При реформуванні виборчого законодавства доцільно зберегти традиції, напрацьовані українським виборчим законодавством

Євген Радченко, радник з питань виборів та управління Координатора проектів ОБСЄ в Україні

Перш ніж почати свій виступ, я хочу сказати про те, що це не є офіційною позицією офісу Координатора проектів ОБСЄ в Україні, оскільки це не мандат ОБСЄ вказувати тій чи іншій країні, яку виборчу систему обирати.

Але разом з тим, я спробую відповісти на декілька питань, які поставили народні депутати, політологи при тому, коли говорили, яку ж все таки мету, має переслідувати українське суспільство при виборі виборчої системи. І одне з питань, яке звучало чи не найчастіше - це якісний склад парламенту і твердження багатьох з учасників круглого столу про те, що народні депутати є без освіти, безробітні, тощо. Так ось, при пропорційній виборчій системі, яка існує зараз у нас, і навіть при тій виборчій системі, яку запропонував Юрій Богданович, неможливо буде досягти якісних поліпшень у складі депутатського корпусу. Чому? Тому що виборча система, яка запропонована, а тим більше та, яка існує зараз, практично виключає внутрішньопартійну конкуренцію. Для того, щоб цю внутрішньопартійну конкуренцію «пожвавити», я слово «пожвавити» беру в лапки, можливо доцільно застосувати такі способи голосування, які застосовуються в таких країнах, як, наприклад, Естонія. Коли розподіл мандатів, саме голосування відбувається по регіональних округах, а те що регіональні округи запроваджувати слід, це безумовно, але голосування відбувається за кандидата. Це не є преференційне голосування. Це є система єдиного переданого голосу, коли голосування відбувається персонально за кандидата. Але підрахунок голосів відбувається в три етапи.

Перший етап – це підрахунок голосів за визначення депутатами тих кандидатів, які отримали голосів більше, ніж визначена проста виборча квота. Другий етап – це розподіл мандатів за залишками на рівні округів. І третій етап – це розподіл мандатів у загальнонаціональному списку, як компенсаційних мандатів за загальновідомим методом Д‘Ондта.

Подібні системи застосовуються, в тому числі і в Польщі. Цей спосіб дасть можливість конкурувати не тільки політичним партіям, а і кандидатам в середині списків політичних партій з одного боку, і з іншого боку дозволить виборцям зробити вибір не тільки серед партій, а й серед кандидатів, не розставляючи достатньо складну систему преференцій, а просто голосуючи за одного кандидата у списку, ставлячи його номер. І таким чином ця виборча система дозволить зробити ще одну річ. Вона дозволить спростити голосування виборців і буде так само зрозумілою для виборців. Це як одна з пропозицій до модифікації того, що запропоновано Юрієм Богдановичем.

Наступне. Якщо ми говоримо про зміни виборчих систем як на парламентському так і на місцевому рівні, то ми говорили про те, що доцільно повернутися на місцевому рівні до мажоритарної системи, на сільському - до мажоритарної системи багатомандатних округів, з обласним рівнем ми поки що не дійшли згоди. Я би сказав, що все це реформування не може відбуватися хаотично і шляхом внесення змін до тих чи інших законодавчих актів. Чисто технологічно очевидно, що нас чекає серйозне реформування виборчого законодавства. І таке реформування може відбутися, як на мене, тільки шляхом прийняття Виборчого кодексу. Чому? Тому що той спектр виборчих систем, який був запропонований сьогодні учасниками круглого столу, буде достатньо проблематично увігнати в законодавство так, щоб виборчі процедури, особливо ті виборчі процедури, які стосуються роботи дільничних виборчих комісій, а це буде понад півмільйона громадян, і стосуються виборців при голосуванні, отриманні виборчих бюлетенів, перевірки себе в списках виборців, тощо, були однаковими. Ці виборчі процедури повинні бути єдиними, зрозумілими і такими, що якомога менше піддаються змінам. Більше того, у нас уже, до певної міри, виробились виборчі традиції. Такі як голосування з 8:00 до 20:00 години та як розуміння того, що виборча дільниця знаходиться, як правило, в школі, чи в будинку культури.

І люди вже звикли до розташування виборчих дільниць, де вони голосують. Такі виборчі традиції ламати, в принципі, не можна. Але що можна ламати, це ламати стереотипи, які нав’язуються тими чи іншими виборчими системами. Тому, я би сказав, що при реформуванні виборчого законодавства ми повинні враховувати ще один фактор. Це те, що єдність виборчих процедур має бути збережена і традиції, які напрацьовані вже нашим законодавством, українським, мають бути збережені. Гірше можна відкинути, але те, що можна не ламати, краще не ламати. І ще одне. Я хотів би не погодитися з твердженням багатьох учасників круглого столу про те, що пропорційна система себе не виправдала. Чи вона була поганою? Ні, вона була просто інакшою. Вона поламала стереотипи, які були до того і у виборців, і в політичних партій. Тому що всі думали, що пропорційну виборчу систему закритих списків загальнонаціонального округу застосуємо і всі проблеми вирішаться. Ні, вони не вирішилися. Вони й не могли вирішитися. І наступне реформування виборчого законодавства і, особливо, виборчої системи нас чекає таке саме. Ми повинні будемо ламати стереотипи, які породила пропорційна виборча система.

<< | >>

↑

Источник: Шляхи оптимізації виборчої системи для парламентських та місцевих виборів в Україні: доповіді, виступи. Матеріали круглого столу. – К.,2007. – 158 с.. 2007

Еще по теме При реформуванні виборчого законодавства доцільно зберегти традиції, напрацьовані українським виборчим законодавством:

- Виборче право України - Избирательное право России -