Рішення Верховного Суду у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі

03 травня 2018 року справа № 805/402/18 провадження № Пз/9901/20/18

Витяг

Верховний Суд ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. ОСОБА_6 15 січня 2018 року звернулася до Донецького окруж­ного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмут- ського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Бахмутського об'єднаного управ­ління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення з 01 квітня 2017 року виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

- зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату ОСОБА_6, ІНФОРМА­ЦІЯ^, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, призначеної за віком пен­сії, з урахуванням заборгованості, що виникла з 01 квітня 2017 року, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк»;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині випла­ти пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У позовній заяві свої вимоги ОСОБА_6 обґрунтовує тим, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв'язку з проведенням бо­йових дій та антитерористичної операції в її населеному пункті вона була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїха­ти до Бахмутського району Донецької області, де і стала на облік як внутрішньо переміщена особа. Проте відповідач з 01 квітня 2017 року припинив їй виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують її пра­во на пенсійне забезпечення.

8. 06 лютого 2018 року відповідач подав заперечення на адмі­ністративний позов, в якому припинення виплати пенсії ОСОБА_6 пояснює посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (далі - Постанова КМУ № 509), від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова КМУ № 637) та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним осо­бам» (далі - Постанова КМУ № 365).

9. Відповідач зазначив, що для подальшого поновлення виплати пенсії ОСОБА_6 необхідно було звернутися до Бахмутського об'єд­наного управління Пенсійного фонду України Донецької області осо­бисто та надати необхідні документи.

10. Відповідач наголошував, що позивач у визначеному законо­давством порядку не вживала заходів, спрямованих на отримання належної їй суми пенсійних виплат та у зв'язку з цим не змогла отри­мувати вказані виплати, тобто реалізувати гарантоване Конституцією право. Відповідач вказує, що позивачем не надано до суду доказів, що вона була позбавлена права і можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення, гарантоване Конституцією України.

11. На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Зако­ном України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміще­них осіб», підзаконними нормативними актами, прийнятими постано­вами Кабінету Міністрів України. Також відповідач вважає, що права позивача порушені не були, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог їй варто відмовити.

12. 23 березня 2018 року Бахмутське об'єднане управління Пен­сійного фонду України Донецької області подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що реалізація прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб на пенсійне забезпе­чення здійснюється з урахуванням актів Кабінету Міністрів України, які не визнавались неконституційними та такими, що не відповідають актам вищої юридичної сили, а тому підстав не враховувати їх при здійсненні пенсійного забезпечення внутрішньо переміщеним осо­бам немає.

13. Відповідач вказує, що у березні 2017 року від СБУ було отри­мано інформацію про повернення позивача, яка є внутрішньо пе­реміщеною особою, на тимчасово окуповану територію України, що відповідно до підп.1 п. 12 Порядку здійснення контролю за прове­денням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за міс­цем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Поста­новою КМУ № 365, є підставою для припинення виплати пенсії.

14. Відповідач зазначає, що у зв'язку з виявленою недостовірніс- тю відомостей щодо фактичного місця проживання позивача розпо­рядженням Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 березня 2017 року припинено ви­плату пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року.

15. 16 квітня 2018 року до Верховного Суду, на виконання ви­мог ухвали від 29 березня 2018 року, від Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надійшли письмові пояснення. У цих поясненнях відповідач вказав, що розпо­рядження від 24 березня 2017 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_6 до з'ясування обставин (фактичного місця проживання) було прийнято на підставі п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, з урахуванням інформації СБУ про повер­нення ОСОБА_6 на непідконтрольну українській владі територію отриману Управлінням від Пенсійного фонду України, враховуючи норми ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про можливість та підстави припинення ви­плати пенсії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України та зареє­стрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією її пас­порта громадянина України серії НОМЕР_4.

17. Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить копія її пен­сійного посвідчення № НОМЕР_2, виданого АТ «Ощадбанк» з термі­ном дії до 16 листопада 2019 року.

18. Відповідно до довідки управління соціального захисту насе­лення Бахмутської районної державної адміністрації від 23 серпня 2016 року № 1436014652 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_2.

19. ОСОБА_6 перебуває на обліку в Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'яз­кове державне пенсійне страхування» на підставі електронної пен­сійної справи, яка надійшла з управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька.

20. З квітня 2017 року Бахмутське об'єднане управління Пенсійно­го фонду України Донецької області виплату пенсії ОСОБА_6 de facto припинило.

