезпечним для їх здоров\'я.

Консервація земель здійснюється за рішенням органів вико­навчої влади або органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок.

Підставою для прийняття рішень про консервацію земель є подання органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель.

Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.

Стаття 52. Рекультивація земель

Рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структур; рельєфу, екологічному стані фунтів і материнських порід та * гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт.

При проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних будівельних та інших робіт, пов\'язаних з порушенням ґрунтового покриву, відокремлена ґрунтова маса підлягає зняттю, складуван­ню, збереженню та перенесенню на порушені або малопродуктивні земельні ділянки відповідно до робочих проектів з рекуль­тивації порушених земель та підвищення родючості ґрунтів.

При знятті ґрунтового покриву здійснюється пошарове зняття і роздільне складування верхнього, найбільш родючого шару ґрунту, та інших прошарків ґрунту відповідно до структу­ри ґрунтового профілю, а також материнської породи.

Об\'єм ґрунтової маси, що підлягає зняттю і роздільному складуванню, визначається в проектах рекультивації порушених земель.

Рекультивація земельних ділянок здійснюється шляхом по­шарового нанесення на малопродуктивні земельні ділянки або ділянки без ґрунтового покриву знятої ґрунтової маси, а в разі потреби — і материнської породи в порядку, який забезпечує найбільшу продуктивність рекультивованих земель.

Роботи із зняття, складування, збереження та нанесення ґрунтової маси на порушені земельні ділянки здійснюються за рахунок фізичних та юридичних осіб, з ініціативи або вини яких порушено ґрунтовий покрив, а роботи з нанесення знятої ґрун­тової маси на малопродуктивні землі здійснюються за бажанням власників або землекористувачів, у тому числі орендарів, цих зе­мельних ділянок за їх рахунок.

Стаття 53. Заборона вивезення ґрунтової маси та межі те­риторії України

Вивезення ґрунтової маси за межі території України, крім зразків для проведення наукових досліджень, забороняється.

Стаття 54. Моніторинг земель і ґрунтів

Моніторинг земель і ґрунтів проводиться з метою своєчасно­го виявлення зміни стану земель та властивостей ґрунтів, оцінки здійснення заходів щодо охорони земель, збереження та відтво­рення родючості ґрунтів, попередження впливу негативних про­цесів і ліквідації наслідків цього впливу.

Залежно від цілей спостережень та охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і ло­кальним.

Для ведення моніторингу земель на національному рівні рі­шенням центрального органу виконавчої влади з питань земель­них ресурсів і центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів на всій території України створюється мережа дослідних земельних ділянок та ділянок з ета­лонними грунтами з метою проведення на них необхідних спос­тережень, вимірювань та обстежень екологічного стану земель, зміни показників корисних властивостей грунтів під впливом господарської та інших видів діяльності.

Ведення моніторингу земель здійснюють уповноважені ор­гани виконавчої влади з питань земельних ресурсів за участю уповноважених органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, з питань аграрної політики.

Одержана інформація надсилається органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування для розроблення науково обгрунтованих рекомендацій і своєчасного прийняття рішень щодо поліпшення охорони земель, запобігання негатив­ним змінам їх стану та додержання вимог екологічної безпеки.

З метою своєчасного виявлення змін стану земель, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів ведеться моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призна­чення.

Моніторинг грунтів на землях сільськогосподарського при­значення включає:

агрохімічне обстеження грунтів;

контроль змін якісного стану ґрунтів;

агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.

Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень — через кожні 5-10 років.

Суцільне ґрунтове обстеження проводиться через кожні 20 років.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського при­значення здійснюється уповноваженим органом виконавчої вла­ди з питань аграрної політики.

Порядок проведення моніторингу земель встановлює Кабі­нет Міністрів України.

Розділ VII. ФІНАНСУВАННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ І ҐРУНТІВ

Стаття 55. Фінансування заходів щодо охорони земель і ґрунтів

Фінансування заходів щодо охорони земель і грунтів здій­снюється за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, у тому числі коштів, що надходять у порядку відш­кодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського ви­робництва, від плати за землю, а також коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел, не заборонених законом.

Видатки Державного бюджету України на фінансування за­ходів з охорони земель і ґрунтів визначаються окремим рядком.

За рахунок Державного бюджету України здійснюються:

реалізація заходів, передбачених загальнодержавними про­грамами використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів;

виконання заходів, спрямованих на усунення причин та на­слідків негативного впливу на земельні ресурси і ґрунти внаслі­док стихійного лиха або в разі неможливості встановлення вин­них у цьому фізичних і юридичних осіб, та рекультивація земель, порушених у період до 1990 року;

будівництво та реконструкція протиерозійних, гідротехніч­них і протизсувних споруд меліоративних систем відповідно до закону;

створення нових і реконструкція існуючих захисних лісона­саджень;

проведення систематичних обстежень земель і ґрунтів;

виконання заходів щодо утилізації або знищення (знешкод­ження)

невпізнанних та непридатних до використання хімічних пре­паратів;

економічне стимулювання впровадження заходів щодо ви­користання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів відповідно до загальнодержавних програм;

здійснення інших заходів щодо охорони земель.

За рахунок місцевих бюджетів здійснюються:

реалізація заходів регіональних програм використання та охорони земель;

освоєння земель для сільськогосподарських і лісогоспо­дарських потреб;

поліпшення сільськогосподарських і лісогосподарських угідь;

виконання робіт щодо відновлення земель, якщо це відбуло­ся не з вини власників і користувачів земельних ділянок;

будівництво та реконструкція протиерозійних, гідротехиічних і протизсувних споруд, меліоративних систем відповідно до закону;

реалізація заходів щодо охорони земель навколо об\'єкті поводження з відходами, що використовуються для їх збирання зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження захоронення відходів, які перебувають у власності територіальних громад;

економічне стимулювання впровадження заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунті відповідно до регіональних програм;

здійснення інших заходів щодо охорони земель.

За рахунок коштів землевласників і землекористувачів здійснюється:

організаційно-господарські, організаційні та технологія, протиерозійні заходи на їх земельних ділянках;

заходи щодо охорони земель, збереження і підвищення родючості ґрунтів;

проведення підготовчих робіт та складання проектів консервації земель;

заходи щодо відновлення стану еродованих, деградованих порушених з їх вини земель та органічно поєднаних з ними інших природних ресурсів і об\'єктів довкілля, запобігання заростанню сільськогосподарських угідь бур\'янами, чагарниками дрібноліссям.

Розділ VIII ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНО ДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ЗЕМЕЛЬ

Стаття 56. Відповідальність за порушення законодавстві України про охорону земель

Юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавстві України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із за коном.

Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє вин них дід відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Розділ IX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та інши­ми центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, перед­бачених цим Законом.

3. Протягом року з дня набрання чинності цим Законом розробити і подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів України про затвердження Загальнодержавної програми використання та охорони земель і про затвердження Національ­ної програми охорони родючості фунтів.

Президент України Л.КУЧМА м. Київ, 19 червня 2003 року N 962-ІУ