Законодавство: три підходи до його розуміння.

B юридичній літературі та в повсякденному житті поширений термін «законодавство», який по-різному розуміють.

Відповідно до першої точки зору законодавство - це сукупність законів.

У свідомості людей будь-яке нормативне веління верховної влади завжди прирівнювалося і прирівнюється до «закону». Ha захист цієї точки зору

108 висуваються й інші аргументи. Так, деякі вчені стверджують, що виключення

з системи законодавства, наприклад, відомчих нормативно-правових актів означає визнання фрагментарного характеру законодавства, а це «негативно позначиться на всій системі, оскільки дозволить кожній, тепер уже окремій ланці функціонувати самостійно, не забезпечуючи єдність і взаємодію всіх ланок».

Прихильники третьої точки зору вважають, що законодавство - це сукупність усіх діючих нормативно-правових актів у країні. Ця позиція здобуває все більше прихильників у зв’язку з тим, що масив і значення нормативно- правових актів органів місцевого самоврядування все більше зростають. B принципі, науково стерильним є саме таке розуміння законодавства.

Ha сучасному етапі переважає другий підхід, на користь якого можна навести такі аргументи:

1) обмеження законодавства тільки законами не відповідає дійсній ролі Президента України, уряду України і міністерств;

2) вузьке розуміння законодавства суперечить юридичній практиці, коли майже будь-який закон після його прийняття буквально «обростає» нормативно-правовими актами меншої юридичної сили, що забезпечують його деталізацію і реалізацію;

3) включення в поняття законодавства всіх нормативно-правових актів, що видаються в країні, створює небезпеку нівелювання підзаконних нормативно-правових актів^[41].

5.5.