Спадкові права внутрішньо переміщених осіб[257]

Питання спадкового права були і залишаються в центрі уваги су­спільства та держави, законодавців, дослідників, науковців та кожно­го громадянина, оскільки спадкування так чи інакше стосується ін­тересів кожного.

операції (сьогодні операції об’єднаних сил) виникло чимало юридич­них проблем, зокрема при відкритті спадщини та оформленні спад­кових прав осіб, переміщених з окупованої території чи території, на якій відбувається збройний конфлікт.

Головним нормативно-правовим документом, який встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб (далі ВПО), є Закон України від 20.10.14 р. № 1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»^[258], ч.1 ст.1 якого визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадя­нин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тим­часової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техноген­ного характеру. Факт внутрішнього переміщення ВПО підтверджу­ється довідкою про взяття на облік ВПО, порядок видачі якої регла­ментовано постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.14 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»^[259]. Важливо зазначити, що переміщена особа повинна одержати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видається безстроково. У довідці зазначаються відомості про покинуте місце проживання та про фак­тичне місце проживання після переселення.

Станом на 2 травня 2018 року, за даними структурних підроз­ділів соціального захисту населення обласних та Київської міської державних адміністрацій, взято на облік 1 500 186 переселенців або 1 225 470 сімей з Донбасу і Криму.

Статтею 1221 ЦКУ, статтею 11-1 Закону України «Про забезпе­чення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово оку­пованій території України»^[261], статтею 9-1 Закону України «Про тим­часові заходи на період проведення антитерористичної операції»^[262] врегульовано питання спадкових прав на майно, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній території та на тимчасово окупованій території України. Вони забезпечили в деякій мірі можливість вну­трішньо переміщеним особам, що стали спадкоємцями, реалізувати свої спадкові права за місцем їхнього фактичного проживання. Сто­совно витребування документів про місце проживання спадкодавця, слід звернути увагу на лист Міністерства юстиції України «Щодо на­дання роз’яснення» від 03.03.2016 № 1535/13/32-16^[263], де зазначено, що відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» територія прове­дення антитерористичної операції - територія України, на якій роз­ташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Мі­ністрів України переліку, де проводилася антитерористична опера­ція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014^[264]. Враховуючи наведене, надання довідки житлово - експлуатаційної організації з місця проживання спадкодавців, які проживали та були зареєстровані на території проведення антитеро- ристичної операції, не може вимагатися.

Прийняття спадщини

Відповідно до статей 1268 та 1269 ЦКУ прийняття спадщини здійснюється шляхом:

1) звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини до будь-якого нотаріуса на території України з дотриманням встановле­ного ст. 1270 ЦКУ шестимісячного строку для подання заяви. Пропу- щення цього строку тягне наслідки, передбачені ст. 1272 ЦКУ, у тому числі щодо звернення до суду з позовною заявою про визначення до­даткового строку для прийняття спадщини;

2) постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (п. 3.21. глави 10 розділу ІІ Порядку^[265]), у разі якщо спадкоємець протягом 6 місяців, встановлених для прийняття спадщини, не заявив про відмову від неї;

3) малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, ци­вільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, коли згода на відмову від спадщини надана органом опіки та піклування (ч.2, 4 ст.1273 ЦКУ).

При зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотарі­ус, серед іншого, вправі вимагати додаткові відомості щодо наявності/ відсутності інших спадкоємців (осіб, які закликаються до спадкування) шляхом направлення запитів до уповноважених на те органів.

З огляду на те, що є труднощі в отриманні такої інформації на непідконтрольній Україні території, відомості про наявність/відсут- ність осіб, які постійно проживали, тобто були зареєстровані зі спад­кодавцем на час відкриття спадщини, зазначаються спадкоємцями у відповідних заявах.

При цьому, нотаріус має роз'яснити спадкоємцям положення статті 27 Закону України «Про нотаріат» щодо відповідальності за подання неправдивих відомостей, а також наслідки прийняття спад­щини іншими спадкоємцями (за згодою спадкоємців або через суд) з урахуванням норм статті 1280 ЦКУ, яка передбачає порядок перероз­поділу спадщини.

Документи, які підтверджують спадкування: якщо відбуваєть­ся спадкування за заповітом - копія заповіту. У період з 04.11.2014 по 31.07.2015 деякі нотаріуси продовжували посвідчувати заповіти на не- підконтрольній території Луганської та Донецької областей, при цьому вони не мали можливості зареєструвати такий заповіт у Спадковому реєстрі, але вносили інформацію про використаний на заповіт бланк до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів.

