Визначення та сфера застосування: українське законодавство

Законодавство України не дає визначення терміна "сімейне життя", однак власне термін використовується. Так, у частині 4 статті 4 CK зазначено, що кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя, а в частині 5 статті 5 CK зазначено таке: "Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановле­них Конституцією України".

Однак у CK дається визначення поняття "сім’ї". При цьому, як зазначає розробник CK професор З.В. Ромовська, у статті 3 "Сім’я" CK немає традиційно сформульованої дефініції на зразок "сім’я — це...". Cуть сім’ї визначена у ній через 3 її ознаки, котрі випливають із розуміння сім’ї як союзу 2 чи більше осіб, і цими ознаками є:

• спільне проживання;

• спільний побут;

• взаємні права та обов’язки^[99].

Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

У частині 2 статті 3 CK зазначено, що дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

См’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, уси­новлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина 4 статті 3 CK). До числа "інших" підстав для створення сім’ї належать, наприклад, фактичні шлюбні відносини або прийняття одинокою особою чужої дитини на виховання^[100].

Особа до досягнення нею повноліття має правовий статус дитини (частина 1 статті 6 CK), причому дитина вважається малолітньою до досягнення нею 14 років і неповнолітньою — у віці від 14 до 18 років.

Відповідно до частини 7 статті 7 CK дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Kонституцією України, Kонвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, загальною засадою регулювання сімейних відно­син визнається забезпечення можливості здійснення прав дитини, встановлених, серед іншого, і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Важливою засадою є також регулювання сімейних відносин з ураху­ванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина 4 статті 7 СК), що кореспондує конвен­ційним стандартам. У літературі домінувала хибна думка про те, що оскільки окремі галузі законодавства містять свої поняття сім’ї, єдине універсальне поняття сім’ї давати неможливо й не потрібно. При цьому, як слушно зауважує професор 3. Ромовська, змішувалися 2 нетотожні явища: поняття сім’ї та перелік осіб, які за відповідними законами мають права члена сім’ї^[101]. Цієї самої позиції дотримувався і Конституційний Суд України, який у Рішенні від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім’ї" зазначив, що "стосовно поняття "член сім’ї" Конституційний Суд України виходить із об’єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства". Погодимося з 3. Ромовською, що таке твердження є якщо не помилковим, то, щонайменше, дуже спірним, оскільки закон не може визначати, хто є членом сім’ї, а може лише надавати чи не надавати окремим членам сім’ї певних прав та обо- в’язків^[102].

Наприклад, сімейні відносини можуть виникнути з факту свояцтва, породженого шлюбом — між дружиною та родичами чоловіка, чоло­віком і родичами дружини, дитиною і чоловіком матері (дружиною батька). Однак якщо відносини між мачухою (вітчимом) і пасинком або падчеркою СК регулює, то між невісткою і тестем (тещею) чи зятем та свекром (свекрухою) — ні. Також, як зазначено у частині 4 статті 2 СК, Кодекс не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою (дядьком) та племінниками і між ін­шими родичами за походженням, хоча ці відносини, безсумнівно, існують і — у випадку втручання — можуть отримати правовий захист.

Тому доречно нагадати, що відповідно до практики ЄСПЛ гаран­тії статті 8 Конвенції стосовно "сімейного життя" поширюються на:

• шлюбні відносини, зокрема:

— формальні (законні) сімейні відносини, навіть без фактичного наповнення (рішення у справі "Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства" (Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom) від 24 квітня 1985 року, заяви №№ 9214/80, 9473/81 та 9474/81, Серія А, № 94, п. 62);

— фактичні сімейні відносини;

— перспективні сімейні відносини (між нареченими);

— розлучення;

• права кожного з подружжя;

• право на спілкування з родичами та близькими, зокрема:

— стосунки між батьком та дитиною, яка після розлучення прожи­ває з матір’ю (рішення у справі "Беррехаб проти Нідерландів" (Berrehab v. the Netherlands) від 28 березня 1988 року, заява № 10730/84, п. 21);

— стосунки між біологічними батьками та дітьми, які перебува­ють під опікою (див., наприклад, рішення у справі "Скоццарі та Дж’юнта проти Італії" (Scozzari and Giunta v. Italy) [GC] від 14 липня 2000 року, заяви №№ 39221/98 та 41963/98);

— відносини дітей з дідом і бабою (рішення у справі "Маркс про­ти Бельгії" (Marckx v. Belgium) від 27 квітня 1979 року, п. 31);

— відносини усиновлених дітей з усиновлювачами та з рідними батьками (див., наприклад, рішення у справі "Гьоргулу проти Німеч­чини" (Gorgulu v. Germany) від 26 лютого 2004 року, заява № 74969/01);

— стосунки між подружжям, між батьками і дітьми, що мають різне громадянство (рішення у справі "Ліу і Ліу проти Росії" (Liu and Liu v. Russia) від 6 грудня 2007 року, заява № 42086/05, п. 51);

• встановлення батьківства (див., наприклад, рішення у справах "Расмуссен проти Данії" (Rasmussen v. Denmark) від 28 листопада 1984 року, Серія A, № 87, п. 33, та "Кіган проти Ірландії" (Keegan v. Ireland) від 26 травня 1994 року, Серія A, № 290, п. 45);

• позбавлення батьківських прав (рішення у справі "Хант проти України" (Hunt v. Ukraine) від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04);

• відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав (рішення у справі "Савіни проти України" від 18 грудня 2008 року, заява № 39948/06);

• опіку та піклування;

• інші "сімейні зв’язки", які існують де-факто і характеризуються достатньою сталістю (див., наприклад, рішення у справі "Кроон та інші проти Нідерландів" (Kroon and Others v. the Netherlands) від 27 жовтня 1994 року, Серія A, № 297-C, п. 30;

• рівність між дітьми; статус позашлюбних дітей (рішення у справі "Маркс проти Бельгії" (Marckx case або Marckx v. Belgium) від 27 квітня 1979 року).

5.