21. На адвокатський запит представника позивача Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом від 26 жовтня 2017 року № 16801/02 повідомило, що «у зв'язку з проведенням верифікації за списками СБУ з 01 квітня 2017 року ви­плату пенсії за пенсійною справою ОСОБА_6 призупинено до з'ясу­вання».

22. 23 березня 2018 року до Верховного Суду разом з відзивом на позовну заяву від Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надійшла копія розпорядження від 24 березня 2017 року «Про припинення виплати пенсії до з'ясування», згідно з яким ОСОБА_6 з 01 квітня 2017 року припинено виплату пенсії.

23. Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо припинення з 01 квітня 2017 року виплати призначеної пенсії, позивач через свого представника звернулася до суду з адміністративним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

1. Конституція України

24. У відповідних положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1

Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, право­ва держава.

Стаття 3

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 19

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повнова­жень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Стаття 92

Виключно законами України визначаються:

6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпе­чення

2. Рішення Конституційного Суду України від 07жовтня 2009 року № 25-рп/2009

25. Цим рішенням Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), п.

У Рішенні № 25-рп/2009 Конституційний Суд України зауважив, що всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавлено цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено від­повідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; дер­жава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантува­ти це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року)

26. Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

4. Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і осно­воположних свобод (20 березня 1952 року)

27. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав лю­дини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юри­дична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжна­родного права.

6. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур про­ти України» (Заява № 10441/06) від 07 листопада 2013 року

28. У рішенні «Пічкур проти України» Європейський суд з прав лю­дини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника.

7. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 черв­ня 2014 року

29. У рішенні «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

30. Суд зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремі норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного во­лодіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні пер­шого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передба­чає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є аб­солютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріплено­го першою нормою» (параграф 30).

31. Щодо соціальних виплат, ст. 1 Першого протоколу не встанов­лює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна дер­жава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передба­чає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

32. Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Пер­шого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у пра­во на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслі­дувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту осно­воположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде до­сягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

8. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року

33. Перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речен­ня першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, при­таманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами сус­пільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

9. Європейська соціальна хартія (переглянута), 03 травня 1996 року

34. Європейська соціальна хартія (переглянута), яка набрала чин­ності для України 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа по­хилого віку має право на соціальний захист.

Сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджу­ватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i між­народного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи:

23. Кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

10. Організація Об'єднаних Націй, «Керівні принципи з питання пе­реміщення осіб всередині країни» (документ ООН E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998))

35. У передмові до цього документа, яка визначає сферу охоплен­ня та мету принципів, визначено:

2. Для цілей цих Принципів внутрішньо переміщеними особами вважаються особи або групи осіб, яких змусили покинути свої будинки або звичні місця проживання, зокрема в результаті або щоб уникну­ти негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів на­сильства, порушень прав людини, надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, і які не перетинали міжнародно визнаних державних кордонів.

11. Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забез­печення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII)

36. Відповідними статтями Закону передбачено:

Стаття 1. Поняття внутрішньо переміщеної особи

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у резуль­таті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлік­ту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру

Стаття 4. Облік внутрішньо переміщених осіб

1. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстро­ково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

3. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо пере­міщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, район­них у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів місь­ких, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Стаття 7. Забезпечення реалізації прав зареєстрованих внут­рішньо переміщених осіб

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'я­зання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновлен­ням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам

12. Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загально­обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV)

37. Відповідними статтями Закону передбачено:

Стаття 5. Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами сис­теми загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відно­сини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону

Стаття 46. Виплата пенсії за минулий час

2. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що при­значає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини до­ходів

Стаття 47. Виплата пенсії

Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа мі­сяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за за­значеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України

Стаття 49. Припинення та поновлення виплати пенсії

1. Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять не­достовірні відомості;

(Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чин­ність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Консти­туційного Суду № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року)

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

2. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням терито­ріального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»

38. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 ро­ку № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено По­рядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеноїособи, пунктами 1 та 2 якого передбачено:

Пункт 1

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи».

Пункт 2

Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутріш­ньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держад­міністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення)рад

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»

39. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листо­пада 2014 року № 637 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що призначення та продо­вження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утриман­ня), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних по­слуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебу­вання таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня2014р. №509

Поновлення або припинення соціальних виплат здійснюється пу­блічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк Укра­їни» на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у м. Києві і Севастополі державними адміні­страціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад згідно з Порядком здійснення контролю за проведен­ням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365.