Нотаріус має з'ясувати коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, зокрема непрацездатність утриманця за віком може бути підтверджена паспортом, свідоцтвом про народження; непрацез­датність за станом здоров'я - за пенсійним посвідченням або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.

Зазначимо, що документи, видані в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі є недійсними з 27.04.2014 (набрання чинності Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»), а в зоні проведення операції об'єднаних сил ( Донецька та Луганська області) - з 18.11.2014 (введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року).

Відкриття спадщини

Згідно з підпунктом 1.1. пункту 1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчи­нення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мі­ністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5^[266] (далі - Порядок), спад­щина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За загальним правилом при зверненні спадкоємця у зв'язку з від­криттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наяв­ності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнахо­дження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Місце і час відкриття спадщини

Відповідно до статті 1221 ЦКУ місцем відкриття спадщини є ос­таннє місце проживання спадкодавця - померлого. Якщо місце про­живання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є міс­цезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Згідно з підпунктом 1.7 пункту 1 глави 10 розділу ІІ Порядку ча­сом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Рішення суду про оголошення фізичної осо­би померлою або про встановлення факту смерті особи в певний час не може бути прийнято нотаріусом на підтвердження факту смерті^[267].

В разі, коли спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодав­ця. Враховуючи вказане, пунктом 1.13. глави 10 розділу ІІ Порядку пе­редбачено, що місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово - експлуатаційної організації, довідкою правління житлово - будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживан­ня) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постій­не місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довід­кою військкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом від 12.02.2015 р. № 189-VIII, який набув чинності 04.03.2015році.

Чимало людей, залишилося на тимчасово неконтрольованій те­риторії, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Відсутній доступ у приватних нотаріусів до електронних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України унеможливлює оформлення спадкових прав та видачу свідоцтва про право на спадщину за українськими за­конами на такій території. На виконання наказу Головного управління юстиції у Донецькій області від 18.11.2014 №69/2 «Про переміщення Головного та територіальних управлінь юстиції, відділів державної ви­конавчої служби, відділів державної реєстрації актів цивільного стану, державних нотаріальних контор» з тимчасово неконтрольованої тери­торії, державні нотаріальні контори були перереєстровані на терито­рію, підконтрольну українській владі, але фактично перемістилися та виконують свої обов'язки не всі перереєстровані держнотконтори.

Місця відкриття спадщини, яка знаходиться на непідконтрольній Україні території

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких зако­нодавчих актів України щодо забезпечення реалізації права на спад­кування» та статті 11-1^[268] Закону України «Про забезпечення прав і сво­бод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та статті 9-1^[269] Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якщо останнім місцем про­живання спадкодавця є тимчасово окупована територія (АР Крим) або населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України (зона АТО)^[270] місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про во­левиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, зацікавлених в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів^[271]. Як свідчить практика, інформація щодо останнього місця проживання спадкодавця на непідконтрольній Україні території вказується спад­коємцями у відповідних заявах про прийняття/відмову від прийнят­тя спадщини тощо. При прийнятті відповідних заяв нотаріус повинен роз'яснити спадкоємцям положення статті 27 Закону України «Про но­таріат» щодо відповідальності за подання неправдивих відомостей.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна - основ­на частина рухомого майна знаходиться на окупованій території або в зоні проведення операції об'єднаних сил (далі ООС), місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлен­ня щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заці­кавлених в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів^[272].

В разі, якщо особа яка померла, була зареєстрована, як внутрішньо переміщена особа на території, підконтрольній українській владі, право на спадщину оформляється за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, тобто без урахування вимог ст. 9¹ Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». В такому випадку останнім місцем проживання спадкодавця вважається місце реєстрації як внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Після чого нотаріус, яким прийнята перша заява, заводить спад­кову справу, яка підлягає реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвер­дження Порядку реєстрації деяких спадкових справ у Спадковому реєстрі» від 15.04.2015 № 210^[273]. Відсутність/наявність заведених спадкових справ перевіряється за даними Спадкового реєстру. При наявності у спадковій справі всіх необхідних документів, кінцевою процедурою оформлення спадщини є видача свідоцтва про право на спадщину. Довідки, видані органами та установами, діяльність яких є незаконною, є недійсними і не створюють правових наслідків.

