Практика судів щодо реалізації виборчих прав внутрішньо переміщених осіб

Нормами чинного законодавства передбачається можливість реалізації внутрішньо переміщеними особами їх виборчих прав на виборах Президента України, також переселенці можуть голосувати у загальнодержавному виборчому окрузі на парламентських вибо­рах.

Як зазначено в інформації Міжнародної фундації виборчих сис­тем IFES, «згідно з результатами опитування ВПО щодо їх участі у по­літичних та виборчих процесах, проведеного Міжнародною фунда­цією виборчих систем IFES спільно з GFK у грудні 2016 року, лише 7 % опитаних ВПО взяли участь у виборах Президента України та виборах народних депутатів України, що проводилися у 2014 році. На місцевих виборах 2015 року взагалі змогли проголосувати лише 4 % опитаних ВПО. Основні труднощі в реалізації права голосу на виборах зумов­лені положеннями чинного законодавства, які визначають критерії наявності або відсутності права голосу на виборах, поняття вибор­чої адреси та порядку зміни місця голосування без зміни виборчої адреси»^[93].

У поточному році дослідження, проведені Міжнародною органі­зацією з міграції, вказують на таке: «44 % опитаних ВПО збираються голосувати на майбутніх президентських і парламентських виборах в Україні. 37 % з тих, хто не збирається голосувати, впевнені в тому, що вони не мають права голосу, і 12 % не знають, як ВПО можуть взяти участь у голосуванні. Загалом, 64 % опитаних ВПО не знають про про­цедуру голосування на президентських і парламентських виборах. Що стосується місцевих виборів, то 61 % ВПО відповіли, що вони го­лосували б, якби мали таку можливість»^[94].

25 липня 2018 року Верховним Судом надано правову оцінку та висновки у справі № 161/16573/16-а^[95] щодо права голосу внутрішньо переміщених осіб у місцевих виборах.

Обставини справи

Внутрішньо переміщена особа звернулася до органу веденння Державного реєстру виборців із заявою про включення її до списку ви­борців на місцевих виборах і отримала відмову, обґрунтовану тим, що нею не надані документи, що підтверджують її належність до місцевої територіальної громади. При цьому довідка про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи не була врахована при розгляді даної заяви. У позовній заяві позивач просила визнати незаконним рішення відповідача про відмову в задоволенні заяви про зміну виборчої адреси у Державному реєстрі виборців, зобов'язати відповідача внести такі дані згідно з відомостями про місцезнаходження позивача, що вказані у довідці про реєстрацію позивача як внутрішньо переміщеної особи.

Верховний Суд у своєму рішенні вказує на те, що згідно з Зако­ном України «Про місцеві вибори» право голосу на виборах депутатів міської ради, виборах міського голови мають громадяни України, які мають право голосу відповідно до статті 70 Конституції України, нале­жать до відповідної територіальної громади та проживають у межах відповідного виборчого округу.

Належність громадянина до відповідної територіальної громади та проживання його на відповідній території визначаються його за­реєстрованим місцем проживання.

У той же час згідно з нормами Закону України «Про державний ре­єстр виборців», виборчою адресою виборця є адреса його житла або місця перебування виборця чи інша адреса, що замінює адресу житла виборця, яка є підставою для віднесення виборця до відповідної ви­борчої дільниці.

Виборча адреса виборця визначається за зареєстрованим місцем проживання та адресою житла виборця відповідно до Закону Укра­їни «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Із системного аналізу норм Закону України «Про свободу пере­сування та вільний вибір місця проживання в Україні», яким передба­чено, що реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державно­го демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла, та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким встановлено, що територіальна громада - жителі, об'єднані по­стійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійни­ми адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр, Судом зроблено висновок про те, що в контексті справи, яка розглядається «зареєстроване місце проживання не повинно бути тимчасовим».

Натомість, оскільки відповідно до частини 1 статті 5 Закону Укра­їни «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує її місце проживання лише на певний період, тобто не постійне, а тим­часове проживання на відповідній території, така реєстрація не може слугувати підставою щодо права участі на місцевих виборах на цій території.

Таким чином, Судом констатовано, що право участі на місцевих виборах є лише у тих громадян України, які постійно проживають на відповідній території та мають реєстрацію постійного місця прожи­вання на території відповідного села, селища, міста. Отже, відповідно, згідно з чинним законодавством, мехінізми участі у місцевих виборах (права голосу) для внутрішньо переміщених осіб відсутні.

У цьому контексті варто згадати, що у 2014-2015 роках в одиноч­них справах судами першої та апеляційної інстанцій було винесено рішення у декількох справах на користь позивачів, внутрішньо пере­міщених осіб, однак розглядати їх більш детально відсутня потреба у зв'язку із тим, що підходи у законодавчому регулюванні стосовно правового стану місця проживання ВПО змінилися.