3.3. Умови та порядок застосування інших видів юридичної відповідальності за забруднення та засмічення ґрунтів

В юридичній літературі минулих років (Г.А. Аксеньонок, Н.Д. Казанцев, М.І. Краснов, О.С. Колбасог О.Г. Жаріков, В.Л. Мунтян та інші автори) проблеми пож­вавлення права користування землею, вилучення ділянок, нсі нераціонально використовуються, розглядали як заходи земельно-правової відповідальності.

У низці випадків чинне земельне законодавство пов\'язує з його порушенням відповідні земельно-правові наслідки, тоб­то ті чи інші результати у сфері конкретних земельних відно­син, що усталилися. Зазвичай неправомірні дії не спричиня­ють виникнення будь-яких прав у галузі землекористування. Зокрема, самовільне зайняття земельної ділянки не породжує права користування нею. Ділянка в усіх випадках має бути повернена законному користувачеві чи державі. Питання про повернення самовільно зайнятої ділянки зумовлено, ст. 211 Земельного кодексу. На суб\'єктів, які самовільно використо­вували земельну ділянку, крім обов\'язків цивільно-правових - відшкодування збитків і шкоди - покладено й обов\'язок зе­мельно-правовий - привести самовільно захоплену ділянку в придатний для використання чи призначення стан, якщо в процесі самовільного користування землями (ґрунтами) їм заподіяно шкоду, що впливає на їх використання за основ­ним призначенням. Це може відбуватися, наприклад, у разі відкриття кар\'єрів для добування корисних копалин на зем­лях сільськогосподарського призначення, підчас проведення розвідувальних і пошукових робіт тощо.

На винних у самовільному зайнятті земельних ділянок не може бути покладено обов\'язку привести їх у стан, при­датний для використання в інших цілях, ніж ті, для яких вони слугують. Як земельно-правову санкцію Земельний кодекс передбачає вилучення земельної ділянки за систе­матичне порушення правил користування землею. Цю сан­кцію можуть застосовувати за невиконання чи неналежне виконання будь-якого з обов\'язків землекористувача чи по­рушення іншого, встановленого законом, правила земле­користування.

За всіх обставин обов\'язковою умовою для застосуван­ня цієї санкції є систематичність порушення. Для деяких порушень законом передбачені й інші ознаки. Напри­клад, у разі порушення правил боротьби з бур\'янами та шкідниками сільськогосподарських культур необхідною умовою для вилучення земельних ділянок у землевлас­ників є ознака злісності невиконання ними зазначених правил. Цілком очевидно, що ця ознака вміщує понят­тя систематичності. Оскільки в законі не обумовлено за­стосування цієї санкції попереднім застосуванням інших заходів впливу (кримінальних, цивільно-правових тощо), потрібно вважати, що вилучити земельну ділянку з огля­ду на систематичне порушення правил користування нею можуть і в тому випадку, коли до винного інші заходи впливу не застосовувались, проте систематичність пору­шень з його боку було простежено.

Якщо користуватись системністю правового регулюван­ня відносин природокористування й охорони природи, не обхідністю внутрішньої погодженості та взаємопов\'язаності окремих галузей, варто уточнити, що земельно-правові норми можуть бути включені в законодавство про надра, ліси, води й інше природоохоронне законодавство і навпа­ки. Очевидно, це стосуватиметься і передбачуваного Зако­ну „Про ґрунти".

Проблема співвідношення природоохоронного й інша по законодавства, яке виконує природоохоронну функцію, потребує розробки і вивчення. Перехід до платного приро­докористування, побудова дієвої системи екологічних пла­тежів за забруднення навколишнього середовища створю­ють певну основу для формування економічно-правових відносин екологічної відповідальності1. Керуючись вислов­леними пропозиціями, вважаємо необхідним розробити економіко-правовий механізм юридичної відповідальності за забруднення та засмічення грунтів.

Одним з актуальних питань кримінального права є шляхи й перспективи розвитку законодавства в галузі бо­ротьби з екологічною злочинністю1.

