<<
>>

Правова охорона надр

На першому етапі розвитку природоохоронного законодавства надра як об’єкт права ототжнювали з корисними копалинами. Тому їх правова охорона розвивалася як охорона від самовільної забудови площ залягання корисних копалин, а також як захист останніх від нераціонального використання та вибіркового (некомплексного видобування)[92].

Сучасне надрове законодавство спрямоване насамперед на охорону надр від нераціонального використання. Так, відповідно до ст. 2 Кодексу України про надра завданням останнього є забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Права охорона надр — це система заходів (організаційних, технічних, технологічних, соціально-економічних, екологічних, правових тощо), передбачених чинним законодавством України, спрямованих на забезпечення раціонального використання надр і мінеральних ресурсів, недопущення шкідливого впливу робіт, пов’ язаних із користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд, запобігання шкідливому впливу гірничих робіт на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров’я людей.

Основні напрями державної політики у сфері надрокористу- вання і охорони надр на сучасному етапі визначені у Постанові Верховної Ради України «Про стан дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні діяльності, пов’язаної з надрокористуванням в Україні». Ними є:

1) удосконалення законодавства, системи державного управління контролю та нагляду, розроблення та затвердження державної концепції розвитку геологічної галузі з визначенням довгострокової стратегії користування надрами з метою їх раціонального використання;

2) вжиття комплексу економічних, правових та організаційних заходів з метою залучення інвестицій на розвиток і відтворення мінерально-сировинного комплексу України;

3) затвердження Верховною Радою України концепції розвитку мінерально-сировинної бази, яка має включати довгострокову стратегію раціонального користування надрами, механізм переходу підприємств галузі на часткову самоокупність та самофінансування відокремлення виконавчих функцій з безпосереднього виконанню геологічних робіт від функцій замовлення цих робіт, контролю за їх виконанням та дозвільних функцій, перегляд вимог до державного замовлення на геологорозвідувальні роботи;

4) проведення за рахунок державного бюджету випереджувальних геологічних досліджень з метою прогнозування, виявлення й оцінювання запасів корисних копалин, забезпечення комплексного підходу при освоєнні родовищ на основі сучасних високолік- відних технологій;

5) запровадження економічних механізмів стимулювання діяльності із забезпечення приросту та відтворення запасів корисних копалин за рахунок коштів надрокористувачів;

6) створення державної системи заохочення та санкцій щодо надрокористувачів під час проведення геологорозвідувальних робіт і розробки родовищ корисних копалин з метою забезпечення комплексного освоєння родовищ корисних копалин за умови дотримання вимог природоохоронного законодавства;

7) створення сприятливих і рівних умов для всіх суб’єктів господарської діяльності на ринку користування надрами в отриманні дозволів та ліцензій; внесенні обов’ язкових платежів за користування надрами; вільному доступі до газотранспортної мережі; прозорому й об’ єктивному нарахуванні рентних платежів за видобування природних ресурсів.

Основними вимогами у сфері охорони надр (ст. 56 КУпН) є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; дотримання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов’язаних із користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших чинників, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку; запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і дотримання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей; запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; дотримання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

У разі порушення статті 56 та інших вимог КУпН користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю або іншими спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством України.

Аналіз норм природоохоронного законодавства свідчить, що використання природних ресурсів та охорона навколишнього природного середовища перебувають у нерозривному зв’язку. Для такого об’єкта правової охорони, як надра комплексність їх використання та охорони мають дуже важливе значення, адже некомплексна розробка родовищ корисних копалин може призвести до незворотних наслідків.

Під раціональним, комплексним використанням надр більшість учених розуміють використання їх для видобування корисних копалин, яке здійснюється за суворого дотримання науково-технічних правил, із застосуванням досконалих технологій з метою задоволення суспільного виробництва та збереження багатства надр1.

Поглиблює поняття комплексного використання надр О.

Плотнікова, яка аналізує його за окремими видами користування ними[93] [94]. Підтримуючи її основні висновки, не можна погодитися з обмеженням сфери дії принципу раціонального, комплексного використанням та охорони надр видами користування ними, так чи інакше пов’ язаними з видобуванням корисних копалин. Користування надрами не можна обмежувати гірничодобувним виробництвом. Дія зазначеного принципу має поширюватися на всі види користування надрами, незалежно від того, пов’ язані вони з видобуванням корисних копалин чи ні.

