15.2. Підстави юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
Підставами юридичної відповідальності є такі правові категорії, без наявності яких настання відповідальності взагалі є неможливим. В сфері екологічних відносин до них слід віднести саму наявність правових норм, які передбачають юридичну відповідальність за порушення законодавчих вимог і вчинення правопорушень у сфері використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища.
Норми права як підстава настання юридичної відповідальності у сучасному екологічному законодавстві досить поширені. Такі правові норми закріплені у відповідних розділах Земельного, Водного і Лісового кодексу та Кодексу про надра, у розділах і нормах Законів «Про природно-заповідний фонд України», «Про рослинний світ», «Про тваринний світ», «Про охорону земель», «Про охорону атмосферного повітря», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» та інших законодавчих актах. При цьому вони, як правило, містять перелік основних видів правопорушень, за які настає юридична відповідальність, а у певних випадках визначають умови її застосування.
Правові норми як підстави юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства визначають і порядок застосування певного виду відповідальності, заходи впливу, коло органів уповноважених на їх застосування, умови виконання покладених санкцій і обмежень тощо. Однак особливістю правових норм про застосування юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання вимог щодо використання природних ресурсів та охорону навколишнього природного середовища є те, що вони містяться як в екологічному праві, так і в охоронних галузях права. До них можна віднести й екологізовані норми інших галузей права, що надають підстави для застосовування певних видів юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
Загальновизнаною підставою юридичної відповідальності є скоєння правопорушення. Правопорушенням є винна протиправна дія чи бездіяльність, що порушує встановлений державою правопорядок у суспільстві. При цьому неправомірні дії чи бездіяльність суб’єктів права розглядаються як вольова поведінка, яка не відповідає правовим вимогам стосовно виконання покладених на них юридичних обов’язків та суб’єктивних прав.
Підставою для покладання юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства є правопорушення, вчинене у сфері природокористування, відтворення природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки. Узагальнено в юридичній літературі вони одержали назву «екологічні правопорушення», що виступають у якості самостійних видів правопорушень, передбачених чинним законодавством. Екологічні правопорушення характеризуються спрямованістю на створення загрози екологічної небезпеки для кожної людини та суспільства в цілому. Суспільна небезпека екологічного правопорушення полягає у тому, що протиправна поведінка правопорушника спрямована на негативні зміни у природному середовищі шляхом порушення встановленого законодавством правового режиму використання природних об’єктів та їх ресурсів: земель, надр, вод, лісів, об’єктів заповідного фонду, рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, стану якості довкілля тощо.
Екологічне правопорушення містять в собі не лише імовірність настання змін певних взаємозв’язків у природному середовищі та руйнування існуючих закономірностей функціонування екосистеми в цілому, а і підвищену небезпеку для забезпечення екологічних інтересів суспільства й охоронюваних законом прав громадян. Цей висновок прямо випливає із змісту ч. 1 ст. 50 Конституції України, у якій закріплено, що «кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди».
Зміст екологічного правопорушення складають дії чи бездіяльність, що суперечать вимогам екологічного законодавства.
Протиправність екологічного правопорушення полягає у зазіханні на встановлений правопорядок надання та використання природних ресурсів, забезпечення ефективної охорони навколишнього середовища, відтворення природних об’єктів та природних ресурсів, а також відновлення зруйнованих екосистем. Екологічне правопорушення є протиправним діянням фізичної чи юридичної особи, що вчинено шляхом дій (самовільна порубка, незаконне полювання, недозволений видобуток) чи бездіяльності (неприйняття заходів для обмеження викидів, зниженню шумового впливу, запобіганню забруднення чи засмічення). Екологічна протиправність означає невідповідність дій чи бездіяльності суб’єкта відповідальності вимогам екологічного законодавства. Вона може проявлятися у повному чи частковому невиконанні вимог еколого-правових норм, закріплених у чинному законодавстві. При цьому слід мати на увазі, що протиправність екологічного порушення може проявлятися у невиконанні чи неналежному виконанні вимог як законів, так і підзаконних актів, що регулюють екологічні відносини.Порушення вимог норм екологічного законодавства може проявлятися у формі активних дій (порушення вимог використання природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища, так і формі бездіяльності (неприйняття заходів для запобігання забруднення середовища існування, зволікання з ліквідацією шкідливих наслідків аварій, що негативно впливають на стан довкілля, несвоєчасне повідомлення відповідних служб про викиди чи розливи забруднюючих речовин). Отже, екологічне правопорушення являє собою винну протиправну дію чи бездіяльність, що порушує встановлений державою правопорядок у сфері використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища або заподіяння вчинків, що створюють загрозу екологічної небезпеки, за які законодавством передбачена юридична відповідальність.