Природне середовище загалом і його компоненти (ґрун­ти, вода, повітря, рослинний і тваринний світ, надра) зокре­ма практично ніколи не були в системі цінностей, які охоро­нялись радянським кримінальним правом. Внаслідок цьо­го кримінально-правова охорона природного середовища та його компонентів не отримала до цього часу належного визнання, є дуже обмеженою і підпорядкована вирішенню інших завдань (охороні наявного суспільного господарства, суспільної безпеки, суспільного порядку тощо).

У більшості випадків практичне застосування кримі­нального законодавства свідчить про те, що покарання за злочини проти природи призначають мінімальні і, за­звичай, без позбавлення волі, а винних переважно взагалі "\' звільняють від кримінальної відповідальності. Об\'єктом злочину, що має екологічний характер є земля як об\'єкт екосистеми (спеціальні склади - забруднення або псування земель (ст. 239); порушення правил охорони надр (ст. 240); безгосподарське використання земель (ст. 254); загальні склади - порушення правил екологічної безпеки (ст. 236);

Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237); приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населені; я л\\ 238); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253) тощо.

У кримінально-правовому забезпеченні охорони земель передбачено законодавчу регламентацію різних засобів пливу на суб\'єкти кримінально-правових відносин з при-оду посягання на довкілля через заподіяння шкоди одній і найважливіших його складових, а саме - землі. Арсенал за яких засобів впливу в чинному Кримінальному кодексі чималий. Найдієвішим із них вважається кримінальна відповідальність, що встановлена за суспільно небезпечні нині та протиправні діяння, пов\'язані з заподіянням шкоди землі.

Популярність кримінально-правових засобів впливу пояснюють суспільною звичкою сподіватися на покарання к найдієвіший засіб боротьби зі злочинністю. Утім, вже обґрунтовано доведено, що перемогти її практично неможливо, адже злочинність є постійною та нездоланною супутницею людського буття. З огляду на це з нею потрібно не боротися, а протидіяти та утримувати її в соціально прийшл­их межах. Сприяє цьому і кримінально-правова доктрина, )точніше, значна частина їі представників, на думку яких єдиним методом регулювання кримінально-правових віднрсмр відповідальність або навіть покарання. Але цей погляд ус­іється дещо непереконливим. Кримінально-правові відносини через їх неоднорідність та навіть протилежність зг. «стом регулюються й іншими методами, зокрема за допомогою заохочення їхніх учасників до правомірної поведінки особами охорони земель від злочинного ставлення до них є бути не лише кримінальна відповідальність, а й заохочення у вигляді звільнення від її настання за наявності виз­начених законом підстав, скажімо, за умови відшкодування суб\'єктом завданої довкіллю шкоди та ін.

Потрібно зазначити, що заохочення як універсальний метод правового регулювання останнім часом дедалі часті­ше застосовують у кримінальному праві. Але усвідомлен­ня цього факту кримінально-правовою доктриною відбу­вається дуже повільно. Навіть у найновіших підручниках з кримінального права підкреслено, що методом криміналу но-правового регулювання є визначення того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосову­ють др осіб, що вчинили ці злочини. А зрештою звільнення від кримінальної відповідальності у випадках вчиненні злочину невеликої тяжкості, зокрема, некваліфікованості забруднення або псування земель (ч.

Видами звільнення від кримінальної відповідальності" які можуть бути застосовані у випадку некваліфікованого забруднення або псування земель, а також її безгосподарського використання, є звільнення з огляду на дійове каяття, примирення винного з потерпілим, передання особі на поруки. Щодо звільнення від кримінальної відповідальності через зміну обстановки або закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності зазначимо що воно можливе навіть у разі вчинення кваліфікованого за" бруднення або псування земель. Звільнення від криміналь­ної відповідальності у зв\'язку зі зміною обстановки не варті розглядати як заохочення до позитивної поведінки, бо вони не залежить від після кримінальної поведінки суб\'єкта.

Аналіз передбачених Кримінальним кодексом підстав звільнення від кримінальної відповідальності дає підстави попереджувати, що резерви у цьому напрямі ще не вичерпаного. Наприклад, однією з таких підстав можна було б визнана добровільну заяву особи про вчинений нею злочин незначної тяжкості.