15. Постанова Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо пе­реміщеним особам»

40. 08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв поста­нову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призна­чення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціаль­них виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фак­тичного проживання/перебування:

Контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо пере­міщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соці­ального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміні­страцій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утво­рення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захис­ту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо пере­міщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-по­бутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публіч­ному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведен­ням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування:

Соціальні виплати припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, ви­значених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслуж- би та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самовря­дування.

ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

41. Розглядаючи цю справу, Суд ураховує, що згідно з інформаці­єю, опублікованою на офіційному сайті Міністерства соціальної по­літики України, станом на 02 травня 2018 року, за даними структур­них підрозділів соціального захисту населення обласних та Київської міської державних адміністрацій, в Україні взято на облік 1 500 186 переселенців або 1 225 470 сімей з Донбасу і Криму.

42. У звіті Пенсійного фонду України за 2017 рік міститься статис­тична інформація щодо кількості пенсіонерів з числа внутрішньо пе­реміщених осіб, яким виплачуються пенсії. На 1 січня 2017 року пенсії виплачувалися 548,9 тисячам таких пенсіонерів, а на 1 січня 2018 року їх кількість становила 516,1 тисяч осіб. При цьому точних даних про чисельність пенсіонерів, які перебувають на непідконтрольній тери­торії, зокрема про померлих та тих, що виїхали до інших держав, не­має (с. 36-37 вказаного Звіту).

43. Доцільність розгляду цієї справи як зразкової обумовлена тим, що станом на 07 лютого 2018 року в провадженні Донецького окруж­ного адміністративного суду перебуває 226 типових справ про визнан­ня неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відповідни­ми територіальними управліннями Пенсійного фонду України.

44. Позивач стверджує, що є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії, виплату якої їй з 01 квітня 2017 року безпідставно припинено.

45. Отже, суть позову полягає у протиправних, на думку позивача, діях відповідача щодо припинення з 01 квітня 2017 року виплати пен­сії, призначеної їй за віком.

46. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, Суд вважає, що для вирішення спору необхідно з'ясувати належність ви­конання відповідачем повноважень щодо здійснення соціальних ви­плат внутрішньо переміщеній особі та відповідність оскаржуваних дій відповідача ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС України.

Статус внутрішньо переміщеної особи

47. Статус внутрішньо переміщеної особи не визначений у жодно­му міжнародному договорі, за яким Україна мала б зобов'язання. По­няття внутрішньо переміщеної особи міститься в рекомендаційному акті Організації Об'єднаних Націй «Керівні принципи з питання пере­міщення осіб всередині країни» (документ ООН E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998)) (див. визначення в п. 35 цього рішення).

48. Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи за націо­нальним правом міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чин­ності 22 листопада 2014 року.

49. Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іно­земець та особа без громадянства). З огляду на визначення внутріш­ньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, пору­шень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техно­генного характеру.

50. Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Консти­туції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

51. Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної дає мож­ливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед та­ких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допо­моги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що ста­тус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи між тим обсяг конституційних прав та свобод особи та ство­рюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Чинний механізм виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам

52. Згідно з п. 1 Постанови КМУ № 637 (у редакції, чинній на час припинення виплати пенсії позивачу) встановлено, що призначен­ня та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошо­вого утримання) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внут­рішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутріш­ньо переміщеної особи, затвердженим Постановою КМУ № 509.

Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначе­ним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу уста­нов і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

53. Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо перемі­щених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довід­кою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

54. Відповідно до п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого По­становою КМУ № 509, довідка про взяття на облік внутрішньо пере­міщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 За­кону № 1706-VII та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 вказа­ного Закону.

55. Згідно з п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фак­тичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національ­ної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

56. Чинний механізм виплати пенсій, який поєднує право на пен­сію з реєстрацією пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, при­звів до численних звернень до суду з адміністративними позовами про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відповідними територіальними управліннями Пенсійного фонду України.

Право на пенсійне забезпечення в Україні

57. Право на соціальний захист, що включає право на забезпечен­ня у старості, гарантоване громадянам України ч. 1 ст. 46 Конституції України.

58. Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка на­брала чинності з 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа по­хилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має між­народне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.

59. Принципи, засади і механізми функціонування системи за­гальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призна­чення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з ко­штів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

60. Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

61. Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові зако­нодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

62. Ураховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються ви­ключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припи­нення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забез­печення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Оцінка дій відповідача щодо припинення виплати пенсії по­зивачу

63. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що признача­ються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою пра­цею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули пра­во на одержання пенсії.