Раціональність та комплексність використання надр дістають вияв в охороні не тільки відомих родовищ корисних копалин, а й тих ділянок надр, щодо яких відсутні відомості про наявність корисних копалин, а також таких, що становлять особливу наукову або культурну цінність.

Інтереси правової охорони надр зумовлюють необхідність постійного вдосконалення державного обліку як запасів і родовищ корисних копалин, так і інших ділянок надр з урахуванням їхніх геолого-економічних, санітарно-гігіенічних, екологічних, інших соціально корисних властивостей. Надрове законодавство не регламентує порядку обліку ділянок, що становлять особливу наукову культурну цінність. Це пов’язано з тим, що лише з прийняттям у 1994 році КУпН створення геологічних територій та об’ єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно- оздоровче значення, було визнано окремим видом користування надрами.

Безпосередній стосунок до охорони надр мають норми права, що встановлюють обов’язковість їх раціонального, комплексного використанння та відповідальність за порушення цих норм. Так, п. 4 ст. 26 КУпН передбачає припинення користування надрами, що здійснюється із застосуванням методів і способів, які негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров’я населення. Згідно зі ст. 27 КУпН землевласники і землекористувачі можуть бути позбавлені права видобування корисних копалин місцевого значення, торфу і прісних підземних вод та права користування надрами для господарських і побутових потреб у разі порушення ними порядку й умов користування надрами на наданих їм у власність або користування земельних ділянках місцевими Радами народних депутатів або іншими спеціально уповноваженими органами в порядку, передбаченому законодавством України.

Пов’язаними з раціональним, комплексним використанням та охороною надр є проблеми співвідношення між видобуванням основних і супутніх корисних копалин. Недбале ставлення до останніх — це той чинник, який може призвести до появи териконів, хвостосховищ, шламовідвалів та інших техногенних відходів гірничодобувних, збагачувальних і переробних підприємств із багатими за вмістом запасами корисних копалин.

З метою запобігання виникненню таких відходів до законодавства про надра треба включити норми, спрямовані на забезпечення комплексної розробки багатокомпонентних родовищ корисних копалин шляхом вилучення з них усіх речовин, їх глибокої переробки та врахування інших крітеріїв, за якими можна визначити раціональність, комплексність використання та охорони мінеральних ресурсів, зокрема надр. Це б зробило норми законодавства не декларативними, а дієвими.

Визначення звалищ відходів гірничного виробництва родовищами техногенного походження та надання таким вторинним ресурсам юридичного статусу надр із відповідними правовими, економічними й екологічними наслідками, що випливають з цього, суперечать принципу раціонального, комплексного використання та охорони надр.

Суттєве значення має також розв’язання питання стосовно того, якої стадії користування надрами стосуються вимоги щодо їх раціонального, комплексного використання та охорони. Що стосується видобування корисних копалин, треба зазначити, що ці вимоги однакові для всіх стадій, починаючи від геологічного вивчення надр і аж до переробки видобутих мінеральних ресурсів. Понад те, зазначені вимоги на останній стадії мають бути жорстокішими, оскільки саме тоді здійснюється вилучення з мінеральною сировиною усіх її корисних компонентів.

Також відповідно до статті 58 КУпН забороняється проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об’ єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові.

Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов’ язаних із видобуванням корисних копалин, допускаються у виняткових випадках лише за погодженням із відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду.

При цьому мають здійснюватися заходи, що забезпечуватимуть можливість видобування з надр корисних копалин.

Порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Забудова площ залягання корисних копалин місцевого значення, а також розміщення на ділянках їх залягання підземних споруд, не пов’ язаних із видобуванням корисних копалин, допускаються за погодженням із відповідними місцевими Радами народних депутатів.

Згідно зі ст. 59 КУпН рідкісні геологічні відслонення, мінералогічні утворення, палеонтологічні об’ єкти та інші ділянки надр, які становлять особливу наукову або культурну цінність, можуть бути оголошені в установленому законодавством порядку об’єктами природо-заповідного фонду.

У разі виявлення при користуванні надрами рідкісних геологічних відшарувань і мінералогічних утворень, метеоритів, палео- онтологічних, археологічних та інших об’єктів, що становлять інтерес для науки і культури, користувачі надр зобов’язані зупинити роботи на відповідній ділянці і повідомити про це зацікавлені державні органи.

8.4.

<< | >>
Источник: Мачуська І.Б.. Екологічне право : Навч. посіб. / І. Б. Мачуська. — К. : КНЕУ,2009. — 301, [31] с.. 2009

Еще по теме Правова охорона надр:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -