Зразкова справа про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі

Обставини справи

Позивач у справі є громадянкою України, пенсіонеркою за віком, внутрішньо переміщеною особою. З моменту переміщення з непід- контрольної території Позивач перебувала на обліку в Бахмутсько- му об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької облас­ті та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі електронної пенсійної справи, яка надійшла з управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька.

З квітня 2017 року Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплату пенсії ОСОБА_6 de facto при­пинило. Причиною припинення виплати пенсії було вказано: «у зв'язку з проведенням верифікації за списками СБУз 01 квітня 2017року випла­ту пенсії за пенсійною справою призупинено до з'ясування». Також цим управлінням Пенсійного фонду України було видано розпорядження від 24 березня 2017 року «Про припинення виплати пенсії до з'ясування».

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо припинення з 01 квітня 2017 року виплати призначеної пенсії, позивач через свого представника звернулася до суду з адміністративним позовом.

З повним текстом рішення можна ознайомитись за номером: справа № 805/402/18, провадження № Пз/9901/20/18^[69].

Доцільність розгляду цієї справи як зразкової Верховний Суд мо­тивував тим, що станом на момент надходження подання Донецько­го окружного адміністративного суду про розгляд вказаної справи як зразкової, у цьому суді на розгляді перебувало 226 типових справ про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відповідними територіальними управліннями Пенсійного фонду України.

Верховним Судом у зразковій справі було визначено ознаки типо­вих справ, обставини зразкової справи, які обумовлюють типове за­стосування норм матеріального права та обставини, які виключають типове застосування норм матеріального права та порядок застосу­вання таких норм.

Зокрема, Верховний Суд визначив такі ознаки типових справ про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам:

1) позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призна­чено пенсію згідно із Законом № 1058-iV та який/яка є внут­рішньо переміщеною особою;

2) відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду Укра­їни, на пенсійному обліку якого перебуває позивач;

3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюють­ся одними нормами права (у зв'язку з припиненням територі­альними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбаче­ні пунктами 1,3-5 частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV);

4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному ви­словлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії).

У рішенні визначено також обставини зразкової справи, які обу­мовлюють типове застосування норм матеріального права, зокрема, висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосу­ванню в адміністративних справах, в яких позивач:

1) є громадянином України;

2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджуєть­ся довідкою органів соціального захисту населення про взят­тя її на облік як внутрішньо переміщеної особи;

3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV;

4) поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем;

5) відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.

Також Верховним Судом визначено обставини, які виключають типове застосування норм матеріального права та порядок застосу­вання таких норм, зокрема висновки Верховного Суду в цій зразко­вій справі не підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення пенсіонерів, яким призначено пенсію згідно із За­коном № 1058-iV та які є внутрішньо переміщеними особами, якщо нарахування та виплату такої пенсії їм припинено за рішенням тери­торіальних органів Пенсійного фонду України з підстав, які передба­чені пунктами 1,3-5 частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV в редакції на день прийняття цього рішення.

Варто зазначити, що Верховним Судом у ході всебічного розгляду справи здійснено аналіз національного законодавства, міжнародного права з прав людини та практики Європейського суду з прав людини, а також міжнародні рекомендаційні акти стосовно внутрішнього пе­реміщення.

Так, посилаючись на Керівні принципи з питання переміщення осіб всередині країни (документ ООН E∕CN.4∕1998∕53∕Add.2 (1998)^[70]), рекомендаційні положення яких значною мірою відображені у За­коні України «Про права та свободи внутрішньо переміщених осіб», Верховний Суд перш за все вказує на те, що «спеціальний статус внут­рішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи» (пункт 50), а також, що «статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазна­чено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг кон­ституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації» (пункт 51).

Що не менш важливо, у рішенні Суд аналізує чинну нормативно- правову базу у сфері, що регулює питання соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб, яка здебільшого складається із актів Кабінету Міністрів України (постанови № 637, 509, 365) та робить ви­сновок щодо взаємозв'язку між застосуванням таких нормативних актів та обсягом відповідних судових спорів: «Чинний механізм ви­плати пенсій, який поєднує право на пенсію з реєстрацією пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, призвів до численних звернень до суду з адміністративними позовами про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відповідними територіальними управліннями Пенсійного фонду України» ( пункт 64).

Аналізуючи законодавство у сфері правовідносин, щодо яких ви­ник спір, Верховний Суд наголошує на засадничих положеннях, зо­крема:

1) принципи, засади і механізми функціонування системи за­гальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соці­альних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV;

2) частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові за­конодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організа­ція та порядок здійснення управління в системі пенсійного за­безпечення;

3) ураховуючи те, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечен­ня, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складо­вою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюва­тися підзаконними актами.

Оцінюючи дії управління Пенсійного фонду України щодо припи­нення виплати пенсії позивачу, Верховний Суд посилається на нор­ми частини 1 статті 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом), а також на рішення Консти­туційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 та рішен­ня Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України» щодо застосованого ними підходу, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини.

Зокрема, Суд наводить позицію Конституційного Суду України: «виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадяни­на на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з та­кою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право не­залежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Украї­ні чи за її межами» та Європейського суду з прав людини: «право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявни­ка, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Кон­венції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу».

У зв'язку з цим Верховний Суд робить такий висновок: «У рішен­нях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав лю­дини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержан­ня не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий під­хід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уря­ду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується стат­тею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах пере­буває на території України» (пункт 70).

Задовольняючи позов, зокрема визнаючи протиправним рішення територіального управління Пенсійного фонду України про припи­нення пенсії та зобов'язуючи відновити виплату пенсії, Верховний Суд посилається на норми Конституції, за змістом яких Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до ви­ключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Зокре­ма, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключ­но законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійно­го забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу Суд звернув на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону, при цьому зауважуючи, що норматив­но-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

У контексті конкретної справи Суд зазначив, що постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, зокрема, непідтвердження фактичного місця проживання не є перед­баченою законом підставою для припинення виплати пенсії. Варто нагадати, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Ки­єва, залишеного без змін Київським апеляційним адміністративним судом та Верховним Судом зазначені положення постанови Кабінету Міністрів України було визнано нечинними.

Що особливо важливо, у своєму рішенні Верховний Суд засто­сував аналіз ситуації на відповідність практиці Європейського суду з прав людини (пункти 82-87) стосовно захисту прав людини відпо­відно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав лю­дини і основоположних свобод.

Так, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини у справах «Суханов та Ільченко проти України», «Щокін проти Украї­ни», Суд вказує, що «право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», а відповідно, в контексті попереднього аналізу законодавства «втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі».

Таким чином, встановлення Судом відсутності законності втру­чання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, Верхов­ним Судом визначено достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено, «а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним».

4 вересня 2018 року Велика Палата Верховного Суду постановила апеляційну скаргу Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення, а рішен­ня суду - без змін^[71].