У Кримінальному кодексі немає норм, які прямо передбачають покарання осіб, винних у нераціональному використанні земель і псуванні грунтів. Такі діяння, як безгосподарне використання земель, псування їх, забруднення виробничими та іншими відходами і стічними водами; невиконання обов\'язкових заходів щодо поліпшення земель \'охорони ґрунтів від ерозії та інших процесів, що погіршують їх стан; несвоєчасне повернення тимчасово зайнятих земель або невиконання обов\'язків щодо приведення І у стан, придатний для використання за призначенням; {правильна експлуатація, пошкодження гідротехнічних споруд та захисних лісонасаджень на меліорованих і еродованих ґрунтах, які вчинили службові особи, можуть бути кваліфіковані також як зловживання владою або службовим становищем (ст.

Кримінальна відповідальність може настати у разі зайняття земельним угіддям значної шкоди. Посадові особи, також керівники організацій і підприємств притягуються і кримінальної відповідальності, коли буде з\'ясовано, що урахування земель відбулося внаслідок недбалого ставлення до конання ними своїх службових обов\'язків чи зловживання робочим становищем. Розкриваючи правові проблеми раціонального використання земель, Н.І. Краснов констатує, що земельне законодавство зумовлює застосування кримінальної відповідальності за його порушення, проте саме кримінальне законодавство містить незначну кількість таких законів і гребує в цьому відношенні перегляду. Низка порушень земельного законодавства у сучасних умовах є великою суспільною небезпекою, оскільки спричиняє непоправну шкоду1.

Аналізуючи правові питання екології, Ю.С. Шемшученко стверджує, що актуальною є проблема кримінально-с правового захисту атмосферного повітря, водних джерел і!1 !\\>унту від забруднення, що зумовлює необхідність додання до Кримінального кодексу норми про „Забруднення навколишнього середовища". В диспозиції цієї норми доціль­но закріпити конкретні об\'єкти забруднення (атмосферне9 повітря, води, ґрунти), подати повний перелік його джерел1\' і описати як забруднене навколишнє середовище, тип за-1* бру днювальних хімічних і фізичних речовин і які встанов­лені в правовому режимі нормативи порущено1.

У кримінальному законі немає покарання за таке злочинне використання землі, унаслідок якого вона стала непридатною, втратила родючість, заросла кущами, стала заболоченою чи засоленою. Тому є потреба доповнити Кримінальний кодекс нормою, що кваліфікувала б подібні1 дії службових осіб і громадян як злочинне псування народі

якого надбання2.

Кримінальна відповідальність має настати за суттєву шкоду, завдану хімічним забрудненням навколишньою се­редовища будь-яким об\'єктам, які охороняються законом здоров\'ю людини, рослинності, тваринному світу, а також мікроорганізмам грунту в разі інтенсивної агрохімізаціі Одним із критеріїв застосування кримінальної відповідальності за правопорушення може слугувати розмір господарської шкоди, заподіяної навколишньому середовищ;1 токсичними речовинами3.

Постановка в літературі питання щодо розширення сфсери дії кримінальної відповідальності за порушення вимог законодавства про охорону земель сільськогосподарського призначення від псування (І.А. Дмитренко, В.Л. Мунтяі7 II. Титова), про доповнення Кримінального кодексу нормою про відповідальність за суспільну небезпеку псуванню земельних угідь.

Згідно зі ст. 211 Земельного кодексу особи, винні у псуванні сільськогосподарських угідь та інших земель, можуть нести кримінальну відповідальність. Правозастосовча судова практика відбувається у вигляді роз\'яснення судам псування сільськогосподарських земель, яке заподіяла (суттєву шкоду державним чи громадським інтересам, дає дстави для притягнення винних службових осіб сільськогодарських підприємств та підприємств, які не є землекористувачами, а виконують певні роботи, залежно віл норми вини до кримінальної відповідальності за ст. ст. 364 167 Кримінального кодексу.

Землевласники і землекористувачі повинні вживати комплекс заходів щодо охорони земель від водної і вітрової ерозії (ст. 164 ЗК), а в ст. 211 Кримінального кодексу перед-чено кримінальну відповідальність винних у невиконання івимог природоохоронного режиму використання землі, Окрема недопущення розвитку ерозійних процесів.

