Практика оскарження дій управлінь соціального захисту, які припиняли виплату трудових пенсій внутрішньо переміщеним особам на підставі того, що останні не проходили фізичну ідентифікацію у відділеннях «Ощадбанку»

У таких рішеннях суди констатують факт того, що наявність у по­зивачів статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не пе­редбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, іден­тифікацію особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду у запереченнях на такі позовні заяви по­силаються на те, що пенсія позивачу була припинена у зв'язку з трива­лою відсутністю за місцем проживання. Однак суди вважають, що такі заперечення суперечать праву на вільний вибір місця проживання в Україні, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а тому ніхто не може позбавляти особу права на отримання призначеної йому пенсії. Тому суди зазначають, що відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на отримання пенсії через впровадже­ний механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб та отримання відповідної довідки. Також суди зазначають, що припинення виплати пенсії позивачу відбувається не у спосіб, передбачений Законом Укра­їни, а з точки зору положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було «законним».

Нагадуючи про те, що засіб юридичного захисту має бути ефек­тивним як на практиці, так і за законом, та сприяти реальному віднов­ленню порушеного права, беручи до уваги приписи частини 2 статті 9 КАС України, суди вважають за доцільне визнавати протиправними такі рішення органів Пенсійного фонду та скасовують їх^[110].

Основу проблеми становить те, що постанови Кабінету Міністрів України № 365 та № 673^[111] встановлюють додаткові умови верифіка­ції та фізичної ідентифікації для внутрішньо переміщених осіб-пенсі- онерів та встановлюють додаткові підстави для припинення виплат пенсій внутрішньо переміщеним особам. Суди підкреслюють, що припинення виплати пенсій можливе лише у випадках, установлених Законом, а прийняті постанови Кабінету Міністрів України не можуть вносити зміни чи доповнювати підстави для припинення пенсійних виплат, встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У рішеннях у цих справах суди на­гадують про позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, де Суд визнав неможливим поставлення права на отримання пенсії в залежності від місця проживання заявника^[112].