Аналіз судової практики з питань пенсійного забезпечення внутрішньо переміщених осіб

Питання соціального забезпечення населення на сьогодні за­лишаються одними із найбільш актуальних в суспільстві. Більш того, саме ця категорія справ становить значну частину судової практики в цілому по Україні.

Зокрема, лише більше ніж через півроку після оголошення Анти- терористичної операції (АТО) на Сході України були розроблені та за- тверждені перші нормативно-правові акти, що були покликані врегу­лювати правове становище внутрішньо переміщених осіб, а також ви­значитись щодо взаємовідносин держави і громадян, які залишились проживати на непідконтрольній території чи в зоні активних бойових дій. Так, у жовтні-листопаді 2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (від 20 жовтня 2014 року № 1706), а Кабінетом Мі­ністрів України - постанови: «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінан­сової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» від 7 листопада 2014 року № 595, «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 1 жовтня 2014 року № 509, «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 року № 637.

Ураховуючи віковий та соціальний склад населення регіону, дія вказаних нормативних актів найбільше відобразилась на уразливих та соціально незахищених верствах населення - пенсіонерах та отри­мувачах соціальних виплат, як то: інваліди, діти, особи, що перебува­ють у відпустці по догляду за дитиною тощо.

Ключову роль у цьому процесі відіграла постанова Кабінету Мі­ністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової під­тримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луган­ської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» від 7 листопада 2014 року № 595, норми якої, зокрема, передбачали припинення виплат на непідконтрольних Уряду терито­ріях, відновлення таких виплат після фактично деокупації, та встанов­лювали можливість отримання пенсійних і соціальних виплат у разі переміщення.

Проте це рішення суду було виконане Кабінетом Міністрів суто технічно - затверджено нову редакцію оспорюваного положення без зміни суті, більше того, майже без зміни змісту норми в цілому^[65].

Необхідно зазначити, що установлені вимоги щодо доступу осіб, котрі були зареєстровані отримувачами пенсійних виплат на нині тимчасово окупованих територіях, до 2016 року мали швидше фор­мальний характер (принаймні вони були достатньо доступними для мобільних осіб), а отже, судові спори щодо виплат мали поодинокий характер.

Проте затвердження постановою Кабінету Міністрів України «Де­які питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 8 червня 2016 року № 365 Порядку призначення (віднов­лення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та По­рядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внут­рішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/ перебування, якими передбачалось ряд обмежень для ВПО - отри­мувачів пенсійних та соціальних виплат, спричинили ситуацію масо­вих припинень виплат, а відповідно зростаючу кількість позовів щодо визнання дій територіальних органів Пенсійного фонду України та управлінь соціального захисту населення незаконними.

Перш за все необхідно зазначити, що ряд норм, встановлених цією постановою та постановою Кабінету Міністрів № 637 визнано нечинними Окружним адміністративним судом міста Києва (пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внут­рішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені поста­новою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 та аб­зац 10 пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопа­да 2014 року № 637)^[66]. Вказане рішення залишене без змін Київським апеляційним адміністративним судом^[67]; Верховним Судом касаційна скарга Кабінету Міністрів України також залишена без задоволення^[68].

Натомість ще до винесення вказаного вище рішення Верховним Судом за поданням судді Донецького окружного адміністративного суду було розглянуто та ухвалено рішення у зразковій справі про при­пинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі.