Визначення та сфера застосування згідно із стандартами ЄКПЛ

Суд надає власне визначення терміна "сімейне життя". Варіанти спільного проживання, які за законами держав-членів не визнаються актами створення сім’ї, можуть підпадати під сферу застосування статті 8.

Норма про захист сімейного життя за статтею 8 ЄКПЛ поши­рюється на пари, на стосунки між дітьми та їхніми батьками і на стосунки між певними родичами. Стосовно цього Суд визнає, що стосунки між братами та сестрами, дядьками/тітками та небогами/ небожами^[89], а також між дідами/бабками та онуками можуть стано­вити сімейне життя^[90]. Головним видом стосунків сімейного життя є стосунки між чоловіком та дружиною і між батьками та дитиною^[91].

4.1.1. Пари

Під час встановлення того, чи підпадають пари під сферу "сімейного життя", враховуються, зокрема, наступні фактори:

• чи проживають зазначені особи разом;

• чи вони мають спільних дітей;

• якою є тривалість їхніх стосунків.

Важливим аспектом відповіді на запитання, чи певні стосунки підпадають під сферу сімейного життя, є те, чи проживають зазначені особи разом. Як заявив Суд у справі "Джонстон та інші проти Ірлан­дії", Суд братиме до уваги сімейні узи de facto, такі, як спільне про­живання заявників за відсутності будь-якого юридичного оформлення сімейного життя"^[92].

Разом з тим у справі "Кроон та інші проти Нідерландів" Суд визнав, що спільне проживання не за всіх обставин має бути вимогою, на основі якої стосунки пари будуть визнані як такі, що підпадають під поняття сімейного життя:

"Хоча, як правило, спільне проживання може бути вимогою для встановлення таких стосунків, у виняткових випадках для доведення того, що стосунки мають достатню постійність, щоб de facto створити "сімейні узи", можливе застосування й інших чинників; саме це має місце у цій справі, оскільки з 1987 року у пані Кроон та пана Зерроука народилися четверо дітей.

Народжена у результаті таких стосунків дитина є ipso jure частиною такого "сімейного осередку" від моменту свого народження і у силу самого факту такого народження. Отже, між Самір та паном Зер- роуком існує зв’язок, який становить собою сімейне життя, незалежно від того, якою мірою останній долучався до опіки та виховання свого сина"^[93].

Донедавна позиція Суду полягала у тому, що емоційні та сексуальні стосунки між двома партнерами однієї статі підпадають під сферу застосування концепції "сімейного життя", але не захищаються як "сімейне життя". Разом з тим у нещодавній справі "Шалк та Копф проти Австрії" Суд помітно змінив свою точку зору, постановивши таке:

"Суд помітив, що з 2001 року, коли було винесене рішення у справі Мата Естевес, у багатьох державах-членах ставлення суспіль­ства до одностатевих пар зазнало швидкої еволюції. Відтоді значна кількість держав-членів схилилася до юридичного визнання одно­статевих пар. Наростаюча тенденція включення одностатевих пар до поняття "сім’я" знайшла своє відображення і у деяких нормах законо­давства ЄС".

"94. З огляду на таку еволюцію, Суд вважає, що подальша під­тримка позиції, за якою, на відміну від різностатевих пар, одностатеві пари не можуть мати "сімейного життя", буде штучною. Відповідно, стосунки заявників, одностатевої пари, яка спільно проживає у de facto стабільних партнерських стосунках, підпадає під поняття "сімей­ного життя", таким самим чином, як підпадали б під нього різностатеві пари у таких самих обставинах.

95. Відтак, Суд доходить висновку, що факти цієї справи підпада­ють під поняття "приватного життя", так само як і під поняття "сімей­ного життя" у розумінні статті 8"^[94].

У цій справі йшлось про те, що одностатева пара подала скаргу на те, що неможливість для одностатевої пари побратися в Австрії ста­новить собою дискримінацію за статтею 14, взятою у поєднанні зі статтею 8.

4.1.2. Діти

Так само, як і при розгляді стосунків між партнерами, оцінюючи можливість застосування захисту, передбаченого статтею 8, Суд бере до уваги фактичний стан справ та існуючі зв’язки, а не юридичні зв’язки між батьком/матір’ю та дитиною^[95]. Так, стосунки, захищені положеннями статті 8, можуть також існувати між дитиною та не- біологічною матір’ю/батьком або між дитиною та усиновлювачем^[96].

Стосовно пар, що перебувають у шлюбі, та дітей, які народилися поза цим шлюбом, наявність сімейного життя не буде визнаною тільки у разі, якщо його відсутність доведена окремо^[97]. За обставин спільного проживання партнерів поза шлюбом, як правило, буде визнаним існування сімейного життя між ними, а також між ними та їхніми дітьми^[98].

4.2.