Документи, які необхідні для оформлення спадщини

Процедура вступу в права спадкоємця передбачає, перш за все, підготовку всіх необхідних документів для оформлення спадщини (свідоцтво про смерть, паспорт, ідентифікаційний код, документи, які посвідчують спорідненість, документи на транспортні засоби, пра- вовстановлюючі документи на нерухомість найчастіше перебувають у зоні ООС та інші).

В свою чергу, факт смерті спадкодавця нотаріус перевіряє шля­хом витребування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого ор­ганом державної реєстрації актів цивільного стану громадян (пункт 1 глави 10 розділу ІІ Порядку).

У разі неможливості пред’явлення такого свідоцтва, нотаріус по­винен витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або з Державного реєстру актів цивільного стану громадян повний витяг щодо актового запису про смерть. Для видачі свідоцтва про смерть необхідно подати до органів реєстрації актів цивільного стану на території України довід­ку з медичної установи про смерть спадкодавця на території АТО.

Звертаємо увагу, що свідоцтва про смерть, видані органами, створеними в порядку, не передбаченому законодавством України на непідконтрольній території, є недійсними (наприклад, ЛНР, ДНР тощо), тобто частина 3 статті 9 Закону України^[274] не визнає докумен­ти, видані окупаційною владою в Криму та на територіях, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в пов­ному обсязі свої повноваження.

Для отримання свідоцтва про смерть особи, яка померла на тим­часово окупованій території України, визначеної Верховною Радою України та Постановою Верховної Ради України^[275], слід: звернутися до будь - якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану, в межах території, підконтрольної легітимній владі України та отрима­ти письмову відмову, яка має бути використана при підготовці заяви до суду; подати до будь - якого суду (за межами вищезазначеної тери­торії, незалежно від місця проживання заявника) заяву про встанов­лення факту смерті особи на тимчасово окупованій території Украї­ни, а разом з нею документи про сплату судового збору.

Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупо­ваній території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України (стаття 257-1 ЦПК), в якій повин­но бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; викладені докази, що підтверджують факт смерті (доказами у справі можуть бути пояснення заявників, свідків, письмові та усні докази, звуко - і відеозаписи, висновки експертів)^[276].

На підставі рішення суду родичі померлого звертаються до орга­ну державної реєстрації актів цивільного стану для отримання свідо­цтва про смерть.

Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за ме­жами непідконтрольної Україні території.

При оформленні спадщини на підставі свідоцтва про смерть, ви­даних за межами непідконтрольної Україні території, рекомендуємо також здійснювати перевірку їх дійсності за даними Державного реє­стру актів цивільного стану громадян^[277].

Оскільки на теперішній час згідно зі статтею 46-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'яз­ково використовує відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян, то вказану інформацію нотаріус може одержати без­посередньо з цього реєстру.

Справи про встановлення факту смерті внутрішньо переміщених осіб невідкладно, з моменту надходження відповідної заяви до суду; під час розгляду спадкових справ обов'язково встановлюється факт переміщення особи та її реєстрація як внутрішньо переміщеної особи; місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна спадкоємців; документи, видані на тимчасово непідконтрольній державі Україні території, мо­жуть визнаватися такими, що видані з порушенням допустимого дже­рела та порядку отримання^[278]. Ухвалене судом рішення по даних справах підлягає негайному виконанню. Хоча рішення у справах про встанов­лення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому зазначе­ним Кодексом, оскарження рішення не зупиняє його виконання. Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається су­дом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Для отримання свідоцтва про смерть зацікавлена особа подає до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану ко­пію рішення суду про встановлення відповідного факту та паспорт громадянина України.

Повторне свідоцтво про смерть видається другому з подружжя та близьким родичам померлого (його дітям, у тому числі й усиновленим, братам і сестрам померлого, онукам, діду і бабі померлого як з боку батька, так і з боку матері) або особі, яка є спадкоємцем, якщо родинні стосунки або право на спадщину підтверджуються документально.

У разі неможливості пред’явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця нотаріус повинен витребувати від органу дер­жавної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів ци­вільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

У разі, коли до відключення реєстрів на території АТО деякі спад­коємці встигли подати заяви про прийняття спадщини нотаріусу, діє правило, згідно з яким лише нотаріус, який відкрив спадкову справу, має видавати свідоцтво про право на спадщину. Проте спадкоємець має право звернутись до суду з позовною заявою про встановлення факту прийняття спадщини.

