Право надрокористування та його види

Право користування надрами — різновид права природокористування. Це один із інститутів екологічного права, який формується в системі гірничного права, має свої особливості, містить сукупність правових норм, що регулюють підстави і порядок виникнення, зміни і припинення права надрокористування, права й обов’язки надрокористувачів.

Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

Усі суб’єкти права користування надр мають право (ст. 24 КупН):

1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексне розроблення родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу;

2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу;

3) здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини;

4) на першочергове продовження терміну тимчасового користування надрами.

Користувачі надр зобов’язані:

1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;

3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;

4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого використання їх у суспільному виробництві;

5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України.

Використання надр, до складу яких входять зазначені ресурси, згідно із Кодексом України про надра (далі — КупН) здійснюється з урахуванням їх цільового призначення. Зазначений Кодекс розрізняє такі види користування надрами (ст. 14): геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва й експлуатації підземних споруд, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об’ єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно- оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам’ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо); задоволення інших потреб.

Відповідно до ст. 19 КупН надра надаються в користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Серед передбачених законом видів надрокористування законодавець першим називає геологічне вивчення надр. Це означає, що саме геологічне вивчення надр — основний і пріоритетний вид надрокористування. Так, результати геологічного вивчення надр дають уявлення про природні сировинні багатства країни (запаси), складатимуть основу для вирішення питання щодо можливості розташування підземних об’ єктів та споруд, можливості будівництва на певних територіях України (наприклад, підземні пустоти на Донбасі тощо)^[90].

Г еологічне вивчення надр здійснюється з метою отримання даних про геологічну будову надр, процеси, що відбуваються в них, виявлення й оцінки корисних копалин, вивчення закономірностей їх формування і розміщення, з’ ясування гірничотехнічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов’язаних із видобутком корисних копалин.

У процесі геологічного вивчення надр формуються гірничні відносини, які мають певні особливості. Специфіка їх полягає в тому, що вони виникають з приводу раціонального, комплексного вивчення надр, їх охорони, гарантування при їх геологічному вивченні безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорони прав та інтересів громадян^[91].

Для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно- промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються в користування без надання гірничого відводу після отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення надр (ст. 20 КупН).

Проведення робіт з геологічного вивчення надр організується й координується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр на основі державних комплексних або цільових програм, міжгалузевих і галузевих планів, проектів, відповідних норм і правил.

Геологічне вивчення надр, передбачене державними програмами, здійснюється, як правило, за рахунок коштів, що відраховуються видобувними підприємствами до державного бюджету за раніше виконані геологорозвідувальні роботи. В окремих випадках геологічне вивчення надр може виконуватися за рахунок прямих видатків державного та місцевих бюджетів.

Місцеві Ради народних депутатів і органи виконавчої влади на місцях сприяють проведенню робіт з геологічного вивчення надр, що виконуються згідно із державними програмами, розробляють та реалізують відповідні територіальні програми.

Наказ Держкомітету природних ресурсів «Про затвердження Правил нормативного забезпечення геологічного вивчення надр» від 14 липня 2005 року № 223/10503. Передбачає, що дослідно- промислове розроблення родовищ корисних копалин загальнодержавного значення здійснюється з метою уточнення їх окремих гірничо-геологічних та інших параметрів, вибору раціональних методів видобування мінеральної сировини на підставі проекту цих робіт, погодженого з Державним комітетом України з нагляду за охороною праці. Видобуті під час дослідно-промислового розроблення корисні копалини підлягають реалізації в загальному порядку.

Надра надаються в постійне або тимчасове користування.

Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого терміну.

Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до п’яти років) і довгостроковим (до двадцяти років).

У разі необхідності терміни тимчасового користування надрами можуть бути подовжені.

Згідно зі ст. 28. КупН користування надрами є платним,

крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виняткової (морської) економічної зони.

Плата за користування надрами справляється у вигляді: платежів за користування надрами; відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збору за видачу спеціальних дозволів; акцизного збору.

Плата за користування надрами не звільняє користувачів від сплати інших обов’язкових платежів, передбачених законодавчими актами України.

Від плати за користування надрами згідно зі ст. 29 КупН звільняються:

1) землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках;

2) користувачі надр — за проведення регіональних геолого- геофізичних робіт, геологічних зйомок, інших геологічних робіт, у тому числі розвідувального буріння з відбором зразків, проб, спрямованих на загальне вивчення надр, пошуки і розвідку родовищ корисних копалин, та робіт з прогнозування землетрусів і дослідження вулканічної діяльності, інженерно-геологічних, еко- лого-геологічних та палеонтологічних досліджень, контролю за режимом підземних вод, а також за виконання інших робіт, що проводяться без порушень цілісності надр, якщо вони виконуються за рахунок державного бюджету, бюджетів Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

3) користувачі надр — при організації геологічних об’єктів природо-заповідного фонду;

4) користувачі надр — за здійснення розвідки корисних копалин у межах гірничого відводу, наданого їм для видобування корисних копалин;

5) користувачі надр — державні дитячі спеціалізовані санаторно-курортні заклади за здійснення видобутку мінеральних вод у частині, що використовується для лікування на їхній території. Користувачам надр можуть надаватися й інші пільги щодо плати за користування надрами відповідно до законодавства України.

