Анексія Криму та збройний конфлікт на Донбасі зумовили нові надважливі виклики, що постали перед національною право­вою системою та відбились у національній судовій практиці.

Надзвичайно складною проблемою у сфері правового регулювання стала необхідність трасформації правового поля до умов вимушеного переміщення через конфлікт, тоді як міжнародні підходи до подібних питань взагалі не були відомі законодавцю.

Не можна з упевненістю констатувати, що таке завдання було успішно вирішене. В той час як відповідь на одні проблеми було швид­ко знайдено, щодо інших - уже впродовж п'яти років можна констату­вати майже повний правовий вакуум. На противагу цьому у питаннях соціальної сфери розроблена та з високою періодичністю змінюється правова рамка, однак її неорганічне поєднання з наявною правовою базою викликає ще більше спорів та суперечностей.

Проведений у рамках Проекту Ради Європи «Внутрішнє перемі­щення в Україні: розробка тривалих рішень» Моніторинг національ­ної судової практики продемонстрував певні тенденції у розвитку стандартів судочинства, які стосуються захисту прав внутрішньо пе­реміщених осіб. Порівняльний аналіз дослідження судових рішень у справах щодо захисту прав людини ВПО у період з 2014 по серед­ину 2017 року (перший етап дослідження) та у період 2017-2018 ро­ків (другий етап дослідження) засвідчив, що вирішальне значення для удосконалення судового захисту прав ВПО у деяких категоріях справ мали міжнародні стандарти у сфері прав людини, зокрема Конвенція та практика Суду. За даними Моніторингу у період 2014-2017 років українські суди у 16 % справ застосовували посилання на практику Суду, а у ході наступного дослідження було встановлено, що у 51 % справ протягом 2017-2018 років є посилання на практику Суду. Як і на першому етапі, у другій фазі дослідження ці факти підтверджують­ся прикладами справ, коли звернення до практики ЄСПЛ дозволяло суду встановити невідповідність вітчизняного законодавства євро­пейським стандартам захисту прав людини ВПО й застосувати такі стандарти; а у випадках недостатньої визначеності законодавства або наявності певних прогалин у ньому вирішити справу відповідно до та­ких стандартів.

У цілому ввесь масив судової практики, яка виникла у зв'язку із збройним конфліктом чи має певне опосередковане відношення, можна умовно розділити на декілька категорій справ: пов'язані із пен­сійним та соціальним забезпеченням; встановлення фактів, що мають юридичне значення; компенсація за завдану шкоду, насамперед май­ну цивільного населення; трудові, податкові спори.

Варто зазначити, що у деяких категоріях справ судами виробле­но усталену практику. Наприклад, завдяки величезній кількості звер­нень до суду, так само як і внесенню відповідних змін до Цивільного процесуального кодексу України у 2016 році (які також збереглись у новій редакції Кодексу), подібною є практика щодо встановлення фактів народження або смерті осіб на тимчасово окупованій терито­рії. Ці категорії справ розглядаються судами у максимально короткі строки, а відповідні заяви (за наявності доказів) в абсолютній біль­шості справ підлягають задоволенню. Більше того, Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного су­веренітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» передбачено, що будь-який акт, виданий де- факто владою на окупованих територіях, є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до за­яви про державну реєстрацію народження особи та заяви про дер­жавну реєстрацію смерті особи, а отже, можна очікувати на розро­блення окремого порядку встановлення таких фактів у позасудовому порядку.

Також можна навести приклад зменшення кількості судових спо­рів у зв'язку зі змінами в законодавстві. Наприклад, у 2016-2017 роках значна кількість судових спорів стосувалась питань адресної допо­моги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на про­живання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, однак після відповідних змін до Порядку, затвердженого постановою Кабі­нету Міністрів України № 505, спірні положення було скасовано. Що характерно, до затвердження цих змін судами уже було вироблено майже одностайний підхід до вирішення таких спорів. З огляду на за­значене, аналізувати судову практику щодо вказаних вище питань не вбачається необхідним.

На даний момент найбільш актуальними питаннями в судовій практиці залишаються питання в соціальній сфері, спори, пов'язані із відшкодуванням завданої шкоди, а також захист громадянських прав. При цьому варто зазначити, що у цих категоріях справ судами пере­важно вироблено кілька підходів, які найчастіше є діаметрально про­тилежними.

Цей висновок підтверджує критичний аналіз окремих справ пев­них категорій, які максимально відображають різні підходи з одного й того самого питання та їх аргументацію.