При реалізації права вступу у спадкові права ВПО стикаються з проблемами, коли нотаріус відмовляє видати свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі того, що місце відкриття спад­щини після смерті ВПО не встановлене, тому потрібно звернутися до суду у порядку цивільного провадження з заявою про встановлення факту, що місцем відкриття спадщини після смерті громадянина є підконтрольне місто в Україні (наприклад, м. Ужгород). До заяви не­обхідно додати підтверджуючі докази того, що смерть особи настала саме в м. Ужгороді, а саме: лікарське свідоцтво про смерть, медичну книжку, докази отримання пенсії у м. Ужгороді, довідку з місця робо­ти та ін., також постанову нотаріуса про відмову вчинити нотаріаль­ну дію.

Прикладом ще однієї проблемної ситуації є відмова нотаріуса на підконтрольній території видати громадянці України свідоцтво про право на спадщину у зв’язку з тим, що спадкова справа була відкрита у м. Донецьку. У м. Донецьку брати зазначеної громадянки зверну­лися до цього ж нотаріуса (який відкрив спадкову справу) із заявою про відмову від спадщини. А нотаріус на підконтрольній території зазначила, що не має доступу до спадкових справ, які залишилися на тимчасово непідконтрольних територіях, а, відповідно, не може про­довжувати дії у цій відкритій раніше справі і видати свідоцтво про право на спадщину за законом, тому потрібно звернутися до суду з позовом до двох братів про визнання права власності на майно в по­рядку спадкування. До позову долучити підтверджуючі обставини справи документи та відмову нотаріуса про вчинення нотаріальних дій. Тобто наразі існує не вирішена на законодавчому рівні проблема, коли спадкова справа була відкрита на непідконтрольній території і доступу до неї немає. Діюче законодавство не передбачає механізму продовження ведення спадкової справи іншим нотаріусом на підкон­трольній території у такому випадку. Тому єдиним кроком за такої ситуації є звернення до суду з позовом про визнання права власності^[279].

Оформлення спадщини на території

Автономної Республіки Крим

Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон №1207) обмежує оформлення спадщини на майно, яке знаходиться на території АРК, тим самим унеможливлює оформлення права власності, подальше користуван­ня та розпорядження, а це прямо суперечить ст. 41 Конституції Укра­їни, яка декларує право кожного володіти, користуватися і розпоряд­жатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. На користь власника також виступають норми Європей­ської конвенції з прав людини (далі-ЄКПЛ), ратифікованої Україною. Зокрема, у ст. 1 Протоколу 1 до ЄКПЛ гарантується право фізичним та юридичним особам мирно володіти своїм майном^[280].

Відповідно до норм українського законодавства оформити спад­щину на території АРК є неможливим. Згідно зі статтею 9 Закону Укра­їни «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків, оскільки будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Проте вступити в спадщину можна відповідно до норм законо­давства Російської Федерації.

Можлива інша ситуація, якщо спадщина знаходяться на тери­торії України, а спадкодавець знаходився в АРК. В даному випадку спадкоємець не зможе розпоряджатись даним майном. Однак це не позбавляє права спадкоємця звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Оподаткування спадщини

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманого фі­зичною особою, яка має податкову адресу на території ВЕЗ «Крим», від фізичної особи-резидента, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та військовим збором - 1,5 %, оскільки відповідно до п. 5.3 ст. 5 Закону № 1636 фізична особа, яка має подат­кову адресу (місце проживання) на території ВЕЗ «Крим», прирівню­ються з метою оподаткування до нерезидента.

Якщо фізична особа (спадкоємець) має податкову адресу на ін­шій території України і за правовим статусом є внутрішньо перемі­щеною особою та одночасно є членом сім'ї спадкодавця першого сту­пеня споріднення, то дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманий такою особою, оподатковується податком на доходи фі­зичних осіб за нульовою ставкою. Водночас вказаний дохід звільня­ється від оподаткування військовим збором^[281].

Видача свідоцтва про спадщину

Відповідно до статті 1296 частини 1 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину^[282]. Останнє не створює жодних нових прав у спадкоємців на майно, а лише підтверджує вже існуюче право на нього, бо право на спадкування у них виникає з моменту відкриття спадщини.