Платежі за користування надрами можуть справлятися у вигляді разових внесків та (або) регулярних платежів, які визначаються на основі відповідних еколого-економічних розрахунків.

Розміри платежів за проведення пошукових і розвідувальних робіт визначаються залежно від економіко-географічних умов і розміру ділянки надр, виду корисних копалин, тривалості робіт, стану геологічного вивчення території та ступеня ризику.

Платежі за видобування корисних копалин визначаються з урахуванням геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуатації.

Розміри платежів за користування надрами континентального шельфу і в межах виняткової (морської) економічної зони визначаються залежно від площі ділянки, що надається в користування, глибини моря та мети користування надрами.

Платежі за користування надрами в цілях, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин, у тому числі для будівництва й експлуатації підземних споруд, визначаються залежно від розмірів ділянки надр, що надається в користування, корисних властивостей надр і рівня екологічної безпеки при їх використанні.

Відповідно до ст. 31 КУпН платежі за користування надрами спрямовуються до Державного бюджету, бюджетів Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин регламентується Порядком справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1014 (далі — Порядок № 1014) та Інструкцією про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженою спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України та Державного комітету України з геології і використання надр від 30 грудня 1997 року № 207/472/51/157 (далі — Інструкція), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 січня 1998 року за № 20/2460.

Необхідно зазначити, що об’ єктом справляння плати при видобутку мінеральних грязей є обсяги видобутих корисних копалин (п. 3.1 Інструкції № 207/472/51/157).

Водночас зауважимо, що відповідно до п. 5.5 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ лікувальних грязей, затвердженої наказом № 298, лікувальні грязі, якість яких у природному стані не відповідає встановленим вимогам, мають бути доведені перед використанням до відповідних нормативних показників.

Таким чином, підприємство, яке здійснює видобування грязі, є платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин і має сплачувати цю плату відповідно до законодавства за обсяги видобутих корисних копалин.

Надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

У разі виконання окремих видів робіт, пов’язаних із користуванням надрами, особами, не зазначеними у спеціальному дозволі, відповідальність за виконання умов, передбачених спеціальними дозволами, несе суб’єкт, що отримав спеціальний дозвіл.

Щодо окремих видів користування надрами чи окремих користувачів надр можуть встановлюватися певні обмеження, передбачені законодавством України.

Порядок видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 557, визначає механізм видачі дозволу на будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.

Статтею 16 Кодексу України про надра визначено, що ліцензування діяльності щодо користування надрами — це єдиний порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянкою надр з відповідною метою геологічного вивчення, видобування тощо.

На виконання вимог цього Кодексу Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 року № 709 було затверджено Порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами.

Таким чином, для провадження господарської діяльності у сфері користування надрами існує два документи дозвільного характеру: ліцензія — згідно із Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та спеціальний дозвіл (ліцензія) — згідно із Кодексом України про надра. Для врегулювання питання наявності в Україні двох документів дозвільного характеру Мінекоресурсів та Держпідприємництва готується низка законопроектів.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами» від 31 серпня 1995 року № 709 (зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів від 15.07.1997 року № 784, від 09.08.1999 року № 1439, від 21.08.2000 року № 1282) користувачі надр, які до набрання чинності цією постановою провадили діяльність щодо користування надрами, яка, відповідно до Кодексу України про надра, потребує ліцензування, зобов’язані були отримати до 31 грудня 2000 року ліцензії відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами. Невиконання цієї вимоги є порушенням вимог нормативно- правових актів, яке тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4 Положення про державне управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2000 року № 108 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.09.2000 року за № 602/4823, Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням норм і правил у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання й відтворення природних ресурсів, у тому числі землі, її надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, інших об’єктів рослинного й тваринного світу, природних ресурсів континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони, в межах наданих повноважень, територій та об’ єктів природно-заповідного фонду України, вимог екологічної безпеки, у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон, у зоні діяльності регіональних митниць та митниць, у сфері поводження з відходами, застосування пестицидів та агрохімікатів, геологічного вивчення надр (державного геологічного контролю), топогра- фогеодезичної та картографічної діяльності (державний геодезичний вигляд).

Управління має право розглядати справи про адміністративну відповідальність за порушення у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Проте слід відзначити, що Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено відповідальності за роботу без спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами.

8.3.