Аналіз судової практики з питань пенсійного забезпечення внутрішньо переміщених осіб
Питання соціального забезпечення населення на сьогодні залишаються одними із найбільш актуальних в суспільстві. Більш того, саме ця категорія справ становить значну частину судової практики в цілому по Україні.
Однак саме стосовно внутрішньо переміщених осіб та осіб, які залишились проживати на тимчасово окупованій території, правове врегулювання є найбільш суперечливим та неоднозначним у застосуванні.Зокрема, лише більше ніж через півроку після оголошення Анти- терористичної операції (АТО) на Сході України були розроблені та за- тверждені перші нормативно-правові акти, що були покликані врегулювати правове становище внутрішньо переміщених осіб, а також визначитись щодо взаємовідносин держави і громадян, які залишились проживати на непідконтрольній території чи в зоні активних бойових дій. Так, у жовтні-листопаді 2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (від 20 жовтня 2014 року № 1706), а Кабінетом Міністрів України - постанови: «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» від 7 листопада 2014 року № 595, «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 1 жовтня 2014 року № 509, «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 року № 637.
Ураховуючи віковий та соціальний склад населення регіону, дія вказаних нормативних актів найбільше відобразилась на уразливих та соціально незахищених верствах населення - пенсіонерах та отримувачах соціальних виплат, як то: інваліди, діти, особи, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною тощо.
Ключову роль у цьому процесі відіграла постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» від 7 листопада 2014 року № 595, норми якої, зокрема, передбачали припинення виплат на непідконтрольних Уряду територіях, відновлення таких виплат після фактично деокупації, та встановлювали можливість отримання пенсійних і соціальних виплат у разі переміщення.
В цьому контексті варто вказати, що окремі положення, зокрема пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого цією постановою, були визнані незаконними і нечинними з моменту прийняття рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва[63], що залишене без змін Київським апеляційним адміністративним судом[64].Проте це рішення суду було виконане Кабінетом Міністрів суто технічно - затверджено нову редакцію оспорюваного положення без зміни суті, більше того, майже без зміни змісту норми в цілому[65].
Необхідно зазначити, що установлені вимоги щодо доступу осіб, котрі були зареєстровані отримувачами пенсійних виплат на нині тимчасово окупованих територіях, до 2016 року мали швидше формальний характер (принаймні вони були достатньо доступними для мобільних осіб), а отже, судові спори щодо виплат мали поодинокий характер.
Проте затвердження постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 8 червня 2016 року № 365 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/ перебування, якими передбачалось ряд обмежень для ВПО - отримувачів пенсійних та соціальних виплат, спричинили ситуацію масових припинень виплат, а відповідно зростаючу кількість позовів щодо визнання дій територіальних органів Пенсійного фонду України та управлінь соціального захисту населення незаконними.
Перш за все необхідно зазначити, що ряд норм, встановлених цією постановою та постановою Кабінету Міністрів № 637 визнано нечинними Окружним адміністративним судом міста Києва (пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 та абзац 10 пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 року № 637)[66]. Вказане рішення залишене без змін Київським апеляційним адміністративним судом[67]; Верховним Судом касаційна скарга Кабінету Міністрів України також залишена без задоволення[68].
Натомість ще до винесення вказаного вище рішення Верховним Судом за поданням судді Донецького окружного адміністративного суду було розглянуто та ухвалено рішення у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі.
Еще по теме Аналіз судової практики з питань пенсійного забезпечення внутрішньо переміщених осіб:
- Окремі аспекти захисту прав внутрішньо переміщених осіб у сфері пенсійного забезпечення[391]
- Додаток 4. Результати моніторингу національної судової практики з питань внутрішнього переміщення: кількісний вимір
- Судова практика з питань доступу внутрішньо переміщених осіб до соціальних виплат
- Захист права на житлове забезпечення внутрішньо переміщених осіб[290]
- Особливості забезпечення та захисту права внутрішньо переміщених осіб на отримання земельної ділянки[338]
- Практика судів щодо реалізації виборчих прав внутрішньо переміщених осіб
- Процедури адміністративного оскарження як інструмент захисту прав внутрішньо переміщених осіб[104]
- Спадкові права внутрішньо переміщених осіб[257]
- Юрисдикційна та неюрисдикційна форми захисту прав внутрішньо переміщених осіб[79]
- Структура обов'язку держави захищати права внутрішньо переміщених осіб
- Сутнісний зміст права захисту внутрішньо переміщених осіб
- Додаток 3. Рішення національних судів у справах, пов'язаних з вимушеним внутрішнім переміщенням, в яких застосовано відповідні стандарти Ради Європи та інші міжнародні стандарти прав людини (витяги) (та Керівні принципи ООН з питань внутрішнього переміщення)
- Захист прав внутрішньо переміщених осіб органами місцевого самоврядування[130]
- Значення Європейського суду з прав людини у механізмі захисту прав внутрішньо переміщених осіб[47]
- Розділ 3. національний процедурний ТА ІНСТИТУЦІЙНИЙ рівень захисту прав внутрішньо переміщених осіб
- Додаток 1. Обрані справи Європейського суду з прав людини, пов'язані із захистом прав людини внутрішньо переміщених осіб та інших осіб, які постраждали від конфлікту (витяги)[118]
- Юридичні підстави застосування європейських та інших міжнародних стандартів захисту прав внутрішньо переміщених осіб в Україні
- Судовий захист прав внутрішньо переміщених осіб в Україні: врахування європейських та інших міжнародних стандартів