64. У ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припи­нення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (див. п. 33 цього рішення).

65. Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість при­пинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбаче­них законом.

66. Згідно з наявною у матеріалах справи копією листа Бахмут­ського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 26 жовтня 2017 року № 16801/02 виплата пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року «була призупинена у зв'язку з проведенням ве­рифікації за списками СБУ з підстав перевірки місця фактичного про­живання».

67. Водночас Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як проведення вери­фікації за списками СБУ з підстав перевірки місця фактичного прожи­вання.

68. Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Укра­їні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана га­рантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій при­значена пенсія, в Україні чи за її межами.

69. У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка пору­шувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).

70. У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейсько­го суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пен­сію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання лю­дини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо пе­реміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконт- рольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядаєть­ся, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає вза­ємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадян­ства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гаран­тується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

71. Водночас, як встановлено судом, прийняте Бахмутським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької об­ласті розпорядження від 24 березня 2017 року про припинення ОСОБА_6 з 01 квітня 2017 року виплати пенсії, не містить зазначення підстав для припинення виплати позивачу пенсії.

72. У листі від 26 жовтня 2017 року № 16801/02 та запереченнях на адміністративний позов відповідач як на підставу для призупинення виплати пенсії позивачу покликається на постанови Кабінету Міні­стрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат вну­трішньо переміщеним особам».

73. Однак, як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припи­нення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього За­кону.

74. Аргументи відповідача, наведені ним у відзиві на позовну за­яву, щодо повноважень Кабінету Міністрів України з вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та прове­дення політики у сфері соціального захисту з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 02 березня 1999 року № 2-рп//99, колегія суддів вважає безпід­ставними, оскільки, як свідчить зміст цих рішень, Конституційний Суд України висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціаль­ній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соці­ального захисту.

75. Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до ви­ключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

76. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечен­ня, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

77. Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Зако­ну № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

78. Конституційне поняття «Закон України», на відміну від понят­тя «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно вста­новленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийнят­тя закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Мі­ністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

79. Водночас Суд зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно- правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

80. У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо пе­реміщеної особи потребує від пенсіонера, на відміну від інших грома­дян України, здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

81. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

82. У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Єв­ропейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної до­помоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

83. Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

84. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

85. Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у спра­ві «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли вста­новлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

86. Отже, встановлення Судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володін­ня своїм майном було порушено.

87. З огляду на викладене Суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року було здійснено не у спосіб, пе­редбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першо­го протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача і таке втру­чання не було законним.

Застосування правових норм про строки звернення до адмі­ністративного суду

88. За загальним правилом, встановленим КАС України, для звер­нення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інте­ресів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або по­винна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

89. Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

90. Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС України є за­гальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміні­стративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки норма­ми КАС України, а й іншими законами України.

91. Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перера­хунку пенсій, є Закон № 1058-IV.

92. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пен­сії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, випла­чуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

93. Необхідними умовами застосування наведеної норми адміні­стративними судами є: 1) факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами; 2) доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких є невиплата сум пенсій.

94. Згідно з матеріалами справи, призначена пенсія у розмірі 1511,61 грн виплачувалися позивачу щомісяця до березня 2017 року включно, після чого її виплата була припинена.

95. У письмових поясненнях, які надійшли до Верховного Суду 16 квітня 2018 року, відповідач повідомив, що рішення про скасуван­ня протоколу про призначення ОСОБА_6 пенсії ним не приймалося, позивач перебуває на обліку як пенсіонер у Бахмутському об'єд­наному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, а призначена їй пенсія перераховується згідно з законодавством, що підтверджується розрахунком пенсійних виплат.

96. У вказаних поясненнях відповідач повідомив, що ОСОБА_6 має право на отримання пенсії з часу її припинення, після проведення пе­ревірки, передбаченої п. 3-7, 9 Порядку № 365, та виконання вимог п. 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснен­ня соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської об­ластей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казна­чейства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595.

97. Аналогічні пояснення з приводу того, що нарахування пенсії позивачу не припинялося, а було припинено лише її виплату, надали у судовому засіданні 19 квітня 2018 року представники відповідача.

