<<
>>

Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення

Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення

У КК України екологічні злочини виділено в окремий розділ «Злочини проти довкілля», який містить 19 складів: (Стаття 236) порушення правил екологічної безпеки; (Стаття 237) невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення; (Стаття 238) приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення; (Стаття 239) забруднення або псування земель; (Стаття 240) порушення правил охорони надр; (Стаття 241) забруднення атмосферного повітря; (Стаття 242) порушення правил охорони вод; (Стаття 243) забруднення моря; (Стаття 244) порушення законодавства про континентальний шельф України; (Стаття 245) знищення або пошкодження лісових масивів; (Стаття 246) незаконна порубка лісу; (Стаття 247) порушення законодавства про захист рослин; (Стаття 248) незаконне полювання; (Стаття 249) незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим видобувним промислом; (Стаття 250) проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів; (Стаття 251) порушення ветеринарних правил; (Стаття 252) умисне знищення або пошкодження територій, що перебувають під охороною держави, та об’єктів природо-заповідного фонду; (Стаття 253) проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля; (Стаття 254) безгосподарське використання земель.

Крім того, до екологічних злочинів за наявності заподіяння екологічної шкоди можуть бути віднесені також деякі склади, що сформульовані в інших розділах КК України: незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст. 265), погроза вчинити або використати радіоактивні матеріали (ст. 266) тощо.

Об’єктом екологічних злочинів є суспільні відносини, що стосуються охорони навколишнього природного середовища, охорони природних ресурсів.

Об’єктивна сторона екологічних злочинів виражається у злочинному діянні (дії чи бездіяльності), що порушує екологічний правопорядок, негативних наслідків такого діяння та причинним зв’язком між ними.

Суб’єктом екологічних злочинів є фізична особа, яка вчинила відповідний злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Суб’єктами екологічних злочинів є громадяни України, іноземці та особи без громадянства.

Суб’єктивна сторона екологічних злочинів характеризується психічним ставленням особи до вчиненого діяння, тобто її виною. Остання може виявлятися у формі умислу або в необережності. Умисел поділяють на пряму та непряму.

Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення

Це вид юридичної відповідальності, що найчастіше має місце у сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища1. Адміністративна відповідальність являє собою застосування уповноваженими органами й посадовими особами адміністративних стягнень до суб’єктів, винних у вчиненні адміністративного вчинку у сфері охорони навколишнього природного середовища, природокористування1. Сутність цього виду юридичної відповідальності полягає в застосуванні до порушників екологічного законодавства адміністративно-правових санкцій (стягнень). Перелік екологічних правопорушень, за які настає адміністративна відповідальність, закріплений у розділі 7 «Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури».

Правопорушення згруповано переважно за галузевою ознакою, а саме:

— земельні правопорушення (ст. 52—56);

— правопорушення в галузі використання і охорони надр (ст. 57—58);

— водні правопорушення (ст. 59—62);

— лісові правопорушення і порушення вимог щодо випалювання рослинності, захисту рослин (ст. 63, 77-1, 83-1);

— правопорушення в галузі використання атмосферного повітря (ст. 78—79, 84);

— правопорушення в галузі використання й охорони тваринного і рослинного світу (ст. 77-1, 83-1,85—90, 91);

Окрему групу становлять правопорушення, пов’язані з недотриманням екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві об’єктів та споруд, у процесі експлуатації транспортних і пересувних засобів, поводження з відходами, пестицидами, у процесі впровадження відкриттів, винаходів, нової техніки, технології (ст.

79-1, 83, 90-1, 91-3).

Також передбачено адміністративну відповідальність за перевищення лімітів і нормативів використання природних ресурсів (ст. 92-2) та відмову від надання чи несвоєчасне надання екологічної інформації (ст. 91-4).

Залежно від характеру, змісту та виду екологічного правопорушення, відповідно до ст. 24 КупАП, можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення адміністративного правопорушення; конфіскація, який став знаряддям вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення права, наданого даному громадянинові.

Цивільно-правова відповідальність зумовлена особливостями об’ єкта правопорушення, способами обчислення й доведення шкоди та деякими іншими екологічними чинниками. Сутність цієї відповідальності полягає в покладанні на правопорушника обов’язку відшкодувати майнову або моральну шкоду, заподіяну внаслідок порушення норм екологічного законодавства[70]. Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 69) передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неотриманих прибутків за час, необхідний для відновлення здоров’я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов’ язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Основною метою відповідальності за заподіяну шкоду є забезпечення як найповнішого поновлення (компенсації) цих прав за рахунок особи, яка завдала шкоду, або інших осіб, на яких згідно із законодавством покладений обов’ язок відшкодування шкоди.

Необхідною умовою виникнення зобов’язань щодо відшкодування заподіяної шкоди є наявність самої шкоди.

Під екологічною шкодою розуміють погіршення якісного стану навколишнього середовища загалом і окремих природних ресурсів зокрема.

Екологічна шкода може виявлятися в різних формах — забруднення навколишнього природного середовища, виснаження окремих природних ресурсів, завдання шкоди здоров’ ю, майну фізичних і юридичних осіб, шкода, завдана внаслідок дій стихійних сил природи.

Загальні питання щодо відшкодування шкоди, заподіяної правопорушенням, регулюються Цивільним законодавством. Зокрема, ст. 1162 ЦК України встановлює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду. Форми компенсації екологічної шкоди можуть бути різними. Відшкодування шкоди в натурі полягає в тому, що винна особа зобов’язана своїми силами усунути негативні наслідки заподіяної шкоди. Якщо правопорушника не можна зобов’язати відшкодувати шкоду в натурі, то на нього покладається відшкодування збитків у повному обсязі (ст. 1192 ЦК).

Особливість цивільно-правовової відповідальності за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, полягає в тому, що мають бути відшкодовані як майбутні витрати, так і державні витрати з відновлення якості навколишнього природного середовища.

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення

Регламентується ст. 68 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» і Кодексом законів України про працю, є одним із видів відповідальності за екологічні правопорушення, що виражається в накладанні адміністрацією підприємств, установ та організації стягнення з осіб, винних у невиконанні функціональних обов’ язків та інших вимог дисципліни праці, пов’ язаних зі здійсненням охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки населення. Законодавство не встановлює конкретного переліку дисциплінарних вчинків у сфері охорони довкілля, за які настає відповідальність. Відповідно до ст. 147 КЗУпП, до правопорушників застосовують дисциплінарні стягнення, якими є догана і звільнення.

Контрольні запитання [71] [72] [73] [74] [75] [76]

<< | >>
Источник: Мачуська І.Б.. Екологічне право : Навч. посіб. / І. Б. Мачуська. — К. : КНЕУ,2009. — 301, [31] с.. 2009

Еще по теме Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -