Основні наукові підходи до розуміння юридичної відповідальності

У юридичній теорії сформувалося досить розширене поняття юридичної відповідальності, що адекватно відображає відповідні прояви сутності діючого права. Розширення поняття юридичної відповідальності можна допустити за умови перегляду багатьох юридичних понять, пов’язаних із питаннями реалізації права.

Юридична відповідальність існує у визначених видах і формах, що збігаються з галузевими компонентами системи права, які виражають її охоронне призначення. На процес розвитку теорії юридичної відповідальності впливають не лише юридичні, але й суспільні науки. Так, у філософії є більш загальне поняття - соціальна відповідальність. На жаль, незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених окремих формам відповідальності, як у філософській, так і у юридичній літературі, загальне поняття відповідальності розроблено недостатньо.

Під відповідальністю розуміють і елементи свідомості структури особистості, і усвідомлення свого обов’язку перед суспільством, і здатність людини передбачати результати своєї діяльності та систему відповідей суспільства на поведінку особистості тощо.

Існуючі розбіжності у питанні про поняття юридичної відповідальності є наслідком активного творчого ставлення учених до даного явища правової дійсності. Разом з тим, теорія і, у першу чергу, практика потребують такого визначення поняття «юридична відповідальність», яке б акумулювало в собі не тільки ретроспективні елементи юридичної відповідальності, але й позитивний аспект. Тому особлива увага має приділятися проблемі сутності юридичної відповідальності, бо саме від того, як розуміється сутність, залежить розуміння юридичної відповідальності в цілому. У нових історичних умовах змінилася соціальна сутність юридичної відповідальності.

У юридичній літературі поняття юридичної відповідальності трактується по-різному, внаслідок або галузевого професіоналізму учених, або через некритичну орієнтацію на законодавство і практику його застосування, а головним чином - через недостатньо переконливі методологічні позиції в дослідженні даного питання.

Юридична відповідальність - це правовідношення, в якому держава має право застосовувати певне покарання до особи, яка вчинила правопорушення, а правопорушник зобов’язаний зазнати позбавлення або обмеження, передбачених санкцією порушеної ним правової норми.

Г. К. Сухоруков не погоджується з тим, що в якості родового поняття юридичної відповідальності використовується така широка і ємна категорія як правовідносини, юридична відповідальність не поглинає всього багатства категорії правовідносини, між ними немає повного збігу за змістом^[12].

Позиція більшості учених полягає в тому, що вони визначають відповідальність як реалізацію санкції. Саме санкції порушених норм права складають юридичну основу відповідальності, вони органічно пов’язані між собою, так як санкції - це засоби реалізації юридичної відповідальності.

На думку Л. Явича, юридична відповідальність - це застосування відповідної санкції порушеної правової норми.

О. 3. Лейст стверджує, що поняття відповідальності за обсягом ширше за поняття «застосування санкцій», оскільки включає такі проблеми, як: кваліфікацію правопорушення, застосування запобіжних заходів (забезпечення), права особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення, підстави звільнення від відповідальності тощо.

Ще раніше О. С. Іоффе і М. Д. Шаргородський неодноразово зазначали, що суспільний осуд правопорушника є одним із основних принципів, які характеризують зміст юридичної відповідальності¹.

Великий юридичний словник визначає юридичну відповідальність як: «передбачений нормами права обов'язок суб'єкта правопорушення зазнавати несприятливих наслідків; вид соціальної відповідальності».

На думку Н. С. Малеіна, юридична відповідальність - це реакція суспільства і держави на правопорушення. На його думку, юридична відповідальність має на меті захист справедливості. Однак зауважимо, що покарання - не головна мета юридичної відповідальності, останнє виконує функцію імперативного стимулу позитивних дій і зумовлює правомірну поведінку.

Таким чином, відповідальність не може зводитися лише до покарання. А справедливість може бути досягнута лише у тому випадку, якщо відповідальність буде індивідуалізована.

На думку, С. С. Алексєєва, юридична відповідальність - це обов'язок особи зазнавати міри державно-примусового впливу за вчинене правопорушення у формі позбавлень особистого, організаційного або майнового характеру. Відповідальність означає реалізацію санкцій охоронних норм; вона означає виникнення правовідносин, в межах яких здійснюється застосування до особи заходів державно-правового впливу.

Є ще група авторів, що трактують відповідальність як обов'язок правопорушника відповісти за вчинене ним правопорушення перед суспільством і державою, і перенести дію тих санкцій, які застосує до нього відповідний орган держави. Ми поділяємо позицію, що важливим компонентом юридичної відповідальності є обов'язок перенести неприємні наслідки^{[13] [14].}

Іншим різновидом розуміння юридичної відповідальності є її трактування як обов'язку особи зазнати позбавлення державно- владного характеру, передбачених законом, за вчинене правопорушення. С. Н. Братусь зазначав, що юридична відповідальність - це обов'язок, що виконується під впливом державного примусу.

На нашу думку, поняття відповідальності має включати у себе як обов'язок правопорушника зазнати неблагоприємних наслідків, так і саме претерпіння цих наслідків, тобто реалізацію санкції правової норми.

Слід також чітко визначити співвідношення відповідальності і заходів державного примусу. Звичайно, державний примус є ознакою юридичної відповідальності, хоча це не єдина її ознака.

Таким чином, відмінності заходів примусу від заходів юридичної відповідальності полягають у підставах виникнення, а ним є правопорушення у сукупності всіх його елементів (для більшості галузей права); цілях, функціях (заходам примусу невластива каральна функція); відсутності негативних наслідків, додаткових обтяжень; суб'єктах реалізації.

У наведених визначеннях відповідальності спостерігається чіткий взаємозв'язок із покаранням, санкцією правової норми, реалізацією санкцій. Всі автори єдині у тому, що підставою юридичної відповідальності є правопорушення, що залучення особи до юридичної відповідальності тягне за собою державний осуд, що вона виникає у зв'язку з порушенням правових зобов'язань. Ніхто не заперечує того постулату, що відповідальність пов'язана з покаранням, реалізацією санкції.

Одним із дискусійних питань в юридичній науці є питання про існування добровільної (позитивної відповідальності). З початку 60-х років ХХ ст., під впливом філософії, юридична відповідальність починає розглядатися не тільки у ретроспективному (негативному), але й активному (позитивному) аспектах. Як відомо, під відповідальністю у традиційному ретроспективному аспекті розуміється відповідальність за минуле діяння, яке виражається у порушенні правових норм. Відповідальність у позитивному аспекті розуміється як усвідомлення особистістю змісту і значення власних вчинків, свого обов'язку перед суспільством, колективом, іншими людьми. Позитивна юридична відповідальність характеризується як відповідальність за майбутню поведінку.

Позитивна юридична відповідальність носить нормативний характер. Вона закладена у правовій нормі, так як норма вказує на дозволи і заборони. Нормативність властива не тільки державно-примусовій, але й добровільній юридичній

відповідальності. Добровільне та примусове у відповідальності складають єдине ціле, оскільки це випливає з її нормативної основи.

У юридичній науці учені дають різні інтерпретації поняття позитивної юридичної відповідальності. На думку П. Є. Недбайло, позитивна відповідальність - це, насамперед, обов'язок діяти правомірно. Аналогічну позицію займає М. І. Матузов. Ці автори розглядають позитивну юридичну відповідальність через категорію юридичного обов'язку, без обов'язку не може наставати відповідальність.

Деякі автори позитивну відповідальність пов'язують із виконанням свого боргу. Так, С. С. Алексєєв розуміє позитивну відповідальність як усвідомлення і сприйняття особою соціальної необхідності ініціативного виконання боргу. В. С. Венедиктов зазначає, що позитивна відповідальність - це міра вимогливості до себе та інших, глибоке розуміння інтересів держави і суспільства, сумлінне і активне виконання свого боргу.

Б. Л. Назаров зазначає, що позитивний аспект відповідальності характеризується якістю стимулятора, необхідного з точки зору інтересів суспільства і громадян, поведінки, виконання покладених обов’язків.

Ф. М. Фаткулін визначає позитивну юридичну

відповідальність як усвідомлення правових властивостей і своїх дій (бездіяльності), співвіднесення їх з діючими законами і підзаконними актами, готовність відповідати за них перед державою і суспільством.

Аргументом на користь добровільної (позитивної) відповідальності є правовий інститут заохочення. А. В. Малько виділяє такі ознаки заохочення: заслугу, добровільність, правове визнання, взаємовигідність для суспільства і суб’єкта, наявність стимулюючого характеру. Заслуга характеризується не бездіяльністю, а, навпаки, соціально активною поведінкою, виконанням позитивних обов’язків. Вона пов’язана або із виконанням особою своїх обов’язків, або досягненням загальновизнаного результату. Заохочення протилежно вині та покаранню, воно стимулює правомірну поведінку і заохочує осіб, що діють в інтересах суспільства.

Правовий інститут заохочення тісно пов’язаний з добровільною (позитивною) відповідальністю особистості, добровільним виконанням громадянами своїх обов’язків.

Заохочення безпосередньо пов’язане з виконанням обов’язків, усвідомленням суб’єктом значущості своїх дій. Воно реалізується в реальному правомірному поводженні. Інститут заохочення у праві покликаний стимулювати правову активність особистості, формувати шанобливе ставлення до соціальних цінностей, формувати добровільну відповідальність^[15].

Таким чином, зниження карального потенціалу законодавства сприяє підвищенню ефективності інституту юридичної відповідальності. Цінність позитивної

відповідальності в тому, що вона, по-перше, є орієнтиром поведінки суб’єкта, а, по-друге, дозволяє виробити почуття правового обов'язку, прагнення сумлінно виконувати свої обов'язки перед суспільством і державою. Тому відповідальність повинна усвідомлюватися, стати внутрішнім мотивом і обов'язковим принципом поведінки особи. Однак, пріоритетна роль позитивної відповідальності зовсім не зменшує значення ретроспективної відповідальності.

Ретроспективна юридична відповідальність настає тільки після вчинення протиправного діяння, так як не можна нести відповідальність за невчинене діяння. Вона базується на державному примусі, виражається у визначених санкцією негативних наслідках для правопорушника особистого, майнового, організаційного характеру і здійснюється у процесуальній формі.

Отже, юридична відповідальність - це складний соціально- правовий феномен, що характеризується багатогранністю, різноманітністю можливостей. Можливо, розглядати

відповідальність у позитивному і негативному аспектах, але при цьому не слід забувати, що обидва ці елементи є частинами одного цілого соціального явища - юридичної відповідальності. Тому необхідно чітко розрізняти поняття юридичної відповідальності і практику реалізації функцій юридичної відповідальності. А юридична відповідальність як цілісне правове явище може бути визначена як обов'язок суб'єкта права дотримуватися вимог встановлених юридичною нормою через забезпечення можливості державного примусу.

1.1.