Забруднення земель відходами виробництва, хімічних та радіоактивними речовинами та вплив інших несприятливих природних і техногенних процесів, внаслідок чого заподіяно істотну шкоду державним чи громадським інтересів; сам, дає підстави для порушення кримінальної справи юти службових осіб залежно від форми вини за ст. ст. 364 то 367 Кримінальною кодексу. Шкоду, заподіяну псуваннням сільськогосподарських та інших земель, у тому числі забрудненням їх відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами, визначають, беручи до уваги всі мушені витрати з відновлення родючості ґрунтів, а також доходи, які міг одержати землекористувач за час до приведення цих земель у стан, придатний для використання за призначенням.

Так само визначають шкоду, якщо її заподіяно не своєчас ним поверненням тимчасово зайнятих земель або невиконанням обов\'язків з приведення їх у стан, придатний дл; використання за призначенням (сг. 97 ЗК). Інтересам земле користувача найбільше відповідає таке відшкодування завда ної псуванням землі (ґрунтів) шкоди, коли правопорушниі працює над відновленням родючості земель, щоб привести їх до стану, придатного для використання за призначенням Тому в процесі підготовки судової справи слід з\'ясовував можливості відшкодування збитків у натуральному вигляд та вияснити, який термін для цього потрібен.

У нормативних актах немає певного переліку робіт щодо відновлення родючості земель (ґрунтів). Але що стосується шкоди, заподіяної внаслідок невиконання заходів з рекультивації земель, приведення їх у стан, придатний для використання в сільському, лісовому чи рибному господарствах зі зберігання і використання за призначенням родючоп шару ґрунту, знятого під час розробки родовищ корисних копалин і торфу, проведення геологопошукових, будівель них, меліоративних та інших робіт, то їх потрібно оцінювати, керуючись обсягом кошторисної вартості невиконані заходів, передбачених проектом, що був затверджений органом, який надав земельну ділянку в користування.

Крім витрат, потрібних для відновлення родючості ґрунту, залежно від обставин справи підлягає стягненню вартість урожаю, не одержаного землекористувачем через порушення земельного законодавства. Можливі й такі ситуації, коли землекористувачеві мають бути відшкодування як вартість неодержаного врожаю, так і невикористані за трати, проектовані під урожай подальших років.

У законі „Про охорону навколишнього природного середовища" (ст. 67) спори в галузі охорони довкілля вирішуют суд, господарський сул відповідні ради чи органи, які утворюють згідно з їхньою компетенцією і порядком, встаноїленим законодавством. Однак оскільки правосуддя в наші] кращі чинять винятково суди, їм відведено особливу роль. Д їхньої компетенції мають належати складні справи, що потребують найбільш кваліфікованого правозастосування. Згідно зі сг. 207 Земельного кодексу, втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва охоплюють втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Мають бути відшкодовані втрати ліськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень,перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників Ч основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарствах унаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не вв\'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Відшкодуванню підлягають також: втрати, за-грні обмеженням прав власників землі й землекористувачів, у \'"ому числі орендарів, або погіршенням якості угідь унаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, також у зв\'язку з вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. Витрати сільськогосдарського і лісогосподарського виробнитва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. їх визначають у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст. 209 Земельного кодексу втрати сільсогосподарського і лісогосподарського виробництва, зу­мовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, мають бути відшкодовані і зарахо­вуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у яких розмірах: Автономній Республіці Крим та обласним радам - 25%; районним радам — 15%; міським, сільським, селищним радам — 60%, міським радам Києва та Севастопольської 100%\'. Кошти, які надходять у порядку відшкодування

£ \' Потрібно мати на увазі, що дію ч. 1 ст. 209 Земельного кодексу про зупинено на 2002 р. в частині спрямування коштів, що надходить у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництв. Автономній Республіці Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським радам згідно із Законом 120 грудня 2001р.

втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються винятково на освоєння земель" для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, к поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідної до розроблених програм та проектів землеустрою. Використання цих коштів на інші цілі заборонене. а

Зазначимо, що вичерпного переліку земельних право­порушень закон не дає, а про найхарактерніші йдеться^ у ст. 211 Земельного кодексу. Значні порушення ґрунтом свого покриву відбуваються внаслідок розробки родовищ" корисних копалин і торфу, проведення герлогорозвідувальних, будівельних, дослідницьких та інших видів робіт,\'1 прокладення магістральних трубопроводів, що потребує відновлення родючості рекультивованих земель для використання у сільському або лісовому господарстві. Часто цФ роботи виконують недоброякісно, а сільськогосподарські10 угіддя після проведення рекультивації набувають якісно18] гіршого стану порівняно з тим, що було перед проведенням таких робіт. Зокрема ґрунти втрачають свій морфо^ логічний вигляд, погіршуються їх фізичні, агрохімічні та біологічні властивості, знижується їх родючість і еколочічні функції. Так, під час облаштування надземного переходу траси нафтопроводу для підземного прокладення1? траси нафтопроводу „Одеса-Броди" в межах Бродівського району Львівської області фактично порушено 108,6 га сільськогосподарських угідь, в тому числі: ріллі -103,7 / сінокосів - 0,8 га, пасовищ - 4,1 га. Комплекс робіт з тех-*01 нічної рекультивації порушених земель завершено. Сільськогосподарські угіддя внаслідок впливу діяльності відповідача стали менш цінними, а тому виникла потребі1 з\'ясування розміру втрат цих угідь

На підставі матеріалів ґрунтового обстеження та в по-01 рядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів Україні^* від 17 листопада 1997 р. №1279 „Про розмір та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню", Львівський^ філіал інституту землеустрою склав технічний звіт з визнаиробництва за погіршення якості сільгоспугідь, згідно з яким загальна сума втрат на трасі побудованого нафтопро-юду „Одеса-Броди" (НПК „Південний"-3ахідна Україна) і межах Бродівського району Львівської області становить 1388 862 грн, в тому числі по ріллі - 3361,307 тис. грн, по іножатях -10,255 тис. грн, по пасовищах -17300 тис. грн. Земельним кодексом (ст. 207) встановлено умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництв - це втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також грати, завдані обмеженням у землекористуванні та порушенням якості земель. З огляду на порушення ст. 211 земельного кодексу відносно невиконання умов знімання, зберігання і нанесення родючого шару ґрунту в зв\'язку з їзробкою Львівською державною залізницею піщаного кар\'єру на землях Вибранівської сільської ради Жидачівсьіго району Львівської області, а також всупереч ст. ст. 125 126 Земельного кодексу без оформлення документів на >аво користування земельною ділянкою прокуратура Жидачівського району Львівської області подала позов-\' заяву в інтересах держави від Львівської обласної ради ю стягнення втрат сільськогосподарського виробництва умі 952 752,0 грн.

Порушену земельну ділянку розміром 3,16 га на сьогодні вважають такою, що на постійно виведена з сільськогосподарських угідь, її рекультивація можлива лише за рахунок привізного родючого грунту, а тому втрати сіль-негосподарського виробництва нараховані відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України „Про розміри Порядок визначення втрат сільськогосподарського та лі-господарського виробництва, які підлягають відшкодунню Важлива роль у забезпеченні дбайливого ставлення по землі, раціональному, науково обґрунтованому її використанні, зміцненні законності, особливо в галузі земельних відносин, належить діяльності судів із розгляду віднесених до їх компетенції земельних спорів і майнових, зобов\'язаних із земельними відносинами. Вивчення судової практики свідчить, що основну увагу судів звернено на необхідність вдосконалення практики розгляду справ цієї категорії, більш ефективного застосування правових засобів у боротьбі з порушеннями земельного законодавства1.

При розгляді справ не всі суди враховують різницю між відшкодуванням збитків, заподіяних землекористувачам вилученням або передачею в тимчасове користування ™ земельних ділянок, відшкодуванням втрат сільськогосподарського виробництва і відшкодуванням шкоди, заподіянної порушенням земельного законодавства. "

У Земельному кодексі є лише загальне правило про ,зобов язок підприємств, організацій, установ, землевласників землекористувачів компенсувати шкоду, заподіяну ними . (наслідок порушення земельного законодавства. Тому поряд ^ і цією нормою суди мають керуватися нормами цивільного й адміністративного законодавств, які регулюють умови притягнення до матеріальної відповідальності, порядок визначення розміру шкоди, способи її відшкодування тощо. \'

Останнім часом особливу увагу суди акцентують на необхідності поліпшення їхньої діяльності з метою запобі­гання фактам псування, забруднення, безгосподарного використання чи самовільного зайняття земельної ділянки, інших порушень земельного законодавства, з\'ясування причин порушень земельного законодавства та умов, які цьому сприяють, виявленні недоліків у діяльності органів,зобов\'язаних здійснювати контроль за правильним використанням земель і реагувати на них шляхом винесення18 окремих ухвал.