При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва (пп. 4.1 п. 4 гл. 10 розділу ІІ По­рядку). Доказом родинних та інших відносин зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; повний витяг з реєстру актів цивільного стану щодо актового запису; копії рішень суду, що набрали за­конної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

У зв'язку з тим, що у нотаріусів виникають труднощі в отриманні додаткових відомостей, від уповноважених на те органів, з непідкон- трольної Україні території, інформація щодо наявності/відсутності інших спадкоємців, які постійно проживали, тобто були зареєстрова­ні зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, зазначаються спадко­ємцями у відповідних заявах^[283].

Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спад­ковій справі всіх необхідних документів, в тому числі документів, що підтверджують право власності померлого на спадкове майно (наприклад, свідоцтва про право власності, державні акти про право власності на землю, договори дарування чи купівлі-продажу, свідо­цтва про право на спадщину, тощо).

Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі відповід­ної заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч.2 ст. 1270 та ст. 1276, - не раніше зазначених у цих статтях строків, а саме:

1) ч.2 ст. 1270 ЦКУ - якщо виникнення у особи права на спадку­вання залежить від неприйняття спадщини або відмови від її при­йняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадко­ємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що за­лишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців;

2) ст. 1276 ЦКУ- якщо спадкоємець за заповітом або за законом по­мер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийнят­тя належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язко­вої частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова тран­смісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Відповідно до статті 66 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за місцем відкриття спадщини, тобто за місцем подання першої заяви, яке є також місцем знаходжен­ня спадкової справи (тим нотаріусом, якому подана заява, оскільки він завів спадкову справу).

Слід зазначити, що нотаріуси з 01.02.2017 отримали безпосеред­ній доступ до Державного реєстру актів цивільного стану громадян^[284].

У разі невідповідності інформації у поданих документах та за да­ними реєстру, або взагалі відсутності необхідних відомостей, нотарі­ус може направити до відділу державної реєстрації актів цивільного стану громадян письмовий запит щодо витребування копії актового запису цивільного стану.

Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені мож­ливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до спадкоємства за законом, вони можуть бути за пись­мовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і по­дали докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину (пп. 4.5 п. 4 гл. 10 роз­ділу ІІ Порядку). У іншому випадку спадкоємець звертається до суду для підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем.

Свідоцтво про право на спадщину являє собою окремий документ, що видається на ім'я всіх спадкоємців або, за їхнім бажанням, кожному окремо. Одержання свідоцтва про право на спадщину є загальним по­рядком оформлення спадкових прав. Свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що під­лягає обов'язковій державній реєстрації. Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації, та місця його зна­ходження нотаріус вимагає подання відповідних документів^[285].

Місце зберігання спадкової справи, заведеної на підконтрольній території щодо спадщини, яка знаходиться на непідконтрольній Україні території

Якщо спадкова справа була відкрита після 04.03.2015 з визна­ченням місця відкриття спадщини відповідно до статті 11-1 Зако­ну України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», або статті 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антите- рористичної операції», місце відкриття спадщини змінити не можна, воно незмінне стосовно цієї спадкової справи, а, відповідно, й місце її зберігання.

Відповідно до статті 66 Закону України «Про нотаріат» видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Тобто, після деокупації, наприклад, Автономної Республіки Крим, всі спадкові права щодо спадкових справ, відкритих відповідно до статті 11-1 спеціального Закону, будуть продовжувати оформлюватись там, де заведені.

Міністерство юстиції України намагалося врегулювати це питан­ня своїм листом від 17.07.2014, де зазначено, що заява, передбачена підпунктом 2.1 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нота­ріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністер­ства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, може бути тимчасово прийнята будь-яким нотаріусом за місцем звернення спадкоємця, не­залежно від місця відкриття спадщини. Заведена на підставі поданої заяви спадкова справа підлягає реєстрації відповідно до вимог під­пункту 2.6 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку. Після відновлення роботи установ нотаріату Донецької та Луганської областей вказані документи повинні бути передані за належністю приватному нотарі­усу або до державної нотаріальної контори, до компетенції яких вхо­дить подальше ведення спадкової справи»^[286].

Інформація щодо місця зберігання спадкової справи^[287] зазначаєть­ся нотаріусом у Спадковому реєстрі у день заведення спадкової спра­ви^[288]. У разі передачі спадкової справи від одного нотаріуса до іншого, дані щодо зміни місця зберігання спадкової справи в обов’язковому порядку відображаються у Спадковому реєстрі.

Що стосується питання доступу до архівів нотаріальних доку­ментів, які залишилися на непідконтрольній Україні території, а та­кож можливості їх передачі з указаних територій, то на законодавчо­му рівні воно залишається відкритим^[289].

4.4.