98. Згідно з наданим Бахмутським об'єднаним управлінням Пен­сійного фонду України Донецької області до суду розрахунком пенсій­них виплат по пенсійній справі ОСОБА_6, у період з квітня 2017 року по вересень 2017 року включно, позивачу щомісячно нараховувалася пенсія у розмірі 1511,61 грн. У період з жовтня 2017 року по березень 2018 року включно пенсія позивачу щомісячно нараховувалася у роз­мірі 1883,92 грн.

99. Практика застосування правових норм щодо строків звер­нення до адміністративного суду передбачала їх застосування за умови, коли право позивача на отримання спірних сум пенсій від­повідачем визнано не було, що і стало підставою звернення до суду (постанова Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у спра­ві № 21-329а13).

100. У справі, що розглядається, відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечував, однак припинив її виплату через те, що позивач за інформацією, отриманою від СБУ повернулася на тим­часово окуповану територію України. Водночас, як свідчать письмові пояснення відповідача та надані на їх підтвердження докази, припи­нення виплати пенсії ОСОБА_6 не супроводжувалося припиненням її нарахування.

101. Оскільки ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про понов­лення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, од­нак було піддано формальним обмеженням з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно з ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з мо­менту її припинення.

102. Аналогічну позицію щодо застосування строків звернення до суду у справах цієї категорії викладено в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 573/1759/17 (К/9901/3564/18).

103. Оцінюючи докази в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення виплати призначеної ОСОБА_6 пенсії за віком та зобов'язання відповідача відновити виплату призначеної позивачу пенсії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

104. Зважаючи на те, що на момент звернення з адміністративним позовом до суду в цій справі позивачу та її представнику не було ві­домо про розпорядження Бахмутського об'єднаного управління Пен­сійного фонду України Донецької області 24 березня 2017 року «Про припинення виплати пенсії до з'ясування», Суд, з'ясувавши, що при­йняття цього розпорядження передувало діям з припинення випла­ти пенсії ОСОБА_6, визнає протиправним зазначене розпорядження, оскільки саме розпорядження, а не дії створює відповідні правові на­слідки.

Водночас, беручи до уваги те, що виплата пенсії позивачу була припинена розпорядженням Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 березня 2017 ро­ку «Про припинення виплати пенсії до з'ясування», про прийняття якого позивачу не повідомлялося, про що свідчить лист відповідача від 26 жовтня 2017 року № 16801/02, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, Суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на пенсійне забез­печення шляхом скасування вказаного розпорядження.

105. Отже, Суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання неправомірними дій Бахмутського об'єднаного управління Пенсій­ного фонду України Донецької області щодо припинення з 01 квітня 2017 року виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_6 охоплюєть­ся визнанням потиправності та скасуваням зазначеного розпоря­дження.

106. Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабю­джетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

107. Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає не­гайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.

108. Щодо встановлення судового контролю за виконанням судо­вого рішення суд вважає за необхідне зазначити наступне.

109. Частиною 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма ор­ганами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх по­садовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

110. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухва­лив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання су­дового рішення.

111. З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання су­дового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

112. З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги що вико­нання рішення в даній справі становить значний суспільний інтерес та вимагає від відповідача вчинення певних дій, а саме відновлення виплати пенсії позивачу, Суд з метою захисту прав позивача та належ­ного виконання судового рішення вважає за необхідне зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду в місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

Ознаки типових справ

113. Суд дійшов висновку, що в контексті цієї зразкової адміністра­тивної справи ознаками типових, визначених п. 21 ч. 1 ст. 4 КАС Ук­раїни справ, є такі:

1) позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призначе­но пенсію згідно із Законом № 1058-iV та який/яка є внутрішньо пере­міщеною особою;

2) відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду Украї­ни, на пенсійному обліку якого перебуває позивач;

3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо пере­міщеним особам з підстав, які не передбачені п. 1,3-5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV);

4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному ви­словлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо при­пинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії).

Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове засто­сування норм матеріального права

114. Висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач:

1) є громадянином України;

2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи;

3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV.

Поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем.

Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.

Обставини, які виключають типове застосування норм мате­ріального права та порядок застосування таких норм

115. Висновки Верховного Суду в цій зразковій справі не підляга­ють застосуванню в адміністративних справах щодо звернення пен­сіонерів, яким призначено пенсію згідно із Законом № 1058-iV та які є внутрішньо переміщеними особами, якщо нарахування та виплату пенсії такої пенсії їм припинено за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України з підстав, які передбачені п. 1,3-5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV в редакції на день прийняття цього рішення.