Рішення Верховного Суду у справі про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії (про призначення та виплату державної допомоги при народженні дитини)
ПОСТАНОВА
14.02.2018
справа № 591/610/16-а
провадження № К/9901/12622/18
Витяг
Верховний Суд ВСТАНОВИВ:
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Сумської міської ради про скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про відмову в призначенні соціальної допомоги від 16.11.2015 та зобов'язання відповідача призначити соціальну допомогу при народженні дитини.
2. Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови виплатити позивачу соціальну допомогу при народженні дитини за відсутності законних підстав для такої відмови.
3. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 18.05.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016, позов задоволено повністю.
4. У поданій касаційній скарзі Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
5. Клопотань про розгляд касаційної скарги за їх участю учасниками справи не заявлено.
II. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
6. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що допомога при народженні дитини призначається та виплачується виключно за умови, якщо відповідне звернення надійшло від особи не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. В даному випадку позивач у встановлений строк із зверненням про призначення допомоги до відповідача не звернулася, а відтак втратила право на отримання зазначеної допомоги.
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не змогла вчасно надати Управлінню соціального захисту населення Сумської міської ради повний пакет документів, необхідних для призначення допомоги, внаслідок обставин, які не залежали від її волі, а тому її право на отримання зазначеної допомоги підлягає поновленню.
IV. ОЦІНКА СУДУ
16. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
17. Згідно зі статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.
18. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки від 09.09.2015 позивач взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території до м. Суми.
20. Звертаючись 15.10.2015 до відповідача із заявою про нарахування і виплату допомоги при народженні дитини, позивач надала свідоцтво про народження дитини, видане 01.11.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області.
21. Відповідач слушно зазначає, що в силу положень статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» зазначене свідоцтво є недійсним і не створює правових наслідків, оскільки видане на території, яка державними органами України тимчасово не контролюється.
22. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що на момент прийняття спірного рішення від 16.11.2015 у відповідача з огляду на положення ст. 19 Конституції України не було законних підстав для призначення позивачу допомоги при народженні дитини, оскільки останньою не було додано до заяви всіх необхідних документів.
23. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про відмову в призначенні соціальної допомоги від 16.11.2015, а тому оскаржувані судові рішення у зазначеній частині підлягають скасуванню.
24.
У той же час Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.25. Як вже зазначено вище, позивач внаслідок бойових дій на Сході України змушена була переїхати з місця свого постійного проживання до м. Суми.
26. В межах встановленого в статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» строку позивач звернулася до відповідача за отриманням допомоги при народженні дитини.
27. Отримавши відмову, позивач звернулась до суду із заявою про встановлення юридичного факту.
28. 05.11.2015 Рішенням Зарічного районного суду м. Суми (справа №591/7251/15-ц) встановлено факт народження дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.
29. На підставі зазначеного судового рішення позивачем отримано свідоцтво про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1, видане 24.11.2015 Зарічним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції.
30. Відповідно до п. 44 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751, у разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви.
31. Свідоцтво про народження дитини видане позивачу на підставі судового рішення після спливу строку, визначеного в пункті 44 Порядку №1751.
32. Проте Верховний Суд доходить висновку, що факт отримання позивачем свідоцтва про народження її дитини лише 24.11.2015 (понад через рік після народження) не залежав від волі позивача та зумовлений обставинами, які об'єктивно завадили ОСОБА_2 отримати згадане свідоцтво раніше.
33. Суд апеляційної інстанції слушно зазначив, що відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.34. Крім того, варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
35. В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
36. Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на Сході України бойових дій (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), виходячи із завдань адміністративного судочинства, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_2 соціальну допомогу при народженні дитини ОСОБА_4.