У Кримінальному кодексі не висвітлено норму про охорону ґрунтів. Проте в ньому розширена сфера дії кримінально-правової відповідальності за порушення вимог за-кодавства про забруднення або псування земель (ст. 239), безгосподарне використання земель (ст. 254). На нашу думку, визріла потреба прямого кримінально-правового захисту ґрунту від усіх видів забруднення, засмічення, які погіршують не лише родючість ґрунту, але й якість харчової продукції сільського господарства і створюють небезпеку їдя життя, здоров\'я людей чи довкілля.

У ст. 252 Кримінального кодексу передбачено покаран­ні за зумисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об\'єктів природно-заповідного |юнду. Якщо керуватися важливим значенням ґрунтів у сільськогосподарському виробництві, ролі екологічних функцій грунтів у біосфері, вважаємо необхідним внести доповнення і ст. ст. 239, 254 Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за псування ґрунтів унаслідок неправильного ведення будівельних, гірничодобувних, геологічних, гідромеліоративних, промислових, сільськогосподарських а інших робіт, а також за дії, які спричиняють заболочування, підтоплення, забур\'янення, засолення і осолонцювання, ^гуміфікацію, ущільнення, залізнення та інші шкідливі деградаційні процеси і зумовлюють непридатність ґрунтів р використання за цільовим призначенням.

Санкції Кримінального кодексу щодо псування сільськогосподарських та інших земель (ґрунтів) повинні базуватися головно на поєднанні двох видів покарання: штрафу позбавлення волі1. Це зумовлено, з одного боку, необхідністю хоча б частково компенсувати витрати з відновлення природного середовища і заподіяну шкоду, а з іншого небезпечністю таких намірів, неможливістю в деяких випадках виправити екологічну шкоду, яка може бути надто довготривалою або зовсім невиправною. Причому позбав­лення волі у випадку вчинення злочину має буги швидше винятком, аніж правилом.

Поряд з судовим вирішенням питань псування сільсь­когосподарських та інших земель (ґрунтів), а також земель­них спорів їх розглядають спеціально уповноважені органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів і органи міс­цевого самоврядування, що дає змогу оперативно вирішу­вати ці проблеми без зайвої тяганини.

Земельне законодавство не передбачає застосування дисциплінарної відповідальності за його порушення. Таке обмеження відповідальності за порушення Земельного за­конодавства, яке не несе кримінальної, адміністративної і цивільно-правової відповідальності, недоцільне. Пору­шення трудової дисципліни робітниками і службовцями сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, які пов\'язані з землекористуванням, зокрема, з охороною ґрунтів від псування, забруднення та засмічення, прове­денням ґрунтово-меліоративних, водогосподарських та аг­рохімічних робіт, необхідно розглядати як дисциплінарну провину, що зумовлює можливість застосування трудового законодавства.

Дисциплінарна відповідальність настає у випадку по­рушень, допущених посадовими особами за їх службою і які є причиною нераціонального використання землі, по­кидання сільськогосподарських угідь, невжиття заходів з охорони ґрунтів. Дисциплінарну відповідальність праців­ників сільського господарства застосовують у випадках не­дотримання ними трудової дисципліни або недоброякіс­ної роботи, які призвели до порушення правил агротехні­ки, поганого догляду за посівами, втрати врожаю та інших видів безгосподарності у використанні ґрунтів.

Дисциплінарну відповідальність застосовують до осіб, які допустили дисциплінарну провину, пов\'язані з неви­конанням таких трудових обов\'язків з використання землі, як порушення встановлених правил агротехніки, залишення землі без обробітку, перевищення норм внесення мінеральних добрив, недотримання норм поливу і внесення

хімічних меліоративних та ін. Заходи дисциплінарної відповідальності в цих випадках визначаються трудовим законодавством. Вони спрямовані на забезпечення організованості і дисципліни, в тім числі в сфері сільськогосподарського

виробництва, раціонального використання і охорони земельних ресурсів.